Посол Ватикану в Україні про вибір нового Папи Римського і його ставлення до України 

Обрання нового Папи Римського Лева XIV викликало інтерес не лише в католицьких колах, а й у ширшому суспільному просторі, зокрема в Україні. Його молодий вік, енергія та відносна новизна в ієрархії Католицької церкви підштовхують до запитання: якою буде його політика не лише щодо внутрішньоцерковних реформ, а й у сфері зовнішніх стосунків — особливо в контексті глобальних конфліктів і гуманітарних криз. Для України це питання не абстрактне: впродовж останніх років суспільство уважно стежило за позицією Святого Престолу стосовно війни, часто сприймаючи сигнали з Ватикану як суперечливі або недостатньо чіткі. Смерть Папи Франциска і прихід нового понтифіка відкривають нову сторінку, водночас зберігаючи складну спадщину. Що зміниться у ставленні до України? Якої лінії дотримуватиметься новий Папа у своїй миротворчій місії? Яким є розуміння української ситуації у Ватикані сьогодні? На ці запитання відповів апостольський нунцій (посол Ватикану) в Україні Вісвальдас Кульбокас.

Як вважає Вісвальдас Кульбокас, вибір Папи Римського є питанням глобального значення, яке зачіпає весь світ, а не лише саму Католицьку церкву. Молодий вік нового Понтифіка дає йому можливість довго очолювати Церкву та реалізовувати своє бачення як у внутрішньоцерковній політиці, так і у зовнішніх стосунках. Для України ж надзвичайно важливо, яким буде ставлення Лева XIV до війни, розв’язаної Росією, і яку роль він відведе Україні в архітектоніці глобального миру.

Посол Ватикану зазначив, що ставлення до Папи Франциска в Україні було суперечливим, насамперед через неоднозначність його висловлювань. Водночас він пояснив, що Папа не має армії чи навіть батальйонів – у його розпорядженні лише слово, моральний і духовний авторитет. І коли Франциск неодноразово повторював слово «діалог», це вже саме по собі означало, що він не погоджується з російською ідеологією, яка обрала війну як інструмент впливу. Як вважає Кульбокас, ці заклики до діалогу – це не прояв наївності чи абстрагованості, а навпаки – це чітка моральна відповідь: якщо вам щось потрібно, обирайте діалог, а не зброю.

Апостольський нунцій пояснив, що українська громадськість не завжди вірно тлумачила послання Папи Франциска. Ватикан, за його словами, мислить глобально: навіть тоді, коли Папа закликав до примирення або до «білого прапора», він часто мав на увазі не українців, а саме росіян. І в цьому контексті слова Франциска варто розуміти не як тиск на Київ, а як звернення до Москви. Водночас Кульбокас визнав, що навіть для самого Папи не завжди легко знайти точну форму звернення, адже у Ватикані працюють журналісти з Італії та інших країн, які піддаються впливу інформації не лише з України, а й з боку Росії.

Щодо візиту Папи Франциска до України, який так і не відбувся, Вісвальдас Кульбокас розповів про один конкретний випадок. У травні 2022 року, коли захисники Маріуполя ще не потрапили в полон, обговорювалася ідея за участі Китаю, Туреччини та самого Папи Франциска організувати гуманітарний коридор. У разі реалізації цього плану, Папа був готовий приїхати до Маріуполя. За словами Кульбокаса, це свідчить про духовну готовність Франциска до візиту в Україну, а його рішення залежали не від бажання продемонструвати підтримку, а від переконання, що його присутність має принести максимальну користь.

Посол зауважив, що позиція Папи Франциска змінювалася з часом. У 2022 році, за словами Кульбокаса, Франциск вже готувався приїхати, однак пізніше його думка змінилася. І наприкінці 2024 року він знову повернувся до цієї ідеї. Але оскільки Франциск дозволяв собі змінювати рішення, коли відчував їхню помилковість або отримував нову інформацію, ніхто не міг передбачити, чи візит відбудеться насправді. Сам посол визнає, що йому ніколи не було легко відповісти на питання: «Коли приїде Папа?»

Говорячи про критику на адресу Франциска, Кульбокас пригадав, що у 2022 році понад 30% усіх повідомлень, які він отримував, стосувалися саме реакцій на заяви Папи. Він підкреслив, що це була хвиля емоцій, яка охоплювала як духовенство, так і мирян. При цьому він зауважив, що навіть у межах України існує розбіжність у пріоритетах і сприйнятті ситуації – інакше говорять єпископи з Харкова, Запоріжжя чи Києва, інакше – з західних регіонів. Ще більший розрив відчувається, коли порівнювати сприйняття в Україні та за її межами. Як наголосив Кульбокас, під час війни ми живемо у двох різних світоглядах – українському, де війна і гуманітарні виклики є щоденною реальністю, та ватиканському, де щоденний порядок денний охоплює безліч інших питань.

У цьому контексті посол пояснив, що навіть єпископи й Папа, які перебувають у Римі, не мають такого ж досвіду, як українські священики. І тому навіть якщо цілі однакові, формулювання, які йдуть з Ватикану, не завжди відповідають очікуванням українського суспільства. Як він підкреслив, ми стаємо дуже вразливими до всього, що стосується України і війни. Навіть не зовсім точне слово може бути сприйняте критично, через те, що ми живемо у стані моральної алергії на будь-яке непорозуміння.

Щодо нового Папи, Вісвальдас Кульбокас заявив, що робота над формуванням його бачення України має бути колективною. Вона лежить не лише на плечах самого апостольського нунція чи Державного секретаріату Святого Престолу. За його словами, це завдання для всіх – журналістів, дипломатів, делегацій, які відвідують Ватикан. Кожен такий візит, кожна розмова – це внесок у розуміння України в Апостольській столиці. Як пояснив Кульбокас, жоден посол, навіть український, не має постійного доступу до Папи. Тому важливо, щоб українська сторона на всіх рівнях, включно з журналістами, доносила свою правду.

Оцінюючи зусилля Ватикану у справі обміну полонених і повернення українських дітей, посол визнав: добрі наміри є, але системи поки бракує. Він навів приклад діяльності спеціального посланця Папи кардинала Дзуппі, який двічі їздив до Москви, передавав списки, зустрічався, але цього замало. Для ефективності, за словами Кульбокаса, потрібна ціла команда – і юридична, і логістична, і фінансова. В цьому питанні він звернув увагу на досвід Катару, який бере на себе значну частину логістичних витрат: літаки, ночівля дітей, евакуація. У Ватикану таких ресурсів немає. Тому, як визнав Кульбокас, щоб отримати більше результатів, потрібно більше інституційних зусиль.

Крім того, посол наголосив, що Папа Франциск мав особистий досвід тісного спілкування з УГКЦ, особливо з Блаженнішим Святославом. І, як вважає Кульбокас, є всі підстави сподіватися, що новий Папа продовжить і поглибить цю співпрацю. Він бачить в УГКЦ величезний потенціал – не лише духовний, а й соціокультурний. За його словами, і греко-католицькі, і римо-католицькі єпископи в Україні добре знають свій народ, пам’ятають досвід репресій, Голодомору, збереження віри під заборонами. Їхнє свідчення, вважає Кульбокас, є особливо цінним, бо передається не тільки словами, а й емоцією.

Посол підсумував, що для нього служіння в Україні є благодаттю – це можливість пізнати дві гілки католицизму зсередини, відчути їхній біль, досвід, силу й надію. І саме цей досвід, переконаний Вісвальдас Кульбокас, повинен бути донесений до серця нового Папи, але донести його є спільною справою всіх, хто представляє Україну.