2024 рік для України став ще одним роком випробування на витривалість, де щоденні реалії часто перекреслювали великі сподівання. Він пройшов в умовах триваючої війни, політичної нестабільності, прийняття законів, які викликали народне обурення, низки корупційних скандалів з топ-чиновниками, економічної турбулентності, а також соціальних розчарувань, де суспільство балансувало між втомою і боротьбою за виживання. Водночас не можна не помітити спроби рухатися вперед: українці продовжували боротися за свої права, бізнес намагався адаптуватися до нових викликів, а наука, культура і спорт шукали можливості для розвитку, попри дефіцит підтримки. Цей період ще більше оголив проблеми, які накопичувалися роками. Розглянемо основні події 2024-го року, це буде чесний погляд без зайвого прикрашання чи перебільшень, оснований на даних з офіційних джерел.
Війна в Україні
2024 рік став справжнім випробуванням для України і надзвичайно важким для Сил оборони. Назвати цей рік важким – означає применшити масштаби трагедії та боротьби. Багато військових відкрито визнають, що ситуація цього року була навіть гострішою та складнішою, ніж у 2022-му. Про це красномовно свідчать інтенсивність боїв, масштаби людських і територіальних втрат.
Складні оборонні бої, постійний тиск ворога, який застосовує тактику виснаження, суттєво позначилися на боєздатності української армії. Висока інтенсивність бойових дій призвела до значних втрат у живій силі, техніці та боєприпасах. При цьому західна техніка, зокрема винищувачі F-16, так і не була введена в експлуатацію в достатніх масштабах, що обмежувало можливості повітряної підтримки та посилення фронту. Попри те, що не можна не зазначити значну допомогу нашим військам з боку зарубіжних країн, темпи поставок іноземної техніки у 2024 році залишаються повільними, що впливає на здатність України вести ефективні наступальні операції.
Найболючішою сторінкою 2024 року стала втрата тисяч життів військових, а також територій у Вугледарському районі, на Покровському напрямку, просування противника від Авдіївки до Покровська та розрізання плацдарму ОСУВ «Хортиця» на річці Оскіл. Попри героїзм українських військових, РФ вдалося локально досягти успіхів, завдаючи значного тиску на українські оборонні сили. Росія, не змінюючи своєї політики, продовжує кровопролитні атаки, зосередивши зусилля в Донецькій області та здійснивши прорив на Харківщині. Однак українські війська змогли не тільки зупинити повторний наступ на Сумщину, але й нанести удар по ворогу, атакуючи Курську область.
У цьому році важливою подією стала зміна керівництва Збройних Сил: 8 лютого головнокомандувачем замість Валерія Залужного призначено генерал-полковника Олександра Сирського. Ці кадрові перестановки пояснювалися президентом потребою прискорити технологічну модернізацію армії та покращити ефективність управління військовими діями.
РФ поступово розширює «вісь зла», залучаючи до війни союзників. Новим тривожним фактором у 2024 році стало те, що на її боці стали воювати солдати з Північної Кореї. Таким чином, Україна фактично протистоїть одразу двом ядерним державам.
Попри неймовірні труднощі, Україна продовжує завдавати ударів по РФ не лише на передовій, а й у їхньому тилу. Українські атаки на ворожі аеродроми, нафтопереробні заводи, підприємства військово-промислового комплексу демонструють, що боротьба триває, а сила і дух нашої нації залишаються незламними.
Однак кількість втрат серед військових і цивільних сягає жахливих масштабів. За оцінками західних джерел, за весь період війни втрати українських військових становлять десятки тисяч загиблих і сотні тисяч поранених. Реальні цифри можуть бути ще вищими, адже офіційні дані часто суперечать оцінкам незалежних джерел. У 2024 році люди продовжують гинути. Зокрема, тільки у вересні 2024 року в Україні загинуло щонайменше 208 мирних жителів, а 1220 отримали поранення, що зробило цей місяць найтрагічнішим за кількістю жертв серед цивільного населення за рік. Тривожна тенденція до збільшення кількості постраждалих, що розпочалася в липні, продовжує зростати. Серед загиблих було дев’ять дітей, ще 76 дітей отримали поранення. Майже половина жертв (46%) — це люди віком понад 60 років. Такі дані оприлюднила ООН.
Всього від початку повномасштабного вторгнення загинули щонайменше 12 162 цивільних людей, ще понад 26 900 отримали поранення. Серед загиблих — 591 дитина, а ще 1 695 дітей поранені. При цьому викрадено і депортовано в РФ 19 546 українських дітей, лише 388 з них вдалося повернути додому.
Понад 8 тисяч українців, як цивільних, так і військових, досі залишаються в російському полоні. З початку повномасштабної війни в рамках обмінів вдалося повернути додому 2681 військовослужбовця та 147 цивільних осіб. Одним із наймасштабніших обмінів став той, що відбувся 30 грудня 2024 року, коли було звільнено 189 українців.
Росія окупувала майже п’яту частину території України. До 2022 року під її контролем було 7,28% території, включаючи Крим і частину Донбасу — майже 44 тисячі квадратних кілометрів. З початком повномасштабної війни до цих площ додалося ще 11,12%, або 67 тисяч квадратних кілометрів. Загалом зараз під окупацією перебуває 18,4% України, зокрема частини Харківської, Херсонської та Запорізької областей. Ціна опору величезна, зараз українські захисники продовжують боротися за кожен метр своєї землі.
Заміновані території є ще одним жахливим наслідком війни, завдяки чому продовжують гинути люди. 144 тисячі квадратних кілометрів української землі вважаються потенційно небезпечними через міни. За оцінками Світового банку, на розмінування піде понад $35 мільярдів.
На кінець 2024 року кількість українських біженців за кордоном досягла більше 10 мільйонів осіб. З них понад 4 мільйони, а саме 4,163 мільйона, знайшли тимчасовий прихисток у країнах Європейського Союзу. Це найбільший вимушений потік переселенців у сучасній історії Європи, викликаний жорстокою війною. Ці люди залишили свої домівки, рятуючись від окупації, обстрілів і гуманітарної катастрофи.
Станом на 22 жовтня 2024 року в Україні офіційно зареєстровано 4 646 735 внутрішньо переміщених осіб. Це люди, які були змушені залишити свої домівки через війну, обстріли та окупацію, але залишилися в межах країни. Вони переживають складні умови, часто втративши не лише житло, а й засоби для існування, і потребують постійної підтримки від держави, міжнародних організацій та суспільства.
Внаслідок війни кількість зруйнованих і пошкоджених об’єктів в Україні перевищила 200 тисяч. Це школи, лікарні, житлові будинки, критична інфраструктура — усе, що становить основу для нормального життя. Для відновлення цієї колосальної руйнації знадобиться понад 500 мільярдів доларів.
Війна в Україні також завдала величезної шкоди довкіллю, загальні збитки якого оцінюються у $62,9 мільярда. Російська агресія знищила та пошкодила 79,3 тисячі гектарів лісів і зелених насаджень, 9,7 мільйона дерев і рослин та 75 тисяч тварин. Шкода, завдана червонокнижним видам тварин і рослин, становить $14,5 мільярда.
Окремою екологічною катастрофою стали відходи від знищеної російської техніки, які досягли 1,4 мільйона тонн. Ці забруднення матимуть довготривалий вплив на ґрунти, водні ресурси та повітря. Зруйнована природа України — це ще один фронт боротьби, який потребує значних зусиль для відновлення. Наслідки цієї шкоди відчуватимуться десятиліттями, а її ліквідація вимагатиме мільярдних інвестицій і глобальної підтримки.
Крім того, масовані атаки противника на енергетичну інфраструктуру протягом цього року створювали серйозний тиск на тилові райони. Однак завдяки поставкам сучасних систем протиповітряної оборони (Patriot, NASAMS, IRIS-T, SAMP-T), вдалося зменшити ефективність російських ракетних та дронових ударів. Восени ефективність атак дронів-камікадзе значно знизилася, що стало одним із позитивних підсумків року.
Україна також досягла успіхів у розвитку ударних безпілотних літальних апаратів. Вони активно використовувалися для завдання ударів по тилових об’єктах противника, військових аеродромах, кораблях Чорноморського флоту, а також по логістичних цілях у Криму та на території Росії. Ця інновація дозволила частково змінити динаміку війни та продемонструвати технологічний потенціал української армії.
Водночас 2024 рік відзначився розвитком української оборонної промисловості. Було впроваджено понад 1300 зразків озброєння та військової техніки, з яких 75% – вітчизняного виробництва. Зокрема, у серійне виробництво було запущено нові безпілотні авіаційні комплекси, засоби радіоелектронної боротьби, оновлені боєприпаси та інженерну техніку. Міністерство оборони України впровадило стандарти НАТО для сертифікації цих зразків, що значно спростило й автоматизувало процеси виробництва.
Головний висновок 2024 року полягає у тому, що Україна зберігає здатність протистояти ворогу, але досягнення стратегічного перелому поки не відбулося. Здатність зберегти підтримку західних партнерів, прискорити адаптацію сучасних технологій та забезпечити стійкість тилу стануть ключовими факторами успіху в 2025 році.
Економічна сфера
2024 рік виявився роком серйозних економічних проблем для України, темпи відновлення економіки залишаються низькими. Серед ключових факторів — високі безпекові ризики, дефіцит енергетичних ресурсів, жорстка монетарна політика, брак трудових ресурсів та низька інвестиційна активність. Виробничий сектор України відчуває гостру потребу в інвестиціях для відновлення та розширення, проте «політика дорогих грошей» Національного банку України (НБУ) та недостатньо ефективні інструменти фіскальної підтримки гальмують економічне зростання.
З моменту нещодавнього підписання президентом закону про підвищення податків свою діяльність припинили 22 521 фізичних осіб-підприємців. Загалом з початку року закриття торкнулося 254 288 підприємців. Найбільше заяв про припинення роботи ФОПів було подано у березні — тоді діяльність завершили 28 690 бізнесменів.
Непрямі збитки України від вторгнення РФ досягли приголомшливих $1,164 трильйона. Ця сума перевищує ВВП країни у 2021 році майже вдвічі й відображає масштаби втрат економічного потенціалу. Найбільший удар зазнали продуктивні сектори економіки. Торгівля втратила $450,5 мільярда, промисловість разом із будівництвом та послугами — $410 мільярдів, а сільське господарство — $83,1 мільярда.
Критично постраждала інфраструктура країни. Збитки енергетичного сектору становлять $43,1 мільярда, а транспортної галузі — $38,8 мільярда. Крім того, додаткові витрати на розмінування територій перевищують $42 мільярди, а відновлення житлового сектору потребуватиме ще $22 мільярди.
Жодна галузь економіки, за винятком державного управління, не змогла відновити довоєнний рівень. Висока залежність від імпорту та значний попит на іноземну валюту створюють структурний дефіцит платіжного балансу, який за 2024 рік зріс на $8,4 млрд, досягнувши $37 млрд. Основними каналами відпливу іноземної валюти стали дефіцит торговельного балансу ($23,6 млрд), накопичення готівки поза банками ($13,3 млрд) і виплати за іноземними кредитами та інвестиціями ($7,3 млрд). Надходження зовнішньої допомоги дозволило покрити цей дефіцит, але наростити продуктивність вітчизняних підприємств для скорочення імпорту не вдалося.
У 2024 році НБУ почав політику валютної лібералізації, яка включала перехід до гнучкого курсоутворення. Однак це лише посилило нестабільність валютного ринку: інтервенції НБУ на підтримку курсу зросли на 20%, а населення втричі збільшило купівлю валюти, витративши $12 млрд. Підвищений попит на іноземну валюту призвів до посилення інфляційних очікувань, що вплинуло на середньорічний курс гривні, який досяг 43,4 грн за долар.
Наприкінці 2024 року інфляція зросла до 11,2%, порівняно з 3,3% у травні. Хоча ключова процентна ставка перевищує рівень інфляції вже понад два роки, це не допомогло стримати її зростання. Основні чинники інфляції залишаються витратними, що вказує на провали політики НБУ, яка витратила понад 200 млрд грн на реалізацію «високих ставок», але не досягла бажаної макрофінансової стабільності.
У банківській системі зосереджено понад 2,5 трлн грн депозитів, з яких понад 700 млрд грн є вільними ліквідними коштами. Водночас рівень кредитування економіки зменшується: працюючі кредити банків скоротилися на 40 млрд грн за час війни, тоді як інвестиції у боргові облігації інших країн зросли на $3,2 млрд. Банки віддають перевагу вкладенню коштів у депозитні сертифікати НБУ, що призводить до зростання вартості обслуговування внутрішнього боргу.
Висока облікова ставка НБУ та залежність уряду від внутрішнього боргового ринку спричиняють зростання витрат на обслуговування державного боргу. У 2024 році витрати на відсотки за внутрішнім боргом досягли 252,3 млрд грн, що значно звужує можливості для фінансування інших пріоритетів. Державний борг уже становить 90% ВВП і, ймовірно, перевищить 100% у 2025 році.
Обсяги фінансування оборонних потреб залишаються недостатніми. У 2024 році на оборону було виділено 675 млрд грн, але цього вистачило лише на часткове забезпечення потреб Збройних сил України. Військове виробництво досі не стало основним драйвером економіки, а брак боєприпасів, бронетехніки та інших матеріально-технічних засобів значно ускладнює ефективність військових дій.
Слід відмітити, що попри колосальні втрати у виробничому секторі, економіка України поступово відновлюється. Реальний ВВП зріс на 3,9% у 2024 році, що свідчить про ефективність адаптації до умов війни. Водночас рівень продуктивності економіки становить лише 80% довоєнного рівня. Стабільність забезпечена конверсією промисловості на військові рейки: оборонно-промисловий комплекс (ОПК) збільшив свої потужності в 20 разів, залучаючи понад 500 компаній.
Додатковим поштовхом до економічного відновлення стало відкриття чорноморського транспортного коридору, що разом із вдосконаленням сухопутної логістики дозволило збільшити експорт товарів на 12,7%. Експорт продовольства, металів і мінеральних продуктів залишився ключовим напрямком, тоді як імпорт зріс лише на 6,9%.
З лютого 2022 року партнери України оголосили про надання $421 мільярда допомоги, з яких $176 мільярдів спрямовано на військову підтримку. У 2024 році прямі фінансові вливання донорів перевищили $41 мільярд, що становить близько 20% ВВП щороку. Завдяки цим коштам вдалося зберегти функціонування бюджетної системи, задовольнити критичні потреби оборони та зменшити фіскальний дефіцит.
Крім того, укладені угоди на 2025 рік відкривають перспективи для покриття дефіциту зовнішнього фінансування, зокрема за рахунок $13,7 мільярда від ЄС, $19,1 мільярда із заморожених російських активів, а також коштів від МБРР, МВФ та Великобританії. Продовження співпраці з МВФ залишається критично важливим для збереження довіри міжнародних інвесторів.
Попри війну, банківська система зберегла стійкість і показала рекордний прибуток у 2024 році — близько 200 мільярдів гривень. Пільгові кредити на суму 230 мільярдів гривень, надані бізнесу та населенню, склали 30% портфеля працюючих позик і стали важливим чинником підтримки економіки.
Водночас рівень доходів бюджету у 2024 році досяг довоєнного рівня, що стало можливим завдяки зростанню надходжень від ПДВ, податку на прибуток та інших платежів. Однак дефіцит держбюджету залишається високим, а державний борг уже становить 90% ВВП, із прогнозом перевищення 100% у 2025 році. Це створює значні ризики для фінансової стабільності в майбутньому.
Слід наголосити, що економіку України в умовах війни підточують не лише зовнішні виклики, але й внутрішній ворог — масштабна корупція, яка посилилася у 2024 році, проникаючи у всі сфери життя. Це явище особливо ганебне у військовій сфері, де кожна вкрадена гривня означає недостачу боєприпасів, бронетехніки чи спорядження для солдатів, які ризикують життям на фронті. У час, коли кожен ресурс має бути спрямований на зміцнення обороноздатності й підтримку країни, відкриття схем розкрадання, нецільового використання коштів чи завищення цін на критично важливі товари викликає не лише гнів, але й підриває довіру до влади. Корупційні скандали у військових закупівлях, постачаннях пального, ремонті техніки та навіть забезпеченні продовольством суттєво підривають економічний фундамент держави, а також її здатність воювати.
Олімпійські та паралімпійські тріумфи
І трохи позитиву. 2024 рік став одним із найяскравіших і водночас найважчих у новітній історії українського спорту. Незважаючи на повномасштабну війну, яка триває вже третій рік, українські спортсмени не просто продовжували змагатися, але й творили історію, встановлюючи рекорди та здобуваючи нагороди на світових аренах. Україна вкотре продемонструвала, що навіть у найскладніших умовах можливо досягати видатних результатів.
Надважливим досягненням є історичний тріумф Олександра Усика, який став першим абсолютним чемпіоном світу з боксу в надважкій вазі, об’єднавши чотири пояси. Його перемога над Тайсоном Ф’юрі увійшла в історію світового боксу. Усик також успішно захистив титули у реванші, завершивши рік бездоганним рекордом у 23 професійні перемоги поспіль. До його успіху долучилися Василь Ломаченко та Денис Берінчик, які здобули пояси чемпіонів світу у легкому дивізіоні.
Олімпійські ігри в Парижі стали справжнім тріумфом для українських спортсменів. Шість «золотих» медалей прикрасили скарбничку збірної, а Ярослава Магучіх та Олександр Хижняк стали головними героями Ігор. Магучіх увійшла в історію, об’єднавши титули чемпіонки всіх найпрестижніших турнірів зі стрибків у висоту. Хижняк, після драматичного фіналу у 2021 році, повернувся сильнішим і здобув омріяне «золото». Командне «золото» здобули українські шаблістки, які у фіналі перемогли збірну Республіки Корея.
Паралімпійські ігри в Парижі стали наймедальнішими для України, зібравши 82 нагороди, з яких 22 — золоті. Плавці Андрій Трусов і Ярослав Денисенко, а також легкоатлет Ігор Трусов двічі піднімалися на найвищу сходинку п’єдесталу. Андрій Трусов став найтитулованішим спортсменом Ігор, здобувши п’ять медалей.
Українські спортсмени у 2024 році встановили кілька світових рекордів. Ярослава Магучіх перевершила легендарний результат Стефки Костадінової зі стрибків у висоту, подолавши позначку 2,10 метра. Її досягнення стало символом року в легкій атлетиці. Паралімпійці Андрій Трусов і Михайло Сербін встановили рекорди у плаванні, а Олександр Яровий та Анастасія Москаленко — у штовханні ядра. Катерина Садурська, фрідайверка, встановила три світові рекорди, завершивши рік історичним результатом у 84 метри.
2024 рік став пам’ятним для українських команд у різних видах спорту. Чоловіча збірна з волейболу здобула перемогу в Золотій Євролізі, здолавши у фіналі Хорватію. Українська команда з футзалу виборола бронзу на чемпіонаті світу, вперше в історії досягнувши такого результату. У хокеї чоловіча та жіноча збірні України здобули перемоги у своїх дивізіонах чемпіонатів світу, не зазнавши жодної поразки.
Крім того, українська молодь продемонструвала високий рівень на юніорських і молодіжних турнірах. Команда зі стрибків у воду стала найкращою на чемпіонаті Європи, а молодіжна збірна з боксу виборола перемогу на континентальній першості. У адаптивних видах спорту Україна домінувала в медальних заліках чемпіонатів Європи та світу, демонструючи силу та майстерність на міжнародній арені.
Отже, 2024 рік для України став роком складних реалій і невикористаних можливостей. Країна продовжує платити високу ціну за війну, втрачаючи не лише життя українців та території, але й економічний потенціал. Політичні рішення часто виглядали несвоєчасними або недостатньо продуманими, що лише посилювало відчуття стагнації.
Попри зусилля громадянського суспільства та бізнесу, які адаптуються до обставин, а інколи навіть знаходять інноваційні рішення, системних змін поки не відбулося. Водночас 2024 рік продемонстрував, що Україна не лише здатна витримувати удари війни, але й знаходити ресурси для виживання в суворих реаліях, а також досягати певних успіхів у спорті. Проте навіть ці досягнення яскраво демонструють ключовий урок: без завершення війни всі вони залишатимуться крихкими, а перспективи відбудови — лише віддаленою мрією.
Наступний 2025 рік стане вирішальним для країни. Чи зможе Україна досягти головної стратегічної мети — якнайшвидшого завершення війни? Це питання лежить у площині не лише військової міцності, але й здатності влади до ефективного управління, консолідації ресурсів і рішучої боротьби з внутрішніми проблемами. Без політичної волі влади діяти в інтересах країни і народу, а не заради короткострокових вигод, закінчення війни у 2025 році залишиться лише примарною надією. Мир не прийде сам по собі, для нього потрібні чіткі рішення, сміливість брати відповідальність і стратегія, яка враховує всі виклики. Без цього війна продовжуватиме виснажувати ресурси, руйнувати майбутнє, а також позбавляти націю шансів на виживання і відродження.
