Передвиборча кампанія у Штатах – на фінішній прямій. Наразі і Камала Харріс, і Дональд Трамп на загальнонаціональному рівні мають паритет напередодні виборів, що відбудуться 5 листопада. На цьому етапі для кандидатів у президенти важливо перетягнути на свій бік виборців, які ще не визначилася, На виборах-2024 ключовими “свінг-штатами” або “штатами-батлграундами” є Невада, Арізона, Джорджія, Мічиган, Північна Кароліна, Пенсільванія та Вісконсін.
Саме вони відіграють ключову роль у результатах президентських перегонів, і в них кандидати від демократів та республіканців наразі мають однакові рівні підтримки. Група “змінних штатів”, як правило, збігається під час кожного циклу президентських змагань, хоча певні демографічні зміни та явка можуть зробити традиційно червоний або синій штат фіолетовим.
Трохи контексту з вересневого 90-хвилинного перфомансу, який спостерігав весь світ
Варто згадати, як у запалі вересневих дебатів Трамп і Харріс звинуватили один одного у брехні та вступили у суперечку щодо тем зовнішньої політики, стану економіки, міграції, зайнятості, заборони абортів, а також своїх президентських планів.
Серед іншого, Камала звинуватила Трампа у тому, що він залишив найгірший рівень безробіття з часів Великої депресії, розвалену охорону здоров’я після гіршої епідемії за століття, а також здійснив найгіршу атаку на американську демократію з часів громадянської війни. А демократи навели лад після того бардаку, який створив Трамп.
Трамп, зі свого боку, звинуватив опонентку в тому, що через три дні після її невдалої медіації між Зеленським та Путіним почалось повномасштабне вторгнення. Він вважає, що війна в Україні ніколи б не розпочалася, якби посередником був він. Між іншим, таке міркування є типовою помилкою атрибуції, коли певні резонери неправильно пояснюють причини подій або поведінки. Вони можуть приписувати успіхи або невдачі зовнішнім факторам, які насправді не мають значного впливу. У випадку з Трампом, він звинуватив свою опонентку у початку війни через її невдалу медіацію, хоча насправді багато інших факторів вплинули на цей розвиток подій.
По завершенню дебатів прихильники демократів стало притримуються думки, що Трамп – засуджений злочинець, який ухиляється від прямих відповідей на запитання та забалакує опонентку, тоді як Камала – щира, послідовна та компетентна. Прихильники ж республіканців, природно, дотримуються протилежної точки зору, вважаючи, що Трамп говорить чесно, від щирого серця, володіє контекстом. При цьому критикують політику Харріс, вважаючи її деструктивною для країни, мовляв, кандидатка від демократів сприяє зростанню інфляції, неконтрольованій імміграції та злочинності. Гарріс також піддається критиці за її позиції щодо податків і економічних питань.
“І буде перший останнім”
Практика свідчить, що президентські дебати у США рідко змінюють переваги виборців. Як Харріс, так і Трамп, зробили мінливі штати пріоритетом своїх кампаній, орієнтуючись на них із візитами та мітингами напередодні виборів.
Цікаво спостерігати за еволюцією піар-прийомів кандидата від республіканців. Так, 8 років тому, під час попередньої передвиборної кампанії, Трамп з високої трибуни вимагав від своєї аудиторії присягнути йому на вірність тут і зараз, використовував провокаційні заяви та активну присутність у соцмережах; його кампанія відрізнялася гучними заявами та контроверсійними висловлюваннями, що допомагало йому залишатися в центрі уваги медіа та виборців.
Тепер колекція його прийомів впливу на електорат збагатилася. Що може зворушити виборців більше, ніж готовність колишнього і, можливо, майбутнього президента стояти біля стійки фастфуду, максимально скоротивши таким чином відстань між собою та простими смертними, поміж справою перекидаючись репліками з клієнтами, що нівелюють його опонента в президентських перегонах?
Отже, Трамп вирішив збагатити передвиборчу гонку, задіявши свою чарівність вельми оригінальним способом. Як досвідчений телеведучий, Трамп вміє застосувати свої медійні навички для створення потрібного образу і меседжей, що запам’ятовуються. Якщо Путін заробляє народну симпатію, цілуючи маленьких хлопчиків у животики, то його візаві Трамп вирішив влаштувати перфоманс у закладі фастфуду. Під час свого передвиборчого турне Трамп зробив зупинку в McDonald’s у Пенсильванії, де коротко працював на фритюрниці та видавав замовлення.
Хоча прийом цей не новий: деякі селебріті й раніше вдавалися до таких PR-трюків, щоб наголосити на своєму зв’язку з народом та привернути увагу до своїх ініціатив. Зокрема, Білл Гейтс і Марк Цукерберг працювали у звичайних робочих місцях, щоб показати свою відданість та розуміння рутинних обов’язків.
Такий PR-хід, коли селебріті працюють на простій роботі заради піару, має наукове підґрунтя. Так, згідно теорії соціального порівняння, люди часто порівнюють себе з іншими, щоб визначити власне соціальне становище. Коли публічні особи спускаються зі свого олімпу та долучаються до простої роботи, це викликає а аудиторії почуття близькості та розуміння, бо вони бачать, що навіть знаменитості зазнають тих самих труднощів і не цураються їх.
Теорія самоцінності стверджує, що люди прагнуть самоповаги і самооцінки. Коли знаменитості показують, що вони готові займатися звичайними справами, це зміцнює їхній образ як чесних і працьовитих осіб, що позитивно позначається на їхній самооцінці та громадській думці.
Люди схильні наслідувати поведінку інших, особливо тих, кого вони вважають авторитетами, – стверджує теорія соціального впливу. Коли знаменитості займаються некваліфікованою працею, це може надихнути їх шанувальників до більш працелюбного і відповідального ставлення до власної роботи.
Поставив на червоне: як Маск прийшов на підтримку Трампа
Ілон Маск – підприємець-мільярдер, інженер та винахідник, – відомий своїми інноваційними компаніями, який раніше симпатизував демократам, цього разу вирішив підтримати Трампа з кількох причин. По-перше, мовляв, він розчарувався в політиці Байдена і вважає, що перемога Харріс призведе США до похмурого майбутнього. По-друге, Маск нібито бачить у Трампі лідера, який підтримує його погляди на свободу слова та право на носіння зброї. І, звичайно ж, Маск має меркантильні інтереси, пов’язані з космічними контрактами та бізнесом, які, на його думку, напевне отримають лобі саме при адміністрації Трампа.
Відомі політичні соло-кампанії та тандеми багатіїв та кандидатів у президенти
Цілком логічно залучати авторитетних та ресурсних соратників до передвиборчої кампанії, щоб збільшити шанси на свій успіх у виборах. Так, свого часу Майкл Блумберг, мільярдер та колишній мер Нью-Йорка, використав свої ресурси для фінансування своєї президентської кампанії 2020 року, залучивши кількох впливових соратників: колишніх мерів Майамі, Філадельфії та Стоктона. Вони допомагали йому у просуванні кампанії та залученні виборців.
Дональд Трамп, сам мільярдер, отримував значну підтримку від інших заможних американців під час своєї передвиборчої кампанії. Окрім Ілона Маска, його підтримували такі впливові особи як Шелдон Адельсон, Девід Сакс, Стівен Шварцман та ін. Адельсон, відомий мільярдер і власник казино, був одним із найбільших донорів Трампа. Девід Сакс, венчурний капіталіст, також активно підтримував Трампа, організовуючи збори коштів і висловлюючи свою підтримку в соцмережах.
А ось ще один цікавий кейс. У 1992 та 1996 роках Росс Перо, мільярдер і бізнесмен, балотувався на пост президента США як незалежний кандидат. У 1992 році він отримав близько 19% голосів виборців, що стало найкращим результатом для незалежного кандидата з часів Теодора Рузвельта. Перо фінансував свою кампанію власними коштами, використовуючи телерекламу та прямі звернення до виборців, щоб донести свої ідеї про збалансований бюджет, економічний націоналізм та електронну демократію. У 1996 році Перо знову балотувався, цього разу як кандидат від Партії реформ, яку він заснував. Хоча він отримав менше голосів, ніж у 1992 році, його кампанія все ще була однією з найуспішніших для третьої партії в історії США. Перо активно виступав проти НАФТА та інших торгових угод, які, на його думку, шкодили американським робітникам.
Кампанії Перо унаочнили, що незалежний кандидат може мати значний вплив на політичний ландшафт США, використовуючи власні фінансові ресурси та інноваційні методи комунікації з виборцями.
Як Маск робить ставку на соціальні ролі, соціальний доказ та соціальний вплив
Схоже, Трамп і Маск вирішили синергетично максимізувати свої передвиборчі зусилля, диверсифікуючи прийоми підкату до виборців, головним чином до тих, хто не визначився. У той час як Трамп працевлаштувався у фастфуд, Маск, відомий своєю готовністю активно інвестувати у проекти, які він реалізує, оголосив премію в 1 мільйон доларів для виборців Пенсільванії, які підтримають петицію за свободу слова та право носити зброю. Він підкреслив складність поширення інформації через обмежене висвітлення в ЗМІ.
Лауреатом першого призу було обрано члена аудиторії за умови, що він стане представником петиції, яку просуває Маск. Сенатор Джон Феттерман визнав популярність підприємця та його привабливість для демографічних показників, яких демократи намагаються досягти. З липня Маск вніс щонайменше 75 мільйонів доларів на підтримку переобрання Трампа через PAC – політичний комітет дій, який збирає кошти для підтримки або протидії кандидатам, законопроектам або політичним ініціативам. Крім того, люди за межами Пенсільванії отримували 47 доларів за підписання петиції та ще 47 доларів за рекомендації.
Очевидно, що використовуючи фінансові стимули для залучення уваги до своєї петиції та підтримки певних політичних позицій, Ілон створює образ “благодійника” і “підтримуючого кандидата”, щоб викликати позитивні емоції та підтримку серед виборців. Публічні акції на кшталт роздачі грошей можуть переконати людей у серйозності та щирості кандидата. Звичайно ж, Маск використовує свою популярність і вплив у соцмережах, щоб привернути увагу до кампанії та збільшити її видимість.
Вищенаведені нестандартні піар-акції Трампа та Маска демонструють, що в політиці немає меж для креативності, коли йдеться про завоювання сердець виборців. Цікаво, чи схилять чашу терезів у бік одіозного політичного лідера продемонстровані ним оригінальність і щедрість?
Тетяна Морараш
