Як відомо, минулого тижня охорона Миколи Тищенка у камуфльованому одязі та балаклавах напала на колишнього добровольця, бійця спеціального підрозділу Kraken Дмитра Павлова у Дніпрі, що визвало широкий резонанс у громадськості.
Як політики коментують цей інцидент, чи будуть наслідки для Тищенка, чим загрожує криза суспільної довіри, розбиралося ІА “ФАКТ”.
Керівник Офісу президента Андрій Єрмак заявив, що не підтримує стосунки зі своїм кумом та народним депутатом Миколою Тищенком, не сприймає і не розуміє його вчинків. У своєму Telegram-каналі він написав:
“Тут нема про що навіть говорити. Поведінка народного депутата є абсолютно ганебною. Йому немає виправдань. Правоохоронним органам точно є на що реагувати.
Якщо хтось забув, що кожен має нести за свої неадекватні дії відповідальність, незалежно від посад чи прізвищ, раджу про це згадати. Така поведінка Тищенка несумісна зі статусом народного депутата”.
Народний депутат, адвокат Олександр Качура вважає, що Тищенко є позафракційним депутатом, його раніше виключили із фракції партії “Слуга народу”, тому складання мандату є “питанням його та його виборців”. Качура сказав, що Тищенко це рішення може ухвалити самостійно виключно в рамках чинного законодавства.
Народний депутат Марія Іонова в ефірі “Еспресо” заявила, що фактор Миколи Тищенка дискредитує не лише команду президента Володимира Зеленського, але й увесь парламент.
“Ми знаємо, наскільки влада робила все можливе, щоб знищити суб’єктність інституцій, законодавчих інституцій. Прикро, що деякі народні депутати роблять це власноруч. Тому що вони не можуть підміняти собою якісь правоохоронні органи, влаштовувати незаконні речі, тим більше коли це стосується військових”, – заявила вона.
Нардеп запевнила, що Тищенко понесе юридичну відповідальність, однак це відбудеться лише на наступних виборах.
“Ми маємо бути дуже уважними та відповідати поведінці парламентаря країни, яка хоче стати членом ЄС. Тому це завдання Зеленського та команди, щоб Тищенко поводився відповідно. Загалом ми приділяємо Тищенку багато уваги. Він нічим не відзначився у парламенті, окрім скандалу. Прикро, що пізніше суспільство асоціюватиме каденцію ВРУ з Тищенком, Безуглою та ОПЗЖ”, – сказала Іонова.
З приводу скандальних подій, пов’язаних з Миколою Тищенком, на своїй сторінці у Facebook висловився також ексміністр МВС та ексгенпрокурор Юрій Луценко:
“Добре пам’ятаю, як під час запеклих боїв за Бахмут бійці, стоячи в окопах по пояс в воді, в перервах між атаками вагнерівців казали, що найбільше їх дістав Коля Тищенко. На моє німе запитання – пояснювали: чому ми маємо виносити наших 200 і 300, збираючи криваві кишки в цьому багні, а він, сука, – в Таїланді?!
Слуги не втомлюються плодити зашквари – від мега хабарів до торгівлі гуманітаркою, від їзди в наркосп’янінні до торгівлі документами на виїзд з країни. Але Коля Котлета залишається символом беззаконня і несправедливості в країні Зеленського і Єрмака. Особливо – в середовищі військових.
Якщо МВС і ДБР швидко і публічно не покарають Тищенка і його тітушню за посягання на волю, честь і гідність особи ( розділ 3 ККУ) та присвоєння владних повноважень (ст 353 ККУ), то рано чи пізно Котлета стане чорним лебедем для своїх вінценосних покровителів”.
Микола Тищенко є одним із найсуперечливіших і найскандальніших політиків нового покоління в Україні. Як ресторатор, він часто був об’єктом суперечок і насмішок у соціальних мережах. До обрання у Верховну Раду, найсерйознішим звинуваченням проти Тищенка було його ймовірне членство в кримінальних угрупованнях. У багатьох ЗМІ та соцмережах його досі називають “Коля Оболонський”.
У своїй автобіографії політик не згадує про кримінальне минуле, а сам він уникає коментарів на цю тему. ЗМІ повідомляють, що Тищенко розпочав свою кримінальну кар’єру в 1988 році. Він нібито займався рекетом, нелегальною торгівлею та ухиленням від податків. У злочинному світі Тищенко набув значного авторитету, але в середині 90-х покинув угруповання через конфлікт із колегами. Після виходу з банди, Тищенко був змушений довгий час ходити з охороною. Його звинувачують у зв’язках з кланом Черновецьких, який, за багатьма даними, досі контролює Київ. Доказом цього є те, що три його ресторани – Coin, WLunch і Фаренгейт – розташовані в IQ Business Center, який належить Степану Черновецькому.
Після обрання до Верховної Ради, Тищенко не уникнув нових скандалів. Він публічно ображав журналістів, бився з колегами і називав день пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи “святом”.
Під час пандемії коронавірусу Тищенко опинився в центрі кількох гучних скандалів, які ще більше погіршили його репутацію. Варто зазначити, що його партія не намагається виправдати його дії. Навесні 2020 року Тищенко очолював київський штаб “Слуги народу” по боротьбі з COVID-19, який піддався масовій критиці за неефективність та корумпованість. У квітні 2020 року з’явилася інформація, що двоє помічників Тищенка були причетні до фальшивого замінування Олександрівської лікарні в Києві, де лікувалися високопосадовці з коронавірусом. Тищенко також звинувачували у відмиванні грошей на закупівлю медичних масок і засобів захисту для Святошинського району Києва.
Найгучніший скандал навесні 2020 року був пов’язаний з незаконною роботою ресторану “Велюр” у центрі Києва, де Тищенко приймав багатьох відомих гостей. Він стверджував, що в його ресторані працює антикризовий штаб.
Багато депутатів припускають, що різкий перехід Тищенка в політику був пов’язаний з його численними проблемами із законом.
Також слід згадати, що в січні минулого року Микола Тищенко потрапив у гучний скандал, коли на тлі важких боїв у Бахмуті та Соледарі він був помічений у курортному Таїланді.
Хоча Тищенко зараз є позафракційним, він і далі продовжує працювати в парламенті, є заступником голови Комітету з питань транспорту і інфраструктури. Тобто, до сих пір займає керівну посаду в парламенті та всі “зашквари” залишилися для нього без будь-якої відповідальності.
Зазначимо, що під час останнього інциденту Микола Тищенко перебував у Дніпрі начебто у межах діяльності ТСК (Тимчасової слідчої комісії) Верховної Ради щодо колл-центрів. Однак ця ТСК створювалася лише на рік (до 30 травня 2024 року) і вже не юридично не існує. А головне – Тищенко до цієї ТСК включено не було.
Цікаво, що до складу ТСК були включені скандально відомі нардепи – Артем Дмитрук, Олександр Куницький. Декілька місяців тому була подібна ситуація з київськими колл-центрами, коли також в одному з бізнес-центрів, де розміщувався колл-центр, була бійка за участі нардепів, охоронця, військовослужбовця. Однак вона нічим не закінчилась.
Примітно, що Тищенко завжди супроводжує охорона в камуфляжі на кшталт приватної міні-армії. Згідно з чинним законодавством народний депутат має право на особисту охорону у випадках, коли існує загроза його життю або здоров’ю. Це право регламентується Законом України “Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб”. Відповідно до цього закону, особисту охорону народних депутатів забезпечує Управління державної охорони України (УДО). Однак, якщо народний депутат вирішує самостійно найняти приватну охорону, це не заборонено законодавством. У такому випадку він може скористатися послугами приватних охоронних агентств для забезпечення своєї безпеки. Отже, все говорить про те, що Тищенку є чого боятися тому він і найняв собі охоронців. Звідки він бере гроші на їх зарплату – це окрема тема.
Чи покарають раніше безкарного Тищенка?
Згідно Закону України «Про статус народного депутата України» для дострокового припинення повноважень народного депутата існують наступні підстави:
- подання особисто письмової заяви про складення депутатських повноважень;
- набрання законної сили обвинувального вироку щодо нього;
- визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
- припинення його громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України;
- у разі смерті;
- несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності.
Як бачимо, до закону (спеціально чи ні) не включено випадки зухвалої поведінки нардепів. Крім того, їх вчинки не доходять до суду, бо всі питання вирішуються на стадії досудового розслідування знайомими всім методами.
Отже, механізмів впливу на поведінку народних депутатів зараз майже немає. Якщо звернути увагу на скандали, пов’язані з нардепами (Миколою Тищенком, Артемом Дмитруком, Олександром Куницьким, Мар’яною Безуглою та іншими), побачимо, що майже всі вони є мажоритарниками. А отже, на них не можуть вплинути колеги, як у випадку з “нардепами-списочниками”, на яких можуть здійснити певний вплив фракція або партія.
До чого може призвести безкарність можновладців
Безкарність незаконної поведінки можновладців може мати серйозні наслідки для суспільства — такі як зниження довіри до державних інституцій та соціальний вибух.
Ось кілька історичних прикладів:
- Режим Фердинанда Маркоса на Філіппінах. У 1965-1986 роках Фердинанд Маркос керував країною в умовах військової диктатури, масово порушуючи права людини та зловживаючи владою. В результаті народне повстання (Революція сили народу в 1986 році) призвело до вигнання Маркоса.
- Водгейтський скандал у США. У 1972-1974 роках адміністрація президента Річарда Ніксона була залучена до незаконного підслуховування політичних опонентів і спроби приховати ці дії. Крім того, народ був невдоволений незаконними та безкарними діями багатьох чиновників. В результаті сталося падіння довіри до уряду, масові протести, відставка Ніксона у 1974 році, зміни в законодавстві для підвищення прозорості та підзвітності державних діячів.
Слово “Вотерґейт” увійшло в політичний словник багатьох мов світу. Цим словом стали позначати скандали, які призводять до краху політичної кар’єри. Другий корінь в назві готелю “ГЕЙТ” став суфіксом, який використовують для опису скандалів, що набули широкого розголосу в країні або світі, чи стосуються топ-посадовців.
- Військовий переворот за режиму Роберта Мугабе в Зімбабве. У 1980-2017 роках Мугабе та його найближче оточення регулярно звинувачувалися в корупції, зловживанні владою, посадових злочинах та репресіях проти опозиції. В результаті в країну охопили економічний колапс, гіперінфляція, масова еміграція, політична та соціальна нестабільність, що призвело до військового перевороту і відсторонення Мугабе від влади у 2017 році.
Які висновки слід зробити
Ми бачимо безкарність наших законотворців, які створюють закони і самі повинні бути взірцем законослухняності. Українці в черговий раз стикаються з їх зухвалою, “барською” поведінкою, бачать, як їх красиві, патріотичні заяви розходяться в діаметрально протилежні сторони з їх вчинками. На жаль, ніхто вже цьому не дивується, всі звикли до того, що перед законом далеко не всі рівні, а є рівніше. Це також підриває моральний дух наших військових, які все частіше висловлюють своє невдоволення.
Безкарність незаконної поведінки можновладців підриває основи демократії та верховенства права, що може призвести до катастрофічних наслідків для суспільства.
