ІА”ФАКТ” вже писало про намір Дональда Трампа-молодшого відвідати Гренландію у зв’язку з планами його можновладного батька включити ці території до складу США. Тефлоновий Дон – не перший американський лідер, який прагнув придбати “Країну льодовиків”. Ще після Другої світової США пропонували Данії за острів 100 мільйонів доларів, але угода не відбулася. Замість цього США створили військову базу на півночі острова, яка досі є важливою для захисту від ракетних загроз і контролю над Арктикою.
Гренландія цікава своїм розміром, зручним розташуванням і багатими природними ресурсами. На острові багато прісної води, нафти, газу, золота, срібла, міді, урану і рідкісних мінералів, незамінних для сучасних технологій. До того ж, через танення льодовиків відкриваються нові морські шляхи, що робить регіон ще важливішим.
Проте купити Гренландію – справа непроста. Данія не хоче продавати острів, а більшість місцевих жителів мріють про незалежність, а не про входження до складу США. До того ж, видобувати ресурси на острові дорого й складно через суворий клімат.
Тож замість покупки США можуть посилити свій вплив через інвестиції та економічну співпрацю. Це дозволить отримати доступ до ресурсів і закріпитися в регіоні, не викликаючи конфліктів. Інтерес до Гренландії викликаний також тим, що в Арктиці активно діють Росія та Китай, і США не хочуть відставати. Гренландія залишається стратегічно важливою територією, навколо якої розгортається боротьба за вплив у північних широтах.
Гренландія, Аляска, Панамський канал, Луїзіана як об’єкти інтересу великих держав
“Зелена земля” здавна приваблює великі держави через своє важливе розташування, багаті ресурси та стратегічне значення. Вона є найбільшим островом у світі, розташованим між Північною Америкою та Європою, що робить її форпостом для контролю над Північним Атлантичним регіоном. Особливо це проявилося під час Холодної війни, коли тодішні наддержави змагалися за глобальний вплив. У 1951 році американці створили в Гренландії базу Туле для раннього попередження про ядерні загрози. Через своє стратегічне положення Гренландія була важливою частиною оборонної стратегії США, адже на шляху до своїх цілей балістичні ракети могли перетнути Арктику.
Сьогодні інтерес до “Країни льодовиків” лише зростає. Через кліматичні зміни відбувається танення льодовиків, що відкриває доступ до природних багатств, зокрема, нафти, газу і рідкісноземельних металів. Крім того, важливим для міжнародної торгівлі регіон роблять нові арктичні судноплавні маршрути. Китай і Росія також активізувалися в регіоні, що викликало занепокоєння США та інших західних країнах, які прагнуть зберегти контроль над Арктикою.
Взагалі Арктика стає місцем геополітичної конкуренції між Росією, США та Китаєм. Росія посилила тут свою присутність, модернізувала військові бази, збільшила флот атомних підводних човнів і проводить великі навчання. Вона також намагається закріпити права на великі частини арктичного шельфу, що викликає міжнародну напругу. Зі свого боку, Китай вважає себе “партнером Арктики” і інвестує у видобуток корисних копалин та інфраструктуру Гренландії. Очевидно, що для НАТО і США контроль над Арктикою важливий як з безпекових мотивів, так і для захисту торгових шляхів.
Подібний інтерес “Дядечки Сема” до стратегічно важливих територій має багато історичних прецедентів. Так, у 1867-у США купили у Росії Аляску за 7,2 мільйона доларів. Це надало їм доступ до нових ресурсів і посилило їхній вплив у регіоні. Ще одним прикладом є Луїзіанська покупка в 1803 році, коли Штати придбали величезну територію у Франції, що дозволило їм розширити свої кордони й отримати контроль над важливими торговими маршрутами. У 1917 році США придбали у Данії Віргінські острови, щоб гарантувати свою присутність у Карибському регіоні. А будівництво Панамського каналу, яке США ініціювали на початку XX століття, забезпечило їм контроль над судноплавством між Атлантичним і Тихим океанами.
Усі ці кейси демонструють прагнення великих держав забезпечити контроль над ключовими територіями, що мають для них стратегічну, економічну або політичну цінність. І Гренландія сьогодні – черговий приклад такого інтересу.
Вартість і складність інфраструктурних проєктів, перспективи розвитку відновлюваної енергетики Гренландії
Будівництво гренландської інфраструктури дуже складне і дороге через суворий клімат, низькі температури і льодовиковий ландшафт. Для будівництва доріг і портів потрібні спеціальні матеріали і технології. Також через ізольованість острова дорого доставляти матеріали та обладнання. Часто шахти і видобувні підприємства знаходяться у віддалених місцях, що ускладнює їхній розвиток.
Варто зазначити, що економіка “Країни льодовиків” зосереджена на кількох основних галузях. Найважливішою є рибальство, що забезпечує понад 90% експорту, включаючи креветки та рибу, що експортуються до Європи. Вкрай важливий і видобуток корисних копалин – урану, золота, рідкісноземельних металів і нафти, – але цей сектор розвивається повільно через високі витрати та складність транспортування. Дедалі важливішим стає туризм, адже мандрівники демонструють неослабний інтерес до льодовиків, китів і полярного сяйва. Втім розвиток галузі обмежується недостатньою інфраструктурою та суворими погодними умовами.
Великий потенціал “Зелена земля” має і у відновлюваній енергетиці. Танення льодовиків і велика кількість прісної води дозволяють будувати гідроелектростанції, які вже забезпечують енергією місцеве населення. У майбутньому держава може стати виробником “зеленої” енергії для експорту, використовуючи гідроелектроенергію для виробництва водню, дуже затребуваного в Європі. Це зменшить залежність острова від рибальства та видобутку корисних копалин і забезпечить сталий розвиток.
Наразі Піднебесна зацікавлена у розробці одного з найбільших у світі родовищ рідкісноземельних металів у районі Кванеф’єлд, необхідних для виробництва електроніки та іншої високотехнологічної продукції. Китайські компанії також намагалися почати видобуток залізної руди на родовищі Ісуа, але цей проєкт наразився на фінансові та політичні труднощі.
Також Пекін пропонував інвестувати в будівництво аеропортів у Гренландії, що покращило б транспортну інфраструктуру, але це викликало занепокоєння США через можливий вплив Китаю в регіоні. Китай також просуває “Полярний шовковий шлях”, частину своєї глобальної ініціативи для розвитку торгівлі в Арктиці.
У відповідь США виділили понад 12 мільйонів доларів для підтримки економіки Гренландії і посилили свою військову присутність через базу Туле. США також зміцнюють співпрацю з Данією та владою Гренландії, щоб запропонувати альтернативу китайським інвестиціям.
Таким чином, Гренландія стала полем геополітичної боротьби між США та Китаєм. Китай намагається зміцнити свою позицію через інвестиції в ресурси та інфраструктуру, а США протидіють цим зусиллям, пропонуючи фінансову підтримку та посилюючи свою присутність у регіоні.
Вплив кліматичних змін та екологічних ризиків на доступність ресурсів Гренландії
Зміна клімату значно впливає на Гренландію, відкриваючи нові можливості для доступу до її ресурсів. Через танення льодовиків стає легше видобувати золото, уран і рідкісноземельні метали. Попит на ці ресурси зростає, адже вони потрібні для виробництва акумуляторів, електроніки та технологій відновлюваної енергетики. Танення морського льоду відкриває нові судноплавні маршрути, спрощуючи транспортування ресурсів і зменшуючи витрати. Але разом із цими можливостями виникають і серйозні екологічні виклики.
Видобуток корисних копалин у Гренландії може сильно нашкодити природі. Шахти забруднюють ґрунт і воду токсичними речовинами, які можуть знищити екосистеми. Роботи в районах льодовиків прискорюють їх танення, що впливає на глобальний рівень океану. Видобуток також збільшує викиди парникових газів, що ускладнює боротьбу зі змінами клімату. Унікальні арктичні види тварин і рослин теж опиняються під загрозою через людську діяльність.
Видобуток ресурсів у Гренландії викликає політичну напругу. Захід та Китай зацікавлені у її ресурсах, що додає геополітичної конкуренції. Усередині самої “Зеленої країни” це питання викликає суперечки: одні бачать у видобутку можливість економічного зростання та незалежності, інші занепокоєні екологічною шкодою і впливом на традиційний спосіб життя. Очевидно, що майбутнє Гренландії залежить від того, як влада балансуватиме між економічними вигодами та збереженням природи.
Питання суверенітету та продажу територій у міжнародному праві
Міжнародне право чітко визначає, що території належать державам, які мають повний суверенітет над ними. Ключовим принципом є право народів на самовизначення. Тобто жителі території повинні самостійно вирішувати, чи хочуть вони змінювати свій статус, наприклад, ставати частиною іншої держави.
Наразі Гренландія має широку автономію в межах Королівства Данії, контролюючи більшість внутрішніх справ, зокрема, управління природними ресурсами. Данія займається обороною, зовнішньою політикою та валютною системою. Будь-яке рішення щодо майбутнього Гренландії залежить від волі її жителів.
Жителі Гренландії обговорюють можливість розширення автономії або здобуття незалежності. Данія підтримує їхнє право вирішувати своє майбутнє. Зміни щодо статусу Гренландії можливі тільки з участю і згодою її мешканців, що є основою сучасного міжнародного права.
Культура і традиції гренландців дуже важливі. Більшість населення – інуїти – мають глибокий зв’язок із природою. Вони часто виступають проти великих проєктів, які можуть нашкодити екології. Люди хочуть знайти баланс між економічним розвитком і збереженням природи. Гренландці прагнуть зберегти свою культуру, природу і самостійність. Вони впевнені, що можуть розвиватися, спираючись на свої цінності та традиції, захищаючи своє унікальне місце у світі.
…Більшість гренландців не хочуть приєднуватися до США, оскільки для них важливо зберегти свою ідентичність, культуру та автономію. У 2019 році, коли США запропонували купити острів, гренландці сприйняли це як загрозу своєму традиційному способу життя та прагненню до незалежності. Вони вірять, що майбутнє Гренландії полягає у повній самостійності.
Тетяна Вікторова
