Не встиг початися новий навчальний рік, а Міністерство освіти і науки України вже шокує українських вчителів черговим “покращенням”, яке обіцяє стати викликом для всієї освітньої спільноти. Цього разу МОН затвердило новий професійний стандарт “Учитель закладу загальної середньої освіти”.
Цей оновлений професійний стандарт, який планується до впровадження у 2024 році, має вигляд чергового бюрократичного експерименту, що може зруйнувати рештки і без того вразливої системи освіти. Замість реальної підтримки педагогів, знову додаткові вимоги, незрозумілі критерії оцінювання та безкінечні “реформи” на папері, які, на жаль, мають мало спільного з реальними проблемами школи. Чого очікувати від оновленого документу педагогу? Чи буде стандарт дійсно сприяти розвитку та покращенню освітнього процесу, чи на плечі освітян ляжуть додаткові непідйомні обов’язки?
Очікування проти реальності
Із появою чергового документу хочеться вірити, що, напевно, саме цього разу там вгорі у кабінетах почують крики освітян про допомогу, все гарненько обмізкують і видадуть той гайд, який дійсно виведе нашу систему освіти із чагарників труднощів та проблем на рівненьку стежку розвитку та вдосконалення. Але, як-то кажуть, не так сталося, як гадалося.
І ось перед нами новий стандарт, розроблений чиновниками, який супроводжується обіцянками про підвищення професійної якості вчителів і покращення освітнього процесу. Але чи дійсно це саме те, що так потрібно українській школі зараз? Навряд чи. Замість того, щоб визнати та вирішити головні проблеми – низьку оплату праці вчителів, катастрофічне недофінансування шкіл, відсутність сучасних ресурсів – держава продовжує посилювати тиск на педагогів. Ймовірно, що цей новий стандарт стане лише черговим підтвердженням того, що бюрократичні вимоги для чиновників важливіші за реальні умови праці педагогів.
У професійному стандарті “Вчитель закладу загальної середньої освіти”:
- визначено професійні кваліфікації;
- окреслено можливі траєкторії здобуття професійних кваліфікацій залежно від здобутого ступеня освіти й спеціальності;
- структуру опису компетентностей узгоджено із структурою дескрипторів Національної рамки кваліфікацій;
- оптимізовано кількість компетентностей, необхідних для забезпечення виконання відповідних трудових функцій.
Міністерство освіти і науки України рекомендує використовувати професійний стандарт для:
- розроблення освітніх програм підготовки фахівців за спеціальностями галузі знань “Освіта/ Педагогіка”, іншими спеціальностями, що передбачають присвоєння професійної кваліфікації, визначеної цим професійним стандартом;
- розроблення програм професійного розвитку педагогічних працівників та підвищення кваліфікації;
- розроблення посадових інструкцій до відповідних посад;
- оцінювання професійної діяльності педагогічних працівників.
Давайте порівняємо мету нового стандарту із попереднім:
“Мета професійної діяльності вчителя полягає в організації навчання та виховання здобувачів освіти під час здобуття ними повної загальної середньої освіти (далі – здобуття освіти) шляхом формування у них ключових компетентностей і світогляду на основі загальнолюдських і національних цінностей, а також розвитку інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, необхідних для успішної самореалізації та продовження навчання.” (Текст взято із нового професійного стандарту “Учитель закладу загальної середньої освіти” – ред.)
“Мета професійної діяльності вчителя полягає в організації навчання та виховання учнів під час здобуття ними повної загальної середньої освіти (далі – здобуття освіти) шляхом формування у них ключових компетентностей і світогляду на основі загальнолюдських і національних цінностей, а також розвитку інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, необхідних для успішної самореалізації та продовження навчання.”(Текст взято із професійного стандарту за професіями “Вчитель початковий класів закладу загальної середньої освіти”, “Вчитель закладу загальної середньої освіти” “Вчитель з початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста”, що втратив актуальність – ред.)
Порівнюючи мету нового стандарту з його попередником, одразу бачимо, що “учнів” замінили на “здобувачів освіти”, а деякі визначення із документу взагалі прибрали. Зміна понять”здобувачі освіти” і “учні” вже виглядає зовсім кумедно, бо їх постійно змінюють одне на одне. Зрозуміло, що чиновники міністерства повинні “відробляти свій хліб”, тому створюють видимість роботи, але вкрай безглуздої.
“Оскільки це був перший професійний стандарт, пов’язаний із реформою НУШ, ми намагалися використовувати в ньому багато прикладів і пояснень.
Зараз хочемо навпаки – узагальнити подані формулювання та зробити їх коротшими. А додатково підготувати навчально-методичний пакет, який би роз’яснював компетентності, давав вчителям практичні інструменти, які допоможуть використовувати текст стандарту на практиці”, – роз’яснює директорка Українського інституту розвитку освіти Наталія Софій.
У гарно оформленій табличці додали стовпчики з комунікацією та відповідальністю і автономією. Тобто вчителю пояснюють, як він має спілкуватися, коли і з ким під час виконання своїх обов’язків, а також перелічують за що він відповідальний. Автономія, як завжди, носить умовний характер, бо добір усіх необхідних матеріалів треба ще десять разів обговорити та узгодити. Та і коли бідолашному вчителю шукати всі необхідні і найбільш корисні матеріали, коли на вивчення лише однієї такої таблиці компетентностей та вимог знадобиться не одна безсонна ніч після повноцінного робочого дня? А на додачу МОН, нібито прагнучи допомогти, ще хоче видати цілий пакет із кіпою анкет для самооцінювання. Це, мабуть, на перервах, між перевірками зошитів, вчителі мають їх заповнювати.
Окремо хочеться висловитися щодо використання вищезгаданого стандарту для підготовки майбутніх учителів. Всі освітяни пройшли той шлях, коли пересівши з-за парти вишу за вчительський стіл, зіткнулися з купою документів, які треба було ще навчитися правильно заповнювати. А скільки складних педагогічних ситуацій пізнавалися лише шляхом власних спроб та помилок. Бо ті знання, що отримують майбутні вчителі у педагогічних вузах дуже відрізняються від того, що треба застосовувати на практиці.
Варто зазначити, що популярність професії педагога втратила свої позиції вже давно. В цьому році середній конкурсний бал тих, хто вступив на бюджет на спеціальність “Середня освіта”, становить близько 140 балів. Вочевидь, що заяви на вступ подали не ті абітурієнти, що йшли за покликанням, а ті, хто шукав більш легший шлях вступу на бюджет.
“На жаль, ця проблема в нас простежується на спеціальності “середня освіта”, тому що вона не дуже приваблює вступників, які мають найвищі бали. Очевидно, це пов’язано з низькою стартовою зарплатою вчителя”, – визнає проблему заступник міністра освіти і науки України Михайло Винницький. Тож давайте ще відлякаємо майбутніх учителів незрозумілим і надмірним навантаженням та обов’язками.
А перелічені предмети та засоби праці, що зазначені у табличці, взагалі читаєш із сумом. Адже МОН напевно не знає, що у багатьох школах сільської місцевості й досі один підручник на десять учнів, а про особистий комп’ютер для вчителя і говорити нічого. Вже стало доброю традицією для вчителів придбавати канцелярське приладдя за власні кошти, а потім ділитися ним з учнями, які забили ручку чи листочок вдома.
Реакція освітян на оновлений стандарт
Оскільки новий стандарт передбачає критерії оцінювання роботи вчителя, то педагогам доведеться постійно вдосконалювати свої професійні навички, відповідати сучасним освітнім тенденціям, а також слідкувати за виконанням кожної нової вимоги. Звучить добре, але звідки на все це брати ресурси? Як вчителі мають виконувати нові стандарти в умовах хронічного недофінансування, технічної відсталості шкіл та величезного навантаження? Невже вчителі мають ставати супергероями, які одночасно мають бути і психологами, і інноваторами, і тренерами для учнів?
Тож не дивно, що чергове “покращення” від МОН викликало бурхливу реакцію у освітян.
Анжела Киричук, користувачка Фейсбук:
“Це було б смішно, якби не було так сумно… Коли ви платите учителю заробітну плату як охоронцю саду, який лише приглядає, щоб дерева не розбіглися, тоді й роботу чекайте таку ж. Якщо вимоги у вас до роботи ой які, то й оплата праці має бути відповідна. Так що не дратуйте освітян ще такими папірцями, бо штат міністерства не закриє своїми задами усі вакансії вчителів, які є, а це лише початок…”.
Наталія Хазанюк, користувачка Фейсбук:
“Збережіть те що маєте, напрацьоване і перевірене. Зовсім не на часі експериментувати”.
Леонід Торба, користувач Фейсбук:
“Скоро розбіжаться і ті,що ще залишилися в школі з такою оцінкою праці вчителя державою”.
Сергій Пеняєв, користувач Фейсбук:
“А що, так необхідні ці стандарти зараз під час війни? Мабуть, розробляли фантазери і мрійники ,а не практики. А хто не відповідає, а це більшість ,що звільнять? То хай розробники йдуть працювати у школу і перевірять на практиці ,чи відповідають вони розробленим ними стандартам”.
Олена Король, користувачка Фейсбук:
“Коли будуть стандарти очільника МОН та співробітників МОН?”.
Ірина, вчитель в Харкова:
“А чи не забагато пунктиків для зп 7 тис? Як на мене, то досить було і одного – “Присутній/ня на роботі”! Ну і звісно – “Дякуємо вам, за терпіння”!”.
Олена, вчителька зі Львова:
“Я вчора зрозуміла те, що дійсно прийшов час змінювати роботу. Спочатку пишуть одні закони, після того інші. Новими законами повністю переступають старі закони. Не беручи їх взагалі до уваги. Не можна жити в режимі такої непостійності. У нас всі вчителі, хто отримав дипломи за УРСР та 90-х роках мають дипломи викладачів, хто отримав дипломи 2016-2022 середня освіта. Хто вони тепер? Виходить непотріб.
Юридично атестовані такі що мають відповідну кваліфікацію, та звісно закон зворотньої дії не має. Але я не думаю що це чимось змінить ситуацію. Старий професійний стандарт більше людей влаштовував. Якщо таки нас буде рідшати, будете знати з якої причини. Тут не діло в юридичних дискусіях. Для держави ми є ніхто і звуть нас ніяк. Ми непотрібні. Нас можна принижувати, з нашою думкою можна не рахуватися, нас можна ігнорувати. І ніхто не піде переучуватися. Ми там вже були”
Ще однією проблемою є те, що ці зміни часто не супроводжуються фінансовою підтримкою. Освітяни роками чекають на підвищення зарплат, адже нинішні виплати більше нагадують компенсацію за надлюдські зусилля. Але чи знайдеться в новому стандарті хоча б пункт про покращення умов роботи вчителя або про стимулювання його розвитку не тільки через вимоги, а й через матеріальну підтримку? На жаль, ні. Натомість, вчителі знову будуть змушені виконувати нові правила без жодної додаткової допомоги.
Чи не найбільше занепокоєння викликає те, що нові вимоги можуть стати останньою краплею для багатьох педагогів. У той час як вчительська професія і так втрачає популярність через низьку зарплату та високий рівень стресу, додаткові вимоги можуть просто відлякати молодь від цієї професії. Вчителі старшого покоління, навантажені бюрократією, можуть вирішити покинути роботу. І якщо ситуація не зміниться, хто залишиться вчити наших дітей?
Що ж мають робити вчителі в такій ситуації? Боротьба за свої права – це, без сумніву, перший крок. Освітянські профспілки та громадські організації повинні об’єднуватися, аби змусити владу не тільки впроваджувати реформи, але й створювати умови для їх реальної реалізації. Вчителі заслуговують на гідну оплату праці, підтримку, професійний розвиток і повагу до своєї роботи, а не постійне обкладання їх обов’язками.
Новий професійний стандарт має бути не інструментом тиску, а механізмом для покращення якості освіти. Але для цього потрібна політична воля та справжнє бажання допомогти освітянам, а не лише прикриватися гучними реформами. Інакше ми отримаємо ще одну бюрократичну “паперову” реформу, від якої постраждають не лише вчителі, але й діти, яким має бути забезпечена якісна освіта.
