Тим, хто захищає нас на передовій, часто доводиться захищатися і на юридичному фронті. Незважаючи на встановлені законом права на бойові виплати, компенсації за поранення та належне звільнення з ЗСУ, військовослужбовці часто стикаються з несправедливим ставленням та затримками у виплатах. Порушення цих прав може призвести до серйозних наслідків для їх добробуту та сімей.
Юристи адвокатського об’єднання “Репешко і партнери” прокоментували законодавство щодо захисту прав військових, зосередившись на тому, як діяти в ситуаціях, коли їхні права порушені: хто несе відповідальність і які кроки необхідно зробити для отримання законних виплат.
Слід зазначити, що зараз проблема невиплати військовослужбовцям їх коштів набула масового характеру. З одного боку, чим більше розмір державних виплат, тим більше бюрократичний механізм не дає змогу швидко та легко отримати належні кошти. Скажемо так – якщо у держави буде бодай якийсь незначний привід не виплатити кошти – вони не будуть виплачені. Але неотримання виплат є не тільки виною державного апарату. Найчастіше невиплата відбувається через наявність помилок у документах про нарахування, або і зовсім їх відсутність. В такому випадку військовослужбовець має своє законне право на оскарження невиплати йому коштів.
У випадку порушення законодавства військовослужбовці мають право самостійно захистити порушені права під час проходження служби двома способами:
- в адміністративному порядку – поданням скарги відповідній посадовій особі;
- в судовому порядку – зверненням з позовом до суду.
Зазначені способи захисту мають як свої плюси, так й мінуси. Адміністративний порядок може бути швидшим за судовий, але не завжди дієвим. Втім, рекомендуємо все ж таки пройти адміністративний порядок, а вже у разі отримання відмови – звернутися до суду. Зазначене варто зробити хоча б тому, що в процесі адміністративного оскарження може з’ясуватися, що десь відсутній якийсь документ, десь він оформлений не належним чином, що дає змогу оперативно зреагувати та за можливості привести до ладу документи. В судовому порядку витративши кілька місяців на тяжбу, при отриманні постанови суду можна дізнатися, що якісь документи були не надані (хоча вони були в наявності) або якісь оформлені не правильно, чи взагалі наявних документів не достатньо.
Так, наприклад, аби військовослужбовцям отримати компенсацію за поранення, необхідно чітко дотриматися наявної в законодавстві процедури. Так, почати потрібно з проходження ВЛК. Саме зазначена комісія встановлює погіршення здоров’я в наслідок поранення та визначає ступінь придатності військового для проходження подальшої служби. Ніби все просто та зрозуміло, але на практиці члени ВЛК досить часто у своїй постанові не вказують реальний стан здоров’я військовослужбовця, а шкода завдана здоров’ю применшується. В такому випадку потрібно йти процедурою оскарження постанови ВЛК, адже суд не має повноважень встановлювати стан здоров’я військовослужбовця, ступінь придатності до військової служби та інші питання, які мають суто медичний характер.
Другим важливим документом в такому випадку буде довідка з військової частини в якій саме зазначено за яких обставин було отримане поранення. Завдяки цій довідці відстежується причинно-наслідковий зв’язок між погіршенням здоров’я та участю у бойових діях. Тож треба прослідкувати, аби вказані в ній данні були правдиві та відображали реальні події.
Взагалі головна порада при пораненні – упродовж усього періоду лікування перебувати на зв’язку із безпосереднім командиром і повідомляти про всі зміни, які у вас відбуваються. Крім того, необхідно ретельно зберігати всі медичні документи (форма № 100, висновки ВЛК, МСЕК, довідка про обставини поранення тощо) або робити копії чи принаймні фото тих медичних документів та висновків, які не можливо отримати особисто на руки. Без зазначених документів надалі довести своє право на виплати буде дуже проблематично. І ще раз зазначимо, що важливо перевіряти не тільки наявність документів, але й їх зміст.
Взагалі у військовослужбовців порядок їх звернень та проходження служби регулюють Дисциплінарний статут Збройних Сил України і окремий порядок розгляду звернень, визначений Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України.
За даною Інструкцією до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі дії, унаслідок яких:
- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
- незаконно покладено на громадянина будь-які обов’язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Право на звернення реалізується через рапорт – це вид службового документа Збройних Сил України. Рапорт є аналогом заяви в цивільному документообігу. Рапорт – це усне чи письмове звернення військовослужбовця до вищого по посаді чи званню з викладом питань службового чи особистого характеру. Рапорт є можливістю для військового реалізувати власні права та інтереси та захистити їх. Саме з рапорту повинно все починатися.
Звернення військовослужбовця має бути розглянуто в межах розумних термінів. Для регулювання термінів розгляду рапортів застосовуються норми цивільного законодавства, зокрема Закону України “Про звернення громадян”. А відповідно до нього звернення можуть розглядатися та вирішуватися невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня отримання їх у разі, якщо вони не потребують додаткового вивчення. Загальний строк — один місяць та за необхідності може бути продовжений до 45 днів.
Першим кроком для захисту своїх прав є рапорт командиру своєї військової частини. Так, саме з правильного подання рапорту військовослужбовцем повинно починатися:
- проведення службового розслідування та видача довідки про обставини травми;
- направлення для проходження ВЛК;
- направлення на проходження МСЕК;
- виплата додаткової винагороди за час перебування на лікуванні;
- звільнення з військової служби за станом здоров’я, сімейними обставинами;
- речове забезпечення;
- звільнення з військової служби за станом здоров’я
- виплати грошового забезпечення;
- виплата одноразової грошової допомоги;
- встановлення статусу учасника бойових дій.
У разі, коли належного реагування на поданий належним чином оформлений рапорт не відбулося, потрібно переходити до скарг. Належною реакцією на рапорт є отримання письмової відповіді на рапорт не залежно від того чи є дана відповідь позитивною чи негативною.Відповідно до статуту ЗСУ відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Адміністративний порядок оскарження не виплати військовослужбовцем може бути реалізований:
- зверненням до свого командира військової частини з питанням оскарження невиплати коштів;
- в деяких випадках з питання оскарження не виплати коштів військовослужбовцю необхідно звернутися до фінансової служби у своїй військовій частині;
- зверненням до Міністерства оборони України;
- зверненням до Оперативного командування Генерального Штабу ЗСУ;
Ще раз звертаємо увагу, що на якість розгляду скарги впливає повнота та якість долучених до неї документів, якими мотивується скарга.
У разі отримання відмови в оскарженні в адміністративному порядку єдиним варіантом захисту своїх прав залишається звернення до суду. Саме на цю інстанцію покладаються найбільші надії, яка на неупереджену та правову інституцію.
Зазначеною категорією справ займаються виключно адміністративні суди. Адміністративний позов подається до окружного адміністративного суду за місцем розташування військової частини або місцем проживання позивача. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують вимоги, а також квитанція про сплату судового збору або документи, що підтверджують звільнення від нього (для військовослужбовців можуть існувати пільги). Так, згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати збору, зокрема, звільняються:
– особи з інвалідністю I та II груп;
– військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, – у справах, пов’язаних з виконанням військового обов’язку, а також під час виконання службових обов’язків;
– учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України – у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав.
Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником (адвокатом). Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.
У позовній заяві обов’язково повинно бути зазначено:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;
2) ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) ім’я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п’ятою статті 105 КАСУ і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, – зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) у разі необхідності – клопотання про звільнення від сплати судового збору;
6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач військовослужбовець надає докази по обставинах справи, а в разі неможливості – зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Також до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Військова частина (відповідач по справі) має право подати заперечення або інші документи, що обґрунтовують їхню позицію – надає свої аргументи та заперечення, якщо вважає, що виплати не належать або були здійснені в повному обсязі.
Суд розглядає всі надані докази, зокрема документи, свідчення, довідки з військової частини, контракти військовослужбовця, платіжні відомості тощо. Судом можуть бути заслухані свідки чи представники сторін, які дають пояснення що до обставин справи. Якщо судом буде встановлено, що військовослужбовцю дійсно не були виплачені належні кошти, він задовольняє позов і зобов’язує військову частину виплатити заборгованість. Втім рішення суду може містити й зобов’язання відповідача вчинити певні дії.
Після набуття рішенням суду законної сили, військова частина повинна виконати судове рішення та здійснити виплати. У разі якщо військова частина відмовляється виконувати рішення добровільно, рішення передається на виконавче провадження через виконавчу службу для примусового стягнення коштів.
