Законопроєкт №5148: чому пальмову олію не заборонено і чого вимагають від виробників солодощів, дитячого харчування та молочних продуктів

ІА”ФАКТ” вже повідомляло, що у листопаді Президент Володимир Зеленський затвердив законопроєкт №5148, покликаний підвищити стандарти якості продуктів харчування. В інфополі цей закон побутує як такий, що нібито забороняє використання пальмової олії в солодощах, дитячому харчуванні та молочних продуктах. Однак це так лише наполовину: прямої заборони на пальмову олію в документі немає. Тож, які саме обмеження введено, і яких наслідків чекати виробникам?

Чому пальмова олія така популярна

Звідки взагалі навколо пальмової олії такий ажіотаж? Популярність продукта як такого виправдана. Це рослинний жир із плодів олійної пальми. Олію цінують у харчовій промисловості, бо вона стабільна, багатофункціональна і часто використовується без додаткової обробки. Популярність інгредієнта у харчовій промисловості пояснюється тим, що пальмова олія є дуже продуктивною культурою. З одного гектара можна отримати значно більше олії, ніж з інших олійних культур,  – того ж соняшника або ріпака.

По-друге, пальмова олія залежно від обробки може бути як рідкою, так і твердою: це робить її придатною для різних продуктів – від печива до маргарину. У рідкій частині більше половини складають насичені жирні кислоти, трохи менша частка мононенасичених, а решта – поліненасичені. Важливо, що в олеїні немає шкідливих трансжирів.

По-третє, вона стійка до окислення, що подовжує термін зберігання продуктів. Далі, цей диво-інгредієнт не змінює смак, запах або колір продуктів, що робить її незамінною для використання у багатьох рецептах. Нарешті, висока температура димлення робить її ідеальною для смаження та приготування їжі при високих температурах.

“Шкідливим” продукт робить гідрогенізація –  процес, під час якого рідкі жири перетворюють на тверді, додаючи водень. Так роблять, наприклад, із соняшниковою чи соєвою олією, щоб отримати жир із потрібною текстурою для випічки чи кремів. Саме цей процес може утворювати трансжири, шкідливі для здоров’я. Вони накопичуються в організмі, порушують обмін речовин і можуть викликати проблеми із судинами. Через це в багатьох країнах обмежують використання трансжирів у продуктах.

Як легітимність пальмової олії дискутувалася у вітчизняному політикумі

Спроби обмежити або заборонити пальмову олію в Україні тривають вже 11 років з легкої руки автора законопроєкту – Віктора Балоги. Однак документ було відправлено на редагування, після чого ідея на кілька років зникла з порядку денного. Пізніше тему актуалізував одіозний Олег Ляшко, який активно виступав за підтримку українських молочних виробників і заявляв, що пальмова олія шкодить і галузі, і здоров’ю нації. Його законопроєкт дійшов  у Верховній Раді лише до першого читання.

Дискусію реанімували у 2021 році у законопроєкті №5148. Автори знову наголошували на ризиках для здоров’я, які, на їхню думку, несе пальмова олія, особливо в дитячих продуктах. Але у вересні, коли законопроєкт пройшов перше читання, стало відомо, що він спрямований не на заборону самої олії, а на гідрогенізовані рослинні олії, до яких вона може належати. Це важливо, бо гідрогенізовані олії – це перероблений продукт з іншими властивостями, ніж звичайна пальмова олія.

Трансжири – молекули-потвори

У медіа поширилася інформація про те, що в Україні нібито заборонили використання пальмової олії. Проте, якщо звернутися до тексту закону, зрозуміло, що під обмеження потрапляють гідрогенізовані жири, з яких утворюються трансжири.

Згідно авторитетному дослідженню, трансжирні кислоти –  “тип жирних кислот, які або зустрічаються в природі, або можуть бути промислово вироблені в комерційних кількостях за допомогою процесу, відомого як гідрогенізація. Гідрогенізація передбачає обробку жирів і олій газоподібним воднем у присутності каталізатора, що призводить до селективного приєднання водню до подвійних зв’язків вуглець-вуглець”.

У харчовій промисловості трансжирні кислоти з’являються внаслідок часткової гідрогенізації рослинних олій. У цьому процесі природні цис-ненасичені подвійні зв’язки активно перетворюються на транс-ненасичені. Завдяки цьому трансжири надають продуктам потрібні фізичні та хімічні властивості, що так цінують виробники. Однак вживання частково гідрогенізованих олій корелює зі зростанням ризику серцево-судинних хвороб, безпліддя, ендометріозу, жовчнокам’яної хвороби, діабету, хвороби Альцгеймера та окремих видів раку.

Варто зазначити, що пальмова олія широко використовується в харчовій промисловості без необхідності проходження гідрування, під час якого частина цис-подвійних зв’язків трансформується в транс-конфігурацію та стає шкідливою для здоров’я. Це означає, що пальмова олія як така позбавлена транс-ненасичених ізомерів жирних кислот. Більш того, дослідження показали, що при споживанні пальмової олії в межах дієти з низьким вмістом жирів вона підтримує оптимальний рівень холестерину та ліпопротеїнів у крові.

Що саме обстоюється в законопроекті №5148

Згідно новому закону, у харчових продуктах питома вага крамольного компоненту не має перевищувати 2 грамів трансжирних кислот на кожні 100 грамів загальної кількості жирів. У рецептурі традиційної “молочки” не повинно бути рослинних жирів й олії, а також білків та жирів, що не мають молочного походження. Крім того, табуйовано застосовування консервантів чи стабілізаторів.

У свою чергу, у виробництві продуктів для дітей заборонено застосування гідрогенізованих олійних компонентів, твердих фракцій пальмової олії та інших подібних компонентів. Присутність в рецептурі продукту рафінованих рослинних олій це має бути чітко зазначено на етикетці. У випадку використання гідрогенізованих жирів чи олій це також повинно бути зазначено.

Україна є потужним виробником олій з ріпака, соняшника та сої, а технологія гідрогенізації широко використовується в світі для зміни консистенції олії, насамперед, її загущення. Однак дедалі більше компаній переходять на альтернативні методи – часткову гідрогенізацію та переетерифікацію, що дозволяє отримувати жири з бажаним складом.

Коли у 2021 році в Євросоюзі обмежили вміст трансжирів промислового походження (до 2%), українські кондитерські компанії також почали імплементувати аналогічні стандарти, адаптуючи під них свої виробничі процеси. Зокрема, найбільші переробники пальмової олії в Україні – “Дельта Вілмар Україна”, “Щедро” та “Капро Оїл” – впроваджують сучасні технології.

Такі зміни посилили конкурентоспроможність українських виробників на Заході. Крім того, така стратегія  вписується в глобальний мейнстрім на здорове харчування. Компанії почали винаходити альтернативи, переходячи на більш натуральні жири та олії. Так, у виробництві пряників, сушок і соломки маргарин замінили на дезодоровану соняшникову олію. Для хлібобулочних виробів тепер використовують маргарин із меншим вмістом гліцидолу.

Трансжири часто використовуються для здешевлення продуктів. Так, молочний жир коштує близько 300 грн за кілограм, тоді як трансжири – вдвічі менше. Завдяки цій різниці виробники можуть отримувати додаткову маржу, пропонуючи дешевші кондитерські вироби. Але споживачам варто пам’ятати, що низька ціна таких продуктів часто свідчить про використання менш якісних інгредієнтів.

У молоковмісних продуктах – сметані, маслі, сирі або морозиві – зазвичай застосовують не саму пальмову олію, а її олеїнову фракцію.  Наразі половина морозива вітчизняного виробництва містить замінники молочного жиру. Однак у продуктах із низькою жирністю – молоці, кефірі, ряжанці чи йогурті –  пальмова олія або її похідні не використовуються. На щастя, додавання замінників в цих категоріях продуктів не приносить переробникам фінансової вигоди.

Варто зазначити, що більшість українських молочників майже не застосовують рослинні замінники жирів у своїй продукції, призначеній для внутрішнього споживання. Основне використання таких інгредієнтів припадає на експортну продукцію. Причина проста – висока конкуренція на цих ринках змушує знижувати ціну продуктів, а це можливо завдяки використанню сурогатних інгредієнтів молочних жирів.

Аналогічний підхід практикують і європейські виробники, які використовують рослинні жири для здешевлення продукції, що експортується до країн із низькою купівельною спроможністю.

Щодо маркування продукції, то більшість виробників уже дотримувалися правил і чітко вказували склад своїх товарів ще до прийняття нового закону. Однак п’ята частина ринку залишається в тіні, де вимоги до маркування часто ігноруються.

Тетяна Вікторова