Коли російські ракети летіли на українські міста, мільйони людей змушені були бігти, не знаючи, що чекає попереду. Тоді у жахливому 2022 році Європа відкрила свої кордони, уряди оголосили про безпрецедентну підтримку, а звичайні люди зголошувалися допомагати всім, чим могли. Але тепер усе змінилося. Фінансову допомогу скорочують або взагалі скасовують, безкоштовне житло майже не доступне. Робочі місця вже зайняті, а конкуренція на ринку праці з кожним днем зростає. Все частіше в європейських медіа лунає питання: “Чому українці не повертаються додому?”.
Деякі політики вже відкрито заявляють про те, що час українським біженцям повернутися на батьківщину. Місцеві мешканці, які ще вчора співчували, сьогодні висловлюють невдоволення — мовляв, ресурси не безмежні, а власні проблеми нікуди не зникли. Невже це втома від війни, економічна криза чи зростання невдоволення серед місцевого населення? І головне питання – що робити українцям, які не можуть повернутися, але й не знають, чи буде для них місце там, де ще вчора їх вітали?
Гостинна Європа у перші роки війни
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році, мільйони українців опинилися перед вибором: залишитися під обстрілами чи поїхати в невідомість. Тоді Європа відкрила свої кордони та серця для всіх. Люди приймали біженців у своїх будинках, уряди надавали фінансову допомогу, компанії пропонували роботу.
За офіційними даними Держприкордонслужби, за три роки повномасштабної війни близько 3 млн громадян не повернулося. Ця цифра близька до загального показника у період з 2011 по 2021 рік, що становить 3,3 млн осіб. Минулого року 2% українців, які виїжджали за кордон, не повернулися до України – це 443 тис осіб. Цей показник у 3,3 рази перевищує рівень 2023 року, коли різниця між тими, хто виїхав та тими, хто повернувся, становила лише 134 тис осіб. Найбільша кількість тих, хто не повернувся у 2024 році, зафіксована в червні – 194 тис осіб.
Основна частина біженців виїхала за кордон у першій половині 2022 року. У березні того ж року країну залишили близько 44 % українців, які досі перебувають за кордоном, у квітні – червні – 24 %, а в липні – вересні – 12 %. Хоча потік нових біженців зараз є незначним, тривалість перебування за кордоном тих, хто виїхав після початку війни, постійно зростає.
Попри переваги тимчасового захисту, що забезпечує соціальну підтримку та швидкий доступ до ринку праці, українці стикаються з численними труднощами. Найбільші виклики пов’язані з пошуком стабільного житла та роботи, доступом до медичних послуг і подоланням мовного бар’єра. Здавалося, що підтримка буде довготривалою. Але сьогодні ситуація змінилася не на користь українців.
Як змінилося ставлення до українських біженців за кордоном
Якщо раніше українці могли розраховувати на щомісячні виплати, субсидії на житло та соціальні пільги, то тепер усе більше країн урізають цю допомогу або взагалі її скасовують. Наприклад, у Німеччині вимоги для отримання виплат стали суворішими, у Польщі скасували безкоштовне проживання у державних центрах, а в Чехії значно обмежили фінансову підтримку.
Польща стала першим прихистком для більшості українців, прийнявши понад 1,5 млн біженців. Спочатку допомога була безпрецедентною: житло, фінансові виплати, медичне страхування. Але сьогодні ситуація інша. Грошову підтримку урізали, а безкоштовне житло для біженців скасували.
Уряд Польщі також активно обговорює законопроєкт, який може перекрити доступ до безкоштовного медичного обслуговування для українських біженців, якщо вони не сплачують страхові внески. Це може стати справжнім шоком для тих, хто поки не має стабільної роботи або живе лише на соціальну допомогу.
Раніше українці, які отримали тимчасовий захист у Польщі, мали право на безкоштовну медицину на рівні з громадянами країни. Але тепер уряд хоче встановити жорсткіші правила. Без страхових внесків – ніякої безкоштовної медицини. Якщо біженець не працює і не платить у систему охорони здоров’я, доведеться оплачувати лікування самостійно. Невідкладна допомога залишиться, але решта послуг буде платною. Це означає, що звичайний візит до лікаря, обстеження або планове лікування можуть стати проблемою. Найбільше постраждають діти, пенсіонери та люди з хронічними хворобами, які не можуть працювати й не мають можливості платити за страхування.
Польща йде на такий крок, бо зараз в країні перевантажена система охорони здоров’я. Польські лікарні й так не справляються з напливом пацієнтів, і місцеві жителі дедалі частіше скаржаться на черги та нестачу ресурсів. Витрати на українських біженців стали помітним навантаженням на бюджет країни, тому економічна ситуація змушує уряд скорочувати ці витрати.
Після зміни влади питання підтримки українців стало більш суперечливим – у суспільстві постійно виникає запит на обмеження допомоги. Так, за даними соціологічного дослідження, 88% поляків виступають проти подальших соціальних виплат українцям. Звичайні поляки дедалі частіше висловлюють невдоволення, бо, на їхню думку, українці займають їхні робочі місця, орендують житло, а зарплати залишаються низькими.
Чехія теж спочатку активно допомагала, але сьогодні така ініціатива дещо змінилася. Фінансові виплати суттєво скоротили, а для отримання допомоги треба доводити, що ви дійсно не можете працювати. Житло більше не безкоштовне. Українців переселяють з готелів, змушуючи самостійно шукати місце для проживання. Зростає і соціальне напруження. Хоча Чехія має низьке безробіття, багато українців працюють у сфері послуг, будівництві та промисловості, що викликає конкуренцію з місцевими мешканцями.
Німеччина довго залишалася однією з найпривабливіших країн для українців через високі соціальні виплати. Але з 2024 року ситуація ускладнилася. Влада ввела суворіші правила отримання допомоги. Тепер потрібно підтверджувати активний пошук роботи або доводити, що ви дійсно не можете працювати.
Дедалі частіше лунають політичні заяви про скорочення підтримки. Деякі партії прямо закликають переглянути статус українців та зробити все можливе, щоб повернути їх додому. Ускладнився доступ до житла, бо ринок оренди перенасичений, а ціни на квартири зростають.
Австрія прийняла українців менш активно, ніж сусідня Німеччина, але також надала соціальні гарантії. Зараз ситуація не така райдужна. Виплати скорочують, а новоприбулим складніше отримати допомогу. Українців зобов’язують активніше шукати роботу. Все частіше виникають випадки напруження в суспільстві через нестачу житла та конкуренцію на ринку праці.
Українські біженці у Відні зіштовхуються з новими труднощами в отриманні базової допомоги, оскільки соціальні служби посилили перевірки. Це спричинило занепокоєння серед переміщених осіб.
За словами керівниці відділу Фонду соціального забезпечення Відня (FSW) Мартини Плоховіц, перевірки стали більш ретельними через виявлені порушення правил отримання допомоги. Тепер усі отримувачі зобов’язані реєструватися у службі зайнятості, за винятком людей похилого віку або тих, хто доглядає за іншими. Із 14 тис українців, які отримують базову допомогу у Відні, близько 8 тис – працездатного віку.
Деякі біженці скаржаться, що не отримують виплат із грудня і змушені звертатися до благодійних організацій за безкоштовними продуктами та харчуванням. Для тих, хто орендує житло на приватному ринку, передбачена щомісячна компенсація у 330 євро. Дорослим виплачують 260 євро на харчування та засоби гігієни, дітям – 145 євро. Перевірки триватимуть кілька тижнів, після чого виплати відновлять за умови підтвердження потреби. Водночас українська громада закликає місцеву владу врахувати складне становище біженців, особливо сімей із дітьми.
США від початку війни надали українцям програму U4U (Uniting for Ukraine), яка дозволяє тимчасово проживати та працювати в країні. Але ця програма не передбачає соціальних виплат, тому українцям потрібно одразу знаходити роботу та житло. Станом на 2025 рік Служба громадянства та імміграції США (USCIS) оголосила про тимчасове припинення дії програми U4U, яка надавала українцям, що рятуються від війни, можливість отримати прихисток у США, до того часу, поки не будуть розглянуті всі подані раніше заявки. За інформацією уряду США, станом на вересень 2023 року цією програмою скористалися понад 150 тис українців. Її замороження може суттєво вплинути на тих, хто вже планував переїзд або перебуває в процесі пошуку спонсора. Ціни на оренду житла високі, а медична страховка надто дорога. Багато українців не можуть отримати постійний статусу. А ті, кому все таки вдалося отримати омріяний код програми, не знають, що буде після закінчення терміну його дії.
Попри всі труднощі, найтяжче переживати соціальне напруження у чужій країні. Якщо на початку війни більшість європейців підтримували українців, то тепер усе частіше можна почути біженцям в свою адресу коментарі в стилі: “Ми їм допомогли, а тепер нехай самі дають собі раду” або “Чому вони досі тут?”. Це не просто слова — у деяких країнах збільшилася кількість нападів на українських біженців, а політики почали використовувати тему українців у своїх передвиборчих кампаніях, говорячи про навантаження на бюджет та захист інтересів місцевих.
Ситуація вказує на те, що золотий час безумовної підтримки минув. Українцям у Європі й США доведеться адаптуватися, шукати роботу, вирішувати питання житла і визначатися з майбутнім. Час легких рішень закінчився, і кожен має знайти свій шлях у нових, більш складних реаліях.
Сьогодні для українців за кордоном існує три можливі варіанти:
- адаптуватися до нових умов;
- спробувати знайти іншу країну для проживання;
- повернутися додому.
Якщо ви плануєте залишатися в ЄС, варто шукати роботу, житло та можливості самостійного забезпечення, адже соціальна допомога буде лише зменшуватися, а врешті решт взагалі зникне.
Можна спробувати знайти іншу країну. Адже деякі українці вже їдуть з Польщі чи Німеччини до Канади або Великої Британії, де ще є державні програми підтримки.
Варіант з поверненням додому теж підходить далеко не всім. Багато українців втратили житло, майно, яке наживали роками. Їхні міста та села зруйновані вщент безповоротно. Лише деякі українці повертаються, якщо їхні міста стали відносно безпечними.
Водночас закрадаються сумніви, а чи не сам український уряд, наполегливо намагаючись повернути своїх громадян додому, тисне на країни ЄС. Київ вимагає, щоб європейські партнери скорочували підтримку українських біженців, а чоловікам призовного віку взагалі відмовляли у консульських послугах. На це вказує і видавництво EL Pais. Фактично, це спроба закрити всі двері, змушуючи людей повертатися не тому, що вони хочуть, а тому, що в них просто не залишиться іншого виходу.
Однак сама держава не зробила нічого для того, щоб створити умови, за яких повернення додому здавалося б логічним і безпечним рішенням. Українці досі не бачать реальних гарантій турботи про них. Немає чітких програм підтримки ВПО, вирішення житлових проблем чи зрозумілих перспектив. Уряд вважає, що достатньо просто відрізати шляхи відступу. Але так це не працює. Люди повертаються туди, де вони почуваються потрібними й захищеними, а не туди, звідки їх намагаються змусити не тікати. Українці, які вже ризикнули всім, тікаючи того жахливого 2022 року від обстрілів, навряд чи злякаються перед труднощами, що чекають на них у чужій країні.
Варто зрозуміти, що Європа більше не та, що була у 2022-му. Це не означає, що підтримки більше немає, просто її стало суттєво менше, і вона вже не є безумовною. Очевидно, що час, коли можна було покладатися тільки на державну допомогу, минає. Українцям доведеться швидко адаптуватися, шукати роботу, будувати плани на майбутнє і робити вибір, від якого залежить їхнє життя. Бо двері, які ще вчора були відчинені навстіж, сьогодні поступово починають зачинятися.
