Пекін намагається зупинити загальнонаціональне падіння цін на нерухомість, і економісти порівнюють цю ситуацію з японською. Останні дані показують, що Китай вперше за майже двадцять років скоротив банківське кредитування бізнесу та домогосподарств. Це свідчить про те, що в країні триває “рецесія балансу” за японським зразком початку 1990-х. Це ситуація, коли споживачі та компанії воліють виплачувати борги, а не витрачати та інвестувати, що стримує економічне зростання країни.
Фактори, що викликали рецесію балансу в Китаї
По-перше, падіння цін на нерухомість зменшило вартість активів, що вплинуло на фінансову стабільність як компаній, так і споживачів. По-друге, оскільки скоротилося кредитування бізнесу та домогосподарств, обмежилися можливості для інвестицій та витрат. Кілька місяців спостерігалося зниження роздрібних продажів, що закінчилося зниженням споживчої активності.
Слід зазначити, що дефляція тривала п’ять кварталів поспіль, вперше так довго з 1990-х. Це зменшило стимули для витрат та інвестицій. Очевидно, що нестабільність світової економіки також впливає на експорт та інвестиції.
Тривожні паралелі між двома найбільшими економіками Азії
Щоб побудувати інноваційну економіку, політики Пекіна придивляються до економічної моделі Сеула 1990-х. Але перспективність “японізації” дещо сумнівна: адже ВВП на душу населення та рівень урбанізації в Китаї значно нижчі, ніж у Японії 1990-х. Це означає, що порівняння з розвиненою економікою, якою є Японія, не зовсім коректне для Китаю, який ще тільки намагається досягти такого статусу. За цими показниками Китай більше схожий на Південну Корею, яка пережила свою кризу на зламі століть під час азіатської фінансової кризи та вийшла з неї сильнішою.
“Японія в 1990-х була схожа на людину середнього віку,” – зазначив автор доповіді “Японізація чи корейізація?” та аналітик китайської компанії, що займається фінансовими послугами. “Корея 1998 року та Китай сьогодні – це вже не підлітки, але вони все ще молоді й можуть вирости та зміцніти. Це найбільша різниця”.
Керівництво Південної Кореї також почало активно розвивати сферу послуг та наукомісткі галузі. Підприємці відповіли на це виробництвом високотехнологічних товарів і збільшенням експорту.
Сьогодні Пекін робить ставку на наукові і технологічні інновації, що сприяють економічним трансформаціям країни. Китай активно виробляє електромобілі, стимулюючи своїх автовиробників до глобальної експансії. Інвестиції в чисті технології також допомогли Китаю домінувати у виробництві сонячних панелей та літій-іонних батарей.
Головний економіст Азіатсько-Тихоокеанського регіону S&P Global Ratings, провідної міжнародної агенції з кредитних рейтингів, бачить паралелі між посткризовою Південною Кореєю та сучасним Китаєм. Він зазначає, що останній має “відносно хороші можливості” для подальшого підвищення рівня життя.
Однак він також вказує на дві важливі відмінності: державне втручання в економіку специфічне для Китая, і країна, яка є глобальним експортером, стикається з опором США та Європи, де політики підвищують мита або встановлюють ембарго для китайських товарів. “Наші довгострокові прогнози зростання та продуктивності для Китаю переважно орієнтуються на траєкторію Південної Кореї та Тайваню. Але ми враховуємо ці два чинники при оцінці Китаю”, — каже економіст.
“Втрачене десятиліття” Країни сонця, що сходить
Заступник голови Інституту японознавства Китайської академії соціальних наук прогнозує, що довгострокові темпи економічного зростання Китаю перебуватимуть в межах 4-6%, що значно перевищує показники Японії. З 2000 року економіка Японії, друга за величиною в Азії, зростала в середньому менше ніж на 0,8%.
Країна сонця, що сходить, не змогла скористатися можливостями, які надав технологічний прогрес 90-х років, зокрема впровадження Інтернету. Після бульбашки на ринку нерухомості та акцій у 1980-х Японія увійшла в період стагнації, відомий як “втрачене десятиліття”. Це обмежило інвестиції в нові технології та інновації. Багато японських компаній консервативно вели бізнес, що ускладнювало швидке впровадження нових технологій та адаптацію до змін на ринку.
Зі старінням населення та зменшенням народжуваності, Японія стикнулася з браком робочої сили та зростаючими соціальними витратами, що також вплинуло на економічне зростання та інновації.
Щоб уникнути подібного сценарію, Пекін майже десять років тому запустив проект “Зроблено в Китаї”, визначивши галузі наступного покоління як національні пріоритети.
Чому Південна Корея – на противагу Японії – може бути кращим прикладом для Китаю
На початку своєї кризи “країна вранішньої свіжості” мала рівень розвитку, більш схожий на сучасний Китай, ніж Японія в 1990-х. Це робить досвід Південної Кореї більш релевантним для Китаю. Південна Корея змогла успішно подолати азіатську фінансову кризу кінця 1990-х і вийти з неї сильнішою. Вони реструктуризували неплатоспроможні підприємства та покращили корпоративне управління, що сприяло економічному зростанню.
За словами вищезгаданого аналітика, Південна Корея зразка 1998 року та сучасний Китай все ще мають потенціал для зростання та розвитку, на відміну від Японії 1990-х, яка вже досягла високого рівня розвитку і зіткнулася з проблемами зрілої економіки.
Південна Корея змогла швидко адаптуватися до нових економічних умов, що може бути корисним прикладом для Китаю, який зараз шукає нові рушії зростання.
Державне втручання в економіку Пекіна vs Сеула
Давно стало притчею во язицех державне втручання в економіку Китаю через однопартійну систему Піднебесної. Компартія контролює всі аспекти держуправління, економічні процеси та рішення, які можуть швидко вплинути на економіку. Уряд Китаю вважає, що державне втручання конче необхідне для підтримки соціальної стабільності в країні з великим населенням. Варто пам’ятати, що китайська економіка тривалий час була плановою, і хоча зараз вона більше орієнтована на ринок, держава все ще змінює значну роль у стратегічних галузях таких як енергетика, транспорт і технології.
Південна Корея, навпаки, після авторитарного правління обрала демократію, що сприяло зменшенню державного втручання в економіку та розвиток ринкових механізмів.
Порівнювати економіки двох країн завжди складно, особливо коли одна з них така велика як Китай. Економіст Macquarie Group Ltd. зазначив: “Китай набагато більший за Корею. Світу набагато легше сприйняти зростання Кореї, ніж зростання Китаю”.
Тетяна Морараш
