Війна для бідних, розкіш для мерів: як чиновники наживаються і ховають статки, поки країна страждає

Війна в Україні показала обличчя кожного, продемонструвавши глибокий розрив між різними шарами суспільства. Поки одні українці на передовій тримають лінію фронту ціною життя, втрачають домівки та останні копійки на лікування і їжу, інші у цей самий час майстерно множать свої статки. І не просто множать, а ховають їх за іменами дружин, дітей, родичів, аби не привертати зайвої уваги. Особливо ця ганебна картина яскраво проявляється серед мерів українських міст. Громади виживають, шукають гроші на відновлення, латання дахів і ремонт зруйнованих будинків, а деякі мери – ніби живуть у паралельній реальності. Маєтки, квартири, нові авто і бізнеси з’являються тихо, без зайвих питань. Парадокс? Ні, це українські реалії, де для одних війна є жертвами, втратами і біллю, а для інших — ідеальним моментом для примноження капіталів.

Статки українських мерів – приклади «цікавого» декларування

Війна змінює долі, руйнує життя, залишає багатьох українців без домівок, роботи й упевненості у завтрашньому дні. Хтось бореться за свободу України на передовій, отримуючи скромні зарплати і щодня ризикуючи власним життям. Хтось змушений покинути рідну землю, залишивши все, що роками наживав. Інші ж, втративши житло через обстріли, шукають тимчасового прихистку і намагаються відновити своє життя з нуля. Це — реальність для більшості українців, які проживають війну на власній шкірі.

Але є й інша реальність – полярно протилежна. Це світ українських чиновників, які, попри війну, примудряються збільшувати свої статки. І мова не просто про нові будинки чи автомобілі. Йдеться про нерухомість, елітні авто, бізнеси, зареєстровані на дружин, дітей, родичів чи навіть знайомих. Ці люди живуть у комфорті, уникаючи питань про джерела своїх доходів, які дивним чином зростають саме в найскладніший для держави період.

Писати про статки всіх українських мерів в одній статті — це завдання з розряду фантастики. По-перше, тому що масштаби «успішності» деяких посадовців вражають навіть на фоні загальної бідності. По-друге, тому що чим більше занурюєшся у декларації, тим сильніше хочеться запитати: «А може, ми щось не так зрозуміли про війну?». Адже поки хтось збирає донати на бронежилети, інші — колекціонують квадратні метри, елітні авто і готівкові «подарунки».

Декларація мера Трускавця Андрія Кульчинського

Візьмемо для прикладу мера Трускавця Андрія Кульчинського, декларація якого викликає серйозні питання щодо походження його статків, особливо з урахуванням того, що значна частина нерухомості була придбана під час повномасштабної війни, і велика частина цього майна оформлена на його дружину – Наталію Кульчинську.

Серед задекларованих у 2024 році об’єктів значаться кілька земельних ділянок, квартир, нежитлових приміщень і житловий будинок. Частина майна була набрана ще до початку війни, проте ключові придбання відбулися саме у 2023 році.

1. Земельна ділянка площею 2500 м², яку Андрій Кульчинський оформив на себе 31 жовтня 2014 року. Вона перебуває у його повній власності.
2. Земельна ділянка площею 962 м², яка записана на Наталію Кульчинську. Власність була зареєстрована 21 листопада 2014 року. Цей об’єкт – один з перших, оформлених на дружину мера.
3. Квартира площею 107,7 м², яка також перебуває у власності Наталії Кульчинської. Дата набуття права – 4 березня 2009 року. Вартість на момент набуття склала 344 140 гривень.
4. Житловий будинок площею 171,3 м², придбаний Андрієм Кульчинським 19 січня 2018 року. Вартість об’єкта на момент набуття становила 964 952 гривні.
5. Земельна ділянка площею 947 м², набуття права на яку також зафіксовано 19 січня 2018 року. Її вартість складала 539 564 гривні.
6. Земельна ділянка площею 218 м², оформлена 19 січня 2018 року, вартістю 124 208 гривень.

Дружина Наталія Кульчинська  – заступниця начальника госпіталю з медичної частини – начальник частини, голова ВЛК теж не пасе задніх. Особливу увагу привертає серія придбань, оформлених на неї вже під час війни – 10 липня 2023 року. Це придбання виглядають особливо показово з огляду на складну соціально-економічну ситуацію в Україні, її офіційну зарплату та посаду.

1. Квартира площею 65 м² вартістю 89 375 гривень.
2. Квартира площею 65 м² за такою ж вартістю – 89 375 гривень.
3. Квартира площею 70 м² вартістю 96 250 гривень.
4. Нежитлове приміщення площею 41 м² вартістю 56 375 гривень.
5. Нежитлове приміщення площею 49 м² вартістю 67 375 гривень.

Всі ці об’єкти, які були придбані відразу в один день, були оформлені виключно на Наталію Кульчинську. Це може вказувати на спробу уникнути прямого зв’язку з декларантом або спробу приховати реальне походження коштів, використаних для купівлі нерухомості. При цьому Андрій Кульчинський задекларував 569 тисяч гривень заробітної плати, отриманої на посаді міського голови. Додатково він заробив 14 506 гривень, працюючи за сумісництвом у міській лікарні. У середньому його щомісячний дохід склав близько 48,6 тисяч гривень. Водночас Наталія Кульчинська у військовій частині А7234 за рік отримала 735 576 гривень, що в середньому становить близько 61,3 тисячі гривень на місяць.

Окрім заробітних плат, у декларації міського голови зазначені й інші джерела доходу. У 2024 році Андрій Кульчинський задекларував два грошові подарунки від Соломії Кульчинської: один на 360 тисяч гривень і ще один — на 400 тисяч гривень, отриманий 30 серпня. Варто згадати й про готівкові заощадження родини. Андрій Кульчинський також має значні накопичення — 19 тисяч доларів США та 13 тисяч євро готівкою. При цьому його дружина має цінні речі: жіночі ювелірні вироби. Однак їх вартість, кількість та рік набуття у декларації Кульчицького немає.

Отже, офіційні доходи цієї родини суттєво не відповідають вартості придбаного майна, що може породжувати додаткові запитання про джерела фінансування. При цьому оформлення мером Трускавця більшості об’єктів на дружину замість себе викликає обґрунтовані підозри щодо спроб уникнення уваги з боку антикорупційних органів та громадськості. Адже майно, записане на близьких родичів, не завжди потрапляє під пильний контроль відповідних служб.

Крім того, виникає питання про джерело фінансування таких придбань, особливо під час війни, коли більшість українців стикається з фінансовими труднощами. Важливо зазначити, що публічно Кульчинський не демонстрував жодних даних щодо доходів, які б могли пояснити такі витрати. Також варто врахувати, що придбання кількох об’єктів в один день може свідчити про підготовлену схему для концентрації майна та уникнення декларування у подальшому.

Декларація мера Павлограда Анатолія Вершини

Декларація мера Павлограда Анатолій Вершина є справжнім прикладом того, як під час великої війни можна не лише виживати, а й процвітати. Поки країна бореться за своє існування, 61-річний мер демонструє, як вигідно бути «скромним» чиновником. Збільшення власної пенсії у три рази під час війни? Без проблем! Купівля маєтку у Трускавці? Легко! Все офіційно, все красиво – декларація чиста, наче сльоза.

У 2024 році пенсія мера склала 263,5 тисяч гривень. Це не жарт – утричі більше, ніж у 2021-му. Ось де справжній український «успіх»! І все це завдяки рішенню суду, бо, як виявилося, Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області якось неправильно порахувало його заслуги перед Батьківщиною. Мер з цим не змирився і пішов до суду й відстояв своє право законне на «чесні» виплати. Але ж цього було замало! Вже у жовтні 2023 року Вершина знову подав до суду, вимагаючи відновити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 гривень. І, звісно, суд не зміг відмовити. Дивно, що мер, схоже, не вимагає доплат ще за заслуги у боротьбі за власний добробут. І що найцікавіше – поки військові віддають життя на фронті, мер відстоює у судах своє право отримувати більше грошей. Хоч би для антуражу, для солідності.

А тим часом дружина мера, Валентина Вершина, теж не сидить склавши руки. У лютому 2024 року вона стала власницею шикарного дачного будинку у Трускавці площею 211,1 квадратних метрів. Вартість цього «скромного» маєтку складає 1,36 мільйона гривень. Але це ще не все. У той же період вона обзавелася земельною ділянкою на 0,07 га та квартирою в Павлограді площею 63,3 м². І це під час війни! Ну просто еталонний приклад того, як працюють українські сімейні традиції – поки один виборює справедливість у судах, інший інвестує в нерухомість.

А для повного комплекту – причіп Stema ST 02-1 2022 року випуску, ціною у 111 тисяч гривень. Мабуть, для транспортування всіх тих декларацій і доказів фінансової скромності. Бо ж чиновник і його дружина, згідно з декларацією, в банках грошей не тримають – «щоб не хвилюватися». Замість цього, у них під матрацом лежить 650 тисяч гривень і 7 тисяч євро. Просто зручніше так, мабуть. Бо війна – це ж найкращий час, щоб накопичувати кеш.

Отже, виникає логічне запитання: як під час війни мер і його дружина так успішно збільшують свої статки? І як це все минає повз антикорупційні органи, які, за логікою, мали б хоч іноді цікавитись такими дивовижними прикладами «успішного управління»? Складається враження, що для деяких українських чиновників війна – це не про виклики і втрати, це про нові можливості. Можливості збільшити пенсію, купити нерухомість і збільшити заощадження. І головне – оформити це «красиво», через суди та декларації. Бо навіть війна для когось – це просто ще один бізнес-план.

Декларація мера Бродів Анатолія Белея

Міський голова невеликого міста Броди Анатолій Белей подав декларацію, яка є справжнім прикладом віртуозної майстерності у мінімізації власних активів. Складається враження, що мер не просто живе скромно, а веде аскетичний спосіб життя. Жодного майна, автомобіля чи заощаджень – все це «старанно» записано на його дружину. Ну, щоб не відволікатися від управління громадою, звісно.

Почнемо з нерухомості. У власності пана Анатолія – порожнеча. А от його дружина, Ірина Белей, не така скромна. Вона володіє земельною ділянкою площею 696 м² і житловим будинком на 188,9 м². Вартість цих об’єктів мер чомусь не вказав. Може, це така нова тактика — не знаєш, скільки коштує, значить, не треба декларувати? Або просто забув, бо не встиг заглянути в документи дружини. Щодо транспорту – все ще цікавіше. Автомобіля у мера, як це заведено у «скромних» чиновників, немає. Зате він має право користуватися Lexus ES300 2005 року випуску, що, як не дивно, належить його дружині. Вартість цього авто станом на 2015 рік становила 261 470 гривень. Але ж це не майно мера, правильно? Просто так, поїздити час від часу дозволяє люба дружина.

Корпоративні права? О, тут теж усе чітко продумано. Анатолій Белей є засновником власного благодійного фонду. Тільки уявіть, як це шляхетно звучить – благодійність! Також він є співзасновником фонду «Берегиня» (25% від загального капіталу) і має частку в громадському формуванні «Територіальна оборона Бродівщини» (10% від капіталу). І все це – заради добра громади, звісно.

А тепер дохідна частина. Окрім своєї зарплати, яка склала 836 684 гривень (або близько 69 723 гривень на місяць), Белей задекларував і дохід дружини від підприємницької діяльності – 876 597 гривень (це приблизно 73 050 гривень щомісяця). Також дружина отримала 31 993 гривні пенсії і скромні 3047 гривень процентів від «Приватбанку». Ну, хто б міг подумати, що родина настільки дбайливо зберігає кожну копійку. А ось з грошовими активами мер вирішив «не напружуватись». Власних заощаджень у нього немає – мабуть, вся зарплата витрачається на обіди в міськраді. Натомість дружина має 2388 доларів, 704 євро і 120 000 гривень у готівці. На рахунках у «Приватбанку» вона тримає ще 56 677 гривень. Скромність скромністю, але про валютний запас думати треба.

Цікаво, що Белей керує Бродами вже понад 13 років. З 2010-го він незмінно обирається мером, а з 2020 року очолює ще й Бродівську ОТГ. За цей час йому вдалося уникнути накопичення майна. Ну, принаймні офіційно. Чудовий приклад для тих, хто думає, що чиновники обов’язково мають бути заможними. Головне – мати дружину, яка «випадково» володіє всім необхідним.

Отже, декларація Анатолія Белея є справжнім шедевром української бюрократії. Вона демонструє, як можна формально залишатися «бідним», маючи все. І це, без сумніву, надихає: ось як виглядає справжня боротьба за прозорість, принаймні на папері.

Декларація мера Харкова Ігоря Терехова

Мер Харкова Ігор Терехов подав декларацію, яка є ідеальним прикладом того, як можна офіційно нічого не мати, але при цьому користуватися всім. Терехов у своїй власності не має нічого, це людина оренди: квартира орендована, автомобіль орендований, навіть проживання у будинках і квартирах – не його. Як писали ЗМІ, з 2016-го чиновник орендує житло у своєї мами — квартиру розміром 29,5 м². Ось така філософія легкого життя – усе чуже, але користуюсь, як своїм. І це при тому, що вже неодноразово писали ЗМІ: 2019-2020 роках Терехов отримав частки в медичних компаніях «Он Клінік Едванст», «ДокторПро Київ», «Медікал Адванст», «Бриют», «Медікал Рей» та «Он Клінік Харків Дворець Спорта». Крім того, повідомлялося і про те, що мер Харкова, вводить в оману суспільство, заперечуючи свою причетність до торгової мережі «Кисет». Водночас він не заперечив інформацію про те, що «Кисет» діє нелегально та ухиляється від сплати коштів до міського бюджету.

Але повернемося до його цікавої декларації. За 2023 рік Ігор Терехов заробив 1 716 555 гривень. Це приблизно 143 тисячі гривень щомісяця. Але ці гроші, вочевидь, йдуть виключно на оренду, бо що ще може пояснити відсутність у мера власної квартири чи машини?

Терехов, як справжній аскет, орендує у Харкові квартиру площею 101,3 м² у її власниці Алли Попової. Чому мер великого міста не обзавівся власним житлом, залишається загадкою. Можливо, оренда – це новий тренд серед чиновників. Додайте сюди ще одну квартиру, площею 69,8 м², яку він має у спільній власності з Вікторією Тереховою. Але й тут не все так просто – це ж не його квартира, а лише спільна, тож навіщо детально декларувати деталі власності, якщо можна обійтися мінімумом інформації?

Ще цікавіше виглядає інформація про будинок в Іспанії, у якому має право проживати син Терехова – Андрій. Звісно, це не власність мера, бо оформлений будинок на громадянина України Олександра Ясинського. Виглядає ідеально: будинок є, проживання дозволено, але відповідальність – на іншому. Краса! Але й це не межа. З 1 вересня 2023 року син мера Андрій Терехов почав орендувати квартиру у Києві площею 119,7 м², власником якої є Віктор Левченко. Виглядає так, що вся родина живе виключно на орендованому, щоб уникнути непотрібних запитань про джерела доходів. Такий собі мінімалістичний підхід до життя. Щодо транспорту – теж все просто. Терехов орендує Mercedes-Benz GL 350 CDI 4 Matic (власниця – Ольга Котельникова) і фургон Volkswagen Transporter (власник – Павло Степаненко). Можливо, мер і не любить прив’язуватися до одного місця, тож змінює машини разом з орендними договорами.

Серед цінного майна мер вказав лише один годинник Omega Speedmaster Automatic. Це, мабуть, його найвагоміше досягнення у власності. Бо все інше – в оренді. Ну, і, звичайно, у Терехова є цінні папери – 15 тисяч паперів по 1 тисячі гривень кожен у ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал», пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд «Генуя». Загальна вартість цих паперів складає 15 мільйонів гривень, але це вже так, дрібниця, яку зручно зберігати на випадок, якщо раптом захочеться щось орендувати подорожче.

Терехов також задекларував готівкові заощадження: 135 тисяч гривень, 54 тисячі євро і 151 тисячу доларів. У банках – скромні 84 938 гривень. А ще в нього є фінансове зобов’язання на користь Лади Крімерман – позику на більше ніж 10 мільйонів, а точніше – 10 081 600 гривень, яка виникла ще 20 листопада 2017 року. Цікаво, що жінка з таким же ім’ям раніше фігурувала як співвласниця «Фінекс-капітал» і згадувалася у журналістських розслідуваннях, пов’язаних з мерією Харкова та Геннадієм Кернесом. Згідно з інформацією ЗМІ, ця жінка, яка позичає мільйони Терехову, сама має борги за комунальні послуги, які наразі стягуються через судові рішення.

І звісно, не можна обійти увагою доходи родини мера. Син Андрій Терехов отримав у 2023 році додаткове благо у розмірі 1184 гривні. Цікаво, що це за благо таке, але, мабуть, це була символічна компенсація за право орендувати щось більше. В цілому, декларація Ігоря Терехова є справжнім шедевром хитрощів. Хочеш жити скромно – живи на чужому, але роби чесний вигляд, головне, щоб декларація виглядала чистою. І виглядає вона дійсно чисто, але чи прозоро – питання риторичне.

Декларація ексзаступника голови Херсонської ХМВА Ярослава Яковлева

Декларація хоча не мера, але колишнього заступника голови Херсонської міської військової адміністрації (ХМВА) Ярослава Яковлева теж викликає серйозні питання. За рік на державній посаді Яковлев отримав понад 1,3 мільйона гривень зарплати. Непогано для чиновника під час війни, особливо враховуючи, що у нього ще й солідні заощадження – 484 тисячі гривень і 60 тисяч доларів готівкою. Де такі гроші взялися – питання відкрите. Однак ще цікавіше виглядає ситуація з майном. У власності Яковлева – скромний Daewoo Lanos і гідроцикл. Але головний «скарб» записаний на дружину: квартира у Києві та три автомобілі. При цьому про джерела доходів пані Яковлевої жодного слова у декларації немає. Вона, виходить, власниця значного майна, але офіційно ніде не працює? Цей факт виглядає щонайменше підозріло, враховуючи, як стрімко за останні два роки зросли їхні статки.

Ще у 2022 році сім’я Яковлевих жила на виплати для внутрішньо переміщених осіб – 18 тисяч гривень. Це все, на що вистачало тоді. А вже у 2023 році дружина раптово декларує 1,5 мільйона гривень від підприємницької діяльності. Виникає питання: що за бізнес так стрімко «вистрілив» під час війни? Сам Яковлев у 2023-му отримав лише 285,2 тисячі гривень зарплати і 24 тисячі гривень соціальних виплат. Однак вже у 2024 році його заробіток зріс у кілька разів. Ще цікавіше, що наприкінці 2024 року Яковлев несподівано звільнився з ХМВА, але причини звільнення не озвучуються. Може, тому, що збільшені доходи і стрімке покращення добробуту вже викликали запитання у відповідних органів?

У декларації зазначено, що власний автопарк Яковлева складається лише з Daewoo Lanos. Скромно, але з урахуванням зарплати – ще й логічно. Проте його дружина володіє трьома автомобілями, марку яких чомусь не вказано. Це ще одна деталь, яка залишає простір для сумнівів. Адже важко повірити, що при відсутності офіційних доходів, дружина може собі дозволити три авто і квартиру у столиці. Окремо заслуговує на увагу і гідроцикл, який є у власності Яковлева. Вартість цього транспортного засобу у декларації не вказана, але ринок говорить сам за себе: такі «іграшки» можуть коштувати від кількох тисяч до десятків тисяч доларів. Чи відповідає це рівню доходів чиновника – питання риторичне.

Декларація Яковлева виглядає як суміш невідповідностей і загадок. Звідки такі гроші? Чому майно оформлене на дружину, яка офіційно не має доходів? І головне – чому фінансове становище родини так різко покращилось за останні два роки? Відповіді на ці питання має надати не тільки суспільство, а й компетентні органи. Адже навіть тінь сумніву на чиновника під час війни – це удар по довірі до влади, яка і без того стрімко падає.

Це далеко не всі приклади статків українських мерів та їхнього офіційного декларування. Однак навіть вони показують, як одні чиновники відверто наживаються під час війни, а інші – ймовірно, роблять те саме, але набагато хитріше приховують свої доходи. Оформлення майна на дружин, численні оренди, відсутність інформації про реальні джерела доходів – це стандартна схема, яку роками успішно практикують в Україні. З великою ймовірністю можна сказати, що ці ситуації є типовими. Просто не кожен мер встигає скласти декларацію так швидко, як ростуть його статки.

В Україні, де одні залишаються без даху над головою, а інші рятують країну на передовій, існування такої ситуації викликає гірке розуміння: є ті, для кого війна — це трагедія, а є інші, для кого вона — це велика можливість під час хаосу. Майнові придбання мерів та інших посадовців викликають обґрунтовані запитання щодо прозорості фінансових джерел і законності їх дій. Ясна річ, оформлення більшості майна на дружин та інших членів родини є уникненням суспільного та антикорупційного контролю. Але що роблять численні антикорупційні органи, які, згідно з законом, мають перевіряти декларації чиновників, шукати невідповідності та виявляти тіньові доходи? Де їхні висновки, розслідування, та передані справи до судів? Невже перевірка декларацій є виключно справою журналістів? Якщо голови місцевих громад, яких обирали люди, дозволяють собі таку відкриту демонстрацію сумнівного майна і «випадкових» багатств, то що тоді відбувається за зачиненими дверима, де жодна декларація не розкриє правду? Війна не стала для багатьох приводом до сумління – навпаки, це зручний момент для тих, хто знає, як приховати зайве. І поки антикорупційні структури мовчать, це «правило гри» залишається незмінним.