Викриття масштабної корупційної схеми в “Енергоатомі”: політична пасивність і можливі наслідки
Листопад 2025 року став символічним для української енергетики і всього суспільства: НАБУ та САП повідомили про викриття масштабної корупційної схеми всередині «Енергоатому», де десятки мільйонів доларів незаконної вигоди проходили через складні фінансові механізми та контроль над контрактами й кадровими рішеннями. Ця резонансна подія оголила саму суть корупційної системи, яка десятиліттями тримається не на прозорості, а взаємних зобов’язаннях, а круговій поруці. Проте разом із сенсаційними викриттями привертає увагу і реакція влади — млява і часто мовчазна. Міністри залишаються на посадах, наглядова рада демонструє тишу, а публічні заяви президента та урядовців звучать декларативно і не свідчать про реальні дії. Скандал «Мідас» показує, як державні ресурси перетворюються на джерело особистого збагачення і наскільки глибоко в системі вкорінилося ігнорування порушень та політична безвідповідальність, що робить боротьбу з корупцією практично ілюзорною.
Резонансне викриття у сфері енергетики: масштабна корупційна схема «Мідас» у «Енергоатомі»
10 листопада НАБУ повідомило про викриття масштабної корупційної схеми в «Енергоатомі», до якої були залучені як чинні, так і колишні високопосадовці енергетичної галузі, а також особи, наближені до влади. За даними слідства, організатори отримували від контрагентів компанії незаконну вигоду в розмірі 10–15% від суми контрактів, застосовуючи спеціальну схему контролю під назвою «шлагбаум», що дозволяла їм регулювати платежі та визначати, які постачальники допускалися до роботи з підприємством.
Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура оприлюднили частину аудіозаписів з розслідування масштабної корупційної схеми, яка отримала кодову назву «Мідас», документуючи діяльність високопосадовців у сфері енергетики та оборони, підозрюваних у створенні злочинної організації, відмиванні коштів і незаконному збагаченні через контроль над стратегічними підприємствами державного сектору.
Слідство тривало п’ятнадцять місяців і включало проведення понад сімдесяти обшуків за участю всіх детективів НАБУ, в результаті було зібрано більше тисячі годин аудіозаписів, що зафіксували численні переговори між посадовцями та бізнесменами щодо розподілу фінансових потоків, планування кадрових перестановок та підтримки контрольованих схем у ключових структурах енергетики.
У цих записах особи з позивними «Рокет», «Тенор» і «Карлсон» відкрито обговорюють будівництво об’єктів у сфері енергетики, визначають розмір «відкатів» і прогнозують зміни на керівних посадах у Міненерго та «Енергоатомі», водночас координуючи дії постачальників і створюючи ефективний механізм тиску на підприємства. Зокрема, 9 липня 2025 року «Тенор» зазначав, що будівництво захисних споруд продовжуватиметься, а цифри фінансових потоків є «шаленими», на що «Рокет» відповідав інструкціями для постачальників, наголошуючи, що ситуація змінюватиметься через наростаючі відсотки «відкатів» у разі змін керівництва. У розмові 30 червня 2025 року «Карлсон» висловив побоювання щодо отримання підозри, демонструючи усвідомлення ризиків і прагнення залишатися поза межами формальної відповідальності.
Проведене розслідування встановило, що фактичне управління стратегічними активами АТ «НАЕК «Енергоатом» здійснювалося особами без формальних повноважень, зокрема колишнім заступником керівника Фонду держмайна, який став радником міністра енергетики, та колишнім правоохоронцем, який обіймав посаду виконавчого директора з фізичної безпеки. Це дозволяло їм контролювати щорічні доходи підприємства, які перевищують двісті мільярдів гривень, і через складну систему легалізації коштів проводити виведення готівки за межі України. При цьому в офісі у Києві, пов’язаному з родиною колишнього депутата і сенатора РФ Андрія Деркача, вели приховану бухгалтерію та видавали готівку за межами країни, отримуючи за свої послуги відсоток від кожної угоди, через що через схему пройшло приблизно сто мільйонів доларів.
Серед учасників злочинної організації, встановлених на даний момент, народний депутат Ярослав Железняк називає колишнього радника міністра енергетики Ігоря Миронюка, виконавчого директора з фізичної безпеки та безпеки АТ «НАЕК «Енергоатом» Дмитра Басова, бізнесмена та керівника організації Тимура Міндіча, а також чотирьох працівників бек-офісу, які займалися легалізацією коштів. Ця група координувала всі процеси закупівель, контроль постачальників і платежів.
Як повідомили джерела «Української правди», 10 листопада детективи Національного антикорупційного бюро прийшли з обшуками до бізнесмена і співвласника студії «Квартал 95», соратника Володимира Зеленського Тимура Міндіча. Однак він залишив територію України того ж дня, за кілька годин до проведення обшуку НАБУ, що стало додатковим фактом у контексті масштабної операції з викриття корупційних схем у сфері енергетики. Водночас керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко створив комісію для проведення службового розслідування щодо можливого витоку інформації з досудових розслідувань, які ведуть НАБУ та САП.
Оперативні заходи включали обшуки в компанії «Енергоатом», а також у Тимура Міндіча та міністра юстиції Германа Галущенка, який раніше обіймав посаду міністра енергетики. Всі дії детективів та прокурорів були спрямовані на документування роботи високорівневої злочинної організації, яка вибудувала масштабну систему впливу на стратегічні підприємства державного сектору, зокрема через контроль над контрактами, кадрові призначення та фінансові потоки, що дозволяло учасникам схеми не лише збагачуватися, а й уникати юридичної відповідальності.
Крім того, розслідування виявило окрему схему під назвою «Легалізація», де офіс у Києві, пов’язаний з родиною Андрія Деркача, проводив відмивання коштів через мережу компаній-нерезидентів, ведення прихованої бухгалтерії та видачу готівки за межами України, за що брали відсоток від кожної транзакції, що свідчить про високий рівень організації та системності незаконної діяльності.
Загалом аудіозаписи, обшуки та зібрані матеріали демонструють ретельне планування і координацію дій учасників схем, їхнє прагнення до контролю над фінансовими потоками та стратегічними підприємствами державного сектору, а також прагнення уникнути правових наслідків, водночас впливаючи на управлінські рішення та кадрові процеси на найвищому рівні.
Що відбувається після скандалу: реакція влади і можливі наслідки
Президент України Володимир Зеленський у відповідь на резонансний скандал навколо діяльності державної компанії «Енергоатом» обрав дивовижно м’який тон, наголошуючи на необхідності прозорості в діяльності компанії та на невідворотності покарання для всіх, хто брав участь у корупційних схемах у сфері енергетики. Він заявив, що кожен, хто «будував схеми», має отримати чітку процесуальну відповідь:
«Будь-які результативні дії проти корупції дуже потрібні. Невідворотність покарання потрібна. Енергоатом забезпечує Україні найбільшу частку енергогенерації зараз. Чистота в компанії – це пріоритет. Енергетика, кожна галузь. Кожен, хто будував схеми, має отримати чітку процесуальну відповідь. Вироки повинні бути».
Однак слова президента є по суті декларативними гаслами, а реакція на них посадовців, контролюючих «Енергоатом», виглядає вкрай пасивною.
Слід зазначити, що Тимур Міндіч є співвласником і комерційним директором Студії «Квартал 95» та кіпрської компанії Green Family Ltd, до якої, як повідомляють ЗМІ, був причетним Володимир Зеленський. Вони мають давні дружні, а також ділові стосунки. Крім того, Миндіч має вплив на єдиний телемарафон, контролював численні фінансові потоки, серед яких кошти від Центренерго до Фонду державного майна, займався алмазним бізнесом у Російській Федерації та опосередковано реалізовував схеми через підрядника, отримуючи з цього значні прибутки. Тобто масштаби концентрації фінансових потоків в його руках є такими, які Україна раніше не бачила.
Крім того, 6 листопада стало відомо, що американські правоохоронні органи перевіряють можливу участь Міндіча у схемах відмивання коштів, пов’язаних з діяльністю Одеського припортового заводу. Зараз розслідування проводить ФБР, яке з’ясовує, чи могли фінансові операції, пов’язані з підприємством, мати корупційне або тіньове походження.
Отже, не викликає подиву, що напередодні обшуків НАБУ Міндічу вдалося без перешкод залишити територію України, незважаючи на контроль за кордоном і «пильний» нагляд керівництва Державної прикордонної служби.
Цікавою є ситуація у Кабінеті міністрів України: міністр юстиції Герман Галущенко та міністерка енергетики Світлана Гринчук досі обіймають свої посади, хоча 11 листопада у Верховній Раді були зареєстровані проєкти постанов №14200 і №14201 про їхнє звільнення. Ініціатором постанов виступив народний депутат від фракції «Голос» Ярослав Железняк, який аргументував необхідність звільнення Галущенка через системну корупцію та провали підготовки до захисту енергетики, а Гринчук — через те, що вона, за його словами, представляє інтереси Міндіча в уряді й раніше вже була пов’язана з корупційними схемами на посаді міністра екології. Проте тексти постанов і пояснювальні записки ще не оприлюднені, а голосування Верховної Ради заплановане лише на 18 листопада, що створює відчуття затягування і небажання оперативно реагувати на проблему. До цього слід додати, що в ЗМІ теж міститься інформація про те, що ці міністри входять до сфери впливу Тимура Міндіча.
Корупційний скандал та системні проблеми у підготовці України до зимового періоду пов’язані з накопиченими роками кадровими нестабільностями, частою заміною керівників у профільних державних структурах та енергетичних компаніях, а також з тим, що увага державних органів часто зосереджувалася на політичних маневрах, а не на забезпеченні безпеки критично важливих об’єктів енергетичної інфраструктури. Ця проблема особливо проявилася у період зміни уряду, коли Галущенко перейшов з Міністерства енергетики на посаду міністра юстиції, а замість нього міністеркою енергетики стала Гринчук.
Вона раніше ніколи не працювала у сфері енергетики і не мала досвід у керуванні інфраструктурними системами. Проте її кандидатура є «зручною» для високопоставлених посадовців, що гарантує їм повний контроль над прийняттям рішень в цій сфері. До речі, Гринчук закінчила Чернівецький торгово-економічний інститут і у 2013 році захистила кандидатську дисертацію про розвиток іпотеки у сільському господарстві, що свідчить про відсутність професійної підготовки до управління складними технологічними системами енергетики.
Реакція Гринчук на скандал виглядає надзвичайно обережною, вона абстрактно заявила, що у разі доведення провини всі причетні до розкрадань у «Енергоатомі» будуть притягнуті до відповідальності, але її коментар не містить жодних чітких дій.
Водночас 11 листопада Міністерство юстиції на чолі з Галущенко обмежилися опублікуванням короткої офіційної заяви:
«Міністерство юстиції України підтверджує, що за участі Міністра юстиції Германа Галущенка були проведені слідчі дії у межах кримінального провадження. Міністр надає повне сприяння правоохоронним органам для забезпечення всебічного, об’єктивного та неупередженого розслідування. Міністерство юстиції послідовно дотримується принципу нульової толерантності до корупції. У разі встановлення вини — особи мають бути притягнуті до відповідальності у встановленому судом порядку. З огляду на необхідність дотримання таємниці досудового розслідування, Міністр утримується від публічних коментарів до завершення відповідних процесуальних дій».
Ця заява звучить теж доволі декларативно, при цьому на своєму офіційному сайті Мінюст друкує щоденні новини, які не висвітлюють цей скандал, що створює відчуття уникання відповідальності і мовчазного потурання корупційним діям.
Особливо показовим є відсутність реакції на скандал з боку Наглядової ради «Енергоатому», яка мала б бути гарантом прозорості та контролю за діяльністю компанії. У момент найбільшого репутаційного удару вона демонструє абсолютну тишу – жодної публічної заяви, пояснення, навіть натяку на оцінку ситуації ні від голови, ні від його заступника, ні від представників держави.
У серпні 2025 року Кабінет міністрів вніс зміни до статуту «Енергоатому», збільшивши кількість членів наглядової ради з п’яти до семи. Ідея полягала в посиленні корпоративного нагляду та контролю за фінансовими потоками компанії. Формально це виглядало як крок до західних стандартів корпоративного управління, а на практиці виявилося, що навіть семеро наглядачів не побачили (чи не хотіли бачити), як під їхнім «наглядом» розросталася корупційна мережа всередині найбільшого енергетичного підприємства країни.
Головою наглядової ради від січня 2025 року є громадянин Литви Ярек Неверович — колишній міністр енергетики Литви, радник президента Гітанаса Науседи з питань довкілля та інфраструктури. Його заступником — американець Майк Кірст, засновник і директор EuroAtlantic Partners, колишній топменеджер Westinghouse Electric Company. Саме він очолює комітет з питань аудиту — той самий орган, який мав би першим побачити і поставити питання про мільярдні зловживання.
До складу наглядової ради також входять двоє представників держави — ексміністр економічного розвитку, президент Київської школи економіки Тимофій Милованов, і колишній держсекретар Міністерства економіки Віталій Петрук. І якщо Петрук традиційно утримується від публічних оцінок, то мовчання Милованова є особливо показовим. Людина, яка зазвичай коментує будь-яку тему в Facebook — від макроекономіки до особистих роздумів про політику, — раптом обрала мовчання там, де суспільство чекає від нього принципової позиції. Ні слова про «Енергоатом»!
І тут постає питання: за чим ця рада взагалі наглядала? Вона справді не знала, що відбувається в компанії, чи просто вирішила не знати за відкати? У будь-якому випадку, мовчання наглядової ради є діагнозом всьому механізму корпоративного управління, який мав бути запобіжником корупції, а став її щитом.
Мовчить і експрем’єр-міністр Денис Шмигаль, в уряді якого Герман Галущенко очолював Міністерство енергетики. Він демонструє показову байдужість до масштабів корупції, що розгорнулася в «Енергоатомі». Мовчання Шмигаля, підкріплене відсутністю будь-яких публічних оцінок чи пояснень, виглядає не як політична обережність, а спроба дистанціюватися від відповідальності за власну кадрову політику, яка й дала змогу формуванню системи зловживань у стратегічно важливій галузі. Саме за часів Шмигаля, коли Галущенко займав ключову посаду в енергетиці, накопичувалися ті управлінські й фінансові перекоси, які згодом перетворилися на багаторівневі схеми розкрадання державних коштів. Його публічне мовчання на тлі розслідувань створює враження не лише політичної безвідповідальності, а й внутрішньої змови еліт, які воліють залишатися осторонь будь-яких викриттів.
Не менш показовою є і мовчазна позиція нинішньої очільниці уряду Юлії Свириденко, серед підлеглих якої виявилися міністри, причетні до цієї резонансної події. І це не дивно, бо висловлена нею 22 липня 2025 року теза про те, що «проблема корупції в Україні часто перебільшується всередині суспільства та окремих соціальних груп», звучить як фактичне заперечення масштабів тієї системи. В ній державні ресурси роками розкрадалися під прикриттям політичної доцільності. Подібні заяви виглядають як знущання над українцями та показовою короткозорістю з боку посадовиці.
Аналогічно мовчить і голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, хоча і це не дивно. У липні 2025 року він разом з президентом підтримував закон, який мав обмежити повноваження НАБУ і САП, і який викликав масові протести.
На тлі цього мовчання і обережних заяв суспільство отримало фотографії спортивних сумок, напханих пачками доларів. Водночас мільйони українців залишаються без світла під час обстрілів, а армія зазнає великих втрат і вкрай потребує допомоги. Скандал, який мав би стати сигналом до самоочищення від корупціонерів, лише підкреслив, наскільки глибоко вкорінилася байдужість у системі, де розкіш продовжує жити поруч з бідністю, а публічне обурення не впливає на поведінку чиновників.
Слід зазначити, що поки тривають розслідування й обшуки по справі «Енергоатому», в країні активно продовжує процвітати корупція і розтрата державних коштів. На державному порталі «Прозорро» з’явилася інформація про «цікаву» закупівлю: акціонерне товариство «Київгаз» замовляє у компанії «Автомобільний дім Укравто Україна» Mercedes зі скляним дахом вартістю понад 5 мільйонів гривень, що дорівнює приблизно ста шести тисячам євро. За даними «Прозорро», закупівля проведена без торгів, оскільки попередній тендер відмінили через відсутність пропозицій. Ця сума, можливо, не є рекордною, проте в контексті війни й енергетичної кризи вона виглядає як ілюстрація до теми — система продовжує жити у власному ритмі, який не має нічого спільного з реальністю більшості громадян під час війни.
Водночас в Офісі Генерального прокурора повідомили про затримання чоловіка, якого розшукували на міжнародному рівні за підозрою у розтраті понад 5,8 мільярда гривень. За інформацією слідства, група осіб, до якої входили керівники великого нафтопереробного підприємства та представники підконтрольних комерційних структур, організувала схему незаконного виведення паливно-мастильних матеріалів. Сам факт затримання ще ні про що не свідчить, оскільки такі історії в Україні постійно з’являються і зникають зі швидкістю коротких новин, не залишаючи жодних політичних чи судових наслідків.
Паралельно медіа фіксують нові ознаки збагачення тих, хто опинився у центрі скандалу навколо «Енергоатому». За інформацією журналістів Bihus.Info, дружина одного з фігурантів корупційної схеми Дмитра Басова за останні два роки придбала майна на суму близько 360 000 доларів. Серед її покупок — квартира площею сімдесят квадратних метрів у житловому комплексі White Lines, що належить до найдорожчих у столиці, орієнтовною вартістю не менше ста сорока тисяч доларів. Окрім цього, у власності Басової з’явилися три автомобілі: Mercedes GLE 300D 2023 року випуску, Range Rover 2019 року і новий Mercedes GLC 220D, оформлений на неї восени 2025-го.
Коли розглядати всі ці епізоди не окремо, а як частину загальної картини, стає очевидним, що скандал у «Енергоатомі» не став шоком для системи, він лише зняв тонкий шар прикриття, під яким десятиліттями формується логіка процвітання корупції і недоторканності фігурантів справ. У той час, коли суспільство ще намагається осмислити масштаби розкрадань, сама система живе далі, не змінюючи ритму свого існування.
Слід зупинитися на ще одному моменті. Ситуація навколо викриття корупційної схеми в «Енергоатомі» повторює логіку попередніх резонансних справ, зокрема справу Свинарчуків–Гладковського, оприлюднені матеріали якої серйозно вплинули на політичні перспективи Петра Порошенка під час президентських виборів. Показово, що новий скандал сплив відразу після масштабних блекаутів, спричинених обстрілами РФ, що робить його особливо чутливим для суспільства і потенційно значущим для позиції Володимира Зеленського.
Українські ЗМІ активно реагують на подію, яка поступово змінює громадську думку стосовно сучасних політиків. Попри відсутність відкритих заяв про імпічмент чи дострокові вибори, натяки на політичну турбулентність є очевидними. Водночас західні ЄС та США поки що не коментують масштабні зловживання у «Енергоатомі», що залишає простір для внутрішніх політичних маневрів.
На фоні цих подій зростає ймовірність перегляду державних позицій у стратегічних питаннях, зокрема щодо завершення війни. Конкретні кроки і зміни у цьому напрямку стануть відомі пізніше, проте вже очевидно, що цим скандалом справа, ймовірно, не обмежиться, і нові викриття можуть з’явитися найближчим часом, посилюючи тиск на політичне керівництво України.
Всі ці факти в комплексі свідчать про системну проблему в управлінні енергетикою, значний рівень концентрації фінансових потоків в руках окремих осіб і затягування реакції державних інституцій, що створює гостру кризу довіри суспільства до влади, а також потенційно впливає на політичну стабільність. Це може мати прямі наслідки для зовнішньої політики України та позиції міжнародних партнерів щодо військової підтримки і фінансової допомоги.
Мародерство в умовах війни не може кваліфікуватися як лише економічний злочин, це свідоме використання крові й руйнувань як прикриття для наживи. Воно дорівнює державній зраді та має каратися за статтею 111 Кримінального кодексу України як злочин проти національної безпеки з максимальними строками позбавлення волі та конфіскацією майна, і не давати можливість виходити з-під варти в суді під заставу. Якщо держава не навчиться карати власних мародерів так само жорстко, як ворогів на фронті, вона буде приречена на деградацію, зраду цінностей і розпад під тиском власного беззаконня
