Соціальна

Захист людей і тварин: чому Україні потрібен Єдиний реєстр домашніх тварин

Війна змусила мільйони українців залишити свої домівки, а разом із цим — і своїх домашніх улюбленців. Не всі мали змогу взяти собак чи котів у бомбосховища або евакуаційні автобуси. Тварини, залишені напризволяще, почали розмножуватися, створюючи нові зграї на вулицях міст і сіл. Сьогодні ми маємо ситуацію, яка виглядає неконтрольованою: кількість безпритульних тварин зростає щодня, а разом із цим збільшується і ризик поширення небезпечних інфекцій. Сказ, смертельно небезпечний як для тварин, так і для людей, став реальною загрозою. Вже зараз у різних регіонах України фіксуються випадки цього захворювання, яке, за відсутності належного лікування, завжди закінчується смертю. Впровадження єдиного реєстру домашніх тварин може стати рятівним кроком, здатним не лише врятувати тисячі життів, а й захистити країну від епідемії, яка є  страшнішим ворогом, ніж ми собі уявляємо.

Чому реєстр тварин — це не примха, а необхідність

Війна в Україні принесла численні трагедії, і одна з менш очевидних, але важливих проблем — різке збільшення кількості безпритульних тварин на вулицях українських міст та сіл. Це явище є наслідком руйнування домівок, евакуації, коли власники не можуть забрати з собою улюбленців, та загибелі людей, які залишили своїх тварин напризволяще. Безпритульні собаки та коти, які раніше були домашніми, тепер вимушені виживати на вулицях. Вони голодують, хворіють, стають агресивними через стрес та страх. Для самих тварин це нестерпні умови, але проблема зачіпає і людей.

Україна тривалий час мала складну ситуацію з безпритульними тваринами. До початку повномасштабного вторгнення Росії, за оцінками експертів, на вулицях українських міст перебувало близько 50 тисяч тварин без господарів, однак зараз ця цифра значно зросла і перевищує 140 тисяч. Точних даних щодо кількості зараз немає, бо в країні досі відсутня єдина система реєстрації та ідентифікації власників тварин. Слід зазначити, що 84% безпритульних тварин були викинуті попередніми власниками, тобто це соціалізовані тварини, які звикли до людей.

За даними австрійської організації Four Paws, ще у другій половині 2022 року в Україні були зареєстровані множинні випадки сказу з щонайменше двома підтвердженими людськими жертвами. Водночас, як повідомляє Держпродспоживслужба, лише в першому півріччі 2024 року в Україні було зафіксовано 611 тварин, хворих на сказ, серед яких в основному коти та собаки. При цьому за словами лікарів, цього року в Україні вже зафіксовано смертельний випадок в людей від сказу. Так, за даними Держпродспоживслужби, наприкінці жовтня цього року у Києві було зареєстровано випадок сказу у домашньої собаки.

Вже сьогодні згідно статистичних даних ЛКП “Лев”  в Україні зафіксовано більш ніж 140 тисяч безпритульних тварин.

Серед них:

  • 84% тварин були викинуті на вулицю попередніми власниками;
  • 11% були загублені, тобто опинились на вулиці випадково;
  • 5% тварин були народжені на вулиці.

Слід особливо наголосити на сказі, який є надмірно небезпечним та смертельним вірусним захворюванням, яке передається укусами, подряпинами та через слину хворої дикої або домашньої тварини. Єдиний спосіб, що може врятувати домашнього улюбленця від небезпеки – це обов’язкова вакцинація. Вже зараз держава пропонує надавати вакцини безкоштовно у державних лікарнях ветеринарної медицини. Не залишають без уваги і безпритульних тварин. Місцеві комунальні підприємства намагаються проводити кампанії вакцинації тих тварин, що знаходять на вулиці. У ВООЗ зазначають, що для подолання сказу потрібно досягти стабільного рівня вакцинації 70% собак на місцевості. Але як цього досягти, коли безпритульні тварини з кожним днем заполоняють вулиці українських міст та сіл, а відстежувати та контролювати їх кількість нікому та ніяк?

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  Соціальна рана: наркотики все більше захоплюють сучасне суспільство

Одним із ключових інструментів для її вирішення є створення в Україні Єдиного державного реєстру домашніх тварин (Реєстр), який дозволить фіксувати всіх домашніх тварин, що у свою чергу сприятиме відповідальному ставленню власників. Власники знатимуть, що залишити тварину напризволяще — це не лише аморально, але й карається законом. Завдяки Реєстру можна буде систематично вакцинувати домашніх тварин, знижуючи ризик поширення сказу. Крім того, Реєстр допоможе створити систему швидкого реагування на випадки зараження і мінімізувати ризики для населення. Завдяки системі реєстрації можна буде швидше ідентифікувати покинутих тварин та знайти їхніх власників або нові домівки.

В Україні наразі функціонують лише кілька офіційних електронних реєстрів домашніх тварин у великих містах. Усі інші дані про тварин збираються й аналізуються вручну, переважно на папері, через комунальні ветеринарні підприємства або територіальні відділи Держпродспоживслужби. Такий підхід значно ускладнює актуалізацію інформації, особливо в умовах воєнного стану, масштабних евакуацій та постійного переміщення людей. У результаті зібрані дані швидко втрачають свою достовірність і актуальність.

Водночас окремою проблемою є зростання кількості загублених тварин через стрес, спричинений вибухами чи обстрілами. Багато власників невеликих собак або котів не чипують і не вакцинують своїх улюбленців, вважаючи, що вони завжди будуть під наглядом. Проте у випадку ракетних ударів тварини можуть злякатися й утекти через розбиті вікна або відкриті двері, часто втрачаючи нашийники чи інші засоби ідентифікації. Такі тварини поповнюють лави бродячих, стаючи вразливими до хвороб і голоду. На жаль, таких ситуацій стає дедалі більше, і лише невелика частка загублених тварин повертається до своїх господарів.

Реєстр домашніх тварин  є спільним продуктом Міністерства аграрної політики, Держпродспоживслужби та Мінцифри, реалізований за підтримки GIZ та проєкту Підтримка цифрової трансформації, що фінансується USAID і UK Dev, у партнерстві з Офісом ефективного регулювання BRDO. Головним адміністратором Реєстру є Держпродспоживслужба. Вносити і перевіряти дані про домашніх тварин у Реєстр матимуть ветеринарні лікарі державних, комунальних і приватних ветеринарних закладів, а також уповноважені представники державних органів.

Вже зараз стартує перший етап, під час якого відбудеться авторизація у Реєстрі керівників ветеринарних закладів, ветеринарні лікарі яких стануть агентами держави з реєстрації домашніх тварин. Для державних закладів послуга з реєстрації тварин буде обов’язковою, для приватних ветеринарних клінік — на добровільних засадах. Інформація про ветеринарні заклади, які авторизуються у Реєстрі, буде представлена на Мапі ветклінік на Порталі для ветеринарних лікарів vet.pet.gov.ua. Для приватних лікарів буде створено безкоштовний функціонал для реєстрації тварин у  ветеринарних інформаційних системах — JetVet, ENOTE, Animal-ID.net та Bubibo.

У 2025 році розпочнеться другий етап запуску Реєстру, під час якого буде оголошено старт кампанії з реєстрації домашніх улюбленців. Коли кількість зареєстрованих у Реєстрі тварин сягне позначки у 100 000, Міністерство цифрової трансформації розпочне інтеграцію Реєстру з Дією, після якої у додатку Дія зареєстрованих власників з’явиться ветеринарний паспорт їх улюбленця.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  Коли зручність — не для всіх: гендерна нерівність у дизайні та технологіях

Переваги реєстрації домашніх тварин у Державному реєстрі очевидні: це дасть змогу у подальшому швидко відшукати загублену чиповану тварину, а також дасть можливість швидко відновити з Реєстру втрачені ветеринарні документи чи дані про зареєстровану тварину. Водночас Реєстр допоможе спростити процедуру подорожей з тваринами в межах країни.

Звісно, що процес запуску реєстрації домашніх тварин – це клопітка справа, яка потребує  активної співпраці уряду та громадян. Тож Україні варто скористатися досвідом зарубіжних країн, де така реєстрація не є новою чи проблемною.

Як відбувається процедура реєстрації тварин у зарубіжних країнах

У Європі реєстрація тварин  вже давно стало звичною практикою. Саме  реєстрація тварин на державному рівні дає можливість здійснювати контроль та захист як домашніх тварин, так і суспільства. Системи реєстрації різняться залежно від країни, але більшість успішних моделей базуються на трьох ключових елементах:

  • чипування;
  • реєстрація у національній базі даних;
  • обов’язкові ветеринарні заходи (наприклад, вакцинація).

У Німеччині, наприклад, кожна собака повинна мати чип із інформацією про власника. Власник також сплачує податок, частина якого йде на підтримку притулків для безпритульних тварин. Завдяки цьому на вулицях німецьких міст майже немає безпритульних собак.

У Польщі реєстрація тварин дозволила зменшити кількість безпритульних собак на 70% за останнє десятиліття. Так чиповані тварини реєструються в єдиній базі, доступній для ветеринарів і муніципальних служб. Місцева влада проводить акції, під час яких чипування доступне безкоштовно, що заохочує людей реєструвати своїх тварин. Програми стерилізації активно фінансуються з місцевих бюджетів, що суттєво зменшує кількість безпритульних тварин.

У Франції власники зобов’язані реєструвати своїх собак і котів, починаючи з тримісячного віку. Для проходження процедури реєстрації необхідно надати підтвердження вакцинації проти сказу. Також кожен власник тваринки несе за неї відповідальність, контрольовану державою. Якщо власник залишає тварину без догляду, йому загрожує штраф або кримінальна відповідальність.

Фінляндія має найнижчу кількість безпритульних тварин у Європі завдяки комплексним програмам стерилізації та високій відповідальності власників тварин. Тут також діють численні освітні програми, що навчають населення правильному догляду за тваринами.

Швеція впровадила жорсткі закони щодо захисту тварин, включаючи обов’язкову реєстрацію всіх домашніх тварин. Власники тварин несуть відповідальність за їх здоров’я та благополуччя, що значно зменшує кількість покинутих тварин.

В Австралії кожний регіон має свій реєстр, але всі вони інтегровані в національну систему. Без зареєстрованого чипа тварина не може отримати доступ до ветеринарних послуг, що мотивує власників реєструвати своїх улюбленців. У разі втрати тварини система дозволяє швидко знайти її власника через чип.

У Канаді у більшості провінцій власники тварин отримують ліцензію, яка оновлюється щороку. За несвоєчасну або нерегулярну реєстрацію або порушення правил власники можуть отримати високі штрафи. Частина коштів від ліцензій йде на підтримку притулків та стерилізацію безпритульних тварин.

Досвід інших країн показує, що система реєстрації не лише гуманізує ставлення до тварин, але й підвищує безпеку суспільства, знижуючи ризики хвороб і безпритульності. Отже, створення Реєстру домашніх тварин є не лише способом вирішення проблеми безпритульності, а й можливістю врятувати людські життя від страшної хвороби.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі статті

Кнопка "Повернутися до початку