Після кількох днів взаємних заперечень та дипломатичних уточнень між Вашингтоном і Нью-Делі з’явилися сигнали, що Індія все ж таки готується скоротити закупівлі російської нафти. Але наскільки глибокими можуть бути ці зміни і що стоїть за ними?
Обіцянка, якої не було?
Все почалося із заяви президента США Дональда Трампа, зробленої 15 жовтня у Вашингтоні. Говорячи з журналістами, він повідомив, що прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді “сьогодні запевнив його” у готовності припинити купівлю російської нафти: “Я був не радий, що Індія купує нафту, і він запевнив мене, що вони не купуватимуть нафту в Росії. Це складний процес, але він скоро завершиться“, – заявив Трамп, додавши, що має намір переконати Китай зробити те саме.
Заява стала гучною сенсацією: вона мала б означати кардинальний поворот Індії – одного з ключових покупців російської сировини – у напрямку політики Вашингтона. Проте вже наступного дня Міністерство закордонних справ Індії спростувало слова американського лідера.
“Вчора не було телефонної розмови між прем’єр-міністром Моді та президентом США Трампом“, – заявив речник індійського МЗС Рандхір Джайсвал на брифінгу.
Отже, фактично, Делі поставив під сумнів сам факт переговорів. У Білому домі відмовилися коментувати ситуацію, пославшись на затримки у зв’язку з частковим зупиненням роботи урядових відомств через “shutdown”.
Від заперечень до компромісу
Попри початкову плутанину, дипломатичні джерела у Вашингтоні й Делі підтвердили The Washington Post, що індійські переговорники приватно сигналізували про готовність скорочувати закупівлі російської нафти до 50%. Це рішення, за їх словами, не буде анонсоване публічно через побоювання внутрішньополітичного резонансу в Індії.
“Індія не може дозволити собі виглядати так, ніби вона діє під тиском США, – пояснює Хепімон Джейкоб, засновник Ради стратегічних і оборонних досліджень у Нью-Делі. – Вона поводиться як типова середня держава: не схиляється перед Трампом, але й не хоче заходити надто далеко у конфронтацію”.
За даними видання, саме питання російської нафти стало “центральним каменем спотикання” у торговельних переговорах між країнами, які вже кілька місяців перебувають у глухому куті.
Моді під тиском США: опозиція звинувачує прем’єра у втраті самостійності
Як повідомляє The Indian Express, Індійська опозиція різко відреагувала на заяви Дональда Трампа про те, що прем’єр Нарендра Моді нібито пообіцяв припинити закупівлі російської нафти. Головна критика – у звинуваченні Моді в мовчанні та залежності від Вашингтона.
Лідер опозиції в Лок Сабха Рахул Ганді заявив, що прем’єр “боїться Трампа” і дозволяє йому самостійно вирішувати, які кроки має робити Індія. За його словами, Моді “дає Трампу оголошувати рішення від імені Індії”, при цьому продовжує надсилати йому вітання попри публічні приниження, скасовує візити до США та уникає прямих відповідей щодо “операції Сіндур” (“Операція Сіндур” – умовна назва індійської нафтової ініціативи, нібито зупиненої під тиском США).
Генеральний секретар Індійського національного конгресу Джайрам Рамеш пішов далі, звинувативши Моді у “передачі ключових рішень Америці”. Він нагадав, що ще у травні про припинення “операції Сіндур” першим повідомив держсекретар США Марко Рубіо, а Трамп згодом десятки разів вихвалявся, нібито саме він примусив Індію до цього через торговельний тиск. “Тепер, коли Трамп заявив, що Моді пообіцяв йому зупинити імпорт російської нафти, складається враження, що прем’єр просто віддав кермо ухвалення рішень Вашингтону. Його легендарні 56-дюймові груди помітно зменшились“, – додав Рамеш.
Заступниця лідера партії “Трінамул Конгрес” у Радж’я Сабха Сагаріка Гхош закликала уряд дати пряму відповідь: якщо запевнення Трампа правдиве – це слід пояснити, якщо ні – спростувати публічно.
Депутат-комуніст Джон Бріттас зауважив, що країна “схиляється перед диктатом Трампа”, водночас пересічні індійці не отримують вигоди від “енергетичної безпеки”, про яку постійно говорить уряд. Адже, попри падіння світових цін на нафту, пальне в Індії не подешевшало, а податки й ціни на газ продовжують зростати.
Торговельна війна на енергетичному фронті
У серпні Трамп подвоїв тарифи на індійські товари – до 50%, звинувативши Делі у “сприянні фінансуванню війни Путіна”. Рішення стало безпрецедентним: настільки високі митні ставки США зазвичай застосовують лише до стратегічних противників.
Індія у відповідь назвала дії США “несправедливими, необґрунтованими й неприйнятними”. Проте офіційно уникала жорстких кроків у відповідь.
“Ми не дозволимо будь-кому диктувати наші енергетичні потреби“, – заявило МЗС Індії, наголосивши, що імпорт російських енергоносіїв визначається “ринковими чинниками” та “національною безпекою”.
Росія, своєю чергою, стала для Делі основним джерелом нафти: у вересні 2025 року частка російських поставок сягнула 34%, або близько 1,6 млн барелів на добу. До вторгнення 2022 року цей показник становив лише 68 тис. барелів.
Чому російська нафта стала каменем спотикання між Індією та США
Російська нафта – це не тільки питання енергетики, а й лакмусовий папірець стратегічної автономії Індії.
Після 2022 року Делі скористався можливістю купувати російську нафту зі знижкою, зменшуючи дефіцит поточного рахунку на 65% і забезпечуючи стабільність внутрішніх цін. Найбільшим бенефіціаром стала Reliance Industries мільярдера Мукеша Амбані – союзника Моді, який із 2021 року збільшив частку російської нафти на своїх заводах із 3% до 50%.
Вашингтон бачить у цьому пряму підтримку воєнної машини Кремля. За словами радників Трампа, Індія перетворилася на “пральню для російської нафти” – експортує перероблене пальне навіть до країн, які самі запровадили санкції проти Москви.
“Білий дім дедалі частіше звинувачує Індію у фінансуванні російської війни в Україні, називаючи її “війною Моді”“, – пише The Guardian.
Натомість Індія наголошує, що така риторика ігнорує реалії: країна, яка імпортує понад 85% енергоносіїв, не може раптово змінити постачальника. Її стратегія – диверсифікація, а не капітуляція.
Розрахунки Нью-Делі
Індійські чиновники визнають, що імпорт із Росії має і політичну, і економічну ціну. Тарифи США боляче вдарили по ключових галузях, особливо ІТ та фармацевтиці. Водночас Моді не може дозволити, щоб його внутрішні критики звинуватили уряд у підпорядкуванні Вашингтону.
“Пан Моді, здається, передав ухвалення ключових рішень до Америки“, – заявив представник опозиційного Індійського національного конгресу Джайрам Рамеш, звинувативши прем’єра у “зменшенні політичного зросту”.
Тому компромісна формула, про яку зараз говорять дипломати, – скорочення імпорту на 50% протягом кількох місяців, без публічних заяв, але з сигналами до Вашингтона про “готовність до поступового узгодження”. Це може відкрити шлях до пом’якшення тарифів і відновлення торговельного діалогу.
Китайський фактор
У цьому контексті Індія уважно спостерігає за тим, як Трамп поводиться з Китаєм. Хоча Пекін залишається найбільшим покупцем російської нафти, Білий дім не наклала на нього аналогічних санкцій. Навпаки – Трамп відкрито говорить про бажання досягти нової торговельної угоди з Сі Цзіньпіном, яка охоплюватиме, зокрема, доступ до китайських рідкісноземельних металів.
“Китай має набагато більше важелів впливу, ніж Індія“, – пояснила Алісія Гарсія Ерреро, головний економіст Natixis у Гонконгу. – “Його контроль за експортом рідкісноземельних елементів створює для Вашингтона іншу систему стимулів”.
Тому Делі бачить у діях Трампа подвійні стандарти: м’якість до Китаю і жорсткість до Індії.
Перспектива: прагматична розрядка
Попри різкі заяви, експерти прогнозують, що обидві сторони зрештою знайдуть формулу співіснування. За словами Гарсії Ерреро, протягом 3–6 місяців очікується “прагматична розрядка” у відносинах, якщо Індія продемонструє реальне скорочення імпорту з Росії. Це може відкрити шлях до мініугоди між Вашингтоном і Нью-Делі на початку 2026 року.
Проте стратегічне питання залишається: чи може Індія – країна, яка десятиліттями спиралася на російську зброю, енергоносії та дипломатичну підтримку, швидко розірвати цей вузол?
Поки що відповідь звучить обережно: скоріше корекція курсу, ніж поворот.
