Ще кілька років тому жінка на керівній посаді в українському бізнесі могла здаватися радше винятком, ніж правилом. Проте війна змінила все – і економіку, і суспільство, і роль жінок у ньому. Вони не лише взяли на себе традиційні сімейні обов’язки, а й стали рушіями змін, керуючи компаніями, започатковуючи власні бізнеси та ухвалюючи стратегічні рішення в найскладніших умовах.
Часто ці жінки змушені були діяти не за покликом серця, а з потреби виживати – для себе, для своїх дітей, для своєї країни. Багато хто взяв на себе відповідальність за сімейний бізнес після мобілізації чоловіків, інші – розпочали з нуля, наважившись на сміливі кроки. Від швейних майстерень, що почали виготовляти тактичне спорядження, до технологічних стартапів, які знайшли нові ніші в умовах війни, – жінки дедалі частіше стають обличчям українського підприємництва.
З початку повномасштабного вторгнення частка жінок на керівних посадах невпинно зростає. Кожен третій бізнес в Україні очолюють жінки, і ця тенденція заслуговує на особливу увагу. Адже мова йде не лише про цифри – це історія про силу, адаптивність і готовність брати на себе відповідальність у найкритичніші моменти.
Як свідчать дані Міністерства економіки України, жінки все частіше відкривають власні справи. Якщо у 2023 році 56% нових підприємств були засновані жінками, то вже у 2024 році цей показник зріс до 59%. Це свідчить про те, що українки не лише шукають нові можливості для самореалізації, а й стають економічним локомотивом країни в умовах війни.
Сфери, в яких жінки найчастіше відкривають бізнес, досить різноманітні. Частина продовжує працювати в традиційних напрямках – у сфері послуг, освіти, медицини, ресторанного бізнесу. Але водночас зростає кількість жінок, які запускають складні технологічні стартапи, займаються виробництвом або беруть участь у розвитку експорту.
Отримання грантів на розвиток бізнесу
Жінки також є активними учасницями державних та міжнародних грантових програм підтримки бізнесу. Наприклад, у межах програми «Власна Справа» частка жінок серед переможців у 2023 році становила 57%, а у 2024-му зросла до 61%. Це означає, що більшість грантових коштів спрямовується саме на підтримку жіночих підприємницьких ініціатив.
Серед проєктів, що отримали фінансування, можна знайти найрізноманітніші ідеї: від відкриття невеликих виробництв і крафтових майстерень до інноваційних технологічних розробок. Для багатьох жінок грант став не лише можливістю почати власну справу, а й інструментом для збереження економічної стабільності своєї родини в умовах війни.
Залучення жінок до традиційно чоловічих сфер
Однією з найпомітніших тенденцій останніх років є активне входження жінок у галузі, де раніше домінували чоловіки. Як повідомляє Reuters, через мобілізацію чоловіків жінки почали працювати в таких секторах, як будівництво, транспорт, металургія.
Ще кілька років тому побачити жінку за кермом вантажівки чи на будівельному майданчику було рідкістю. Натомість сьогодні вони працюють кранівницями, інженерками, операторками логістичних систем. Деякі з них приходять на ці посади вимушено – через втрату годувальника чи необхідність стабільного доходу. Проте багато жінок цілеспрямовано обирають ці професії, прагнучи змінити уявлення про “чоловічу” та “жіночу” роботу.
Українки також стають більш помітними у військово-промисловому комплексі – працюючи на виробництві безпілотників, технічного оснащення для армії, розробляючи інженерні рішення для оборонної сфери.
Такі зміни свідчать про важливу трансформацію не лише бізнес-середовища, а й суспільного сприйняття жіночої ролі в економіці. Жінки в Україні більше не обмежені традиційними професійними рамками – вони впевнено освоюють нові сфери, доводячи, що можуть бути успішними в будь-якій галузі.
Кожен третій український бізнес очолюють жінки
Йдеться про 449 тис. компаній, що свідчить про стійку тенденцію до зростання жіночого підприємництва. Попри виклики війни, жінки не лише зберігають свою присутність у бізнесі, а й активно розвивають його.
За даними Укрінформ в Україні з’явилося 12 283 нові компанії під керівництвом жінок у 2024 році. Це на 23,9% більше, ніж у 2022 році, і це вказує на посилену роль жінок в економіці під час війни.
Найбільші компанії, якими керують жінки
До рейтингу увійшли підприємства з паливної, металургійної, торговельної та агропромислової галузей.
“Окко-Експрес” (74,8 млрд грн), “Окко-Бізнес” (27,3 млрд грн) – торгівля паливом залишається однією з найбільш прибуткових сфер для жінок-керівниць.
“АВ Метал Груп” (21,9 млрд грн) – жінки входять і в важку промисловість, що ще недавно вважалася “чоловічою” сферою.
“Клуб чипсів” (3 млрд грн) – свідчить про успіх у харчовій промисловості та агропереробці.
Така присутність жінок у стратегічних галузях говорить про їхню здатність керувати складними бізнесами навіть у часи економічних криз.
Бізнеси і регіони, де суттєво побільшало жінок-директорок
У сфері IT спостерігається зростання у 69% – це особливо важливий тренд, оскільки ІТ-індустрія є драйвером української економіки. На 25% побільшало жінок-топменеджерів у сільському господарстві – війна сприяла зміщенню бізнес-фокусу, і жінки активно займаються аграрним сектором. На 17% побільшало жінок-директорок у будівництві – дещо незвичний, але дуже важливий показник. Відновлення інфраструктури потребує ефективного управління, і жінки починають відігравати у цьому роль.
Така статистика демонструє розширення обріїв для жінок, які освоюють нетипові для себе сфери.
У прифронтових областях спостерігається найвищий рівень представництва жінок на керівних посадах:
37% жінок-директорок – на Донеччині
35% – на Херсонщині
34% – на Луганщині.
Це важливий показник, адже жінки не тільки підтримують економіку, а й роблять це в найскладніших умовах війни. Багато чоловіків мобілізовані, і тому жінки активно беруть на себе управлінські функції. Також спостерігається суттєве зростання кількості жінок на керівних посадах в інших регіонах:
+24% – на Полтавщині
+18% – на Хмельниччині
+11% – на Київщині
Як бачимо, такі зміни свідчать про те, як жінки дедалі активніше впливають на ухвалення рішень та ведення бізнесу в різних регіонах.
Чи існує нині скляна стеля для жінок в українському бізнесі?
В Україні, як і в багатьох інших країнах, завжди існувала так звана “скляна стеля”, яка обмежувала можливості жінок для просування на високі керівні позиції. Це зазвичай проявлялося у менших шансах на підвищення, ніж у чоловіків, навіть при рівних кваліфікаціях та досягненнях. Однак під час війни бізнеси стали більш гнучкими в пошуках лідерів і орієнтуються власне на результат, нехтуючи питаннями статевої приналежності. Під час війни жінки часто беруть активну участь у волонтерських рухах, організаціях, що займаються гуманітарною допомогою. Це створює можливість для жінок продемонструвати свої лідерські якості в нових сферах і здобути визнання. Жінки, які мають досвід у кризовому управлінні або соціальних ініціативах, стають важливими фігурами для адаптації компаній до нових умов. Все це сприяє зменшенню впливу “скляної стелі”, хоча й не знімає повністю питання гендерної нерівності на ринку праці.
