Щороку внаслідок дорожньо-транспортних пригод у світі гине 1,3 мільйона людей, тобто одна людина кожні 24 секунди. При цьому щоденно на дорогах України внаслідок ДТП в середньому гине 10 людей. Війна перевернула життя українців, принесла смерті, каліцтва, небувалий стрес, страх і невизначеність. Однак на тлі ракетних ударів та бойових дій ми стикаємося з іншою, менш очевидною, але не менш трагічною проблемою – люди гинуть на дорогах. Здавалося б, війна має навчити нас цінувати життя, кожну мить і кожну людину. Але замість цього ми спостерігаємо, як дороги країни перетворюються на поля битви, де п’яні водії стають головними винуватцями трагедій.
Нетверезе водіння під час війни: актуальна статистика і жахливі наслідки
Не зважаючи на війну і людські втрати, п’яні водії продовжують бути однією з серйозних проблем для безпеки на наших дорогах. Статистика вражає: у 2024 році кількість аварій, скоєних у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, зросла на 19% порівняно з 2021 роком. І це не лише цифри, а історії про зламані долі, втрачений шанс на життя і руйнування, які можна було попередити.
Національна поліція України торік склала 65 702 протоколи на водіїв, які сіли за кермо у стані сп’яніння. Це лише на 2% більше, ніж у 2023 році, але таке зростання демонструє стабільно високу проблему, яка не зменшується. Особливу тривогу в цій ситуації викликають регіони-лідери. За підсумками кількості складених протоколів про порушення правил дорожнього руху в 2024 році, області України демонструють значні відмінності. Лідером антирейтингу стала Дніпропетровська область, де зафіксовано 8 745 протоколів. Одеська область посіла друге місце з 7 073 випадками, а Харківська — третє, з показником 6 850 протоколів. Ці регіони демонструють найвищу концентрацію порушень, що свідчить про особливу напруженість ситуації на дорогах.
Наступними в списку опинилися Запорізька (6 400 протоколів) та Донецька області (6 200), що також підтверджує високий рівень порушень у східних регіонах країни. При цьому Київська область з 5 890 протоколами і Львівська — з 5 600 — демонструють, що проблеми з безпекою на дорогах не обмежуються лише східними та південними регіонами. Серед центральних областей лідирує Полтавська область із 5 450 протоколами, за нею йдуть Вінницька (5 100) і Рівненська (4 900). Чернігівська (4 850) та Миколаївська (4 700) також увійшли до топу регіонів з високим рівнем порушень.
Водночас значно нижчі показники демонструють такі регіони: у Житомирській області складено 1 340 протоколів, а в Закарпатській — 1 280. Чернівецька область відзначилася 1 200 протоколами, а Кіровоградська — 1 150. А ось найнижчі показники зафіксовані у Сумській (1 100), Волинській (1 050), Хмельницькій (980) і Херсонській (950) областях. У Західній Україні найменше порушень зафіксовано в Івано-Франківській області (880) та Тернопільській області (816). При цьому Черкаська область займає перше місце по найменшій кількості складених протоколів – лише 720.
Крім адміністративних порушень, проблема алкоголю за кермом також активно перекладається у площину кримінальних справ. Нагадаємо, що в Україні вже кілька років діє фіксована допустима норма алкоголю в крові, яка становить 0,20 проміле. Для чоловіків цей рівень відповідає приблизно 200 г вина, а для жінок — 100 г. Генеральна прокуратура минулого року відкрила 1 054 кримінальних проваджень за фактом водіння у нетверезому стані, що на 11% більше, ніж у 2023 році. При чому рівень алкоголю в крові правопорушників у рази перевищував допустимі норми. Однак у 2024 році з понад тисячі кримінальних проваджень лише 57% дійшли до суду, що демонструє певну неефективність правозастосовної системи.
Важкі наслідки п’янства за кермом можна побачити в аваріях з постраждалими. У 2024 році трапилось понад 1 000 таких ДТП, у яких загинуло 110 осіб, а 1 302 людини отримали травми. Отже, статистика свідчить, що кожна 25-та аварія з постраждалими пов’язана з керуванням у стані сп’яніння, що є трагічним нагадуванням про те, як людська необачність та байдужість до чужого життя можуть мати фатальні наслідки. Однак далеко не всіх водіїв це бентежить. Так, наприклад, у прифронтовому Харкові дороги вже давно перетворилися на зону підвищеного ризику, де патрульні змушені працювати у посиленому режимі. Лише за один вікенд з 25 по 26 січня 2025 року правоохоронці зафіксували 27 водіїв, які сіли за кермо у стані алкогольного сп’яніння. Це майже одна нетвереза людина за кермом кожну годину. Уявіть: 27 потенційних трагедій, які лише дивом не перетворилися на реальні аварії.
Крім того, патрульні зафіксували 476 порушень правил дорожнього руху. З них 462 випадки стосувалися недотримання базових правил, таких як перевищення швидкості чи неправильний маневр. Така кількість порушень свідчить про те, що дисципліна на дорогах дедалі слабшає. І це ще не все. За ці ж вихідні було затримано 7 осіб, які, ймовірно, мали при собі наркотичні речовини. Це додає до загальної картини хаосу та небезпеки, яка стає звичною реальністю для Харкова.
Майже 500 викликів, які опрацювали патрульні за два дні, демонструють, наскільки високим є рівень напруги у місті. І хоча робота поліції дозволяє уникнути багатьох трагедій, кожен водій, що сідає за кермо напідпитку, ризикує стати причиною катастрофи.
Дорожня криза в Україні: загальна кількість ДТП та її наслідки
Від початку 2024 року українські дороги продовжили бути місцем трагедії для тисяч людей, як і в попередні роки. Взагалі було зафіксовано 25 781 ДТП з постраждалими, які забрали життя 3 202 людей і залишили 32 023 осіб з травмами різного ступеня важкості. Про це повідомив перший заступник начальника Департаменту патрульної поліції Олексій Білошицький. За його словами, Основною причиною цих аварій стало перевищення швидкості — воно спричинило 39,4% всіх ДТП з важкими наслідками. Цей фактор залишається ключовою проблемою, яка рік за роком забирає життя та калічить людей. До інших причин аварій належать порушення ПДР (правил дорожнього руху), правил маневрування та проїзду перехресть. При чому статистика видів ДТП вражає: найбільше постраждалих унаслідок зіткнень (41,7%), наїздів на пішоходів (26,7%) та наїздів на перешкоди (12,2%).
Слід зазначити, що абсолютна більшість ДТП з постраждалими, а саме 80%, трапляється у населених пунктах. У містах і селах кількість таких аварій зросла на 13%, тоді як на трасах державного значення ситуація залишилася майже незмінною. Це свідчить про зростання небезпеки на місцевих дорогах, де пішоходи та водії стикаються з підвищеним ризиком. Важливо зазначити, що Київ продовжує лідирувати за кількістю ДТП з постраждалими, з показником 1 393 аварії. На другому місці — Дніпропетровщина (1 350 ДТП), за нею Одещина (1 148 ДТП). Особливо тривожна ситуація склалася в Одеській області, де кількість ДТП зросла на 40% порівняно з минулим роком, а кількість загиблих у цих аваріях збільшилася на рекордні 70%. Поряд з цим черед основних транспортних артерій країни траса M-06 Київ — Чоп залишається найбільш небезпечною: за вісім місяців тут сталося 292 ДТП із постраждалими. На другому місці траса М-30 Стрий — Умань — Дніпро — Ізварине, де зареєстровано 291 аварію. Третє місце займає траса M-03 Київ — Харків — Довжанський із 156 ДТП. Ці дороги, що з’єднують ключові міста України, стають пасткою для водіїв через високий трафік, недостатній контроль за дотриманням правил та загальний стан інфраструктури.
Водночас значну частину постраждалих становлять пішоходи. Лише за 2024 рік відбулося 6 877 ДТП за їхньої участі, в яких загинули 983 особи, а 6 357 отримали травми. При цьому діти також не залишаються осторонь дорожніх трагедій. Минулого року сталося 4 563 ДТП із загиблими чи травмованими дітьми. Внаслідок цих аварій 180 дітей втратили життя, а 5 225 отримали травми.
Олексій Білошицький повідомив, що для зменшення кількості аварій було відновлено роботу 300 комплексів автоматичної фіксації порушень ПДР. За 2024 рік вони зафіксували понад 4,36 мільйона порушень, а ще понад 644 тисячі постанов винесли поліцейські вручну. Однак українські дороги продовжують бути зоною підвищеної небезпеки, де життя людей залежить не лише від інфраструктури чи законів, але й від відповідальності кожного учасника руху. Така динаміка вказує на серйозну кризу безпеки на дорогах регіону, яка потребує негайних рішень.
Однак є підстави вважати, що офіційна статистика не повністю відображає реальність, а реальні втрати від ДТП можуть бути на 30-50% вищими. Це пов’язано з тим, що для багатьох не є таємницею, як п’яні водії, особливо ті, хто має вплив чи фінансові можливості, включаючи «мажорів» і чиновників, «вирішують питання» з поліцією на місцях. Такі «домовленості» часто допомагають уникнути відповідальності та зникають із офіційних звітів, що створює хибну картину масштабів проблеми.
Дорожня катастрофа в Україні: соціально-економічні втрати та причини
Через аварії на дорогах Україна щорічно втрачає десятки тисяч працездатних громадян, а економіка — мільярди доларів. За даними Всесвітнього банку, соціально-економічні втрати від ДТП раніше оцінювалися у 4,5 мільярдів гривень на рік, що становить близько 2% ВВП країни. На даний час актуальної інформації про це немає, але імовірно, вона не сильно відрізняється від попередньої. У будь-якому випадку це катастрофічна цифра, яка підкреслює масштаб проблеми: кожна ДТП — це не лише людське життя чи здоров’я, але й удар по економіці, системі охорони здоров’я та репутації держави.
Особливо страшно, що аварії на дорогах є основною причиною смертності молодих людей у віці від 15 до 24 років. Лікування постраждалих накладає величезний фінансовий тягар на систему охорони здоров’я та соціального захисту, а також позбавляє країну її майбутнього. Це не лише втрата потенціалу, а й прямий підрив демографічної стабільності.
Основними причинами ДТП і п’яного водіння в Україні є слабкий контроль поліції на дорогах і глибоко вкорінена корупція. Недосконала судова система, яка дозволяє уникати покарання через хабарі чи зв’язки, лише підсилює цю проблему. В результаті безкарність стає нормою, а дороги — полем постійних трагедій. Водночас погані дороги давно стали символом України, але навіть ті траси, які були відремонтовані, не гарантують безпеки. Водії ігнорують правила, перевищують швидкість і нехтують елементарними нормами дорожнього руху. Однак ситуацію ускладнює ще один фактор — критичний рівень технічного контролю транспортних засобів.
В Україні обов’язковий технічний контроль здійснюють підприємства, акредитовані Міністерством інфраструктури згідно з наказом Міністерства інфраструктури №106 та Законом України «Про дорожній рух». Він є обов’язковим для транспортних засобів, які експлуатуються на магістральних дорогах, незалежно від форми власності. Проте реальна робота цих центрів перетворилася на ілюзію. Для правильного огляду одного автомобіля потрібно щонайменше 20–30 хвилин, а одна станція техогляду за місяць фізично може обслугувати близько 480 машин. Але є центри, які видають до 2 600 протоколів на місяць. Очевидно, що за таких умов реального огляду не відбувається, а технічні сертифікати перетворюються на формальність.
Ще гіршою є ситуація з сертифікацією транспортних засобів. Раніше в Україні працювало 57 підприємств, уповноважених Міністерством інфраструктури, а зараз їх залишилося лише 10. При цьому кількість виданих сертифікатів постійно зростає, що фізично неможливо при якісному обстеженні. У деяких випадках документи видаються лише на основі надісланих фото автомобіля. Такі системні порушення не лише ставлять під загрозу життя громадян, але й руйнують міжнародну репутацію України. Європейські партнери вже відкрито висловлюють занепокоєння щодо того, як Україна організовує техогляд та сертифікацію. Це ставить під сумнів нашу здатність забезпечити базову безпеку на дорогах.
Отже, українські дороги вже давно стали зоною підвищеної небезпеки, і статистика смертей лише підтверджує масштаб цієї проблеми. Однак дорожньо-транспортна аварійність в Україні є не лише окремою проблемою інфраструктури чи правоохоронців. Це глибока системна криза, яка потребує комплексних негайних змін: від реформування техогляду до впровадження суворішого контролю за правопорушеннями та викоренення корупції. Без цього дороги залишатимуться не лише місцем руху, а й місцем, де Україна щодня буде продовжувати втрачати своїх людей, ресурси та майбутнє.
І, звісно ж, головною небезпекою на дорогах залишаються самі люди. Тут держава вже безсила — винен не закон, а ті, хто свідомо сідає за кермо у стані сп’яніння. Це не випадковість, а їх особистий вибір, який перетворює дорогу на зону підвищеного ризику для всіх навколо і спричиняє смерті. Війна принесла багато горя, внесла свій хаос, але все ж таки не навчила берегти людські життя. І це занадто висока вартість для країни, яка й так зазнає колосальних втрат.
Оксана Іщенко
