В Україні триває одна з найочікуваніших і найрезонансніших кампаній — подання електронних декларацій посадовцями. Після паузи, пов’язаної з початком повномасштабної війни, судді повернулися до звичного процесу — звітування про свої статки. Однак дані, які потрапили у відкритий доступ, вражають навіть досвідчених спостерігачів. У деклараціях — елітні квартири, будинки і авто, колекції коштовностей і годинників, мільйони готівкою та подарунки від родичів на сотні тисяч гривень. При чому це лише те, що декларанти вирішили показати офіційно. Що ж залишилося за дужками — можна тільки здогадуватися. Водночас не може не обурювати те, що частину цього майна судді та їхні родини придбали вже під час війни, коли тисячі українців втрачають житло, бізнес і доходи, а країна живе в умовах постійної загрози виживанню. Та саме судді регулярно піднімають питання щодо підвищення своїх зарплат і пенсій, апелюючи до тяжкої праці й «особливих ризиків».
Зарплати «бідних» суддів
Суддівська спільнота в Україні роками скаржиться на низькі зарплати та мізерні пенсії. Однак вони не просто скаржаться, але й активно подають до суду на державу, виграють справи у своїх же колег і отримують компенсації, розміри, яких звичайному громадянину навіть складно уявити. Суддівська винахідливість дозволяє їм захищати свої права виключно через суд і виключно успішно.
На цьому тлі 19 березня 2025 року Комітет Верховної Ради з питань правової політики рекомендував ухвалити законопроєкт №12244-1 відразу в першому читанні та в цілому. Цей документ передбачає введення спеціальної доплати суддям місцевих судів, які здійснюють правосуддя на територіях активних бойових дій або на територіях можливих бойових дій. Розмір такої доплати може сягати до 42 тисяч 40 гривень. Крім того, на додаткові виплати можуть розраховувати ті судді, які мають понаднормове навантаження, тобто розглядають більшу кількість справ, ніж середній показник у державі.
Водночас декларування статків суддів залишається одним з найефективніших інструментів запобігання корупції в публічному секторі. Закон про відновлення електронного декларування набрав чинності 12 жовтня 2023 року, поновивши обов’язок посадовців подавати щорічні декларації. Отже, до 1 квітня всі вони мають подати свої декларації. На даний час декларації за 2024 рік подали понад 252 тисячі 700 публічних службовців з орієнтовно 700 тисяч загальної кількості, серед них – 710 суддів. І саме ці декларації ще раз підтвердили, хто в українській державі насправді «потребує» допомоги.
Традиційно найменше задекларували судді місцевих судів, але справжні фінансові вершини залишаються за суддями Конституційного Суду України. При цьому найбільшу зарплату серед всіх суддів задекларував суддя Конституційного Суду Віктор Кривенко. За 2024 рік він заробив 4 мільйони 802 тисячі гривень. Це в середньому майже 400 тисяч гривень щомісяця. Він вже встиг подати декларацію у січні 2025 року при звільненні – за три тижні роботи на посаді судді Конституційного Суду, отримавши 444 тисячі 934 гривні заробітної плати. Крім того, додатково Кривенко отримав ще й пенсію у розмірі 23 тисячі 610 гривень.
Водночас вражає не тільки його зарплата, але й інші показники. Щорічна декларація судді Віктора Кривенка за 2024 рік охоплює майновий стан і доходи його та членів родини. Однак особливу увагу привертають придбання та зміни під час війни — з лютого 2022 року. За даними декларації, у власності Кривенка і його дружини Наталії Савицької перебуває значний перелік об’єктів нерухомості. Зокрема, Віктор Кривенко володіє земельними ділянками у Київській області (Макарівська та Бородянська громади), Закарпатті та Івано-Франківській області, а також в окупованому Криму. Найбільші ділянки — 42,3 тис. м² і 29,8 тис. м² у селі Мотижин Київської області. Загалом він задекларував 11 земельних ділянок.
Серед житлової нерухомості судді — житловий будинок у Мотижині площею 820,2 м², набуття права на який датоване 2021 роком, будинок площею 81 м² і квартира в Києві площею 151,9 м². Дружина володіє квартирою в Києві на 167,4 м², котеджем для сімейного відпочинку в селі Поляниця (256,1 м²), міні-готелем у Закарпатті (1714,65 м²), нежитловими приміщеннями та земельними ділянками у різних регіонах. У розділі «Об’єкти незавершеного будівництва» зазначено споруду господарського призначення площею 39 м² у Мотижині.
Щодо транспортних засобів, Віктор Кривенко задекларував власний Mercedes-Benz S350 4M 2008 року випуску, який належить йому з 2008 року. Дружина задекларувала легковий автомобіль Mercedes-Benz C250 (2011 р.в.), вантажний ЗАЗ-Lanos (2012 р.в.) і Ford Transit (2016 р.в.). З нових придбань у воєнний час — 10 жовтня 2023 року Наталія Савицька придбала новий автомобіль преміумкласу Mercedes-Benz GLC 220 D 4MATIC Coupe 2023 року випуску вартістю 2 млн 651 тис. грн.
Віктор Кривенко також задекларував корпоративні права дружини — 100% у ТОВ «Юридична компанія Правова гарантія» вартістю 52,5 тис. грн. У розділі «Доходи» Кривенко зазначив отриману в 2024 році заробітну плату судді Конституційного Суду в розмірі 4 млн 802 тис. грн та пенсію 277 тис. грн. Дружина задекларувала дохід від підприємницької діяльності в сумі 6 млн 124 тис. грн. Крім того, грошові активи родини складаються з 651 тис. грн на банківських рахунках і 2 млн грн готівкою (спільна власність із дружиною). Дружина має кілька банківських рахунків у ПриватБанку, Сенс Банку та Універсал Банку. Окремі рахунки відкриті на ім’я дітей.
Василь Фединяк, суддя Івано-Франківського апеляційного суду, впевнено закріпився на другій сходинці зарплатного п’єдесталу серед українських суддів. У 2024 році він заробив 3,7 мільйона гривень — це в середньому 308,7 тисячі гривень на місяць. Його річна надбавка до доходів склала майже 29%. Судячи з темпів зростання, Фединяку до Конституційного суду — як рукою подати.
Третю позицію посів Анатолій Заїкін – суддя Одеського апеляційного суду, якому 2024-й теж видався фінансово щедрим. Його річна зарплата сягнула 3,3 мільйона гривень, тобто щомісяця він отримував у середньому 274,7 тисячі гривень. За рік його дохід зріс на 7,55%. Цілком помірно, якщо порівнювати з апетитами столичних колег, але цілком достатньо, аби не шукати додаткових підробітків у прибережних котеджах Одеси.
А ось справжній прорив року видав суддя Господарського суду Києва Юрій Цюкало. Його стрибок у зарплаті міг би стати темою окремого навчального кейса для молодих суддів. Якщо у 2023-му він отримував скромні 56,6 тисячі гривень на місяць, то вже у 2024-му його дохід злетів до 109,1 тисячі гривень щомісяця. Зростання — понад 92%. Не кожен айтішник може похизуватися такими темпами. Загалом, за підсумками аналізу 26 суддівських декларацій, вісім з них таки «просіли» в доходах. Решта — або втрималися на плаву, або виросли фінансово на рівні від символічних 0,22% до вражаючих 48,09%.
У цей самий час на фінансовому дні опинився суддя Баришівського районного суду Київської області Костянтин Коваленко. У 2024 році він заробив «всього» 902 тисячі гривень, тобто 75,2 тисячі гривень на місяць. Втім, навіть цей скромний дохід виріс на 10,47% у порівнянні з 2023 роком. Очевидно, Баришівка поки не Одеса й не Київ, але тенденція зростання є — зарплатна нерівність навіть у суддівському світі нікуди не поділася.
Суддівські подарунки та автопарк мрії
Судді вже встигли задекларувати більше двох сотень нових авто та десятки об’єктів нерухомості. Причому особливою популярністю серед джерел доходів традиційно користуються подарунки від найближчих родичів — батьків, дружин, чоловіків, а подекуди навіть і дітей. Отже, родинне коло працює злагоджено та щедро.
Яскравим прикладом є суддя Північного апеляційного господарського суду Леся Сітайло. На початку 2025 року вона задекларувала придбання Porsche Cayenne 2019 року випуску за 3,1 мільйона гривень. Частину суми — 700 тисяч гривень — покрив подарунок від батька. Не кожен татусь настільки передбачливий, щоб допомогти доньці з купівлею престижного кросовера, але в суддівських родинах, схоже, це звичайна практика. Крім того, 28 січня 2025 року суддя Леся Сітайло подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані. Але замість законослухняної декларації українці побачили зухвалий ляпас суспільству — за один день суддя стала багатшою на понад два мільйони гривень. У декларації зазначено: дохід від відчуження рухомого майна — 1 мільйон 631 тисяча 760 гривень. Джерело — громадянин України Остап Володимирович Павлюк. Що саме продала суддя — невідомо. Чи то стареньку автівку, яка дивом подорожчала в кілька разів, чи то антикварну колекцію або діаманти — залишається лише здогадуватися. Єдине, що зрозуміло — угода виглядає більше як схема, ніж реальний продаж.
Але й це ще не все. У той самий день Леся Сітайло задекларувала грошовий подарунок — 750 тисяч гривень. І знову джерело — нібито звичайний громадянин України, Григорій Іванович Сітайло. Прізвище дарувальника — те саме, що й у самої судді. Просто збіг? Чи банальна схема виведення грошей через родинні «подарунки»? Загалом за день служителька Феміди поповнила свої статки на 2 мільйони 381 тисячу 760 гривень. Ще у 2017 році Леся Сітайло стала фігуранткою розслідування Bihus через подаровані квартиру та гараж від фірми «Тарас». Як з’ясували журналісти, компанія належить її батькові. Зараз суддя володіє квартирою площею 62,8 кв. м в елітному житловому комплексі «Шервуд».
Подарунки від пенсіонерів-батьків серед суддів стали справжньою класикою жанру. Однак трапляються і винятки. Наприклад, суддя Одеського окружного адміністративного суду Катерина Танцюра 19 березня 2025 року задекларувала подарунок — квартиру за 6 мільйонів гривень від власної доньки – Олександри Танцюри. Йдеться про елітну нерухомість площею 101,7 кв. м в Одесі неподалік моря. Будинок розташований на Фонтанській дорозі, 62-к — це житловий комплекс «Консул» за 700 метрів від берега. Вартість квартир у цьому ЖК, згідно з ринковими оголошеннями, сягає 15 мільйонів гривень. Примітно, що донька судді на момент заповнення декларації не мала ні доходів, ні заощаджень і вважалася безробітною. Проте змогла подарувати матері квартиру за 6 мільйонів гривень в елітному будинку.
Катерина Танцюра також володіє будинком площею 308 кв. м у селі Лиманка та квартирою площею 221 кв. м в Одесі. Її зарплата минулого року склала 1,5 мільйона гривень або 124,8 тисячі гривень на місяць. У 2009 році її призначили суддею Одеського окружного адміністративного суду на п’ять років. У 2015 році Верховна Рада переобрала Танцюру на необмежений термін.
12 березня 2025 року суддя Катерина Танцюра подала декларацію про суттєві зміни в майновому стані. І зміни дійсно суттєві — вона отримала подарунок у негрошовій формі на суму 6 мільйонів 12 тисяч 728 гривень. Дарувальником вказана громадянка України Олександра Дмитрівна Танцюра. Ім’я та прізвище в дарувальниці — ті самі, що й у судді. Випадковість? Звісно ж, ні.
Шість мільйонів гривень — це вже не «скромний» грошовий презент і не продаж автомобіля за завищеною ціною, а прямий виклик суспільству. При цьому в декларації немає жодного уточнення — що саме подарували служительці Феміди на таку суму? Квартира? Ділянка землі? Колекція діамантів? Все приховано за сухим формулюванням – «подарунок у негрошовій формі».
У декларації судді Катерини Танцюри є ще один показовий епізод життя української Феміди — придбання нежитлового приміщення в самому серці Півдня, в Одесі. 13 вересня 2024 року суддя оформила право власності на 161,3 квадратних метри нерухомості в Одесі, зазначивши вартість об’єкта на дату набуття — 900 тисяч гривень. Що за приміщення в приморському місті площею понад 160 «квадратів», яке може коштувати менше мільйона гривень — питання риторичне. Реальна ціна такого майна на ринку, особливо в Одесі, має бути в рази вищою, але в декларації зазначена саме така сума. При цьому джерелом фінансування угоди вказано громадянку України Марію Миколаївну Рачек. Хто ця щедра благодійниця, яка профінансувала суддівське придбання — невідомо. Чи то родичка, чи то «давній друг родини», чи просто зручна фігура для прикриття фінансових потоків — питання, яке має цікавити антикорупційні органи.
Водночас у декларації жодного іншого цінного майна — ані автомобілів, ані корпоративних прав, ані цінних паперів. Виглядає так, ніби суддя Танцюра живе скромно, економить на всьому, крім покупки одеської нерухомості, яку оформила у власність через посередництво сторонньої особи. А далі ще цікавіше — у розділі «Видатки» суддя чесно зазначає: купівля-продаж нерухомості на 900 тисяч гривень відбулася 23 вересня 2024 року. Тобто майже одночасно — спершу отримання права власності, потім видаток. Схема проста й знайома: гроші — від когось з «громадян України», нерухомість — собі, звітність — для вигляду. Цей епізод є ще одним прикладом того, як служителі Феміди примудряються жити «на одну зарплату», дозволяючи собі дорогі покупки навіть під час війни.
Задекларовані подарунки — це, звісно, не доказ того, що судді чи прокурори банально легалізують свої статки. Можливо, в окремих щасливих сім’ях дійсно заведено дарувати мільйонні квартири чи люксові автомобілі просто від щирого серця. Але коли подібні «подарунки» регулярно надходять від пенсіонерів або безробітних родичів, це вже не про родинні цінності, а відверте знущанням над здоровим глуздом.
Як пояснити, звідки у безробітної доньки Катерини Танцюри з’явилися 6 мільйонів гривень на квартиру в елітному житловому комплексі на березі моря? Чи звідки взялися 3,1 мільйона гривень у 72-річного батька судді Лесі Сітайло на Porsche Cayenne? Такі «сімейні традиції» більше схожі на гарну ширму для виведення грошей з невідомих джерел, ніж на звичайну турботу рідних. І чим більше з’являється подібних історій, тим очевидніше виглядає проста істина: або українські пенсіонери масово приховують свої мільйонні заощадження, або хтось відверто тримає всіх за дурнів.
Однак самою вражаючою є декларація судді Східного апеляційного господарського суду Ірини Тарасової, яка задекларувала справжню «імперію нерухомості та землі», оформленої як на себе, так і на членів сім’ї, серед яких її чоловік Василь Синчук, який свого часу очолював Харківську обласну прокуратуру. Але попри гучну посаду чоловіка, і сама Тарасова є далеко не бідною суддею. На Ірину Тарасову безпосередньо оформлено дві просторі квартири у Харкові. Перша — площею 133,1 квадратного метра, якою суддя володіє з 2011 року. Ця квартира оцінена у понад 449 тисяч гривень на момент набуття права власності. Друга квартира ще більша — 161,3 квадратного метра, яку Тарасова придбала ще у 2008 році. Вартість цього об’єкта на дату купівлі — понад 186 тисяч гривень. Крім цього, у власності Тарасової є будинок на Хмельниччині записаний на чоловіка, але право безоплатного проживання мають і сама суддя, і їхній син Олексій. Це ж стосується і садового (дачного) будинку площею понад 1043 квадратних метри у Харкові — тут Ірина Тарасова теж фігурує як особа з правом безоплатного проживання.
Загалом служителька Феміди володіє чи користується житлом, яке сумарно обчислюється сотнями квадратних метрів. Частина об’єктів оформлені на неї, частина — на чоловіка, однак користується ними вся родина. При цьому показовим є те, що навіть під час повномасштабної війни родина судді не втрималася від придбання нового майна. У лютому 2022 року чоловік Тарасової купує квартиру в Харкові площею 200,7 квадратного метра вартістю понад 1,9 мільйона гривень. А вже у вересні 2023 року з’являється нове надбання — одразу кілька машиномісць у Харкові.
У декларації Ірини Тарасової зазначені також об’єкти незавершеного будівництва, які оформлені на її чоловіка Василя Синчука. Йдеться про житловий будинок площею 280 квадратних метрів, гараж площею 80 квадратних метрів та котельню площею 20 квадратних метрів у селі Удріївці Хмельницької області. Ці об’єкти не введені в експлуатацію і право власності на них не зареєстроване. Вони зведені на земельній ділянці, яка належить або самій родині, або перебуває в їхньому користуванні.
Крім того, у Харкові чоловік судді декларує незавершене будівництво технічного приміщення площею 360 квадратних метрів та гаража площею 25 квадратних метрів. Обидва об’єкти орендуються у Харківської міської ради. Також на нього записане технічне приміщення на 300 квадратних метрів у селі Бугаївка Чугуївського району Харківщини. Серед цінного рухомого майна Синчук задекларував п’ять дорогих наручних годинників престижних марок Jaeger-LeCoultre, ORIS, Rolex, A. Lange & Sohne та Zenith. Усі ці годинники, згідно з декларацією, були придбані ще до подання першої антикорупційної декларації.
Автопарк родини також вражає своїм масштабом. В їхній власності 18 автомобілів, серед яких два Mercedes-Benz S 600, Mercedes-Benz G55, GL 500, CL 500, E-Class, Toyota Camry, Lexus LX 470, Volvo 940, Chevrolet Tahoe, BMW Alpina B7 та рідкісний ЗИМ-12 1956 року випуску. Крім того, він задекларував два причепи, два водні засоби — катер Bayliner та Speedster, а також вантажівку ГАЗ 53 АЦ-30.
Чоловік судді задекларував значні суми готівкою та на банківських рахунках. На рахунках Синчука в «ПриватБанку» та «Ощадбанку» зберігається понад 2,5 млн грн, понад 71 тисяча євро та майже 4400 доларів США. Окрім цього, в іноземному банку Banco Santander в Іспанії він тримає ще 880 євро. Синчук також вказав фінансові зобов’язання — позику на 1 млн доларів США, отриману від фізичної особи Сергія Горобця ще у 2011 році. Станом на кінець звітного періоду ця сума залишається несплаченою.
Водночас у розділі доходів судді Ірини Тарасової вказано, що у 2024 році вона отримала зарплату у розмірі 1 мільйон 920 тисяч гривень у Східному апеляційному господарському суді. Її чоловік отримав пенсію у розмірі понад 1 мільйон 67 тисяч гривень, а також понад 260 тисяч гривень від компанії «Харківенергозбут» за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Також у декларації відображено значні суми готівки: Ірина Тарасова зберігає 180 тисяч доларів США, 34 тисячі євро та 5 тисяч гривень. Василь Синчук тримає готівкою 400 тисяч доларів США та 40 тисяч гривень. Окрему увагу в декларації привертають фінансові активи чоловіка судді, які стосуються значних сум, позичених третім особам. Він надав у борг фізичній особі — Олександру Фельдману — 3 мільйони доларів США. Ще 35 тисяч доларів США Синчук позичив Ользі Шентябіній, а 30 тисяч доларів США — Олександру Луговому. Загалом сума наданих в борг коштів становить понад 3 мільйони доларів США, що є надзвичайно значним показником для родини судді.
Однак вся нерухомість в Україні є лише частиною «сімейної імперії», бо Тарасова задекларувала ще й закордонну нерухомість, якою користується її сім’я. Йдеться про будинок в Іспанії площею понад 92 квадратних метри та земельну ділянку площею майже 200 «квадратів» на березі Середземного моря.
Загалом декларація судді Харківського апеляційного суду вражає масштабами. Родина володіє десятками об’єктів нерухомості — від квартир і будинків до спортивних комплексів, бань і навіть апартаментів у Криму. Все це майно формувалося роками й оформлялося як на саму Тарасову, так і на її чоловіка — впливового в минулому правоохоронця. І сьогодні Ірина Тарасова є прикладом того, як суддя апеляційної інстанції може дозволити собі жити в достатку, недоступному для більшості українців. Крім того, загальний аналіз задекларованих статків судді свідчить про суттєвий дисбаланс між її зарплатою, офіційно задекларованими доходами та обсягами активів, які знаходяться у власності родини. Фактично суддя формально задекларувала лише свою заробітну плату, мінімальні залишки на рахунках і готівку, тоді як всі ознаки розкоші, мільйонні активи, корпоративний бізнес та тіньова фінансова діяльність прив’язані до її чоловіка.
За даними Transparency International Ukraine, саме судова система України залишається найбільш корумпованою. Декларації цих та інших суддів лише підтверджують це, вони не є виключенням, це вже багаторічна тенденція. Стало звичною практикою списувати дорогі покупки на «подарунки від родичів» чи вигадані продажі майна, які ніхто не перевіряє. Схеми прості: все дороге оформлюється на родичів, а потім виправдовується їхніми міфічними доходами.
У цій ситуації головним питанням є не те, що задекларовано суддями, а чому досі ніхто за це не відповів. НАЗК, НАБУ, САП, скільки ще років декларації з мільйонними активами, годинниками Rolex, автопарками й елітною нерухомістю в тилу і прифронтових регіонах будуть просто «даними для ознайомлення»? Коли нарешті подібні декларації стануть матеріалом для реальних кримінальних проваджень? Поки не буде реального контролю та суворої відповідальності, ці декларації лишатимуться ширмою, за якою судді легалізують те, що насправді слід пояснювати слідчим, а не громадськості. І найгірше — ми всі це бачимо, але держава вперто удає, що все гаразд.
