Від популізму до реформ: чому історія Аргентини за президентства Мілея важлива для України
“Радикальний економіст-лібертаріанець”, “великий комбінатор”, “зірка ТікТока, який підтримує Україну і Трампа”, “фрик” та “геній-науковець” – всі ці прізвиська медіа адресують Хавʼєру Мілею, який днями відзначив рік свого перебування при владі. Президенту Аргентини, який обіцяв витягнути країну з тотального дна, дійсно вдалося багато чого досягти за рік. Так, інфляція в державі знизилася з 25,5% на місяць до 2,7%, крива рівня бідності спустилася з 54,9% до 41,7%. Якщо на початку його каденції дефіцит бюджету становив 2,7%, то рік потому натомість профіцит бюджету досяг 1,7%.
Уперше за 123 роки країна отримала стійкий бюджет без дефолту. Доларові вклади та накопичення, реальні доходи населення швидко збільшуються, тіньовий ринок обміну валюти зник, валютний курс дерегулювано, відмова від штучного втручання у валютний ринок сприяє припливу інвестицій у країну.
До приходу до влади Мілея Аргентина сусідила з 35 країнами з найнижчим рівнем економічної свободи, тепер же стрімко злетіла до верхньої частини рейтингу і має амбіцію стати найвільнішою економікою у світі, прагнучи до завершення терміну діючого Президента впровадити ще 3200 структурних реформ.
Секрет успіху ексцентричного президента Аргентини
Після року перебування Хав’єра Мілея на посаді президента Аргентини його діяльність активно обговорюється в медіа. ІА Факт вже писало про те, що Мілей вдався до радикальних реформ, щоб вивести країну з економічної кризи, що його ідеї, засновані на принципах вільного ринку, надихнули багатьох аргентинців, розчарованих багаторічним економічним занепадом, гіперінфляцією та бідністю, які Мілей вважає наслідками політики “соціалізму з аргентинським обличчям”.
На думку провідних медіа, Хав’єр Мілей переміг на виборах, бо став символом радикальних змін, яких давно чекали аргентинці. Країна переживала серйозну економічну кризу: ціни зростали, валюта знецінювалася, а рівень бідності зашкалював. Люди втратили довіру до традиційних політиків.
Для порятунку економіки Мілей запропонував сміливі ідеї на кшталт заміни аргентинського песо на долар США, скорочення державних витрат і ліквідації центробанку. Він активно критикував своїх попередників, звинувачуючи їх у корупції та невмінні вирішувати проблеми.
Мілей виділявся своєю ексцентричністю, чого варто було очікувати від чоловіка, який у молодості був воротарем футбольної команди та вокалістом рок-гурту. В інфополі вірусилися фото, де він виступав на мітингах із бензопилою, наочно демонструючи намір “зрізати” зайві державні витрати, і вів кампанію в соцмережах, залучаючи молодь. Його ідеї про свободу та зменшення державного впливу знайшли відгук у тих, хто прагнув змін.
Також запорукою його успіху була слабкість опонентів. Традиційні партії не змогли запропонувати нічого нового, і люди були розчаровані їхньою політикою. На цьому тлі Мілей виглядав дієвою альтернативою. Його радикальні обіцянки та сильна особистість переконали виборців, що саме він здатний змінити ситуацію в країні.
Феномен “аргентинського експерименту”
Це поняття характеризує досвід країни, яка у ХХ-ХХІ століттях намагалася знайти свій шлях до економічного розвитку, але часто стикалася з нестабільністю. Це історія про те, як різні політики та економічні рішення радикально впливали на країну: то призводячи її до великих успіхів, то скидаючи на дно.
На початку ХХ століття завдяки експорту сільськогосподарської продукції Аргентина була однією з найуспішніших країн світу. Але через політичну нестабільність і корупцію вона втратила цю перевагу.
Так, спроби стабілізувати економіку, прив’язавши валюту до долара у 1990-х, закінчилася провалом. У 2001-у країна оголосила найбільший дефолт у світі, не зумівши виплатити борги у $93 мільярди.
Уряд постійно втручався в економіку, що було особливо помітно за часів президента Хуана Перона: держава купувала підприємства, контролювала ціни й надавала субсидії. Хоча у короткостроковій перспективі це допомагало людям, але у довгостроковій створювало фінансові проблеми. Велика увага приділялася покращенню умов життя людей: підтримці робітників, охороні здоров’я та освіті. Але через величезні витрати держава постійно накопичувала борги.
Країна постійно змінювала підходи: то захищала свій ринок і обмежувала імпорт, то відкривала двері для міжнародної торгівлі. Ці зміни залежали від ідей тогочасної влади, але жодна стратегія не принесла стабільності.
Аргентинський експеримент – урок про те, як важливо послідовно планувати економічну політику. Популізм, часті зміни курсу та корупція можуть зруйнувати навіть сильну економіку. Ця історія унаочнює, що для успіху потрібен баланс між втручанням держави, довірою до міжнародних ринків і стабільним управлінням. Для багатьох країн досвід Аргентини є попередженням: потрібно думати наперед і уникати помилок, що можуть коштувати занадто дорого.
Які уроки може винести Україна з “аргентинського експерименту”
Аргентина – приклад країни, яка мала всі шанси стати багатою та успішною, але через невдалі рішення, популізм і нестабільність втратила свій потенціал і тепер має вкотре підійматися зі дна. Для України цей досвід може бути повчальним, щоб уникнути подібних помилок і побудувати стабільну економіку.
Аргентинці мали змогу пересвідчитися: популізм шкодить. Очільники держави часто робили дорогі обіцянки, роздавали субсидії, заморожували ціни, підвищували зарплати, не маючи на це реального ресурсу. Це закономірно призводило до інфляції та боргів. Україні потрібно добре зважити за і проти цих популістських жестів і зосередитися на реформах, що принесуть довгострокову стабільність.
Аргентина накопичувала борги, які не могла повернути. Держава покладалася на міжнародні позики, але витрачала їх неефективно. Отже, варто використовувати міжнародну допомогу для реформ і розвитку, а не для тимчасового вирішення проблем. Україні важливо брати кредити обережно і планувати їхнє погашення.
В “Країні срібла” постійно знецінювалися гроші. Україні потрібно підтримувати стабільність гривні та зміцнювати довіру до банківської системи.
Аргентина витрачала багато грошей на субсидії для всіх, що було неефективно. Вітчизняному уряду, що захопився роздачею “Вовиної тисячи” та “Національним кешбеком”, слід вдатися до адресної допомоги тим, хто дійсно цього потребує, та економити державні ресурси.
В “Країні танго” навіть під час криз підтримували сильну освіту. Україні важливо інвестувати в навчання і підготовку фахівців, щоб люди могли працювати на сучасному ринку праці.
Аргентинський істеблішмент занадто контролював бізнес, і це лише погіршувало ситуацію. Україні потрібно створювати умови, щоб підприємці могли працювати без зайвих бар’єрів, і боротися з корупцією. Аргентина хаотично продавала й повертала у власність підприємства, що викликало хаос. Україна повинна проводити приватизацію відкрито, залучаючи інвесторів і забезпечуючи бізнесу стабільність.
Аргентинській економіці заважала її часта самоізоляція від світового ринку. Отже, можна зробити висновок про важливість сталої відкритості для міжнародних інвесторів, розвитку експорту і посилення євроінтеграції.
Аргентинська нестабільність постійно підривала економіку. Україні потрібно посилювати державні установи, забезпечувати верховенство права та боротися з впливом олігархів.
В Аргентині люди не довіряли владі, і це спричиняло напруження в суспільстві. Україні слід бути максимально відкритою, боротися з корупцією та показувати людям, як ефективно використовуються ресурси.
…Отже, Аргентина постає перед нами як гіркий, але повчальний приклад того, як помилки в економічній політиці та управлінні можуть стати оковами для прогресу нації. Її досвід – застережливий дзвін, що лунає крізь час: не слід обіцяти нездійсненне, не слід марнувати ресурси та вірити в ілюзії. Натомість, шлях до процвітання лежить у мудрому використанні кредитів і ресурсів, у глибокій інтеграції зі світовою економікою, у притоку інвестицій, а найголовніше — у непохитній відданості прозорості та верховенству права. Висновки з аргентинського експерименту прості, але невблаганні: лише розум, стриманість і чесність можуть стати тими стовпами, що триматимуть на своїх плечах майбутнє будь-якої країни.
Тетяна Вікторова
