Законопроєкт про обмеження розголошення окремих відомостей у текстах судових рішень: які він передбачає наслідки

Сьогодні Верховна Рада України ухвалила в першому читанні законопроєкт № 7033-д про обмеження розголошення окремих відомостей у текстах судових рішень. Він викликав дуже широкий резонанс в суспільстві та юридичній спільноті, тому ІА “ФАКТ” попросило юристів адвокатського об’єднання “Репешко і партнери” прокоментувати його і розповісти про наслідки у разі прийняття.

Розкажіть, будь ласка, що пропонується у цій законодавчій ініціативі та які вона буде мати наслідки у разі прийняття у другому читанні?

Законопроєкт пропонує на час воєнного стану обмежити загальний доступ до судових рішень у кримінальних провадженнях відносно фігурантів кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки, у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації або проти встановленого порядку несення військової служби. Також він надає суддям право на власний розсуд вилучати із судових рішень інформацію, яка, за їхньою оцінкою, може зашкодити безпеці у справах, розглянутих у відкритому засіданні.

Крім того, законопроєктом пропонується обмежити публікацію у судових рішеннях даних про військові частини, військові виші, організації зі складу оборонно-промислового комплексу тощо. Загальний та повний доступ до ухвал про арешт майна, дозвіл на обшук житла, на проведення негласної слідчої (розшукової) дії пропонується відкривати через рік після внесення таких ухвал до реєстру.

В умовах воєнних дій та швидко змінюваної ситуації як ніколи важливо своєчасно та швидко отримувати актуальну інформацію щодо багатьох аспектів життя, поточної ситуації в країні, особливо питань що стосуються воєнних дій, мобілізації та захисту прав та інтересів громадян з урахуванням воєнного стану. Стаття 15 Конституції України зазначає, що цензура у нас заборонена. У свою чергу Закон України “Про інформацію” зазначає, що існує інформація з обмеженим доступом, є конфіденційна, таємна та службова інформація. Тобто, не вся інформація може бути доступна широкому загалу громадян.

З середини 2006 року в Україні працює дуже зручний та необхідний для  громадян функціонал – Єдиний державний реєстр судових рішень. Він представляє собою автоматизовану систему збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Отже, зараз до Єдиного державного реєстру судових рішень вносяться всі рішення усіх судів України у цивільних, адміністративних, господарських справах, справах про адміністративні правопорушення та кримінальних провадженнях. Дана система дуже зручна та корисна саме тим, що на Інтернет-запит будь-якого користувача можливо ознайомитись з судовим рішенням відносно себе, або визначитись з судовою практикою по категорії справ яка цікавить на цей час.

Реєстром активно користуються не тільки громадяни, але й професійні юристи – судді, прокурори, адвокати. Рішення у справах заносяться до реєстру суддями одразу після їх ухвалення, але звичайним користувачам потрапляють у доступ на декілька днів пізніше. Неоціненні з практичної сторони можливості дали змогу правозахисникам слідкувати за практикою судів по тім чи іншим категоріям справ, відслідковуючи навіть практику конкретного суду з ухвалення рішення за певною категорією справ. Все це дає змогу казати  не тільки про прозорість системи правосуддя, але й про доступність правової допомоги для звичайних громадян, оскільки вивчивши певну кількість судових рішень по конкретній категорії справ можливо самостійно визначити алгоритм з захисту або  визначитись зі збором необхідних доказів.

Користування Єдиним державним реєстром судових рішень стало звичайною справою й адвокатів вже не дивує, коли хтось з клієнтів каже: – “А ось в реєстрі судових рішень я бачив рішення, яким…..”. Але в зараз  у зв’язку з воєнними діями на території України держава почала обмежувати свободу слова та закривати деяку інформацію. Тепер інформація щодо втрат Збройних Сил України як в техніці, так і в особовому складі є державною таємницею.

На цьому  органи влади не зупинились. За прийнятим проектом закону не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу:

“6) найменування органів військового управління, з’єднань та військових частин;

7) адреси місць розташування (фактична адреса місцезнаходження, юридична адреса) та найменування вищих навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України;

8) адреси місць розташування (фактична адреса місцезнаходження, юридична адреса) та найменування суб’єктів, які входять до складу Державного концерну “Укроборонпром”;

9) адреси місць розташування (фактична адреса місцезнаходження, юридична адреса) та найменування об’єктів критичної інфраструктури;

10) адреси місць розташування (фактична адреса місцезнаходження, юридична адреса) та найменування об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави”.

Дуже багато питань викликає пункт щодо об’єктів критичної інфраструктури. В умовах воєнного стану до них може бути віднесені такі об’єкти, які раніше ними не вважались. Так, наразі існує постанова Кабінету Міністрів  від 16.12.22 №1384, яка визначає Порядок віднесення об’єктів до критичної інфраструктури. Перелік об’єктів в цій постанові просто нескінчений та охоплює безліч сфер та підприємств – від тих що опікуються опаленням, до тих що здійснюють надання паліативної медичної допомоги. Наприклад, до секторів критичної інфраструктури належать: планування, виконання та моніторинг виконання бюджетів,  виробництво добрив або азотистих сполук, здійснення правосуддя, надання небанківських фінансових послуг надання небанківських фінансових послуг, виборчий процес тощо. Це величезна кількість підприємств та установ й інформацію щодо їх участі у судових процесах планується закрити цим законопроектом. При цьому інформація буде закрита в будь-якому процесі – чи то громадянин судиться з приводу незаконного звільнення, чи посадову особу органа притягають до кримінальної відповідальності, чи підприємство особисто намагається відстояти свої права та повернути незаконно вилучену земельну ділянку.

Також за законопроектом під час дії правового режиму воєнного стану на території України з мотивів безпеки обмежується загальний доступ до судових рішень у кримінальних провадженнях щодо осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень забезпечення призову та мобілізації або проти встановленого порядку несення військової служби забезпечується через один рік після дня закінчення (скасування) воєнного стану. Тобто, в реєстрі планується закрити усі рішення по кримінальним справам за переліченими правопорушеннями, а це не тільки вироки по справах, в тому числі з урахуванням проходження усіх інстанцій, але й ухвали слідчих суддів.

Ще однією новацією є те, якщо судовий розгляд відбувався у відкритому судовому засіданні, але розголошення окремої інформації на переконання суду може зашкодити безпеці, суд має право при направленні рішення до Реєстру визначити відповідну інформацію такою, що не підлягає розголошенню (опублікуванню). На що необхідно зауважити в цьому випадку – це те що, по-перше, все залишається на особисте переконання конкретного головуючого судді по справі. По-друге, хоча законопроект і містить приблизний перелік інформації,  яку  суддя може визначити такою, що не підлягає розголошенню (наприклад, відомості, що можуть сприяти ідентифікації адреси місць розташування (дислокації) органів військового управління, до складу оборонно-промислового комплексу України; відомості, що можуть сприяти ідентифікації процесів розроблення, вироблення, модернізації продукції військового призначення), але цей перелік не виключний, він носить, скажімо так, рекомендований характер. При цьому багато чого залишається на розсуд самого судді і вже він буде вирішувати, яку саме інформацію виключати з реєстру, а яку ні.

Проєктом також передбачається, що за мотивів національної безпеки Державній судовій адміністрації України протягом тридцяти днів з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання розголошенню окремих відомостей у текстах судових рішень” необхідно забезпечити обмеження загального доступу до судових рішень у кримінальних провадженнях щодо осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень з забезпечення призову та мобілізації або проти встановленого порядку несення військової служби   які внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень під час дії воєнного стану. Загальний доступ до таких судових рішень відновлюється через рік з дня припинення (скасування) воєнного стану, введеного на території України.

Слід наголосити, що зазначені зміни вносяться на тлі змін до мобілізаційного законодавства, яке мале місце раніше щодо посилення  відповідальності за адміністративні правопорушення в цій сфері, за якими надалі буде йти саме кримінальна відповідальність.

За проєктними змінами доступ (загальний та повний) до ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів, про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів, про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, про відмову у задоволенні клопотання про обшук житла чи іншого володіння особи, про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, про відмову у задоволенні клопотання про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальних провадженнях, забезпечується через один рік після внесення таких ухвал до Реєстру.

Таким чином, зазначені ухвали повністю закриваються для доступу, що призведе до створення поліцейської держави, адже даними ухвалами передбачено дуже велике коло основних прав та свобод як громадян так, і юридичних осіб. Ні для кого не є таємницею, що органи слідства і у найкращі мирні часи працювали з істотними порушеннями процесуального законодавства. Закриваючи доступ до ухвал суду переліченої категорії, законодавець відкриває широке поле для зловживання та свавілля в кримінальних справах, що призведе до порушення основних прав та свобод громадян, які гарантуються Конституцією України.

Основним з принципів судочинства є гласність процесу. В проекті закону нічого не сказано про те, як саме в процесуальному розумінні  буде відбуватись закриття відомостей. Зазвичай будь-яке процесуальне рішення по справі приймається ухвалою суду. При цьому ухвала суду повинна бути обґрунтована та підлягає оскарження як окремо, так і у складі остаточно судового рішення по справі. Визначення  відповідної інформації такою, що не підлягає розголошенню (опублікуванню) через ухвалу суду не передбачено, а отже суддя взагалі може не “заморочуватись” у своїх діях. Якщо на думку суду, розголошення певної інформації може зашкодити інтересам нацбезпеки, то  оголошення цієї відповідної інформації повинно відбуватись у закритому судовому засіданні, що вже передбачено нормами чинного законодавства.

Можливо, десь у розвиненій країні, як то Німеччина чи Канада, зазначені законодавчі зміни не викликали би такого резонансу, але на жаль в України це може мати катастрофічні наслідки.

Вже були непоодинокі випадки, коли саме з відкритих джерел журналісти або правозахисні організації та свідомі громадяни отримували інформацію щодо зловживань або корупційних діянь деяких органів та  осіб, в тому числі – посадових. Закриваючи зараз в Єдиному державному реєстрі судових рішень певну категорію інформації, держава підірве свій авторитет в очах громадян, бо функціонування реєстру було кроком до євроінтеграції та прозорості функціонування однієї з трьох гілок влади, а саме судової.

Отже, якщо приймуть цей законопроєкт у другому читанні, стануть закритими справи, які становлять великий суспільний інтерес та створюють не аби який резонанс у суспільстві. Це буде перешкоджати моніторингу судових рішень з боку громадськості та правозахисників. Крім того, викликає подив норма про те, що закритою інформація буде залишатися ще рік після скасування воєнного стану у мирний час. Все це викличе ще більшу соціальну напругу у суспільстві, тим більш, на фоні активних мобілізаційних заходів в країні.