Відповідно статті 3 Конституції України, життя, здоров’я, честь, гідність, недоторканість та безпека людей визначені найвищою цінністю. Однак, чи дійсно це конституційне положення відображається в нашій реальності? Чи можемо ми впевнено сказати, що наші права захищені та гарантовані державою? На жаль, для багатьох українців конституційні принципи залишаються лише красивими деклараціями на папері.
Порушення прав українців з боку РФ
З початку повномасштабного вторгнення незмінно порушується найголовніша соціальна цінність – право на життя. Численні вбивства, викрадення людей на захоплених територіях, примусове вивезення та нелюдське поводження – всі ці випадки свавілля РФ на території України і є прямим порушенням прав на життя, гідність та недоторканість.
За повідомленням Офіса Генпрокурора станом на 2024 рік щонайменше 1895 дітей постраждали в Україні внаслідок повномасштабної збройної агресії РФ, за офіційною інформацією ювенальних прокурорів 547 дітей загинули та 1348 отримали поранення різного ступеню тяжкості. Крім того, у січні 2024 року ООН на Радбезі звітувала, що від початку повномасштабної війни загинули 10 233 цивільних українців, ще 19 289 отримали поранення. Щодо кількості вбитих військових статистика не розголошується, але Президент України заявляв, що загальна кількість загиблих або померлих воїнів від початку російського вторгнення становить понад 30 тисяч. Це жахлива статистка! При цьому моніторингова місія ООН з прав людини в Україні виявила, що найбільше жертв зосереджено у Донецькій області (34%) та Харківській області (22%).
Абсолютна заборона катування, як зазначено у практиці Європейського суду з прав людини, “відображає одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства”. Застосування катувань повністю руйнує принципи людської гідності і є забороненим в усьому цивілізованому світі, навіть, під час війни. Та безчинству і варварській поведінці агресора просто не має меж. Підтвердженням свавіллю російських загарбників є дані моніторингової місії ООН щодо сексуального насильства, пов’язаного з війною – 85 жертв, серед яких 52 чоловіки, 31 жінка, одна дівчинка та один хлопчик. 39 військовополонених постраждали від сексуального насильства у російському полоні. І це не дивно, адже для варварської Росії подібна практика поводження серед представників поліції та сил безпеки вже є нормою, як зазначають правозахисники. От агресор і приніс свої звичні “порядки” на тимчасово окуповані території. Як розповідають жертви з окупованих частин Запоріжжя та Харківщини, вони постійно зазнавали катування електричним струмом, каліцтва статевих органів, примусового оголення.
“Тапік – це військовий телефон з двома дротами. Один підключений до твоїх геніталій, інший – до пальця, і вони просто продовжують збільшувати струм. Крутять, доки людина не скаже те, що їм потрібно”, – ділиться пережитим жахливим досвідом 29-річний український офіцер розвідки Роман Черненко, який провів сім місяців у полоні в окупованому місті Оленівка, що на Донеччині.
“Українські прокурори оголосили підозру 42 російським офіцерам, серед яких 28 – обвинувачені, 5 – вже засуджені в українських судах”, – повідомляє пресслужба Офісу генерального прокурора.
Також прокуратура систематично збирає докази аби притягнути до відповідальності всіх тих, хто сприяв такій злочинній діяльності на території України. Всі матеріали будуть направлені до міжнародних судів, зокрема до Міжнародного кримінального суду та Міжнародного суду ООН.
За даними сайту “Діти війни”, 19 546 дітей були вкрадені та примусово депортовані до РФ. При цьому станом на сьогоднішній день державі вдалося повернути 388 маленьких українців на батьківщину.
Крім того, масові атаки на тимчасово окупованих територіях та в зоні активних бойових дій стали причиною руйнування як державного майна, так і домогосподарств цивільного населення, що також є порушенням прав населення на власність та повагу до житла.
У всіх цих порушеннях прав і свобод українців винуватий зовнішній ворог, який воює з нами. Однак, окрім труднощів, що принесла з собою війна, в країні спостерігається ціла низка і внутрішніх проблем.
Порушення прав українців в середині держави
Порушення прав українців стало, на жаль, не поодиноким випадком, а систематичною проблемою, яка підриває довіру до державних інституцій. Одним з найяскравіших прикладів є корупція в органах державної влади, у правоохоронних органах та судовій системі. Незважаючи на численні реформи та заяви про боротьбу з корупцією, багато громадян стикаються з несправедливим ставленням та корупційними схемами, які роблять справедливість недосяжною. Замість захисту прав і свобод, українці часто стають жертвами системи, де “право” купується і продається.
Соціально-економічні права
Не менш болючою темою є захист соціально-економічних прав. Одним із найгостріших питань є масові скорочення, які відбуваються в умовах економічної нестабільності та структурних змін у різних галузях. Люди втрачають роботу і часто залишаються без належної підтримки з боку держави, що веде до зростання рівня безробіття та соціальної незахищеності. Крім того, багато підприємств не дотримуються законодавства щодо виплат компенсацій при звільненні, що ще більше погіршує ситуацію.
Ще однією серйозною проблемою є недостатня заробітна плата. Багато працівників отримують мінімальну заробітну плату, яка не відповідає реальним витратам на життя. Це особливо гостро відчувається у великих містах, де вартість життя значно вища. Низькі зарплати змушують людей працювати понаднормово або шукати додаткові джерела доходу, що негативно впливає на їхнє здоров’я та сімейні відносини. Також варто зазначити, що невиплати зарплат або затримки з виплатами стають звичною практикою, яка створює додаткові фінансові труднощі для багатьох родин.
Умови праці також залишають бажати кращого. Неналежні умови праці, відсутність належного технічного обладнання та засобів захисту, порушення норм охорони праці – це лише частина проблем, з якими стикаються працівники. Часто робочі місця не відповідають мінімальним стандартам безпеки, що призводить до травм і навіть смертельних випадків. Небажання роботодавців вкладати кошти в поліпшення умов праці ставить під загрозу життя та здоров’я працівників.
Систематичні порушення трудових прав значно знижують рівень життя населення. Люди не можуть добитися справедливості в разі порушення їхніх прав через недосконалість судової системи та корупцію. Багато випадків залишається без розгляду, а роботодавці уникають відповідальності за свої дії. Це підриває віру громадян у те, що держава здатна захистити їхні права та забезпечити гідні умови для життя.
Ситуація ще більше ускладнюється через відсутність ефективних механізмів захисту трудових прав. Профспілки часто не можуть належним чином представляти інтереси працівників через обмежені повноваження та тиск з боку роботодавців. Державні органи, відповідальні за нагляд за дотриманням трудових прав, часто не виконують своїх обов’язків належним чином.
Права військових
Права військових, ветеранів та інвалідів є одними з найважливіших показників соціальної справедливості та гуманності будь-якої держави. В Україні, де війна на сході країни триває вже кілька років, ці питання стають особливо актуальними. Однак реальність показує, що обіцянки держави часто залишаються лише на папері, а ті, хто захищає нашу країну, стикаються з численними порушеннями своїх прав.
Військові, які щоденно ризикують своїм життям, нерідко стикаються з порушеннями своїх прав навіть у зоні бойових дій. Належне матеріально-технічне забезпечення залишається проблемою, що впливає на їхню безпеку та ефективність виконання завдань. Відсутність належного медичного обслуговування, брак необхідного обладнання та медичних препаратів створюють додаткові ризики для життя військових.
До того ж, після завершення служби багато військових стикаються з проблемами оформленні інвалідності, адаптації до цивільного життя. Відсутність системи реабілітації, соціальної підтримки та працевлаштування призводить до того, що багато ветеранів залишаються без допомоги, яку вони заслужили своєю службою.
Ветерани війни заслуговують на особливу увагу та підтримку з боку держави. Однак, в Україні вони часто стикаються з бюрократичними перепонами, корупцією та байдужістю. Процес отримання статусу ветерана та належних пільг може бути довгим і складним. Ветерани стикаються з проблемами в отриманні медичної допомоги, соціальних виплат та житла.
Багато ветеранів залишаються без належної психологічної підтримки, що веде до зростання випадків посттравматичного стресового розладу та інших психічних проблем. Відсутність програм реабілітації та інтеграції в суспільство робить ветеранів вразливими до соціальної ізоляції та маргіналізації.
Права інвалідів
Інваліди в Україні також стикаються з численними порушеннями своїх прав. Недостатня доступність міської інфраструктури, громадського транспорту та державних установ створює бар’єри для їхньої участі у суспільному житті. Багато будівель не обладнані пандусами або ліфтами, що ускладнює пересування інвалідів.
Система соціального забезпечення для інвалідів залишається недостатньо ефективною. Низькі соціальні виплати, обмежений доступ до медичних послуг та реабілітаційних програм не забезпечують належного рівня життя для цієї категорії громадян. Інваліди часто залишаються без роботи через відсутність програм професійної реабілітації та працевлаштування.
Свобода слова
Порушення прав на свободу слова та мирні зібрання також залишаються серйозною проблемою. Нещодавні випадки переслідувань журналістів, активістів та громадських діячів свідчать про те, що влада готова використовувати репресивні методи для придушення критики. Замість створення умов для вільного вираження думок, українська держава нерідко обирає шлях залякування та тиску. Свобода слова та право на інформацію є наріжним каменем демократичного суспільства. І дійсно, за останні роки було зроблено чимало для захисту журналістів і забезпечення свобод. Проте все частіше відбуваються напади на журналістів з сумним фіналом, що свідчить про необхідність вдосконалення механізмів захисту цих прав.
Так, в серпні 2023 року зазнав серйозних травм через своє розслідування корупційних схем одеський журналіст Іван Лисенко. Крім того, досі знаходиться на паузі розслідування вбивства Павла Шеремета, що сталося у далекому 2016 році.
Хто має захищати права українців і як це відбувається
Суди, державні та правоохоронні органи, які повинні бути гарантами справедливості та безпеки, нерідко стають для українців джерелом додаткових проблем.
Суди
Суди як “храми справедливості” повинні бути останньою інстанцією, куди громадяни звертаються за справедливістю. Але замість захисту прав, багато українців стикаються з бюрократичними перепонами, затягуванням розгляду справ та корупцією. Відсутність прозорості у судовій системі призводить до того, що рішення часто приймаються не на основі законів, а на основі фінансових та політичних інтересів. Судді, які повинні бути прикладом непідкупності, нерідко стають учасниками корупційних схем, що підриває віру у справедливість та неупередженість судових рішень.
Державні органи
Державні органи покликані захищати права громадян, забезпечувати виконання законів та надавати якісні послуги. Однак, корупція проникає у всі рівні державної влади, перетворюючи процес отримання необхідних послуг на випробування. Від отримання дозволів до реєстрації бізнесу – у багатьох випадках громадяни стикаються з бюрократією, вимогами хабарів та затягуванням процесів. Це створює додаткові бар’єри для розвитку економіки та підриває довіру до державних інституцій.
Поліція
Поліція повинна бути гарантом безпеки громадян, забезпечуючи правопорядок та захищаючи від злочинів. Проте, багато українців мають протилежний досвід взаємодії з правоохоронцями. Корупція в поліції стала системною проблемою, що веде до зловживання владою та порушення прав громадян. Від побутових випадків вимагання хабарів до серйозних злочинів – поліція часто стає не захисником, а загрозою для громадян. Багато випадків насильства, катувань та незаконних затримань залишаються без належного розслідування, що створює атмосферу безкарності.
Історії про насильство в поліції, катування та нелюдські умови утримання у місцях позбавлення волі стали також сумною буденністю. Часто потерпілі не можуть добитися справедливості, а винні у злочинах залишаються безкарними, що ще більше підриває віру громадян у правосуддя.
В умовах війни українці стикаються з численними викликами та стражданнями, які стають частиною їхнього повсякденного життя. В цей критичний момент держава зобов’язана захищати права своїх громадян з подвійною силою. Вона повинна працювати для людей, ставити їхні потреби та права на перше місце. Це не просто моральний обов’язок, це – фундамент виживання та розвитку нації. Якщо влада не спроможеться забезпечити належний захист своїх громадян, які вже страждають від війни, це призведе до подальшої деградації суспільства, втрати довіри до державних інституцій та неминучих соціальних потрясінь.
Україна потребує рішучих змін та ефективних дій. Захист прав громадян має стати пріоритетом номер один. Держава повинна продемонструвати, що вона дійсно працює для людей, забезпечуючи їм безпеку, справедливість та гідні умови життя. Без цього майбутнє країни опиняється під загрозою. Тільки тоді, коли держава почне виконувати свої обов’язки перед своїми громадянами, ми зможемо говорити про справжнє відновлення та процвітання України.
