Визнання батьківства, яке завжди є актуальним у правовій площині, сьогодні набуває особливого значення в умовах загальної мобілізації. Цей процес давно виконує важливу соціальну роль, забезпечуючи права матері та дитини, але в сучасних реаліях він часто розглядається як можливий інструмент для чоловіків, щоб уникнути військової служби. Юридичний статус батьківства створює додаткові гарантії для жінки та дитини, відкриваючи доступ до фінансової підтримки, опіки й інших соціальних переваг. Для чоловіка визнання батьківства може слугувати підставою для звільнення від мобілізації, якщо він є єдиним годувальником або опікується неповнолітніми дітьми. Це викликає гостру дискусію в суспільстві, адже процес часто стикається з випадками зловживань, коли мотиви пов’язані не зі створенням повноцінної сім’ї, а отриманням правових пільг.
Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» коментують сучасні тенденції та правові наслідки цього явища, розповідають, як юридична практика впливає на використання статусу батьківства в умовах мобілізації.
В України існувало чимало матерів-одиначок, які при цьому мали інколи навіть не одну дитину. Але останнім часом їх кількість почала зменшуватися, при чому дуже швидко. Справа насправді була в тому, що «одинокі» матері були зовсім не одинокі. Мало хто з таких матерів дійсно не мав чоловіка та батько відмовився від своєї дитини. Довгі роки це був один з засобів «розкрутити» державу на зайві кошти. Саме тому в країні почала існувати значна кількість жінок, які на паперах були самотніми матеріями, а по факту мали чоловіка, який мешкав разом з дітьми та незареєстрованим шлюбом з жінкою, але шлюб не реєструвався та при реєстрації дитини чоловік не надавав з жінкою спільної заяви до РАЦСу.
Про які суми йде мова? Допомогу нараховують лише сім’ям, в яких місячний дохід на одну особу менше за прожитковий мінімум. Розраховується вона як різниця між цим доходом та прожитковим мінімумом на дитину. Тобто за умови, що в сім’ї повністю відсутній дохід, максимальна виплата на одну дитину станом на липень 2021 року, на приклад, для дітей до 6 років складала 2013 грн, 6—18 років — 2510 грн, 18—23 років — 2379 грн на місяць, що при курсі долара США 2700 гривень за 100 складало досить суттєву суму тим більше на двох дітей.
Однак воєнні дії на території України змінили геть усе. Почала змінюватися ситуація і серед одиноких матерів. Іноді жінки бажали отримати аліменти з зарплати військового «батька», яка при умові знаходження на нулі складає близько 110 тис. гривень на місяць, що дає змогу отримувати аліменти в максимальному розмірі, який станом на 2024 рік не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів: 25 630 грн для дітей до 6 років та 31 960 грн для дітей від 6 до 18 років. Іноді визнання батьком було потрібно на випадок як що чоловік загине на фронті аби діти мали змогу отримати 15 млн. гривень, які держава платить за полеглих на полі бою, а іноді, при загальній кількості троє дітей та більше – це варіант уникнення від мобілізації.
У нас з’явилося чимало запитів на таку категорію справ як встановлення батьківства. Іноді клієнти казали просто – «усиновити власних дітей». Але в даному випадку процедура усиновлення не може бути застосована, адже усиновити чужу дитину досить не просто – потрібно довести й суду й службі у справах дітей, що чоловік, який бажає стати батьком:
- дійсно може виконувати ці функції з урахуванням його стану здоров’я (це проходження повного медичного огляду),
- матеріального статку (потрібно бути працевлаштованим, мати дохід та бажано якесь майно),
- не має перешкод для здійснення усиновлення (не має судимості, не позбавлявся батьківських прав, позитивно характеризується на роботі),
- повинен сподобатися службі у справах дітей аби вона надала позитивний висновок для суду погоджуючись на усиновлення.
Визнаючи батьківство відносно рідних дітей, все, що перелічено вище, не потрібно, більш того, служба у справах дітей в такому випадку ніякої участі не приймає.
Отже, за загальним правилом дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Трохи складніше в іншому випадку. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини.
Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:
- за спільною заявою матері та батька дитини;
- за рішенням суду.
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Іноді юристи трактують законодавство так, що ніде начебто не заперечується той факт, що батько та мати дитини можуть прийти й через 10 років зі спільною заявою до РАЦСу та просити внести зміни до актового запису про народження дитини в частині батьківства. Але ми пам’ятаємо про один рік позовної давності – РАЦС не суд, він розбиратися не буде, хто і коли дізнався чи мав дізнатися про батьківство. Він робить все відповідно до наданих документів – реєстрації дитини при народженні. В нашій практиці вже є такі клієнти, яким на подібну заяву в РАЦСі розказали куди їм потрібно йти… до суду.
За відсутності спільної заяви чоловіка та жінки що до дитини, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
А тепер підходимо до найцікавішого. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Позов про визнання батьківства приймається судом, виключно якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Частина 1 статті 135 Сімейного кодексу України визначає, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Але у всього цього є один досить суттєвий момент! До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. Тобто, строки на звернення до суду йдуть не від дня народження дитини, а від дати, коли особа дізналась, що може бути батьком. Багато хто скаже, що ось на цьому все й завершимо, бо якщо дитині 14 років, то як це я, батько й не знав, коли все життя без реєстрації шлюбу мешкаю з мамою дитини?! Дуже просто! Про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень попереджаються та можуть бути притягнені тільки свідки! А ні позивач, а ні відповідач (а саме цими сторонами будуть мати та батько дитини у справі про визнання батьківства) не несе жодної відповідальності за дачу своїх пояснень в суду.
Закон надає право доводити свою правоту чи неправоту будь-якими засобами, а своєрідною системою контролю в даному випадку виступають інші докази, які надаються сторонами по справі та показання свідків. Тому, якщо в суді позивач (батько дитини) скаже що зустрів відповідачку (маму дитини) своє перше кохання після 12 років розлуки рік тому, і вони зрозуміли, що жити не можуть один без одного та почали мешкати разом пів року тому, а відповідачка це підтвердить, то ніхто не зможе довести іншого. Саме таку лінію поведінки в суді обирають в багатьох випадках, коли мати-одиначка хоче перестати бути такою офіційно.
Отже, справу про визнання батьківства буде розглядати суд загальної юрисдикції за місцем проживання відповідача. Не просто проживання, а за місцем реєстрації (прописки). Судовий збір за даною категорією справ на 2024 рік складає 1211,20 грн.
Які докази потрібно надати суду аби довести батьківство? Звісно можна надати до суду:
– докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім’ї, витяги з погосподарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо);
– покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини.
Однак, як свідчить наша практика, усі ці «танці з бубнами» нікому не потрібні, адже у суді буде тільки одне питання – де експертиза? Саме висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку. Тут є тільки одне застереження. Звісно, можливо зробити даний аналіз до подання заяви до суду, але в такому випадку доведеться платити двічі. Річ у тому, що все, що зроблено поза межами судової справи не є експертизою, а тільки висновком спеціаліста, навіть як що це робить експерт з експертної установи. Нюанс полягає у тому, що коли за ухвалою суду призначається експертиза, то експерт попереджається судом про кримінальну відповідальність за неправдиву експертизу. Отже, тільки судова експертиза є 100% доказом того, хто саме є батьком дитини.
Відразу необхідно зазначити й іншу сторону судової експертизи. Експерти не мають права насильницьким шляхом відбирати зразки слини, крові або волосся для проведення експертизи. Експертиза не буде проведена через неявку батька для відбирання зразків. В такому разі суд буде приймати рішення на користь матері (позивача), бо відмова відповідача (батька дитини) надати свої зразки розцінюється як підтвердження позовних вимог про батьківство. Це прямо передбачено Цивільно-процесуальним кодексом. Якщо особа відмовляється надати свої зразки, значить, є що приховувати і суд приймає це до уваги. Є й протилежна ситуація – якщо батько хоче підтвердити своє батьківство, а матір дитини проти, то процедура приблизно така сама й наслідки будуть такі ж.
Зазначимо, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Це дуже актуальна категорія справ відносно військових. В такому випадку справа буде розглядатися не в позовному провадженні, а в порядку окремого, за місцем проживання заявника.
Відносно тих же військових судова практика наразі йде тим шляхом, що у якості зацікавленої особи в заяві потрібно вказувати Міністерство оборони України, адже визнання батьківства потягне за собою виплати від держави на користь дитини за померлого воїна. При цьому Міністерство оборони України завжди та у всьому проти, все заперечують та оскаржують. Єдиний шлях не втягнути їх у справу – обґрунтувати суду, що встановлення факту батьківства потрібно для встановлення пенсії по втраті годувальника, отримання спадку тощо та переконувати суддю, що міністерству у цій справі робити нічого. Іноді адвокатам це таки вдається – все залежить від судді та наполегливості учасників процесу.
Необхідно знати, що заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень також вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
За даною категорією справ також можна надавати всі перелічені вище ті ж самі докази, але сто відсотковою гарантією знов таки буде лише проведення відповідної експертизи. Найліпший варіант – це зразки ДНК, які відбираються у військовослужбовців. Але ситуації бувають різні, тому як що такого зразка в наявності не має, то матір може встановити батьківство через родичів померлого, взявши зразки у матері, батька, брата, сестри тощо померлого. Але тут також діє правило, про те, що особа повинна добровільно з’явитися для відібрання зразків ДНК. Чи захочуть кровні родичі визнати дитину залежить від багатьох факторів кожної життєвої ситуації.
На підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження. Зазвичай органи РАЦС залучають в справах про батьківство третьою особою, адже саме їм вносити зміни до актового запису після набрання рішенням чинності. Тобто графа, де інформація про батька зазвичай вноситься зі слів матері, буде змінена на підставі рішення суду на інформацію, зазначену в ньому.
Необхідно пам’ятати, що після отримання рішення суду як про визнання батьківства, так і про встановлення батьківства, дитина, щодо якої встановлено батьківство, має повне право на отримання аліментів від батька або матері. Також вона має право на спадщину не тільки від батька чи матері, а й інших кровних родичів відповідно до черговості спадкування, а також батьки можуть вимагати від дитини надання утримання в старості.
Отже, у всіх цих питаннях важливим є збереження балансу між індивідуальними правами та відповідальністю перед суспільством. Визнання батьківства – це насамперед акт турботи про сім’ю, і будь-яке рішення в цій сфері має базуватися на чесності та відповідальності.
Ми закликаємо громадян використовувати цей правовий інструмент за його прямим призначенням – для захисту прав дитини та підтримки сім’ї, а не як спосіб ухилення від обов’язків. Правова система працює найкраще тоді, коли її механізми сприяють зміцненню соціальної справедливості.
