“За місяць досконало підготувати мобілізованого неможливо”: старший інструктор штурмового батальйону

В останній час військові в Україні все частіше висловлюють занепокоєння стосовно якості базової підготовки новобранців. Ця проблема набирає обертів у суспільстві та військових колах, особливо в умовах активних бойових дій. Військовослужбовці стикаються з тим, що час, виділений на навчання, не дозволяє їм отримати достатньо навичок, щоб бути готовими до реальних бойових ситуацій. Це ставить під сумнів ефективність підготовки, а отже, й загальну боєздатність українських Збройних Сил.

Старший сержант окремого штурмового батальйону “Арей” Української Добровольчої Армії (УДА), Михайло “Кот” Ковпак детально розповів про недоліки базової підготовки новобранців. На його думку, головною проблемою є занадто короткий термін навчання – всього один місяць. Це час, який новобранець проводить у навчальному центрі, готуючись до виконання бойових завдань. Проте, за цей короткий термін, як зазначає Ковпак, неможливо повністю підготувати людину, яка, наприклад, до цього працювала зварювальником або водієм, до реальних бойових дій.

Старший сержант акцентує увагу на тому, що військовослужбовці мають проходити більш тривалу та якісну підготовку. Порівняно з тим, що нині пропонується новобранцям, цей місячний курс є недостатнім для того, щоб бійці набули навичок, необхідних для виконання складних бойових операцій. Збільшення терміну підготовки дозволить ретельніше підійти до навчання бійців і підвищити їхню ефективність на полі бою. За його словами, “за місяць підготувати досконалого солдата з цивільної людини неможливо”.

“До нас бійці приходять після навчального центру, але ми не відправляємо їх на передову, допоки вони не пройдуть наше навчання. Ми кожного бійця, можна сказати, “підганяємо” під наш батальйон, який виконує специфічні задачі. Треба розуміти, що в навчальному центрі вчать по-одному, у нас в батальйоні – інакше. Ми всі з бойовим досвідом, тому знаємо, як краще. Щоразу, коли хлопці повертаються, дякують за підготовку.

Протягом місяця мобілізований проходить загальновійськову бойову підготовку у навчальних центрах, потім – фахову. Далі, впродовж двох тижнів, ми покращуємо їхні навички та додаємо своє. Раніше у нас навчання тривало місяць, однак зараз трохи напружено, тому терміни зменшені.

Ми робимо великий акцент на тактичній медицині. У нас є інструктор-медик з позивним “Лютий”. Він розжовує хлопцям алгоритм MARCH (пріоритети й порядок дій в наданні допомоги пораненому, – УНІАН) настільки, що люди, які не мають жодного стосунку до медицини, все схоплюють. Також робимо акцент на настріл. У нас є свій полігон, де вчимо хлопців стріляти у русі, з окопу, з коліна, лежачи, щоб кожен військовослужбовець був зі зброєю на “ти”, – зазначив Ковпак.

Він також підкреслив, що, незважаючи на обмеженість часу, багато залежить від самого військовослужбовця. Якщо новобранець має бажання навчатися, то навіть короткий термін може стати початком для подальшого самовдосконалення.

“Відверто, у нас, в Україні, погана базова підготовка. Можливо, через обмеженість у часі. Військовослужбовець місяць перебуває у навчальному центрі. За цей час підготувати досконало людину, яка, умовно кажучи, була зварювальником чи водієм, неможливо.

Я думаю, що першочергово потрібно збільшувати терміни навчання. Але в цілому все залежить від самої людини. Я постійно кажу – було б бажання, а все інше напрацюємо”, – наголошує військовий.

Це підкреслює важливість мотивації та особистого прагнення до навчання в умовах військової служби.

Що стосується організації навчання, Михайло Ковпак зазначив, що у його батальйоні відмовилися від старих радянських підходів до військової підготовки. Бійців не вчать за підручниками, що використовувалися ще в 1939 році. Натомість підготовка побудована на основі сучасного досвіду, який враховує реалії сучасної війни в Україні. Ковпак, маючи багаторічний досвід служби в армії, зокрема участь у штурмах і командування бойовими групами, особисто спостерігав за тим, як змінилися підходи до військової підготовки. Він на власні очі бачив, як виглядає сучасна війна, і саме на цей досвід спирається його батальйон у підготовці своїх військових. Це дозволяє бійцям бути готовими до реальних бойових дій, а не працювати за застарілими методиками.

Однак, не всі новобранці мають позитивний досвід проходження навчання. У своєму інтерв’ю Ковпак торкнувся теми скарг деяких військовослужбовців, які зазначають, що в навчальних центрах їх змушують виконувати роботи, далекі від бойової підготовки, наприклад, збирати сміття, замість того, щоб готувати до війни. Він вважає, що така ситуація залежить від керівництва конкретних навчальних центрів і їхнього підходу до організації навчання. На його думку, для виправлення цієї проблеми варто відправити таких командирів на передову, щоб вони зрозуміли, що мобілізовані не можуть бути використані лише як робоча сила.

Михайло Ковпак зазначив:

“Це, напевно, залежить від командування, керівників навчальних центрів. Як викорінити? Можливо, їх би разочок випустити на передок, щоб вони зрозуміли, що не можна використовувати мобілізованих просто як робочу силу.

Як навчання відбувається у нас? Зранку до обіду заняття, пообідали, потім невеличкий відпочинок, і далі навчання аж до вечора. Увечері люди можуть поприбирати, замести, помити у приміщенні, де живуть. Але це вони роблять для себе, ніхто їх не змушує як в казармах. У нас таке не вітається. Як каже наш комбат: “У нас одна велика родина”. Тому кожен військовослужбовець – це людина, а не робоча сила.

“У нас одна велика родина”. Це означає, що військовослужбовці у вільний час можуть виконувати дрібні побутові завдання, такі як прибирання у приміщеннях, де вони проживають, але це робиться виключно з власної ініціативи, а не під примусом. Такий підхід допомагає створити атмосферу взаємоповаги та підтримки серед бійців, де кожен відчуває себе цінним членом колективу, а не робочою силою для виконання другорядних завдань”.

Щодо невмотивованих чоловіків, яких мобілізують, військовий сказав:

“Наш батальйон заснований на добровольцях. Але нам так само дають людей з військкоматів. У нас є рекрутингова група, яка проводить співбесіди, і ми намагаємося відбирати саме тих, хто хоче служити й воювати, а не тих, кого впіймали у магазині або на зупинці.

Є, звісно, у будь-якому випадку якісь складнощі у навчанні, оскільки, як я вже казав, зварювальнику або водію важко так швидко перевчитися на військового. Такі люди завжди є, їх важко навчати. Воно так здається, мовляв, та що там вчитися, а насправді окрім того, що вміти стріляти, треба ще голову мати на плечах, орієнтуватися на місцевості та в різних ситуаціях. Не кожному це легко дається…

До прикладу, за тиждень можна пройти весь MARCH або всі стрільби з різних положень, але деяким потрібен тиждень лише для того, аби навчитися прицілюватися. Але через те, що вони погано розуміють, ми не кинемо їх, будемо займатися, навчати, добиватися того, що потрібно. Не дійде через голову, дійде через руки й ноги, через фізичну підготовку, трохи іншим методом”.