Чого має уникати Трамп для зміцнення США: відновлення військової сили як ключова місія “світового поліцейського” (продовження)
Минулого разу ми обговорювали виклики, що очікують на новообраного президента США, коли Дональд Трамп отримає широкі повноваження господаря Овального кабінету. Точніше, бачення цих викликів Мітчем Макконнеллом – сенатором від штату Кентуккі та лідером республіканців у Сенаті США у 2007-2024-х.
Останній вважає, що Дональд Трамп зіткнеться зі світом зростаючих загроз для США: Китай, Росія, Іран та Північна Корея координують свої дії, щоб послабити глобальний порядок, очолюваний Америкою. На думку сенатора, ізоляціонізм та скорочення військових витрат лише посилюють ці виклики. Трамп повинен зосередитися на відновленні військової сили, зміцненні альянсів та протидії реваншистським режимам. Особливо важливо не залишати Україну, оскільки російська агресія підриває європейську безпеку, що сприятиме агресії Китаю та інших супротивників. Інвестиції в оборону та співпраця з партнерами є ключем до стримування глобальних загроз.
США потрібна армія для кількох фронтів – оборона не може бути заручником політики
Макконнелл впевнений: США потрібна армія, здатна одночасно реагувати на кілька загроз. Без цього обмежені ресурси створять дилему вибору між викликами, даючи перевагу супротивникам. Трамп має відхилити ідею пріоритетності Китаю за рахунок України та повернутися до стратегічного планування, що передбачає здатність вести кілька конфліктів одночасно.
Противники оборонних витрат у Конгресі часто ставлять їх у залежність від непріоритетних витрат, утримуючи військову силу заручником політичних проєктів. Попри зростання внутрішніх витрат, ключові закони, зокрема, Закон про скорочення інфляції, не виділяли коштів на оборону.
Ізоляціоністи помилково вважають військову перевагу надмірною чи провокаційною, але ігнорування цієї переваги обійдеться США дорого. Безпека та процвітання Америки залежать від її військової сили, і підтримка цієї переваги є необхідною інвестицією.
Чи доречний політичний торг довкола національної безпеки
Останніми роками США значно скоротили оборонні витрати: у 2023 році цей показник склав лише 3% від ВВП, порівняно з 37% під час Другої світової, 13,8% під час Корейської війни у 1950-1953-х, 9% під час війни у В’єтнамі у 1965–1975-х, 4,5 до 6% ВВП інвестицій в оборону за часів президента Рейгана (1981-1989).
Здається, історична динаміка оборонних витрат США є досить показовою. Наразі оборонні витрати США становлять близько 3% ВВП. Це значно менше порівняно з часами великих воєн і Холодної війни, проте в абсолютних показниках США залишаються найбільшим у світі інвестором у сферу оборони.
Поки Китай і Росія активно збільшували свої військові можливості, перевершуючи США у виробництві боєприпасів, ракет та кораблів. Це створює загрозу, особливо у разі затяжного конфлікту, як показали війни в Україні та Ізраїлі.
У США обмежені запаси боєприпасів, оскільки пріоритет надавався розробці новітніх озброєнь замість регулярного поповнення арсеналів. Це створює ризики, особливо в умовах конфлікту. Китай, маючи можливість блокувати ключові логістичні маршрути постачання, може ускладнити оперативне забезпечення американських військ. Тому важливо заздалегідь розміщувати ресурси в стратегічних точках і розвивати співпрацю з міжнародними партнерами, щоб гарантувати доступ до баз і логістичних хабів у разі загрози.
У 2018 році комісія з оборонної стратегії закликала збільшувати оборонний бюджет на 3-5% щорічно для підтримки військової переваги США. Цьогоріч комісія заявила, що через зростаючі загрози цього недостатньо. На думку Макконнелла, Трамп повинен врахувати ці рекомендації, збільшити витрати на оборону, скоротити необґрунтовані витрати та вирішити проблему дефіциту. Також потрібні економічні реформи для стабільного зростання та доходів.
Республіканці включили до бюджету нацбезпеки інвестиції у виробництво важливих компонентів, зокрема, ракетних двигунів для боєприпасів великої дальності та перехоплювачів. Але демократи наполягають на рівності між оборонними та необоронними витратами, що ускладнює розширення цих витрат. Очевидно, що політичний торг довкола національної безпеки є неприйнятним.
Конгрес надав Пентагону право укладати багаторічні угоди на закупівлю критично важливих боєприпасів, що дозволяє зменшити ризики, які часто виникають через щорічний бюджетний процес. Цей механізм варто поширити на інші типи озброєння великої дальності та системи протиракетної оборони, на які прогнозується стабільний попит.
Для нарощування виробництва Пентагон може активніше застосовувати Закон про оборонне виробництво, ухвалений у 1950 році, який дає уряду можливість пріоритезувати й залучати ресурси на створення стратегічно важливих товарів. Однак останнім часом цей закон використовувався не за призначенням, зокрема, адміністрація Байдена спрямувала його на виробництво сонячних панелей. Настав час відновити фокус Закону на забезпеченні потреб національної оборони.
США повинні відновити свою ослаблену оборонно-промислову базу
Невизначеність у сигналах від Пентагону та Конгресу створила перешкоди для промисловості, оскільки компанії не були впевнені в стабільності інвестицій у виробництво зброї та забезпечення ланцюгів постачання. Для вирішення цієї проблеми необхідні стабільні та адекватні оборонні бюджети, а також своєчасне ухвалення законопроєктів, щоб уникати затримок у фінансуванні та реалізації нових програм.
Конгрес вже запровадив багаторічні контракти на певні критично важливі боєприпаси, але цей механізм слід розширити на інші види озброєння з передбачуваним довгостроковим попитом. Крім того, Пентагон має ефективніше використовувати Закон про оборонне виробництво, спрямовуючи ресурси виключно на проєкти, що стосуються національної безпеки, а не на сумнівні ініціативи, як це траплялося раніше.
Приватні компанії не повинні чекати, поки уряд вкладе кошти. Попит на системи протиповітряної оборони, далекобійні боєприпаси та іншу критично важливу зброю зростатиме. Бізнес має проактивно реагувати на цю потребу, а Трамп повинен закликати Пентагон і промисловість діяти рішучіше.
Бюрократія гальмує впровадження інновацій навіть у разі їхньої очевидної військової користі. Заслуговує на похвалу Replicator – програма Пентагону, спрямована на швидке створення тисяч автономних безпілотників для протидії загрозам Китаю та Росії. Вона передбачає масове виробництво дешевих дронів із високим рівнем автономності, щоб забезпечити чисельну перевагу й зміцнити оборонні позиції США в критичних регіонах. На переконання лідера республіканців, ця ініціатива заслуговує на увагу, але краще удосконалити існуючі процеси закупівель. Якщо Пентагон не прискорить інтеграцію нових технологій, американські військові ризикують відстати від супротивників, які швидше впроваджують дешевші та автономні безпілотні системи.
Доводиться з жалем констатувати, що процес виробництва та продажу зброї вартістю понад 100 мільйонів доларів в США занадто повільний. Контракти на дорогі системи затверджуються понад 10 місяців, а іноземні продажі тривають до півтора року. Адміністрація Трампа повинна реформувати цей процес, спростивши поставки боєприпасів і створивши експортні запаси заздалегідь. Також важливо збільшити резерви зброї для підтримки союзників у кризових ситуаціях.
Для зміцнення союзів США мають активно ділитися технологіями, як це відбувається в AUKUS – оборонному партнерстві між Австралією, Великою Британією та США, створеному у 2021 році для зміцнення безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні. Основою угоди є допомога Австралії у створенні флоту ядерних підводних човнів, обмін передовими технологіями (AI, кібербезпека, гіперзвукова зброя) та спільна протидія зростаючому впливу Китаю. Угода також передбачає поглиблення військової співпраці, але викликала дипломатичні суперечки, зокрема з Францією.
Це посилить співпрацю і дозволить союзникам – Японії, Ізраїлю чи Південній Кореї, – пропонувати власні інноваційні рішення. Розширення спільного виробництва та створення сумісних систем допоможе знизити витрати, збільшити запаси й підвищити стійкість перед викликами з боку Китаю.
США не можуть ефективно конкурувати з Китаєм без підтримки союзників
Адже останні складають значну частину світової економіки. Замість ізоляції потрібна співпраця для зміцнення міжнародної торгівлі. Кроком у цьому напрямку було Транстихоокеанське партнерство, ініційоване Обамою, але адміністрації Трампа і Байдена зосередилися на тарифах, що підірвало відносини з союзниками й дало Китаю можливість розширити свій вплив в Азії.
Саме вільні ринки забезпечили економічне процвітання США, але міжнародна торговельна система потребує реформ для захисту від хижацьких практик Китаю та Росії. Без американського лідерства Китай диктуватиме свої правила торгівлі.
У стратегію великих держав має бути інтегрована іноземна допомога. Співпраця із союзниками може запропонувати альтернативу китайським ініціативам на кшталт “Один пояс, один шлях”, і зміцнити позиції США на глобальній арені.
…Історія показує, що ізоляція небезпечна. Напередодні Другої світової війни США недооцінили загрозу, і це ускладнило швидке відновлення обороноздатності. Сьогоднішні глобальні виклики ще серйозніші. Нездатність зміцнити військову силу США може мати катастрофічні наслідки.
Сполученим Штатам терміново потрібен двопартійний консенсус щодо важливості військової сили в зовнішній політиці. Це має переважити як ідеї пасивного інтернаціоналізму, так і прагнення до ізоляції. Відновлення американської військової потужності є нагальною необхідністю.
Тетяна Вікторова
