У країні, що бореться за виживання на полі бою, розквітає ще один ворог — корупція. За роки незалежності вона не зникла, не злякалася, не сховалася, а навпаки, укорінилася ще глибше, наче паразит, що живиться слабкістю системи. Гучне створення численних антикорупційних органів, розробка програм з красивими гаслами, мільйони доларів міжнародної підтримки — все це виглядає, як фасад, за яким розгортається цинічна гра. НАБУ, САП, НАЗК, ВАКС, ДБР, БЕБ — інституції, покликані стати щитом від корупційного свавілля, стали скоріше декорацією, ніж реальною силою. Нещодавно американське видання Townhall констатувало: антикорупційна боротьба України, попри величезні ресурси і підтримку, зазнала фіаско. І це не просто невдача, а діагноз всій державній системі, яка виявилася неспроможною та не бажаючою зламати корупційний хребет.
Як у США оцінили антикорупційну боротьбу в Україні
Як зазначає Townhall, стратегічні інтереси Сполучених Штатів під час і після війни між Росією та Україною залишаються незмінними: баланс сил у Європі має залишатися на користь Заходу загалом і США зокрема. Росії не можна дозволити змінити цей баланс, а збереження України як незалежної країни, інтегрованої в європейські економічні та безпекові структури, залишається в національних інтересах Америки. Однак для досягнення цієї мети американська політика має враховувати домінуючі настрої у Вашингтоні та багатьох інших столицях світу, де українські еліти вважаються корумпованими. Видання наголошує, що Київ повинен терміново боротися з корупцією, яка стала однією з головних загроз для стабільності країни та ефективності міжнародної підтримки.
Видання заявляє, що політика США щодо допомоги Україні зазнає значних змін. Президент Дональд Трамп публічно заявив, що Київ нібито неправильно розпорядився або навіть привласнив половину американської фінансової допомоги. Ілон Маск, який займає посаду старшого радника президента з питань підвищення ефективності уряду (DOGE), також висловив занепокоєння щодо відсутності прозорості у витрачанні Україною іноземної допомоги. Водночас і Трамп, і Маск відкрито критикують Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), яке надає більшість фінансування для українських громадських інституцій. Маск навіть написав у X, що «USAID відправляють у дробарку».
Видання наголошує, що для досягнення подвійної мети — забезпечення незалежності України та прозорості допомоги — Київ має подолати масштабну корупцію, яка стала ендемічною для країни. Це необхідно, щоб зробити Україну «стійкою до російської агресії» та привабливою для іноземних інвесторів, необхідних для повоєнного відновлення. Політика Білого дому підтримує нові антикорупційні органи в Україні, які залежать від західної технічної та фінансової допомоги. Особливо важливо забезпечити їхню ефективність напередодні українських виборів, які США розглядають як важливий елемент мирного процесу. У країні, де корупція поширена, саме ті, хто має повноваження розслідувати зловживання, формують порядок денний і наратив виборів.
Видання зазначає, що до недавнього часу більшість американської фінансової допомоги для боротьби з корупцією у країнах, що розвиваються, розподілялася через USAID та Державний департамент США. З 2014 до 2018 року США щорічно спрямовували близько 115 мільйонів доларів для запобігання корупції та підвищення підзвітності. Основними отримувачами стали Україна, Гаїті та кілька країн Латинської Америки. Результати виявилися неоднозначними: деякі держави опинилися на межі колапсу.
У більшості випадків антикорупційні зусилля виникають завдяки місцевим ініціативам, як це сталося у Гонконгу та Сінгапурі. В Україні, починаючи з 2015 року, сотні мільйонів доларів були спрямовані на створення так званої «антикорупційної вертикалі» — системи агенцій, що отримали підтримку США для боротьби із системною корупцією. Лише у 2022-2023 роках понад 50 мільйонів доларів було інвестовано у Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП) і Вищий антикорупційний суд (ВАКС).
У США впевнені, що корупція в нашій країні залишається серйозною проблемою і вважають її основною загрозою. Townhall пише – згідно з нещодавніми опитуваннями, майже 70% українців вважають, що рівень корупції «суттєво зріс» за останній рік. При цьому перший директор НАБУ був засуджений у 2019 році за недекларування розкішних подарунків. У 2023 році понад 40 провідних українських бізнесменів скаржилися Володимиру Зеленському на шантаж і тиск із боку правоохоронних органів, що змусило президента закликати до укладення «морального контракту» між бізнесом і владою.
Водночас в США стверджують, що «антикорупційна вертикаль» переважно не спромоглася розслідувати гучні справи і фактично зазнавала впливу з боку влади — як в Україні, так і за її межами. Деякі рішення НАБУ викликають занепокоєння: агентство не проводило розслідування щодо Гантера Байдена у справі Burisma, тоді як досьє на Пола Манафорта, менеджера кампанії Трампа, нібито було передано демократам. У 2018 році суд у Києві визнав, що тодішній директор НАБУ Артем Ситник діяв незаконно, втручаючись у вибори в США на користь Гілларі Клінтон, і наказав його звільнити. Пізніше з’явилися аудіозаписи, на яких Ситник, за припущенням, визнає, що намагався «допомогти Гілларі», збираючи компромат на Манафорта.
У найближчі тижні НАБУ та інші українські антикорупційні органи очікує підвищена увага. Призначенці Маска намагатимуться викрити неефективність і ймовірний вплив демократів для власної вигоди. За умов зміни відносин США-Україна під керівництвом Трампа, система спеціалізованих антикорупційних агенцій в Україні, ймовірно, зазнає значних змін або навіть буде демонтована.
Крім того, як зазначає видання, стратегічною метою США має залишатися забезпечення виживання і розвитку України як незалежної нації, а не її покидання через ідеологічні суперечки. Київ повинен прагнути зробити свої антикорупційні органи справді ефективними, зміцнювати верховенство права, приваблювати інвесторів і захищати демократичну стійкість.
Наслідки зупинки фінансової допомоги USAID українським антикорупціонерам
Зупинка фінансової допомоги USAID Україні завдала нищівного удару по всій антикорупційній інфраструктурі держави. Програма Держдепартаменту США у рамках Бюро міжнародних антинаркотичних і правоохоронних справ (INL) також згорнута. Це фактично позбавляє українські антикорупційні органи легального механізму залучення експертів і ресурсів з Вашингтона.
Як відомо, антикорупційний блок України повністю перебуває під зовнішнім управлінням в Україні, оскільки довіра до нього завжди була мінімальною. Але навіть цей контроль не спрацював. Більше того, у багатьох експертів є припущення, що антикорупційні органи не створювались для реальної боротьби з корупцією — їхня справжня функція полягала у сприянні перерозподілу активів на користь західних компаній.
Наслідки припинення фінансування USAID будуть не лише технічними, а й політичними. Зокрема, міжнародні експерти, які відігравали ключову роль у комісіях з відбору суддів та посадових осіб антикорупційних органів, фінансувалися спільно Вашингтоном і Брюсселем. Тепер, коли США вийшли з гри, постає питання: чи готова Європа покрити цей фінансовий дефіцит?
Схоже, що зміна пріоритетів адміністрації Дональда Трампа ставить крапку в епосі антикорупційного контролю і підтримки України з боку США. Американські гранти раніше покривали не лише стратегічну допомогу, а й базові операційні витрати антикорупційних органів — професійний розвиток персоналу, закупівлю техніки і програмного забезпечення. Тепер ці структури змушені шукати відповіді на питання: як вони будуть працювати без підтримки USAID та інших донорських програм у новій реальності?
Які суми витрачаються на антикорупційні органи
Суми, витрачені на утримання НАБУ, САП, ВАКС, НАЗК, ДБР, БЕБ, вражають. Так, за даними дашборду Мінфіну, у серпні 2024 року керівник структурного підрозділу НАЗК отримав близько 96 тисяч гривень, а в АРМА середня зарплата керівника підрозділу становила 82,6 тисяч гривень. У липні 2024 року керівництво НАЗК отримувало у середньому 228 тисяч гривень на місяць, а керівники підрозділів — 93,7 тисячі гривень. При цьому Анастасія Радіна, голова Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики, запевнила, що держава продовжить забезпечувати НАБУ достатніми фінансовими ресурсами для виплати зарплат.
Вона також зазначила, що САП, яка отримала статус окремого органу, стала однією з найважливіших реформ останнього року. При цьому Радіна підкреслила, що зарплати детективів і прокурорів САП «відповідають оплаті праці на лінії фронту і вартості лікування дитини з лейкемією в «Охматдиті». Вона наголосила, що антикорупційні органи мають працювати з такою ж самовіддачею, як солдати на передовій. Але чи не звучить це як чергові порожні гасла на тлі фактичного провалу антикорупційної боротьби?
У 2024 році Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) отримало колосальний місячний фонд у розмірі 52,6 мільйона гривень. Це майже 632 мільйони гривень на рік, спрямованих лише на заробітні плати. І поки українці стикаються з економічними викликами, антикорупційний орган не соромиться виділяти космічні кошти на власне утримання. Так, за офіційним штатним розписом, голова НАБУ Семен Кривонос щомісяця отримує 109 008 гривень. Його заступники — не далеко позаду зі своїми 101 741 гривнею щомісячно. Для порівняння, це більше, ніж отримує командир бойового підрозділу на передовій.
НАБУ налічує щонайменше 18 ключових управлінь, включаючи детективів, аналітиків, бухгалтерів, ІТ-фахівців, юристів, комунікаційників та інші служби. Загальна кількість співробітників складає близько 800 осіб. І це лише ті, хто офіційно закріплений у штаті. Ключовою частиною штату є детективи. Один тільки третій відділ детективів обходиться бюджету у понад 1,2 мільйона гривень щомісяця. У середньому кожен старший детектив отримує 79 939 гривень, а рядовий детектив — 69 038 гривень. Якщо підрахувати витрати на п’ять таких відділів лише одного підрозділу, отримаємо суму у понад 5,8 мільйона гривень щомісяця. І це лише один підрозділ!
Ще більше вражають витрати на інші підрозділи. Наприклад, Головне управління кримінального аналізу та фінансових розслідувань обходиться у понад 4,8 мільйона гривень щомісяця. Середній оклад там становить 79 939 гривень для старших детективів і 69 038 гривень для рядових.
Не менше коштів витрачається і на територіальні управління. Львівське, Одеське та Харківське управління разом «з’їдають» майже 15 мільйонів гривень щорічно. Причому директори територіальних підрозділів отримують понад 90 тисяч гривень на місяць, а головні спеціалісти — понад 33 тисячі.
Окремий парадокс — утримання ІТ-інфраструктури НАБУ. Щомісячні витрати на управління інформаційних технологій складають понад 1,2 мільйона гривень. Начальник ІТ-відділу отримує 79 939 гривень, його заступники — понад 76 тисяч, а звичайні спеціалісти — 40 680 гривень. Виникає закономірне питання: чи настільки потужні ІТ-системи в НАБУ, щоб обґрунтувати такі видатки? Водночас викликає питання і сектор комунікацій, який обходиться державному бюджету в понад 1 мільйон гривень щомісяця. Висока зарплата комунікаційників, які «борються» з корупцією «словами і пером», насправді виглядає дивно, враховуючи мінімальні результати в комунікаційній сфері.
Коли мова заходить про відділи внутрішнього контролю та антикорупційного запобігання, витрати складають понад 1,8 мільйона гривень щомісяця. І це на орган, який, згідно з результатами численних аудитів, не може похвалитися значущими досягненнями у боротьбі з внутрішньою корупцією. Отже, у 2024 році бюджетне утримання лише одного тільки НАБУ коштувало понад десятки мільйонів гривень. У той час, коли українці змушені економити, держава продовжує вкладати колосальні кошти у структуру, результати якої залишаються сумнівними. Чи відповідають ці витрати результатам? Де гучні розслідування? Де реальні покарання для топ-корупціонерів? Чи варто утримувати роздутий штат, якщо замість боротьби з корупцією ми бачимо лише роздуті оклади і мільйони, які йдуть у невідомість? НАБУ перетворилося на бюрократичного монстра з космічними витратами, мінімальними результатами і максимумом запитань. І поки чиновники збираються обговорювати нові реформи, очевидно одне: без реальних змін ця структура ризикує стати символом того, як бюджетні гроші «летять у трубу».
Слід зазначити, що згідно з Держбюджетом України на 2025 рік, фінансування антикорупційних органів суттєво зросло. Зокрема, на Національне агентство з управління активами, отриманими від корупційних злочинів, виділено 439,1 млн гривень (+132,3%), на Бюро економічної безпеки — 1,9 млрд гривень (+44,2%), на НАЗК — 1,5 млрд гривень (+16,3%). Проте, незважаючи на космічні зарплати керівництва і мільярдні суми на утримання всіх органів, результатів антикорупційної боротьби немає. Гучних справ — одиниці, а політичні скандали і витік компромату вже стали рутиною. При цьому в Індексі сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI) Україна отримала 35 балів зі 100 можливих і посіла 105-те місце серед 180 країн.
Отже, корупція в Україні продовжує бути справжньою епідемію і загрозою, яка вразила всі рівні державного управління, і про яку вже відкрито говорять за кордоном. Згідно нещодавніх соцопитувань, у суспільній свідомості українців вона поступається лише загрозі російської агресії. При цьому дві третини населення вважають, що її рівень лише зріс за останній час. Це не просто окремі випадки, а система, яка охоплює все: від військової сфери і держзакупівель до судових рішень і дій чиновників та посадовців. Коли 91,4% громадян вважають корупцію повсюдною, це вже не тривожний дзвінок, це сирена, яка сигналізує про глибоку кризу державності.
І що найганебніше — серед фігурантів корупційних скандалів дедалі частіше опиняються саме ті, хто мав би стояти на передовій боротьби з цим явищем. Антикорупціонери, на яких покладалися надії, самі стають героями гучних викриттів, але в основному без покарань. Ця реальність знищує довіру до реформ і робить антикорупційну боротьбу карикатурною, коли ті, хто мали викорінювати корупцію, опиняються замішаними у схемах і оборудках.
Висновок очевидний: грандіозний фінансовий проєкт антикорупційної боротьби в Україні зазнав повного фіаско. Мільярди, вкладені у цю систему, виявилися грошима, викинутими на вітер. І найголовніше питання: скільки ще часу будуть годувати антикорупційного монстра, який давно перетворився на символ безсилля та марнотратства?
