Сьогодні Україна зіштовхнулася з жорстокою реальністю. Народжуваність падає рекордними темпами, і тепер кожне нове покоління українців менше за попереднє. Невблаганна статистика вказує на фундаментальну зміну, що зачіпає економіку, ринок праці, пенсійну систему й навіть питання національної безпеки. Зменшення кількості населення призведе не лише до порожніх дитячих садків та шкіл. Країна зіткнеться зі старінням суспільства, дефіцитом робочої сили, зростанням податкового навантаження на молодь і загрозою того, що вже за кілька десятиліть Україна може опинитися в ситуації, коли відновити демографічний баланс буде неможливо.
Що каже статистика
Демографічний ландшафт України невблаганно змінюється. Народжуваність знижується рекордними темпами, населення скорочується, а суспільство стрімко старіє. Під час конференції “Демографічне майбутнє України: стратегія стійкості та відновлення. Бачення громадянського суспільства” було зазначено сумний антирекорд з рівня народжуваності за всю історію існування країни. Міжнародний стандарт відтворення населення складає 2,2 дитини на одну жінку дітородного віку. В середньому в країнах ЄС цей показник становить 1,5, що вказує на складну демографічну ситуацію в регіоні. Адже в Україні до початку повномасштабного вторгнення цей показник дорівнював 1,16, а після — знизився до 0,9. Варто також зазначити, що в Україні 2024 року було зафіксовано 495,09 тис смертей, що в 2,8 рази перевищує кількість народжень – 176,78 тис.
Ще до початку повномасштабного вторгнення Україна мала один із найнижчих рівнів народжуваності в Європі. Схожі проблеми спостерігалися в Іспанії, Італії та Португалії, де також були низькі показники. У 2021 році в Україні на 100 жінок припадало 116 народжених дітей, в той час як в Іспанії цей показник був трохи вищим — 119 дітей на 100 жінок. Таким чином, різниця була незначною. Наприклад, у Мальті цей показник становив 113 дітей на 100 жінок.
Тобто, Україна вже тоді мала один з найнижчих рівнів серед європейських країн. Варто зазначити, що в останнє десятиліття зниження народжуваності спостерігалося в багатьох європейських країнах. Навіть Франція, яка традиційно була лідером за рівнем народжуваності, зазнала зниження. Якщо в 2012 році в країні показник був на рівні простого відтворення населення, то в 2021 році він становив лише 184 дитини на 100 жінок. Але різниця між Францією (184) та Україною (116) залишалася суттєвою.
Як бачимо, Україна не єдина країна, що стикається з демографічною кризою, але її ситуація особливо складна. Якщо розвинені держави компенсують низьку народжуваність міграцією та високою продуктивністю праці, то в Україні ці важелі не працюють у повній мірі. Щороку кількість народжених дітей зменшується, а кількість людей працездатного віку скорочується. І війна зі жахливою швидкістю прискорює цей процес. Зрозуміло, що така ситуація зачепить багато сфер життя суспільства і призведе до руйнівних наслідків.
Пенсійна система в країні стає все більш нестабільною, що зумовлено значним зменшенням кількості працюючих громадян. Середній вік українців вже зріс з 41 до 45 років. А це вказує на те, що в найближчі десятиліття кількість людей похилого віку значно перевищить кількість молодих та працездатних громадян. Така ситуація створить серйозні проблеми для економіки та соціальних структур. Коли людей, що сплачують внески до пенсійного фонду, стає менше, це призводить до зниження надходжень до бюджету, і основне навантаження лягає на тих, хто залишається працювати. На сьогоднішній день співвідношення пенсіонерів і працюючих громадян становить 1:1. Якщо рівень народжуваності не збільшиться, цей баланс ще більше похитнеться, що може поставити під загрозу фінансування пенсій та добробут майбутніх поколінь.
Загалом економічне зростання також сповільнюється. Зменшення кількості молодих людей означає не тільки менше працівників, а й відсутність активного генератора нових ідей, інновацій та технологічного прогресу. Стартапи, що зазвичай виникають завдяки енергії молоді, стають рідкісним явищем, а зростання економіки гальмується відсутністю новаторських підходів. Дефіцит робочої сили вже став суттєвою проблемою. Зараз відчувається гостра потреба в таких фахівцях, як лікарі, вчителі, інженери, а також кваліфіковані робітники. Ситуація лише погіршуватиметься в майбутньому, коли зменшення працездатного населення буде ще більш явним.
В результаті цього Україна поступово втрачає свою конкурентоспроможність на світовій арені. Країни з молодим і динамічним населенням, що здатне генерувати нові ідеї і розвивати економіку, стають лідерами у розвитку технологій та бізнесу, тоді як наша країна відстає, зменшуючи свої можливості для швидкого прогресу.
Крім того, низький рівень народжуваності може серйозно вплинути на здатність країни комплектувати армію та забезпечувати її боєздатність. Чисельність молоді — важливий ресурс для обороноздатності держави, а її зменшення може стати суттєвою загрозою для національної безпеки.
Фактори, які ведуть до зниження народжуваності, мають безліч вимірів і відображають складність сучасного світу. Це не тільки економічні труднощі, але й зміни в соціальній сфері, вплив війни та невизначеність щодо майбутнього. Коли на кону стоїть життя, а завтрашній день сповнений невідомості, не дивно, що багато сімей вирішують відкласти, а іноді й відмовитися від народження дітей. Ризики, що супроводжують бойові дії, залишають мало простору для планів на майбутнє, і це змушує людей переоцінювати свої пріоритети.
Еміграція також відіграє свою роль. Значна кількість вагітних жінок виїхала за кордон і народжувала дітей в інших країнах. Тобто, якби не війна, всі ці народження відбулися б в Україні. Не варто забувати про ту частину української території, яка окупована ворогом, і через це ми, на жаль, не маємо точних даних про народження на цих територіях. А це серйозний статистичний недооблік, що теж відзначається негативно на рівні народжуваності країни.
Крім того зараз все більше молодих людей, які могли б стати батьками, шукають кращі умови життя за кордоном, прагнучи до безпеки та стабільності, яких бракує вдома. Вони виїжджають не тільки заради кар’єри, але й для того, щоб забезпечити собі та своїм родинам більш сприятливі умови для майбутнього.
Економічна нестабільність ще більше ускладнює ситуацію. Високі ціни на товари, низькі зарплати, дорогі житло та освіта створюють атмосферу, в якій батьківство стає розкішшю, доступною далеко не кожному. До того ж, зміна соціальних пріоритетів також суттєво впливає на народжуваність. Молодь все більше орієнтується на кар’єрний розвиток, самореалізацію, а створення сім’ї і народження дітей часто відсуваються на другий план. Якщо тенденція не зміниться, вже через кілька десятиліть країна може зіткнутися з серйозними викликами.
Як у світі борються з демографічною кризою: успішні рішення та провальні спроби
Низька народжуваність – проблема не тільки України. Багато країн уже давно намагаються вирішити цю кризу, і деякі з них мають успішні моделі, які можуть бути корисними й для нас. Водночас є й приклади, коли всі зусилля не дали жодного результату.
Перший і найочевидніший крок – фінансове стимулювання сімей. Багато країн виплачують допомогу при народженні дитини або щомісячні виплати батькам. Франція – один із лідерів у підтримці сімей. Тут батьки отримують не тільки фінансову допомогу, а й податкові пільги, довгі відпустки по догляду за дитиною та розвинену систему безкоштовних дитсадків. Це допомогло зберегти відносно стабільний рівень народжуваності.
Угорщина вирішила піти радикальним шляхом – виплачувати величезні субсидії за народження дитини. Жінкам, які народжують чотирьох дітей, повністю скасовують податки на все життя. Але ефект виявився слабким – гроші не вирішили проблеми еміграції та загальної невпевненості у майбутньому.
Фінансова допомога – це добре, але самих виплат замало. Люди вирішують заводити дітей тоді, коли відчувають, що це не стане для них катастрофою в кар’єрі чи житті.
Швеція та Норвегія зробили ставку на гнучкість. Тут обидва батьки можуть брати декретну відпустку, а частину обов’язково має використати батько. Завдяки цьому жінки швидше повертаються на роботу, а чоловіки активніше беруть участь у вихованні дітей.
А от Німеччина віддала перевагу комфорту. Там запровадили систему, за якої працюючі матері можуть без проблем залишити дитину в дитсадку, а ще – зменшили робочий день для тих, у кого маленькі діти. У результаті рівень народжуваності почав зростати.
Японія зіткнулася з гострою демографічною кризою ще в 90-х. Молоді японці відмовлялися від сімей через перевтому на роботі. Уряд спробував змінити культуру праці: ввели 4-денний робочий тиждень для деяких професій, заборонили працювати понаднормово та активно підтримують баланс між роботою і сім’єю.
Коли власне населення не народжує дітей, деякі країни вирішують проблему за допомогою мігрантів. Наприклад, Канада та Австралія розробили програми залучення молодих фахівців, яким дають спрощене громадянство. Це допомагає омолодити населення та зберегти економічну стабільність.
Китай довгий час стримував народжуваність політикою “Одна сім’я – одна дитина”, але коли ситуація стала критичною, різко дозволив мати більше дітей. Проте суспільство вже звикло жити без великих сімей, і народжуваність продовжує падати.
Україні не підходять прості рішення на кшталт виплат за дітей – це вже довелося Угорщині. Найефективніше працюють комплексні підходи: фінансова підтримка, комфортні умови для сімей, гнучкий графік роботи, доступне житло та якісні дитячі садки. Тільки так можна змінити тренд і дати людям впевненість, що мати дітей – це не тягар, а нормальна частина життя.
Для покращення ситуації з народжуваністю важливо створити умови, які дозволять людям почуватися впевнено у своєму майбутньому. Одним із кроків може бути доступ до кредитів на житло, розширення соціальних програм та зниження податкового навантаження на батьків. Це дозволить сім’ям мати більше фінансової свободи і зменшить стрес від матеріальних труднощів.
Також необхідно забезпечити безпечне середовище для життя. Припинення бойових дій, стабільна економіка та надійні соціальні гарантії подарують людям впевненість у завтрашньому дні, що стане потужним стимулом для створення сімей.
Реформа ринку праці також має велике значення: конкурентоспроможні зарплати, можливість поєднувати кар’єру з сімейними обов’язками та комфортні умови праці — усе це може значно покращити життя громадян.
Сприятливі умови для жінок є ще однією важливою складовою. Гнучкий графік роботи, доступ до якісної медицини та гарантії повернення на роботу після декретної відпустки дозволять жінкам поєднувати материнство з кар’єрними досягненнями.
Не менш важливим є стимулювання повернення українців із-за кордону. Якщо люди побачать реальні перспективи в Україні — з розвиненою економікою, стабільністю та можливістю реалізувати себе — вони охочіше залишатимуться тут і, звісно, будуть готові створювати сім’ї та народжувати дітей.
Чиновникам варто перестати сприймати такі тривожні сигнали, на кшталт зниження народжуваності, як чергові цифри у звітах. Це питання виживання всієї держави. Втрата населення змінює економіку, соціальну сферу та навіть обороноздатність країни. Без чіткої державної політики, яка зробить життя в Україні стабільним і комфортним, ситуація лише погіршуватиметься. Якщо сьогоднішні тенденції не зміняться, через кілька десятиліть Україна ризикує стати країною, де молодь – рідкість, а старість – норма.
