У 2024 році чиста енергетика вперше подолала знакову межу — понад 40% світового виробництва електроенергії припало саме на неї. Прорив став можливим завдяки безпрецедентному зростанню відновлюваних джерел, передусім сонячної енергії, яка перетворилася на справжній локомотив глобального енергетичного переходу. Сонячна енергетика б’є рекорд за рекордом: у 2024-му обсяги генерації та встановлених потужностей сягнули нових історичних максимумів. За останні три роки сонце подвоїло свою присутність у глобальному енергобалансі та дало світу більше електроенергії, ніж будь-яке інше джерело.
Втім, попри цю вражаючу динаміку, загальне споживання електроенергії у 2024-му зросло ще більш суттєво. Технології майбутнього — штучний інтелект, дата-центри, електромобілі, теплові насоси — все це сьогодні значно підвищує глобальний попит на електроенергію. Але головний драйвер цього стрибка — не технологічний прогрес, а аномально спекотне літо. Тривалі хвилі спеки різко збільшили використання кондиціонерів, і саме вони стали основною причиною незначного, але відчутного повернення до викопного палива. У підсумку — викиди енергетичного сектору зросли до історичного максимуму.
Енергетичний злам: між вугіллям минулого й сонцем майбутнього
Світ стоїть перед вибором: з одного боку — швидкий розвиток відновлюваної енергетики, з іншого — загострення кліматичної кризи, що змушує повертатися до використання застарілих і шкідливих для довкілля вугільних потужностей.
У найближчі роки світову енергетику формуватимуть два гігантські тренди: стрімке зростання частки сонячної енергії у виробництві електроенергії та постійне зростання попиту на електроенергію, яка дедалі активніше витісняє нафту, вугілля та газ у глобальній економіці.
Ці зміни — не справа майбутнього, вони вже відбуваються просто зараз. Упродовж трьох останніх років саме сонячна енергетика стала головним джерелом нової електроенергії у світі. Її зростання — не просто стабільне, воно експоненційне. Водночас нові галузі — електромобілі, теплові насоси, дата-центри — стають помітним рушієм попиту: лише вони додають 0,7% до річного глобального споживання електроенергії. Це вдвічі більше, ніж п’ять років тому.
Світ поступово наближається до критичної точки, коли приріст чистої генерації починає обганяти структурне зростання попиту. У таких умовах короткострокові коливання в обсягах викопної енергії вже не визначаються індустріальними трендами, а залежать від погоди. Так було й у 2024-му, коли спека та кондиціонери змусили деякі країни знову запускати вугільні турбіни. Але навіть це не змінює головного: зростання чистої енергії та розвиток гнучких технологій — таких як акумуляторні системи зберігання — невпинно зменшують потребу в електростанціях на вугіллі, газі чи мазуті.
Навіть якщо попит на електроенергію буде зростати на 4,1% щороку до 2030-го — що суттєво перевищує нинішні прогнози — швидкість зростання чистої генерації здатна впоратися з таким викликом. Роль вирішальних гравців у цьому процесі відіграють найбільші країни, що розвиваються. Китай і Індія, попри свій колишній фокус на вугіллі, нині дедалі впевненіше будують енергетичне майбутнє на основі сонця, вітру та гідроелектростанцій. Лише Китай у 2024 році встановив понад 200 ГВт нової сонячної генерації — більше, ніж весь ЄС разом за попередні два роки.
Це означає одне: глобальний баланс невідворотно змінюється. Вісь енергетичного тяжіння зміщується — від викопного минулого до відновлюваного майбутнього.
Енергетичний маятник: чиста енергія зростає, але планету досі гріє вугілля
Попри стрімке зростання “зеленої” генерації, 2024 рік показує: людство ще далеко від енергетичної чистоти. Лише 41% світової електроенергії вироблено з чистих джерел, а решту — досі дає викопне паливо, яке щедро «віддячує» атмосфері 14,6 мільярдами тонн CO₂.
Лідери і аутсайдери тут очевидні. Бразилія — чемпіонка з декарбонізації: 90% її електрики — чиста, і при цьому майже відсутні викиди. Європейський Союз теж тримає планку — понад 70% енергії виробляється без шкоди для клімату, і третина з цього — завдяки вітру й сонцю.
А от Китай, хоч і рекордсмен за обсягами чистої генерації, все ще на 62% залежить від викопного палива. Індія й Росія — ще далі позаду: на кожні 10 кіловат-годин лише 2–3 надходять з чистих джерел. Їхня енергетика досі дихає вугіллям.
Показово, що у світі, де сонце й вітер стають дешевшими за нафту, ми досі платимо найбільшу ціну — кліматичну.
Як виглядає 100% чистої енергії: уроки від лідерів
Уявіть собі країну, де майже вся електроенергія надходить із відновлюваних джерел. Це не футуристична мрія, а реальність для кількох держав, які стали піонерами у сфері чистої енергетики. Розглянемо досвід Ісландії, Норвегії та Бразилії — країн, які продемонстрували, що перехід на відновлювані джерела можливий і вигідний.
Ісландія — справжній чемпіон з використання відновлюваних джерел. Майже 100% її електроенергії виробляється з чистих джерел: приблизно 73% — з гідроелектростанцій, а 27% — з геотермальних станцій. Така структура енергетики стала можливою завдяки унікальним природним умовам: багатим водним ресурсам і геотермальній активності. Це дозволяє Ісландії не лише забезпечувати власні потреби, а й приваблювати енергоємні галузі, такі як виробництво алюмінію, завдяки низьким витратам на електроенергію.
Норвегія також є лідером у сфері відновлюваної енергетики, де понад 98% електроенергії виробляється з чистих джерел. Гідроенергетика домінує, забезпечуючи близько 88% електроенергії країни, тоді як вітер додає ще близько 10%. Норвегія використовує свою гірську топографію та численні річки для розвитку гідроенергетики, що дозволяє не лише задовольняти внутрішній попит, а й експортувати електроенергію до сусідніх країн.
Бразилія, найбільша країна Південної Америки, також досягла значних успіхів у використанні відновлюваних джерел. У 2023 році 91% електроенергії було отримано з чистих джерел, причому гідроенергетика становила 60%, а вітер і сонце разом — 21%. У 2024 році країна додала рекордні 10,9 ГВт нових потужностей, переважно за рахунок сонячної енергії. Однак залежність від гідроенергетики робить Бразилію вразливою до змін клімату: посухи можуть знижувати рівень води в дамбах, що спонукає до пошуку додаткових джерел енергії.
Досвід цих країн демонструє, що перехід на відновлювані джерела енергії можливий навіть у великих масштабах. Ключові фактори успіху включають адаптацію до місцевих умов і максимальне використання доступних відновлюваних джерел, підтримку уряду та сприятливі умови для інвесторів, які стимулюють розвиток зеленої енергетики, впровадження новітніх технологій для підвищення ефективності та стабільності енергопостачання.
Що доб’є викопне паливо?
Фінальний удар по викопній енергетиці можуть завдати не лише сонце й вітер, а нове покоління технологій. Передусім — системи накопичення енергії: батареї, які стають дедалі дешевшими, потужнішими й доступнішими. Вони здатні компенсувати нестабільність «зеленої» генерації, зберігаючи надлишок енергії в години пік і віддаючи її, коли виробництво падає. До них приєднуються гнучкі мережі, що оперативно балансують попит і пропозицію в реальному часі, а також водень — особливо зелений — як стратегічне рішення для важкої промисловості та транспорту, де електрифікація менш ефективна. У комплексі ці технології формують нову інфраструктуру — стійку, адаптивну, позбавлену вуглецевого шлейфу. І якщо їх розвиток зберігатиме нинішні темпи, вугілля може остаточно втратити економічний сенс вже у найближчі десять років.
