Війна ввірвалася в життя українців, руйнуючи домівки, відбираючи звичні речі, лишаючи роботи. Вона вплинула на кожен аспект життя, перетворивши навіть повсякденні покупки на виклики. Продукти дорожчають, комунальні рахунки стають дедалі більшими, а зарплати залишаються на місці або зникають разом із робочими місцями. Усе це змушує мільйони людей обирати між базовими потребами та мінімальними радощами. Сьогодні більшість українців опинилися на межі виживання. Продукти, що мають бути на столі, перетворилися на справжній дефіцит. Як війна, руйнуючи економіку, змушує українців шукати нові способи виживання? Відповідь на це питання криється у реаліях, з якими країна стикається щодня.
Ціни, що “кусаються”
Коли почалася війна, багато українців думали, що найгірше — це сирени, обстріли та окупація. Але війна проникає значно глибше, торкаючись кожного аспекту життя, включно з тим, скільки ми витрачаємо на хліб, бензин чи тепло. Подорожчання і постійна інфляція стали невидимим фронтом, на якому українці воюють щодня.
Порівняння цін за останні два роки показує, як сильно війна вдарила по гаманцях. За даними Держстату, інфляція за 2022 рік склала 26,6%, а у 2023 — ще 12,1%. Здається, цифри не катастрофічні, але вони відображають щоденні виклики для звичайних людей. Так, індекс споживчих цін (ІСЦ) становив:
- у 2022 році – 126,6%;
- у 2023 році – 105,6%;
- у 2024 році -108,4%.
Експерти прогнозують значно більший показник 110%, так як наприкінці року ціни на харчові продукти мають тенденцію підвищуватися.
Для більшості українців, особливо для пенсіонерів, найбільш значущими є витрати на харчування, напої та житлово-комунальні послуги.
Так, ІСЦ на різні групи товарів у період з 2022 по 2024 рік змінився наступним чином:
- продукти харчування та безалкогольні напої -150,8% (зросла в 1, 51разів);
- алкогольні напої та тютюнові вироби – 147,4% (зросла в 1,47 разів);
- одяг і взуття – 97,7% (зросла в 0,98 разів);
- житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива – 141,8% (зросла в 1,42 разів);
Як бачимо із наведених вище даних, ціни на хліб, макаронні вироби, м’ясо та м’ясопродукти, риба та продукти з риби, молоко, сир твердий і м’який, яйця, масло, олія соняшникова, інші їстівні тваринні жири, фрукти, овочі, цукор і безалкогольні напої мають тенденцію до постійного росту за роки війни. Так, у 2024 році, лише за 10 місяців масло зросло в ціні на 21%, фрукти — на 18%, овочі — на 26%. Тютюнові вироби зросли на 17%. Плата за ЖКП підвищилася майже на 19%, так як тариф на електрику для населення збільшився у 2,6 разів, з 1,68 до 4,32 грн за кВт·год. Загалом від початку війни усі витрати домогосподарств на харчування станом на жовтень 2024 року зросли в 1,5 разів, а на комуналку — в 1,4 разів. Хоча, наприклад, мер Харкова на початку війни запевняв всіх харків’ян, що сплачувати за комунальні послуги взагалі не треба до її кінця. Але не так сталося, як гадалося.
Отже, 2024 рік для країни, її населення та економіки залишається не менш складним у порівнянні з 2022 роком. Ціни на основні товари зросли на 50-100%. Наприклад, кілограм картоплі коштував 8-10 гривень до війни, тепер — 18-22 грн. Курячі яйця здорожчали майже втричі: з 20-25 до 70 гривень за десяток. Навіть хліб, цей базовий продукт, подорожчав у середньому на 30-50%. Електроенергія, газ, опалення стали фінансовим тягарем. Для багатьох сімей оплата за тепло тепер з’їдає половину місячного доходу. Зруйновані нафтобази та логістичні шляхи спричинили дефіцит, піднявши ціни на бензин на 30-50%.
Слід зазначити, що структура споживання відрізняється для різних верств населення. Так, наприклад, родини з дітьми також мають додаткові витрати на освіту та виховання дітей. Їм треба вдвічі частіше придбавати одяг дітям, адже вони ростуть. Пенсіонери подібних витрат не мають, але мають витрачатися на ліки. Є різниця і в харчуванні. Заможні родини купують більше м’яса, риби та фруктів. А люди з низьким статком задовольняються хлібом, макаронами і картоплею.
За наслідками обстеження умов життя населення, проведеного Державною службою статистики встановлено, що у 2021 році домогосподарства витрачали в середньому 47% доходів на харчування. Аналогічне дослідження, проведене в 2023 – 2024 році Міністерством соціальної політики, Інститутом демографії та соціальних досліджень ім. М.Птухи НАНУ та групою іноземних організацій, показало, що ця частка значно зросла до 52%. Дані підтверджують той факт, що через війну частка бідних за доходами в Україні зросла в 1,7 рази – з 20,6 до 35,5%
Чому все дорожчає
За оцінками Світового банку, українська економіка скоротилася на 29% у 2022 році. Здорожчання в Україні є результатом цілої низки факторів, які взаємодіють між собою, створюючи складний і часом шокуючий ефект для населення.
Очевидно, що повномасштабне вторгнення РФ в Україну нанесло серйозної шкоди інфраструктурі, заводам, енергетиці. Знищення підприємств та окупація ресурсно багатих територій призвели до дефіциту товарів і збільшення витрат на виробництво. Енергетична криза додала свій внесок: без стабільної електрики все дорожчає – від хліба до транспорту. Уряд змушений витрачати величезні кошти на оборону, фінансуючи армію та відновлення критичної інфраструктури. Це тисне на бюджет, а друк грошей, хоч і частково контрольований, підживлює інфляцію.
Не варто забувати той факт, що Україна є імпортозалежною країною. Коли гривня слабшає, ціни на імпорт злітають. Бензин, медикаменти, техніка – все дорожчає через високий курс валюти, що особливо відчутно під час нестабільності. Втрата портів, обмеження експорту, зокрема зерна, – це не лише втрати для державного бюджету, а й підвищення цін на внутрішньому ринку. Глобальні тенденції, як подорожчання палива чи сировини, тільки підливають масла у вогонь.
Також складна ситуація і з встановленням цін. Неврегульований ринок і низька конкуренція в деяких галузях створюють ідеальне середовище для бізнесів, що підвищують ціни без реальних причин. Це особливо помітно в аграрному секторі чи на ринку ліків. Неабиякий вплив має і психологічний тиск. Адже нестабільність змушує людей, які мають певний достаток, скуповувати продукти, паливо, що додатково розігріває ринок. Попит і паніка працюють на руку тим, хто може маніпулювати цінами.
Стан заробітної плати та пенсій українців
За даними Держстату, у січні 2022 року, середня заробітна плата становила 14 577 грн. Але цю цифру радше порівняти з мінливим прогнозом погоди, ніж сприймати як сталий і конкретний показник. Так, наприклад, у Волинській, Івано-Франківській, Кіровоградській, Тернопільській, Херсонській, Чернігівській областях заробітна плата на 19–21% менша за середню. А у столиці вона вища на 46%. На кінець 2023 року середня зарплата становила 17 442 грн, тобто зросла на 17,5%, а за перше півріччя 2024 року була підвищена до 19 927 грн. Тому, при порівнянні з 2022 роком середня зарплата в Україні підвищилася в 1,34 разів ( 34%). Але при зростанні вартості харчових продуктів і житлово-комунальних послуг на 1,5 і 1,4 разів відповідно, таке підвищення не має покращення для умов життя українців.
За даними Пенсійного фонду, станом на 1 січня 2022 року середня пенсія в Україні становила 3991,53 грн. Станом на 1 жовтня 2024 року середня пенсія становила 5851,86 грн, тобто зросла в 1,466 разів, або на 47% . Якщо з оплатою ЖКП, яка зросла на 42%, пенсіонери ще більш менш справляються, то з придбанням продуктів харчування, ціна на які зросла майже на 51% , пенсіонерам треба починати серйозно економити та відмовляти собі у всьому. Крім того, за даними ПФУ, майже 62% пенсіонерів отримують пенсію менш як 5 тис грн. Пенсію від 5000 до 10 000 грн отримують лише 26% пенсіонерів. Отже, можна дійти висновку, що внаслідок зростання цін 72–75% українських пенсіонерів збідніли під час війни та опинилися на межі виживання.
Працюючим українцям взагалі не пощастило – їхня середня зарплата за часи війни збільшилася, за офіційною статистикою, тільки на 34%, а це означає, що вона не покриває жодних потреб. Окремо слід згадати ВПО. За даними опитування Міжнародної організації з міграції (МОМ), 60% переселенців витрачають половину свого доходу на оренду житла. У середньому це 8 500 гривень з комунальними послугами. Очевидно, що на задоволення мінімальних життєвих потреб коштів у людей просто не залишається.
Завдяки опитуванню в рамках соціального проекту “Допомога у підготовці до холодів сім’ям з дітьми, які постраждали від війни”, було встановлено, що переважна більшість сімей ВПО з дітьми перебувають у скрутному матеріальному становищі, проживають в житлі, за яке вимушені витрачати значні кошти на оренду приміщення, що в свою чергу відображається на їхній здатності забезпечувати умови для задоволення потреб сім’ї. Згідно з результатами цього опитування, 82% родин ВПО не мають можливості самостійно забезпечити свої потреби в освітніх послугах. З 1 березня 2024 року обіцяні виплати вже припинили нараховувати більшості ВПО. А у 2025 році уряд не запланував збільшувати допомогу для ВПО взагалі. Багато переселенців скаржаться на складність отримання допомоги через заплутану бюрократичну систему. Ініціатив та проєктів держава анонсувала безліч. Але всі вони потребують пошуку серйозного фінансування та все ще залишаються лише ініціативами на папері. В той час як людям потрібен дах над головою негайно. Заявлені обсяги допомоги часто не відповідають реальним потребам.
Без стабільного джерела доходу та доступу до нормальних умов життя, багато ВПО живуть у злиднях. Це спричиняє негативний вплив на економіку, адже зростає кількість людей, які потребують соціальної допомоги, замість того, щоб брати активну участь у відбудові країни.
Варто зазначити, що сьогоднішні цифри мінімальних стандартів життя в Україні не враховують реальних потреб людей в умовах поточних цін. Це просто цифри, до яких прив’язані різні варіанти виплат. Наприклад, індексація оплати праці, мінімальний розмір пенсії за віком, максимальний розмір допомоги по безробіттю і тощо.
Українці завжди знаходили способи адаптуватися до кризи, але зараз ця адаптація нагадує економічний екстрим. Сільські жителі повернулися до вирощування овочів і фруктів, щоб не витрачати гроші на ринку. Але там, де ведуться бойові дії, ведення домогосподарства просто неможливе. Ті, хто втратив роботу, шукають заробіток у фрилансі чи навчанні новим професіям. Як показують опитування, 75% українців вимушені вдатися до економії та скоротити витрати на одяг, розваги та навіть лікування.
Напевно, що чиновники, сидячи у зручних кабінетах, не зможуть ніколи зрозуміти потреб населення. От чому прожитковий мінімум такий далекий від реальних цифр. Можливо, варто скористатися досвідом розвинених країн, аби дійсно відповідати потребам європейського суспільства, а не спостерігати, як виживають прості українці щодня.
Прожитковий мінімум у розвинених країнах
Прожитковий мінімум існує в багатьох зарубіжних країнах, але його концепція та розрахунок значно відрізняються залежно від країни. У більшості держав це поняття використовується для визначення рівня доходу, необхідного для забезпечення базових потреб людини, таких як їжа, житло, одяг, медичні послуги та транспорт.
У США прожитковий мінімум визначається як federal poverty level (FPL). Його використовують для оцінки, чи має людина чи сім’я право на соціальну допомогу. Сума залежить від кількості членів сім’ї та штату проживання. Наприклад, у 2024 році для однієї людини FPL становить приблизно $14,580 на рік.
У Німеччині прожитковий мінімум визначається через так званий Existenzminimum. Це сума, яка дозволяє людині забезпечити базові потреби. У 2024 році для дорослого вона складає близько €12,800 на рік до оподаткування.
У Франції використовується поняття Revenu de Solidarité Active (RSA) — мінімальна сума, яку отримують малозабезпечені. Вона становить близько €607 на місяць для однієї людини.
У Великій Британії встановлено Minimum Income Standard (MIS) — соціальний стандарт, який включає всі базові витрати. У середньому це £20,000 на рік для сім’ї з двома дітьми.
Прожитковий мінімум в Канаді визначається за методикою Market Basket Measure (MBM). Це розрахунок вартості товарів і послуг, необхідних для базового рівня життя. Для сім’ї з чотирьох осіб у великих містах, як-от Торонто, MBM може перевищувати 45,000 CAD на рік.
У Японії прожитковий мінімум розраховується для соціальних виплат і залежить від регіону. У Токіо сума для однієї людини становить приблизно ¥160,000 ($1,100) на місяць.
У Австралії прожитковий мінімум розраховується для соціальної допомоги, включаючи базову пенсію. У 2024 році прожитковий мінімум для однієї особи становить близько AU$23,000 на рік.
Як бачимо, хоча прожитковий мінімум є у багатьох країнах, його рівень залежить від економічного розвитку, вартості життя та соціальних стандартів. У більш розвинених країнах ця сума дозволяє не лише виживати, а й забезпечувати гідний рівень життя. У країнах, що розвиваються, межа прожиткового мінімуму часто залишається значно нижчою, що свідчить про глибші економічні проблеми.
Звісно, що українці навчилися виживати там, де інші могли б здатися. Війна забрала спокій, але не здатність боротися — навіть за кожну гривню. Щоденні виклики стали новою нормою: рахунки зростають, доходи зникають, але люди продовжують знаходити способи триматися на плаву. Проте ця боротьба не може тривати вічно, ціна виживання, яку платить кожен українець, є надто високою.
