Судове рішення, але не виконується: як оскаржити діяльність чи бездіяльність  виконавця судового рішення

Вигране судове рішення не завжди означає завершення спору, адже між юридичним визнанням права та його фактичним відновленням часто стоїть окрема процедура — виконавче провадження. На цьому етапі сторони можуть зіткнутися із затягуванням виконання, формальними відписками, незаконними постановами, неналежним арештом майна чи коштів або, навпаки, повною відсутністю необхідних дій з боку виконавця. Тому питання оскарження діяльності чи бездіяльності державного або приватного виконавця є важливим інструментом контролю за тим, щоб судове рішення не залишилося лише документом.

Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», до яких звернулася наша редакція, прокоментували, як сторонам виконавчого провадження визначити належний порядок оскарження дій, рішень або бездіяльності виконавця, у чому полягає різниця між механізмами впливу на державного та приватного виконавця, а також які процесуальні обставини можуть мати вирішальне значення для ефективного захисту порушених прав.

Кінцевим етапом будь-якого судового рішення є його реалізація тобто виконання. Відповідно до діючого законодавства будь-яке судове рішення можливо виконати двома шляхами: добровільно або в примусовому порядку. Виконання судового рішення в добровільному порядку є ідеальним варіантом, втім майже недосяжним. Не буде перебільшенням сказати, що мінімум 80% судових рішень виконуються саме в примусовому порядку.

Цей примусовий порядок виконання судових рішень покладений на виконавців – державних або приватних. І це є окремою доволі тривалою процедурою зі своїми труднощами та перепонами. Тому дуже часто виникають питання: як підштовхнути виконавця до якнайшвидшого та найякіснішого виконання своїх обов’язків? Як спонукати діяти в рамках закону та утримати від незаконних дій? Зазначимо, що від того державний або приватний виконавець виконує судове рішення буде й залежати спосіб у який можливо вплинути на виконавця, оскарживши його дії чи бездіяльність.

Щодо державного виконавця, порядок оскарження визначає стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження». Вона передбачає кілька можливих шляхів подання скарги, і вибір конкретного способу залежить від того, хто саме скаржиться, які дії або рішення оскаржуються та в межах якого провадження виникло порушення.

Скарга на дії державного виконавця може подаватися:

• на ім’я начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, — для стягувача та інших учасників виконавчого провадження, але не для боржника;
• на ім’я керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня — якщо оскаржується діяльність начальника відділу;
• до суду, який видав виконавчий документ, — якщо йдеться про оскарження дій, рішень чи бездіяльності під час виконання судового рішення;
• до адміністративного суду — зокрема, у справах щодо постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій або накладення штрафів.

Отже, можливість оскарження в порядку підпорядкування, тобто по владній вертикалі, мають сторони виконавчого провадження та інші його учасники, крім боржника. Для боржника передбачений лише судовий порядок оскарження.

Варто знати, що скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі. У ній обов’язково потрібно зазначити:

• найменування органу державної виконавчої служби, до якого подається скарга;
• повне найменування або прізвище, ім’я та по батькові стягувача і боржника, їхні місця проживання чи перебування для фізичних осіб або місцезнаходження для юридичних осіб, а також найменування або прізвище, ім’я та по батькові представника сторони виконавчого провадження, якщо скаргу подає представник;
• реквізити виконавчого документа: вид документа, найменування органу, що його видав, дату видачі, номер документа та його резолютивну частину;
• зміст рішень, дій чи бездіяльності, які оскаржуються, із посиланням на порушену норму закону;
• обставини, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
• підпис скаржника або його представника із зазначенням дати подання скарги.

Окремої уваги потребують строки оскарження, оскільки їх пропуск часто стає перешкодою для подальшого захисту прав. Рішення та дії виконавця, а також посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Водночас рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій оскаржується у коротший строк — протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про відповідне порушення.

Саме тому під час подання скарги важливо не лише описати порушення, а й чітко зазначити, коли саме та яким способом особа дізналася про нього. Якщо встановити цей момент складно, одним з практичних варіантів може бути письмове звернення до виконавця з конкретним питанням та отримання письмової відповіді. У такому разі саме з дати отримання цієї відповіді може почати обчислюватися десятиденний строк, протягом якого необхідно подати скаргу.

Щодо приватних виконавців, порядок оскарження також визначає стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження». Якщо система державної виконавчої служби існує вже багато років і загальний порядок її роботи є більш звичним для учасників провадження, то інститут приватних виконавців залишається відносно новішим. Через це на практиці не завжди зрозуміло, куди саме звертатися у разі порушень, як відрізнити судовий порядок оскарження від дисциплінарного механізму та які органи можуть здійснювати контроль за діяльністю приватного виконавця.

Стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками виконавчого провадження та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку. Водночас закон передбачає можливість оскарження до відповідного адміністративного суду постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, а також постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів. Таке оскарження здійснюється в порядку, передбаченому законом.

За формою та змістом скарга має відповідати тим самим вимогам, про які йшлося вище: вона подається письмово, повинна містити необхідні реквізити, опис оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності, обґрунтування вимог і підпис скаржника або його представника. Строки оскарження також залишаються такими самими.

Разом з цим щодо приватного виконавця існує ще один механізм реагування — дисциплінарний. Він не замінює судового оскарження, але може бути застосований у випадках, коли йдеться про можливе порушення приватним виконавцем професійних обов’язків, правил етики або інших вимог, пов’язаних із його діяльністю. Законом передбачено, що Рада приватних виконавців України має право за зверненням учасника виконавчого провадження або за власною ініціативою здійснити перевірку діяльності приватного виконавця. Така перевірка проводиться на предмет дотримання приватним виконавцем:

• статуту Асоціації приватних виконавців України;
• Кодексу професійної етики приватного виконавця;
• рішень Ради приватних виконавців України та з’їзду приватних виконавців України, пов’язаних із діяльністю приватних виконавців.

Перевірка Радою приватних виконавців України здійснюється шляхом надсилання приватному виконавцю письмового запиту в межах предмета перевірки. Протягом п’ятнадцяти календарних днів з дня отримання такого запиту приватний виконавець зобов’язаний надати Раді приватних виконавців України пояснення та копії відповідних документів.

Після отримання пояснень приватного виконавця або після спливу строку, коли такі пояснення мали бути надані, якщо їх не подано, Рада приватних виконавців України зобов’язана протягом тридцяти робочих днів розглянути матеріали. За результатами такого розгляду вирішується питання, чи є ознаки дисциплінарного проступку та чи потрібно вносити до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, контроль за діяльністю приватного виконавця здійснює Міністерство юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Позапланові перевірки можуть проводитися на підставі:

• заяви приватного виконавця про проведення перевірки;
• письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця;
• неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації або подання недостовірної інформації.

Під час позапланової перевірки з’ясовуються лише ті питання, які стали підставою для її проведення. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених законом. Якщо під час перевірки виявляються ознаки дисциплінарного проступку приватного виконавця, Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Також законодавство передбачає, що приватний виконавець несе відповідальність за свої рішення, дії чи бездіяльність, а також за шкоду, завдану третім особам. Така відповідальність може бути адміністративною або кримінальною у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарною у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто порушення вимог, які закон ставить до професійної діяльності приватного виконавця. Йдеться не лише про очевидні порушення під час виконання рішень, а й про недотримання професійної етики, розголошення професійної таємниці, неналежне виконання своїх обов’язків або навіть зайняття діяльністю, яка є несумісною зі статусом приватного виконавця. Окремо закон відносить до дисциплінарних проступків невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, а також рішень Ради приватних виконавців України та з’їзду приватних виконавців України.

Відмітимо, що залежно від характеру порушення та його наслідків до приватного виконавця можуть бути застосовані різні види дисциплінарних стягнень — попередження, догана, зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців або взагалі припинення діяльності приватного виконавця. Водночас під час дії воєнного стану законодавство встановлює окремі правила контролю за діяльністю приватних виконавців. Зокрема, до припинення або скасування воєнного стану зупиняються строки розгляду Дисциплінарною комісією подань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та строки прийняття рішень про застосування дисциплінарних стягнень.

Крім того, в період воєнного стану не проводяться планові перевірки діяльності приватних виконавців, за винятком окремих випадків, прямо передбачених законом. Одним з таких винятків є ситуації, коли виникають сумніви щодо фактичного здійснення приватним виконавцем діяльності за адресою його офісу. У такому разі Міністерство юстиції України за письмовим зверненням сторони виконавчого провадження має право провести відповідну перевірку за місцезнаходженням офісу приватного виконавця, відомості про який внесені до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Предметом такої перевірки є саме підтвердження факту здійснення приватним виконавцем своєї діяльності в офісі. Про дату та час проведення перевірки приватного виконавця повідомляють завчасно, але не пізніше ніж за п’ять календарних днів до її проведення шляхом направлення повідомлення на електронну адресу, зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а також додатково засобами телефонного зв’язку. Якщо за результатами перевірки підтверджується відсутність приватного виконавця за місцезнаходженням його офісу, такий приватний виконавець вважається тимчасово відсутнім.

Закон також передбачає можливість оперативного реагування на незаконні процесуальні документи приватного виконавця під час дії воєнного стану. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» від 27 липня 2022 року, постанова або інший процесуальний документ приватного виконавця, якщо вони суперечать вимогам законодавства щодо примусового виконання рішень, можуть бути скасовані постановою керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, або особи, що виконує його обов’язки.

Таке скасування можливе за зверненням сторони виконавчого провадження або особи, права якої порушені, якщо відсутня інформація про судове провадження між тими самими сторонами, з того самого предмета та з тих самих підстав. Водночас сам приватний виконавець під час дії воєнного стану також має право за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи, за наявності об’єктивних підстав, скасувати винесену ним постанову чи інший процесуальний документ або їх частину.

Отже, ефективність будь-якого оскарження значною мірою залежить не лише від самого факту порушення, а й від того, наскільки аргументовано викладена позиція скаржника, чи підтверджуються його доводи письмовими доказами, а також чи подано скаргу у встановлений строк і до належного органу.

Ми радимо сприймати виконавче провадження як повноцінний правовий процес, в якому пасивність сторони може коштувати реального результату навіть після виграного суду. Якщо виконавець не діє, діє із затягуванням або ухвалює рішення, що порушують права учасника провадження, необхідно не обмежуватися усними зверненнями, а фіксувати порушення письмово, контролювати строки, правильно визначати орган оскарження та подавати аргументовану скаргу з доказами.