Помічники ветеранів працюють на п’яту частину потужності: аудит виявив провали у плануванні та фінансуванні

Повернення військових до цивільного життя потребує зрозумілої державної системи супроводу, оскільки демобілізована людина після служби стикається з медичними, соціальними, правовими, побутовими та професійними питаннями одночасно. Інститут помічника ветерана мав стати для захисників і захисниць точкою першого контакту в громадах, де фахівець допомагає зорієнтуватися в послугах, документах, пільгах, лікуванні, працевлаштуванні та адаптації після фронту. Аудит Рахункової палати показав, що задум залишився реалізованим лише частково, оскільки система зіткнулася з помилками в плануванні, кадровому наборі, фінансуванні та організації роботи на місцях.

Що встановила Рахункова палата

За результатами контрольного заходу Рахункова палата дійшла висновку, що запровадження інституту помічника ветерана супроводжувалося системними труднощами. Проблеми виникали на кількох рівнях: від нормативного оформлення і бюджетного планування до реального забезпечення фахівців робочими місцями, технікою та доступом до необхідних цифрових інструментів.

Представник Рахункової палати Сергій Ключка наголосив, що реінтеграція демобілізованих військовослужбовців є одним із найскладніших завдань для держави в умовах повномасштабної війни. Водночас аудитори зафіксували, що шлях від ідеї персонального супроводу ветеранів до повноцінної роботи в громадах виявився заблокованим управлінськими недоліками.

Міністерство у справах ветеранів запускало ініціативу як інструмент адресної підтримки захисників, які потребують допомоги в отриманні соціальних, медичних, адміністративних та інших послуг. За задумом, помічник ветерана мав супроводжувати людину у складній системі державних сервісів, де без підготовленого фахівця легко загубитися серед заяв, довідок, електронних кабінетів і міжвідомчих процедур.

Однак аудит показав, що реальні можливості громад не були належно зіставлені з планами міністерства. Кількість посад розраховували за формулою «один фахівець на 100 ветеранів» на основі Єдиного державного реєстру ветеранів війни, хоча кадровий потенціал громад, їхня готовність створювати такі посади та фактична потреба в конкретних регіонах не були достатньо вивчені.

Через це між планами центрального рівня та можливостями на місцях утворився значний розрив. У 2024 році Мінветеранів визначило потребу в 15 тисячах фахівців, тоді як регіони запропонували створити лише 1 360 посад. До кінця 2024 року фактично працевлаштували 485 осіб, а в жовтні 2025 року в громадах працювали близько 2 тисяч помічників. У 20% громад такі посади взагалі були відсутні.

Кадровий відбір і неточні дані

Окремий блок зауважень стосується процедури добору кандидатів. Аудитори виявили порушення строків подання заяв і проведення співбесід, а також ситуації, коли відбір дозволяли проводити на посади, які не були вакантними або взагалі не були внесені до штатного розпису.

Додатковою проблемою стали розбіжності в даних щодо ветеранів і заяв. На початку 2025 року в Єдиному державному реєстрі ветеранів війни налічувалося 1,5 мільйона ветеранів, проте реєстр не містив інформації про окремі пільгові категорії. У звітності міністерства на 1 жовтня 2025 року було зазначено 95 086 заяв, тоді як у системі ЄДРВВ на платформі «е-Ветеран» відображалося 56 487 заяв. Пояснень такої різниці аудиторам не надали.

Для ветеранської політики такі розбіжності мають практичне значення, оскільки помилки в обліку впливають на планування посад, розподіл коштів, навантаження на фахівців і доступність допомоги для людей, які повертаються з війська.

Мільярди гривень не використали за призначенням

Найпомітнішим фінансовим висновком аудиту стало невикористання значної частини коштів, передбачених на оплату праці фахівців із супроводу. Через необґрунтоване планування обсяги субвенції довелося суттєво скорочувати та перенаправляти на інші потреби.

У 2024 році та за дев’ять місяців 2025 року на інші цілі перерозподілили 84% субвенції, що становить 5,7 мільярда гривень. Такі цифри свідчать, що бюджетні плани не збігалися з реальною готовністю громад створювати робочі місця, приймати фахівців і забезпечувати їм умови для роботи.

Частина громад не мала організаційної та матеріально-технічної спроможності освоїти кошти. У результаті програма, яка мала забезпечити масову підтримку ветеранів на місцях, працювала значно слабше від заявленого масштабу.

Робочі місця без належних умов

Аудитори також звернули увагу на побутові та технічні умови, у яких працюють помічники ветеранів. У 12 перевірених установах фахівці розміщувалися в тісних кабінетах разом з іншими працівниками, що ускладнювало конфіденційне спілкування з ветеранами та членами їхніх родин.

Близько 30% приміщень не були пристосовані для людей з інвалідністю. Для системи, яка має обслуговувати ветеранів війни, зокрема людей після поранень, ампутацій або тяжкого лікування, така проблема є критичною на рівні доступності послуг.

В окремих випадках фахівці використовували власні ноутбуки та телефони. Така практика створює ризики для захисту персональних даних ветеранів, оскільки робота з чутливою інформацією потребує службової техніки, захищених каналів доступу та зрозумілих правил обробки даних.

Цифрові інструменти не запрацювали повністю

За висновками аудиту, на державному рівні не були створені єдині стандарти роботи фахівців із супроводу. Частина помічників не мала персональних цифрових ключів та доступу до платформи «е-Ветеран», через що обробка інформації виконувалася вручну.

Ручна робота збільшує ризик помилок, затягує обробку звернень і забирає час, який фахівець міг би спрямувати на безпосередній супровід ветеранів. Для людини, яка після служби намагається оформити допомогу, пройти лікування або отримати консультацію, затримки в системі означають додаткове навантаження в період, коли підтримка має бути швидкою та зрозумілою.

Що рекомендувала Рахункова палата

За підсумками перевірки Рахункова палата надала Мінветеранів рекомендації щодо виправлення виявлених недоліків. Серед ключових завдань — реалістичне бюджетне планування, удосконалення нормативної бази, посилення моніторингу даних і впровадження обов’язкових організаційних стандартів для громад.

Такі стандарти мають забезпечити рівний доступ ветеранів до послуг незалежно від того, у якій громаді вони проживають. Без єдиних вимог до приміщень, техніки, цифрового доступу, кадрового відбору та звітності інститут помічника ветерана й надалі залежатиме від нерівних можливостей окремих територій.

Як Мінветеранів планує виправляти ситуацію

Заступниця міністра у справах ветеранів Юлія Кіріллова повідомила, що відомство вже працює над усуненням проблем. Для підвищення ефективності використання коштів у 2026 році планують застосувати поквартальний розподіл субвенції, щоб фінансування краще відповідало реальним потребам і темпам створення посад.

Також у 14 областях розпочалося тестування нової CRM-системи, яка має автоматизувати звітність і зменшити ручне навантаження на фахівців. Окремі громади вже почали самостійно спрямовувати кошти на облаштування робочих місць для помічників ветеранів.

Чому ця система важлива для ветеранів

Для ветерана, який повертається з війни, державна підтримка має працювати як зрозумілий маршрут, де людина не змушена самостійно шукати відповіді в різних установах. Помічник ветерана може стати тим фахівцем, який пояснює порядок дій, допомагає оформити документи, скеровує до потрібної служби та супроводжує у питаннях, що виникають після демобілізації.

Аудит Рахункової палати показав, що потенціал цієї моделі поки використаний лише частково. Проблеми з плануванням, фінансуванням, кадрами, даними та робочими умовами не скасовують потреби в такому інституті, проте вказують на необхідність чіткішого управління. Для ветеранів це питання вимірюється не звітами, а доступністю конкретної допомоги в громаді, де вони повертаються до цивільного життя після служби.