Український бізнес сьогодні – це поле постійного виживання, де кожен день приносить нові виклики та загрози. Деякі підприємці ще продовжують шукати легальні шляхи розвитку, однак більшість вже зрозуміла: прозорість у веденні справ може стати квитком на безповоротну дорогу до банкрутства. Усі прекрасно знають, що в Україні працювати “в білу” – це як бігти марафон з вагою на плечах: виснажливо, непосильно, і часто просто неможливо дістатися фінішу.
Податки, які з’їдають левову частку прибутку, нескінченні перевірки, корупційні апетити державних службовців – це лише частина тих проблем, що змушують бізнесменів обирати темний бік. Але чи можна їх за це звинувачувати? Коли держава лише ускладнює умови гри, стає зрозуміло, чому багато хто обирає працювати “в сіру”, приховуючи доходи та використовуючи тіньові схеми.
Водночас, тіньова економіка не просто існує – вона процвітає. Сотні компаній по всій країні змушені адаптуватися до умов, що диктують високі податкові ставки та нестерпна бюрократія. Вони використовують схеми з фіктивними ФОПами, виплачують зарплати “в конвертах” і приховують доходи, щоб вижити в цій безжальній економічній реальності. Але як довго це може тривати? І які наслідки цієї безкінечної гри в хованки для країни?
Причини тінізації бізнесу
Високі податкові ставки
Податкове навантаження в Україні є одним із найвищих серед європейських країн, що значно ускладнює ведення легального бізнесу. Станом на 2024 рік українські підприємці повинні сплачувати єдиний податок, який складає, наприклад, для І групи ФОП – 302,80 грн (10 % прожиткового мінімуму); для ІІ групи ФОП – 1420 грн (20 % мінімальної заробітної плати). Крім того, до мінімальної заробітної плати прив’язаний граничний обсяг річного доходу для платників єдиного податку першої – третьої групи , тому з 1 січня 2024 року діють наступні ліміти:
- для І групи (167 мінімальних заробітних плат) – 1 185 700 грн;
- для ІІ групи (834 мінімальних заробітних плат) – 5 921 400 грн;
- для ІІІ групи (1167 мінімальних заробітних плат) – 8 285 700 грн.
У разі перевищення максимального обсягу річного доходу з наступного кварталу підприємець переходить на застосування іншої групи єдиного податку або на загальну систему оподаткування. При цьому, згідно п.293.4 ПКУ до суми перевищення вищезазначеного доходу застосовується ставка 15%.
Підприємці також сплачують 20% ПДВ і 22% єдиного соціального внеску, що накладається на фонд оплати праці. Крім того, діє військовий збір у розмірі 1,5% від зарплат працівників.
Ці податкові ставки створюють серйозні бар’єри для малих та середніх підприємств, які намагаються працювати легально. Наприклад, компанії, що працюють в ІТ-секторі, намагаються оптимізувати витрати, переходячи на роботу через фізичних осіб-підприємців (ФОПів), де податкове навантаження може бути знижено до 5%. Це дозволяє їм зберегти прибутковість та уникнути значних витрат на податки та внески.
Прикладом цього може бути невелика ІТ-компанія в Києві, яка, зіткнувшись із високими податковими зобов’язаннями, перейшла на схему роботи через ФОПи. Це дозволило їй знизити витрати на податки, уникнути скорочення штату і зберегти конкурентоспроможність на ринку. Однак така схема має ризики, пов’язані з можливими санкціями з боку податкових органів, які все більше звертають увагу на такі практики.
Крім того, високі податки значно впливають на EBITDA (прибуток до вирахування відсотків, податків, амортизації та зносу) підприємства, що змушує їх працювати в “сіру” (неофіційно) для зниження податкового навантаження.
Отже, високі податкові ставки в Україні створюють непосильний тягар для підприємців, змушуючи їх шукати шляхи мінімізації витрат через тіньові схеми, що в свою чергу негативно впливає на економіку країни.
Складність адміністрування податків
Адміністрування податків в Україні залишається однією з найскладніших і бюрократичних процедур серед європейських країн. Станом на 2024 рік середній бізнес в Україні витрачає близько 240 годин на рік на заповнення податкової звітності. Це значно більше, ніж у розвинених країнах Європи, де цей показник зазвичай коливається в межах 150-180 годин.
Основною причиною такої ситуації є складність та кількість різних звітів, які підприємці повинні подавати до податкових органів. Податковий кодекс України передбачає різноманітні вимоги щодо подачі звітів, що включає детальні розрахунки податку на прибуток, податку на додану вартість (ПДВ), єдиного соціального внеску, військового збору, та інших обов’язкових платежів. Часто ці звіти вимагають подачі не лише в електронному, але й в паперовому форматі, що ще більше ускладнює процес.
Прикладом може слугувати будівельна компанія у Львові, яка щомісяця повинна подавати кілька різних видів звітності до податкових органів, включаючи звіти по ПДВ, податку на прибуток, а також внески на соціальне страхування. Через складність та кількість необхідних документів, компанія була змушена найняти додаткового бухгалтера, щоб впоратися з цим обсягом роботи. Це призвело до зростання витрат на адміністрування бізнесу, що, в свою чергу, знижує його рентабельність.
Така ситуація змушує підприємців шукати способи оптимізації витрат, часто використовуючи тіньові схеми, що ще більше ускладнює ситуацію в економіці.
Високі витрати на оплату праці
Однією із головних проблем для бізнесу в Україні є також висока вартість офіційного працевлаштування. Станом на 2024 рік, підприємства повинні сплачувати значні податки та внески, що суттєво збільшує витрати на оплату праці. Окрім податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) у розмірі 18%, роботодавці повинні відраховувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у розмірі 22% від заробітної плати. До цього додається військовий збір у розмірі 1,5%.
Це призводить до того, що витрати на офіційне працевлаштування значно зростають, і багато підприємців змушені шукати альтернативні способи зниження витрат. Часто це виливається у практику виплати частини зарплати “в конвертах”, що дозволяє зменшити розмір податкових та соціальних відрахувань. Однак, така схема позбавляє працівників соціальних гарантій, зокрема пенсійних та медичних виплат.
Наприклад, харківська компанія, що займається виробництвом пластикових виробів, зіткнулася з необхідністю знизити витрати на працевлаштування. Для збереження конкурентоспроможності на внутрішньому ринку, компанія вирішила перейти на часткову оплату праці у готівці, що дозволило зменшити податкові зобов’язання. Однак, це також означає, що працівники цієї компанії позбавлені соціальних гарантій, які надаються офіційно працевлаштованим працівникам. І такі приклади є по всій Україні на тисячах підприємств.
Обхід мобілізації
З початком повномасштабної війни в Україні питання мобілізації стало критично важливим для багатьох підприємств. Багато роботодавців намагаються захистити своїх працівників від призову, вдаючись до неофіційного працевлаштування. Ця практика дозволяє працівникам залишатися “поза радаром” ТЦК та СП, оскільки їхні дані не фігурують у офіційних реєстрах, що використовуються для мобілізаційних потреб.
Згідно з дослідженнями, проведеними у 2024 році, цей феномен значно посилився в секторі будівництва, транспорту та інших галузях, де потрібна велика кількість робочих рук. Прикладом може бути київська компанія, що займається будівництвом доріг. У цій компанії, з 30 працівників, половина була найнята неофіційно саме для того, щоб уникнути їхньої мобілізації. Це рішення дозволило працівникам уникнути служби в армії, але водночас створило значні ризики для самої компанії у випадку перевірок з боку державних органів.
Такі дії є порушенням законодавства, і в разі виявлення, компанія може зіткнутися з великими штрафами та іншими санкціями. Проте, в умовах війни і зростаючого дефіциту робочої сили, багато підприємців готові йти на ризик, щоб зберегти своїх працівників і забезпечити безперебійне функціонування бізнесу.
Корупція у державних органах
Корупція залишається серйозною проблемою для бізнесу в Україні, особливо в умовах війни та економічної нестабільності. За даними Transparency International, у 2024 році Україна посідає 122 місце зі 180 країн у рейтингу сприйняття корупції. Це свідчить про високий рівень корупційних ризиків у всіх сферах суспільного життя, включаючи державні органи, що займаються адмініструванням податків, видачею ліцензій, сертифікацією та іншими регуляторними функціями.
Підприємці часто стикаються з вимогами хабарів з боку державних службовців, що створює додатковий тиск на легальний бізнес. Наприклад, підприємство з виробництва сільськогосподарської техніки у Полтавській області неодноразово стикалося з вимогами хабарів з боку місцевих податкових інспекторів. Щоб уникнути проблем з контролюючими органами, компанія була змушена перейти на схему з використанням фізичних осіб-підприємців (ФОПів) та виплати тіньових зарплат. Це дозволило компанії уникнути штрафних санкцій та зберегти свою діяльність, однак водночас поставило її у залежність від корупційних механізмів.
Бюрократія та затягнуті процедури
Бюрократичні процедури та затримки в отриманні дозволів, ліцензій та сертифікацій залишаються однією з найбільших перешкод для розвитку бізнесу в Україні. Затягування процесу отримання необхідних документів може тривати місяцями, а іноді й роками, що суттєво ускладнює запуск нових проєктів або розширення існуючого бізнесу.
Наприклад, у 2024 році одна з київських компаній, що займається імпортом медичного обладнання, чекала на отримання необхідних дозволів понад рік. Протягом цього часу компанія не могла здійснювати свою основну діяльність, що призвело до значних фінансових втрат. Через затягнуті процедури та високий ризик корупції, компанія була змушена використовувати нелегальні шляхи ввезення обладнання, що зменшило її витрати, але одночасно поставило під загрозу законність діяльності. В таких умовах, багато підприємців обирають тіньові схеми, щоб уникнути затягнутих бюрократичних процедур і зберегти конкурентоспроможність.
Несанкціоновані перевірки та тиск правоохоронців
Окрім корупції та бюрократії, український бізнес також стикається з постійними несанкціонованими перевірками з боку правоохоронних органів. Ці перевірки часто проводяться без попереднього повідомлення та санкцій, а їх мета полягає не в захисті закону, а у тиску на підприємців з метою отримання хабарів або інших вигід.
Згідно з повідомленнями підприємців, правоохоронці часто “кошмарять” бізнес, проводячи раптові обшуки та вилучення документів, не розбираючись у суті справи. Ці дії можуть призводити до тимчасової зупинки роботи підприємства, втрати важливої документації та навіть до загрози банкрутства. Такий тиск з боку правоохоронців змушує багато підприємців шукати шляхи захисту свого бізнесу, включаючи неофіційні угоди та тіньові схеми.
Отже, корупція, бюрократія та несанкціоновані перевірки залишаються серйозними перешкодами для розвитку бізнесу в Україні у 2024 році. Ці проблеми сприяють поширенню тіньової економіки та підривають довіру до державних інституцій, що негативно впливає на загальний економічний клімат у країні.
Наслідки тінізації
Вплив на економічну безпеку держави
Тінізація економіки також має прямий вплив на економічну безпеку держави. В умовах, коли значна частина економіки працює поза межами офіційного регулювання, уряд не має повного контролю над економічними процесами. Це ускладнює планування державного бюджету, проведення ефективної фіскальної політики та забезпечення макроекономічної стабільності.
Тіньова економіка в Україні, за оцінками Міжнародного валютного фонду (МВФ), у 2024 році складає близько 32% ВВП. Це означає, що держава недоотримує мільярди гривень у вигляді податкових надходжень, які могли б бути використані для фінансування ЗСУ, соціальних програм, інфраструктурних проектів, оборонних витрат та інших важливих ініціатив. Зменшення податкових надходжень підриває здатність уряду забезпечувати базові потреби населення, а також інвестувати в розвиток економіки.
Це особливо критично в умовах війни, коли країна потребує стабільних і високих доходів для підтримки обороноздатності та забезпечення безпеки населення. Нестача податкових надходжень змушує державу звертатися до зовнішніх кредиторів, що збільшує державний борг і робить країну залежною від міжнародної фінансової допомоги.
Вплив на конкурентоспроможність бізнесу
Компанії, що працюють у тіні, мають обмежені можливості для зростання та розвитку. Вони не можуть повністю скористатися державними програмами підтримки, кредитуванням та інвестиціями. Наприклад, бізнеси, що не декларують свої доходи, не можуть претендувати на державні гранти або участь у тендерах, що значно обмежує їхні можливості для розширення діяльності.
Більше того, відсутність доступу до офіційного фінансування змушує такі компанії покладатися на нелегальні або високоризикові джерела фінансування, що підвищує їхню вразливість до економічних шоків. У підсумку, такі бізнеси залишаються дрібними та менш конкурентоспроможними, що знижує їхні шанси на довгостроковий успіх та стабільний розвиток.
Негативний імідж країни
Поширеність тіньових схем у бізнесі негативно впливає на міжнародний імідж України. Іноземні інвестори, зіткнувшись з корупцією, непрозорими правилами гри та нестабільністю законодавства, часто обирають інші країни для інвестицій. Це зменшує потенціал економічного зростання України та обмежує приплив іноземного капіталу, що міг би бути використаний для розвитку інфраструктури, створення робочих місць та зміцнення економіки.
Більше того, висока залежність від тіньових схем підриває довіру до українських інституцій, що робить країну менш привабливою для міжнародних партнерів та інвесторів. Це створює ризики для довгострокового економічного розвитку та підвищує залежність країни від зовнішніх фінансових вливань.
Таким чином, Україна сьогодні стикається з економічними проблемами, однак, замість того, щоб підтримувати бізнес у складний час, держава створює додаткові бар’єри. Високі податкові ставки, нескінченні бюрократичні перепони, корупція та несанкціоновані перевірки стали нормою для українських підприємців. Замість того, щоб допомагати бізнесу виживати в умовах війни та економічної нестабільності, держава своїми діями лише посилює тиск на тих, хто намагається працювати легально.
У таких умовах підприємці змушені обирати між двома злами: або піддатися корупційним вимогам та використовувати тіньові схеми, або ж ризикувати своїм бізнесом та благополуччям працівників, намагаючись дотримуватися закону. Така ситуація створює серйозні загрози не лише для економічної стабільності, але й для національної безпеки країни. Бізнес, який змушений працювати в умовах постійного страху перед мобілізацією, перевірками та корупцією, не може розвиватися і забезпечувати робочі місця.
Як у таких умовах виживати бізнесу, суспільству та економіці загалом? Відповідь на це питання лежить у необхідності термінових і радикальних реформ, які мають на меті не лише зниження податкового тягаря, але й створення прозорих, зрозумілих та справедливих правил гри. Україні давно вже потрібно вийти з порочного кола бюрократії та корупції, щоб забезпечити гідне майбутнє як для бізнесу, так і для всього суспільства. Лише тоді Україна зможе перейти до моделі сталого розвитку, де бізнес буде надійним, прозорим партнером у побудові міцної та стабільної економіки.
Оксана Іщенко
