У час війни, коли родини переживають щоденні тривоги, стрес і невизначеність, особливо важливо будувати близький емоційний зв’язок з дітьми. Поруч з турботою про безпеку й базові потреби виникає не менш важлива задача — допомогти дитині відчувати себе захищеною через прості речі: розмови, спільні ігри, читання, творчість. У цей період спільно проведений час стає способом заспокоїти дитячу тривогу, створити відчуття стабільності і, головне, подарувати справжні теплі спогади. Водночас ще одним викликом сучасності — пристрасть дітей до гаджетів. Багато батьків із сумом відзначають: навіть коли діти фізично поруч, емоційного контакту майже немає — екран телефону чи планшета відбирає у дитини живу увагу. Під час війни ця проблема стає особливо гострою: технології допомагають на якийсь час втекти від реальності, але одночасно віддаляють дітей від реального світу, від спілкування й власних емоцій.
Що можуть зробити батьки
Створити альтернативу — справжню, живу, цікаву. Запропонувати дитині моменти радості, фантазії, творчості. І тим самим не тільки відволікти від гаджетів, а й допомогти будувати стійкість і внутрішню силу.
Щоб віднайти нові спільні радощі, важливо почати з найпростішого: спільного малювання. Малювати можна у найрізноманітніший спосіб: наприклад, створювати абстрактні малюнки-друдли. Це весела практика, коли зі звичайних ліній і форм потрібно вигадати щось осмислене: побачити в них людей, тварин, предмети. Малювати друдли можна будь-якими фарбами чи олівцями, на папері або навіть на серветках у дорозі. Чудово допомагає розвивати фантазію те, що друдли можна повертати й дивитися на них під різними кутами, щоразу вигадуючи нові образи.
Якщо під рукою немає готових прикладів друдлів, їх можна створювати самостійно. Варто намалювати просту геометричну фігуру — кружечок, трикутник, паличку — і запропонувати дитині домалювати її так, щоб вийшло щось цікаве: обличчя, хатинка, чарівний предмет чи казкова істота. Можна навіть змагатися: хто більше цікавих образів придумає за одну хвилину.
Інший чудовий спосіб творчості — малювання живих ліній. Обрати один колір олівця або фломастера і малювати лінію, уявляючи її емоції та пригоди: лінія, яка гуляє парком, запізнюється на автобус, зустрічає іншу лінію і закохується. Можна придумувати маленькі історії про кожну лінію і малювати продовження. Така практика не тільки розвиває уяву, а й допомагає легше говорити з дитиною про почуття й емоції.
Якщо є бажання розширити гру, малюнки можна поєднати з вивченням іноземної мови. Наприклад, після створення малюнка придумувати до нього підписи англійською чи німецькою мовою. Це допоможе легко й невимушено поповнювати словниковий запас.
Інші креативні ідеї
Ще однією ідеєю є гра в «письменників». Разом із дитиною можна вигадувати історії на основі випадкових слів. Один гравець пропонує слово-героя (наприклад, «кішечка»), інший — слово-предмет («помідор»), а потім разом складають казку про пригоди кішечки й помідора. Такий творчий процес розвиває не лише уяву, а й навички логічного мислення, адже потрібно пов’язувати абсолютно різні образи.
Щоб зробити гру складнішою й цікавішою, можна створити власну настільну гру для вигадування історій. Для цього потрібно підготувати шість конвертів із підписами: «герої», «лиходії», «місця подій», «перетворення», «чарівні предмети», «мета». У кожен конверт усі учасники кладуть свої варіанти на відповідну тему, а потім навмання витягують картки й складають історію на основі отриманого набору. Історії можна не лише вигадувати, а й інсценувати вдома, перетворюючи фантазії на справжні міні-вистави.
Якщо часу небагато, а хочеться миттєво увімкнути фантазію, можна просто пропонувати дитині фантазувати продовження звичних ситуацій: що буде, якщо дощ перетвориться на солодкий сироп, а ворона закаркає загадкове заклинання? Такі ігри допомагають дітям вільніше мріяти навіть у складних обставинах.
Особливо цікаво разом з дитиною створювати альтернативні світи. Наприклад, уявити країну «Навпаки», де всі речі діють не так, як ми звикли. Уявіть собі пральну машину, яка не пере, а бруднить речі, або лампочку, яка не освітлює кімнату, а затемнює її. Роздуми про такі «навпаки»-світи не тільки веселять, а й чудово тренують креативне мислення.
Ще один чудовий варіант розвитку уяви — метод Робінзона. Уявити, що ви опинилися на безлюдному острові: які три речі ви б узяли із собою? Або що можна зробити, якщо у вас є лише скриня золота, але нема їжі й даху над головою? Такі вправи навчають шукати нестандартні рішення і бачити нові функції у звичних предметах.
Особливе місце займає спільне читання. Важливо, щоб дитина мала право самостійно обирати книжки — саме тоді читання перетворюється на справжню пригоду. Вечірнє читання вголос, обговорення історій, вигадування альтернативних фіналів і продовжень робить книжки ближчими й живішими.
Під час спільного читання можна уявляти, що ви разом з дитиною потрапили в описаний у книжці світ, обговорювати, ким би ви стали в цій історії, або як би змінили життя героїв. Можна навіть спробувати переповісти історію навпаки — це дає фантазії свободу і змушує мислити нестандартно.
Ще одна цікава ідея — спробувати вигадати власну казку за мотивами прочитаного або створити нову історію про вже знайомих героїв. Це може бути спільна письменницька гра або навіть невеличка домашня книжка, яку можна проілюструвати малюнками й зберігати як пам’ять.
Головне — не оцінювати результати, не критикувати, не вимагати «правильних» відповідей. Спільний час із дитиною має бути територією свободи, фантазії та радості, а не черговим завданням з оцінюванням.
Неважливо, які саме ідеї ви оберете. Головне, щоб у ці моменти ви були поруч з дитиною — по-справжньому, емоційно, з любов’ю. Саме такі хвилини запам’ятовуються на все життя й залишають у серці відчуття безпеки й щастя навіть у найважчі часи.
