Війна в Україні принесла безліч проблем, викликів та випробувань в усіх сферах життя. Проте, всупереч очікуванням і чуткам, доволі багато випускників харківських вищих навчальних закладів освіти не тільки планують залишатися в Україні, але й мають намір продовжувати свою освіту та кар’єру.
Ця тенденція заслуговує на увагу, оскільки розкриває унікальні аспекти професійної та особистої мотивації молодих спеціалістів, а також важливі соціальні та економічні фактори, що впливають на їхні рішення.
Студенти, які вражають: що далі після випуску?
Журналістка ІА “ФАКТ” Анна Беженська вирішила звернутися до випускників психолого-педагогічного факультету Харківської гуманітарно-педагогічної академії з питаннями:
“Що ви плануєте робити далі після випуску? Чи збираєтеся залишатися чи виїжджати?”.
Відповіді майбутніх фахівців були настільки вражаючими, несподіваними та зворушливими, що вони точно торкнуть сердець багатьох читачів, бо кожен з нас у певний момент задавався питанням про те, що робити далі, як будувати своє подальше життя. Спілкування з випускниками є особливо актуальним саме зараз, в сучасних умовах війни, бо багато з них живуть у прифронтовому Харкові і майже кожного дня знаходяться під обстрілами.
Руслана:
“Я хочу бути вчителем і піклуватися про наших дітей. Ми тривалий час вивчали психологію, а дітям війни професійна підтримка дуже потрібна. Незважаючи на певні труднощі, я не бачу свого майбутнього за межами України. Діти – це моя мотивація залишатися і працювати саме тут, саме з ними. Мені вже не страшно, я звикла до обстрілів, тож я вірю, що ми зможемо побудувати краще майбутнє”.
Артур:
“Я завжди мріяв стати саме психологом і допомагати людям. Після випуску планую залишитися в Україні і почати працювати в лікарні чи ДСНС. Військкомату не боюся. Навіть туди піду…Чомусь зараз, як ніколи, я хочу бути тут і робити все можливе, щоб допомагати нашим людям, надавати їм вкрай необхідну психологічну допомогу”.
Роман:
“Зараз дійсно складні часи, тому саме зараз, як ніколи, потрібні молоді спеціалісти, які готові працювати за напрямком нашого навчання. Я планую залишитися і внести свій вклад у відновлення психологічної стабільності людей. Піду в магістратуру і продовжу паралельно працювати психологом, допомагаючи людям. Свого часу, на початку війни мені та моїй молодшій сестрі дуже допомогло керівництво академії, нас врятували… Тому хочу віддячити таким же добром і вірю, що ми здатні зробити великі зміни”.
Про що свідчить опитування випускників
Відповідей вже колишніх студентів було дуже багато, проте вони свідчили про те, що незважаючи на труднощі війни, молодь сповнена рішучості та оптимізму. Ці молоді люди є справжніми патріотами нашої держави і рідного міста, вони бачать своє майбутнє саме тут і готові працювати, приносити користь людям, особливо, дітям.
Слід відзначити, що серед 100 опитаних випускників лише 15 перебувають за кордоном, проте вони твердо вирішили продовжувати свою освіту в галузі психології та допомагати українським біженцям. Примітно, що 12 випускників вже працюють у реабілітаційних центрах, надаючи їм психологічну допомогу. Лише троє з них ще не впевнені щодо повернення в Україну. Важливо підкреслити, що серед опитаних не було жодної людини, яка б категорично відмовилася від повернення.
Психологія – це професія, яка вимагає глибокої емпатії, розуміння та готовності допомагати людям у найскладніші моменти їхнього життя. Психологічна підтримка у воєнні часи є вкрай важливою, бо багато людей переживають виснаження, спустошення, втому, відчувають тривогу або паніку. Після травматичної події велика частка з них переживає посттравматичний стресовий розлад. Це відбулося після втрати ними на війні рідних або друзів, багато з них бачили вбитих, у когось стріляли, хтось перебував і зараз перебуває під обстрілами, занепокоєні через рідних, які знаходяться в небезпеці. Є й такі, хто почувають себе залишеними, самотніми та зрадженими, були в полоні.
Чи не кожен українець зазнав неминучого впливу війни на своє психологічне здоров’я, тому майбутні фахівці бачать свою місію в тому, щоб допомогти співвітчизникам впоратися з наслідками війни. Багато з них самі переживаюсь її травматичний досвід або мають родичів і друзів, які постраждали. Це робить їхню мотивацію ще сильнішою. Вони прагнуть бути корисними людям, які опинилися у схожих обставинах, використовуючи свої професійні знання і особистий досвід для ефективної підтримки.
Побажаємо їм успіхів!
