Катастрофічна демографічна ситуація в Україні давно вийшла за межі статистичних графіків. Йдеться не лише про низькі показники народжуваності чи високий рівень смертності, а про виживання нації як такої. Сьогодні Україна має найнижчі демографічні показники в Європі, а за даними ЦРУ США за 2024 рік, вона очолила рейтинг смертності в усьому світі і посіла останнє місце за рівнем народжуваності. Проте ці показники — лише наслідки значно глибших процесів. Про те, чим загрожує країні така динаміка і як зупинити знелюднення, розмірковує заслужений лікар України, професор Військово-медичної академії Ольга Богомолець.
Вона звертає увагу на важливу деталь: зростання смертності — не головна причина ситуації. Навпаки, в абсолютних цифрах минулого року в Україні померло найменше людей за весь час незалежності. Проте статистика не відображає повної картини. Зменшення кількості населення обумовлене масштабною еміграцією, а також тим, що значна частина українців перебуває на окупованих територіях. Дані неповні, але навіть із тими, що є, зрозуміло — ми в глибокій демографічній ямі.
“Що буде з нашою нацією через 50 років? Через 100? Хто буде населяти найбільшу країну Європи – українці чи біженці з інших країн? Ці дані статистики та їх значення має розуміти кожен українець сьогодні і робити висновки.
Торік, за підрахунками Держстату, смертність в Україні майже втричі перевищила народжуваність. 495,1 тисяч українців померло, і лише 176,1 тисяч народилося.
У вересні 2024 року ЦРУ США опублікувало звіт, де Україна посіла перше місце у світі за рівнем смертності та водночас останнє в рейтингу народжуваності.
Однак річ не в різкому зростанні смертності як такому. Навпаки, в абсолютних показниках минулого року в Україні взагалі померло найменше людей за всі роки незалежності. Натомість дається взнаки зменшення кількості населення внаслідок еміграції; поза тим, значна частина наших громадян знаходяться в окупації. Відтак дані наведеної статистики неповні. У показниках відносних, 13-14% померлих на 1000 людей – це трохи менше, аніж у спокійному 2012-му і значно менше, ніж у пандемічному 2021-му.
Статистику нинішньої великої війни та впливу її наслідків на співвідношення народжуваності-смертності ми поки що не можемо навести, оскільки нема оприлюднених даних”, – наголосила лікарка.
Професор Богомолець наголошує: головна проблема — не смертність, а відсутність народжуваності. І найкоротша тривалість життя серед країн Європи лише посилює кризу. Вона аналізує графіки, згідно з якими останній рік, коли в Україні народжувалося більше, ніж помирало, — 1990-й. Далі — стрімкий спад до 2002 року. У той період народжуваність почала зростати, і ця тенденція трималась до 2012 року. Що ж це були за роки? Вони збіглися з економічним зростанням і відносною стабільністю. Люди почувалися більш впевнено, відчували перспективу, і тоді з’являлося бажання створювати сім’ї та народжувати дітей.
Однак з 2014 року, підкреслює Богомолець, усе знову змінилося. Російська агресія, спочатку в Криму і на Донбасі, а нині — у формі повномасштабної війни, призвела до нової хвилі демографічного спаду. Вона нагадує: агресор несе відповідальність не тільки за тисячі загиблих, за скалічених, зруйновані долі, зруйновані міста — але й за мільйони ненароджених українців. Саме в цьому вона вбачає справжній геноцид, який не можна пробачити.
Разом з тим, Богомолець запитує: що маємо робити ми, аби Україна не спорожніла? Адже така земля, як наша, не буде залишатися порожньою — вона притягує. Якщо не буде українців, будуть інші. І це — ризик для втрати національної ідентичності.
Вона звертається до прикладу Ізраїлю — нації, яка пережила тисячоліття розсіяння, але зберегла себе через мову, культуру, традицію. Саме завдяки цьому євреї змогли відродити власну державу. Особливо цінним вона вважає підхід до національної ідентичності через материнську лінію. Саме єврейство, передане через жінку, стало основою тривалого збереження нації. Кожна дитина, народжена єврейкою, вважалася євреєм, і сьогодні люди з єврейським корінням мають можливість повернутись на землю предків.
Цей досвід, як вважає Богомолець, має стати орієнтиром і для України. У ситуації, коли мільйони українців виїхали за кордон через війну і багато з них не збираються повертатися, завдання — створити такі умови, які мотивуватимуть до репатріації. Проте вона застерігає: цього не буде, якщо Україна залишиться такою, як зараз. Саме тому першочерговим завданням вважає подолання корупції. І не просто як явища, а як ментального устрою.
Професор переконана, що після війни Україна отримає шанс — буде відновлення, економічне зростання. Але чи скористаємось ми ним?
“Війна неодмінно скінчиться. Буде й відновлення, й економічне зростання. Наша задача – не згаяти цю можливість. Створити умови для інвестицій. Побороти, корупцію, повернути повагу до законів та зробити суспільство справедливим. Дати відсіч популізму.
І тоді, я переконана, через декілька років, Україна стане місцем, де захочеться створювати сім’ї та народжувати дітей, куди захочеться репатріюватись, де просто захочеться бути щасливими”, – резюмує Ольга Богомолець.
