Бійці медичного фронту: як лікарі рятують поранених українських військових

У часи війни багато людей перетворюються на справжніх героїв, починаючи від цивільного населення, яке виявляє неймовірні здібності, закінчуючи самовідданими військовослужбовцями, рятівниками та медиками. Саме сьогодні ІА «ФАКТ» розповість вам історію лікаря, який з першого дня війни залишається в Харкові під обстрілами, але не втрачає надії, мужності, почуття гумору та й і досі рятує життя поранених українських бійців.

Журналістці Анні Беженській вдалося потрапити до одного з медичних закладів та особисто поговорити з лікарем, який не покидав своєї роботи ні на день від початку війни, хоча місцеперебування закладу постійно перебувало під обстрілами та величезним ризиком. Його ім’я – Тер-Ованесьян Рубен Суренович, лікар вищої категорії, який рятував життя як до війни, так і під час.

Рубен Суренович вразив своєю самовідданістю лікарській справі при допомозі нашим захисникам, мужністю, а також почуттям гумору, яке рятує не тільки тіла, але й психіку постраждалих. Він розповів, як війна змінила щоденне життя лікарні, перетворивши кожен день на справжню боротьбу. Обстріли та ризики стали частиною лікарського щодення, але це не зупиняло медиків у місії рятування людей. Що найбільше змінилося в роботі медиків та душах людей, і як війна вплинула на саму лікарню ви можете побачити в інтерв’ю.

На жаль, через постійні виклики Рубена Суреновича до хворих, ми не мали змоги повністю розкрити усі події, про які він намагався розповісти, проте головне, що він підкреслив – ніколи не зніматиме білий халат, поки є потреба в його допомозі.

Вважаємо, що важливо відзначити і той факт, що на початку війни у цього лікаря виникло дуже складне рішення між тим, щоб вивезти своїх хворих батьків з міста або негайно повернутися в лікарню. Але він це питання вирішив таким чином: забрав батьків до себе в лікарню та навчив допомагати рятувати людей. Вони прожили та пропрацювали разом з ним майже 4 місяці.

Також Рубен Суренович розповів сумну історію про загиблий медичний персонал, який, виходячи після робочого дня, потрапив під черговий обстріл лікарні. Це стало ще одним важливим нагадуванням про жорстокість війни та її безжальну природу. Однак війна показала, що навіть у втраті є сила: сила пам’яті, що віддає шану тим, хто віддав своє життя за інших, та сила рішучості продовжувати боротьбу, не зважаючи на небезпеку.

Вдалося також зустріти одного пацієнтів лікаря – 20-ти річного військовослужбовця, який також розповів про своє життя, мужність та шматочок реальності з фронту. Цей молодий хлопець, усупереч усім випробуванням, зберіг мужній настрій та віру в перемогу. Він поділився з нами своїм життєвим досвідом, який став додатковою історією про витримку, самовідданість та любов до рідної землі. Його слова мають в собі глибокий зміст і мудрість, отриману на полях бою та випробуваннях війни. Ця коротка зустріч залишила незабутні враження, наповнивши наші серця вірою та надією на краще майбутнє.

Історій і подій було дуже багато, а такий виїзд до лікарні є дуже важким. Проте усі ці важкі ситуації показали не лише глибину відданості лікарів медичній справі, а військових – воєнній, але й безмежну любов і турботу про людей. Приклад Рубена Суреновича і цього юнака має стати великим натхненням для інших, показуючи, що навіть у найтемніших часах можна знайти силу і світло у діях доброти та справедливості. І хоча війна може забрати багато життів і надії, вона не може забрати людського духу, доброти і мужності. Справжні герої виходять зі складних часів сильнішими, вони – промінь світла в темряві та наша надія на майбутнє.