Чому тисячі українських абітурієнтів відмовилися від бюджетних місць: неочікувані причини та реальні мотиви

Близько семи тисяч українських абітурієнтів, які вибороли бюджетні місця, відмовилися від них на користь інших пропозицій. У МОН припускають, що це сталося через те, що вступники перебувають за кордоном або віддали перевагу приватним вишам, де бюджетна форма навчання відсутня. Обидві версії викликають сумніви, оскільки в них простежується бажання Міністерства уникнути відповідальності за недоліки цьогорічної вступної кампанії, зокрема за слабку інформаційну підтримку. Окрему проблему становить і бюджетне фінансування спеціальностей та освітніх програм, які не є привабливими для абітурієнтів. І найголовніше, обидва припущення залишають відкритим питання: “навіщо абітурієнти подавалися на бюджет, якщо через перебування за кордоном або інтерес до приватних закладів не планували ним скористатися?”

Як відповідають на це питання самі вступники та їх батьки?

У Телеграм-каналі Вступ.освіта.UA під новиною розгорнулася жвава дискусія, яка доводить, що представники МОН невірно оцінили причини відмови вступників від можливості вчитися на бюджеті.

Як пояснюють свій вибір самі абітурієнти?

Вибір на користь контракту часто пов’язаний зі значним скороченням бюджетних місць на омріяні спеціальності. Наприклад, у паспорті освітньої програми на офіційних ресурсах зазначалася максимальна кількість місць — 45, а фактично їх було лише 17. Абітурієнти подавали заяви, спочатку обираючи ті виші, куди хотіли вступити найбільше, за 1-м і 2-м пріоритетами. Пріоритети 3, 4 і 5 проставляли часто без особливої мотивації, просто “аби було”. Через скорочення місць за першим пріоритетом вступали на бюджет за 5-м пріоритетом, який не відповідав їхнім інтересам. День-другий, а то й тиждень поміркували: навіщо мені “Залізничний транспорт” або “Прикладна механіка”, якщо я мріяв стати маркетологом чи дипломатом? І врешті обрали контрактну форму навчання.

За даними ресурсу Вступ.освіта.ua, середня вартість навчання за другим (бакалаврським) рівнем становить 26 700 грн на рік. Багато навчальних закладів дозволяють сплачувати за навчання помісячно. Яка сума виходить? Трохи більше двох тисяч на місяць. Важко назвати її непідйомною, особливо з огляду на вартість послуг репетиторів, навчальних центрів з підготовки до НМТ, різних творчих та спортивних секцій, до яких звикли школярі та їхні батьки.

Як бачимо, для семи тисяч вступників, які віддали перевагу мрії, а не економії, вартість навчання не стала надто обтяжливою для сімейного бюджету.

“Багато відмов через очне навчання. Діти вступали, думаючи, що буде онлайн”, – це ще одне пояснення від батьків, які сподівалися на дистанційне навчання. Не секрет, що багато школярів навчалися в українських закладах освіти, перебуваючи за кордоном. Звідти вони вступали і до ЗВО, розраховуючи на дистанційне навчання. Проте численні університети, під тиском тих, хто втомився від онлайну і мріє знову сісти за парту, оголосили про офлайн-формат. Тож, дійсно, абітурієнтам за кордоном довелося коригувати свій вибір і відмовлятися навіть від бюджетної пропозиції.

Але є і кардинально інше потрактування: “Якщо чесно, то більшість університетів на дистанційній формі навчання, і отримують бюджет саме там. В мене двоє друзів отримали бюджет, але дистанційний, тому вони обрали контракт, щоб ходити очно”.

Дійсно, абітурієнтам важко догодити: хтось із них будь що хоче вчитися офлайн, комусь навпаки зручне дистанційне навчання. Тож відмови від бюджету тут мотивуються обома причинами, залежно від ситуації.

Багато коментарів стосуються непрозорості системи прийому до вишів:

“Я впевнена, що проблема в тому, що школярі взагалі гадки не мають, як працює вся система вступу до універів. Це не пояснюють в школах, хоча на мою думку мали б. І тому люди ставлять пріоритети як попало і в результаті отримують бюджет не там, де хочуть вчитися. Ну і звісно якась частка вступників може просто передумати, але не думаю, що аж така велика кількість”.

“Я особисто вважаю, що в школах має існувати нормальна система профорієнтації та реальної інформаційної підготовки до майбутнього вступу. І це має бути не один тест (у кращому випадку) за Клімовим, який скаже тобі, що ти “людина-природа”, а системна робота зі школярами протягом усього навчання. Щоб діти й підлітки взагалі знали, які існують варіанти подальшої освіти і що для цього потрібно”.

“Я думала, що буде декілька рекомендацій на бюджет, з яких можна буде обрати одну. Хотілося би більше роз’яснень від МОН на майбутнє”.

“Ми зробили це не бездумно, ми з переляку, раптом нікуди в інше місце не вступимо. І трішки не в курсі були, що місце згорить, а не наступному перейде .Чесно кажучи, туди і бажаючих небагато було, так що думаю, нікому планів сильно не зіпсували”.

Як бачимо, інформаційна підтримка вступників цього року була недостатньою. Це призвело до багатьох помилкових уявлень про роботу системи вступу. Не можна також ігнорувати певну байдужість самих вступників, які не визначилися з вибором фаху до початку вступної кампанії, і до останнього вирішували, яку освітню програму та в якому виші обрати.

Цього року абітурієнтам було надано можливість вступити на 80 268 бюджетних місць. Відсоток тих, хто відмовився від бюджетних місць, становить приблизно 8,72%. Це тривожна цифра, яка, сподіваємося, змусить МОН переглянути політику підтримки освітніх програм. Деякі з них, очевидно, підтримуються недостатньо. Наприклад, дуже популярне нині “Міжнародне право” отримало лише 70 бюджетних місць на всю країну. Натомість “Екологія”, яка користується значно меншим попитом, отримала 750 бюджетних місць. Ще більше — 840 місць — було виділено на освітню програму “Фінанси, банківська справа”, яка також не є дуже затребуваною. І таких прикладів багато.

Серед вступників поширюються і суто конспірологічні версії щодо причин відмов від бюджетних місць: мовляв, університетам вигідніші контрактники, тому вони робили все, щоб не прийняти документи від тих, хто пройшов на бюджет. Це абсолютна нісенітниця, адже держава виділяє набагато більше коштів на підготовку бюджетника, ніж приносить контрактник. Загалом, простий моніторинг тематичних каналів, присвячених вступу-2024, показує надзвичайно низький рівень обізнаності як вступників, так і їхніх батьків щодо процедури вступу. МОН варто запроваджувати інформаційну кампанію на вступ-2025, починаючи з вересня поточного року, спростовувати хибні уявлення про систему вступу, запроваджувати профорієнтаційні ініціативи, які б дозволили випускникам робити зважений, а не імпульсивний вибір, який може призвести до непотрібної зміни спеціальності або навіть до відмови від навчання. Важливо забезпечити доступ до достовірної інформації про можливості на ринку праці, реальні перспективи різних професій та умови навчання, що сприятиме усвідомленому вибору майбутньої професії і допоможе уникнути ситуацій, коли вчорашні школярі, не маючи повної картини, вступають на спеціальності, які не відповідають їхнім інтересам та здібностям.