Ще кілька років тому українське молоко було символом домашньої якості й доступності. Сьогодні ж парадокс сучасної молочної галузі в Україні яскраво проявляється у тому, що за значного зниження обсягів виробництва молока полиці магазинів продовжують ломитися від молочної продукції. Це змушує задуматися: що ж ми насправді їмо і п’ємо? На жаль, відповідь очевидна — у значній частині продукції натуральне молоко замінене штучними добавками, рослинними жирами та іншими компонентами сумнівної якості. Така ситуація особливо тривожна, коли йдеться про дітей, адже їхній організм найбільш вразливий до впливу хімічних речовин. Чи залишиться натуральне молоко доступним для українців, або ж воно перетвориться на делікатес? Що буде з тисячами фермерів, які сьогодні намагаються вижити всупереч усім обставинам? Відповіді на ці питання є вкрай важливими як для економіки держави, так і здоров’я українців.
Криза в цифрах
Довгий час Україна була одним із лідерів у виробництві молока і молочних продуктів серед країн Європи, але сьогодні полиці магазинів все частіше заповнюють їхні хімічні аналоги. На перший погляд, вони можуть здатися доступною альтернативою, але їхній вплив на здоров’я населення викликає дедалі більше занепокоєння. Тепер ми стали свідками того, як справжнє молоко перетворилося на дефіцит, а фермери стали заручниками кризи.
Не варто забувати, скільки шкоди наносять сільському господарству бойові дії. Стали неприродними пасовища для великої рогатої худоби, фермерам все важче заготовляти для тварин корм. У 2024 році перебої з електропостачанням, спричинені російськими обстрілами, погодними аномаліями, логістичними труднощами та несприятливою ситуацією на зовнішніх ринках, створили значні проблеми як для виробників молока, так і для його переробників. Однією з найбільших проблем для молочної галузі у минулому році стало різке та значне подорожчання молочної сировини в другому півріччі. Це змусило більшість переробників у четвертому кварталі працювати або зі збитками, або, у найкращому разі, без прибутків, зазначають експерти. У 2024 році не вдалося зупинити спад у виробництві молока. За попередніми оцінками, загальний обсяг надоїв у господарствах усіх категорій склав 7,2 млн тонн, що на 3% менше, ніж у попередньому році, і на 17% нижче порівняно з довоєнним 2021 роком.
За даними громадської організації “Кожна тварина” за сприяння Мінагрополітики України, Держстату та Асоціації виробників молока вдалося зібрати дані щодо жертв серед свійських тварин, які загинули з самого початку повномасштабного вторгнення. Загалом росіяни знищили 3,3 млн фермерських тварин, серед яких:
- 3,2 млн птиць;
- 81,900 свиней;
- 19,800 овець;
- 5,900 тварин великої рогатої худоби (ВРХ).
Під час війни обстрілюються успішні молочно-товарні ферми на Харківщині, Сумщині та Запоріжжі, знищивши сотні тисяч корів. Нині в Україні спостерігається значне скорочення поголів’я корів. Станом на 2024 рік в Україні налічувалося 2,18 млн голів великої рогатої худоби, зокрема 1,22 млн корів, що на 7% менше, ніж на аналогічну дату минулого року. При цьому близько 42% цього поголів’я утримується на промислових підприємствах, а 58% — у господарствах населення. Загальна тенденція свідчить про скорочення поголів’я ВРХ в Україні, що пов’язано з відсутністю ефективної державної підтримки молочного скотарства та наслідками війни. Спостерігається різке зменшення виробництва молочної продукції – з 7,3 млн тонн у 2024 році до прогнозованих 7,1 млн тонн у 2025 році.
Страждають переробні підприємства. Адже за останні місяці ціни на молочну сировину виросли на 40% і досягли 20 грн/кг.
Проте, попри виклики, близько 40 молочно-товарних ферм у відносно безпечних регіонах України модернізують свої потужності та нарощують високопродуктивне поголів’я корів.
Зокрема, зростання поголів’я ВРХ зафіксовано в таких областях:
- Тернопільська (+12%)
- Закарпатська (+6%)
- Хмельницька (+4%)
- Івано-Франківська (+3%)
- Черкаська (+2%)
- Вінницька (+1%)
Ці регіони демонструють позитивну динаміку, попри загальну тенденцію до зменшення поголів’я ВРХ в країні. Але цього не достатньо для забезпечення потреб населення на належному рівні. Сьогодні фермери зазнають значного економічного тиску. Зростання цін на корм, пальне та ветеринарні послуги зробило виробництво молока неприбутковим. Багато фермерів змушені скорочувати поголів’я худоби або й узагалі закривати господарства. Зовсім скоро для пересічних громадян натуральні молочні продукти стануть делікатесами, за які треба буде викласти чималеньку суму.
Не менш важливим фактором є недостатня підтримка з боку держави. У той час як країни ЄС активно субсидують фермерів, українські виробники залишаються практично сам на сам із проблемами. Це особливо боляче б’є по малих господарствах, які не мають ресурсів для виживання в умовах економічної нестабільності.
Додайте сюди ще й низьку закупівельну ціну на молоко, яка нерідко не покриває навіть витрат на його виробництво. Великі корпорації, що домінують на ринку, диктують умови, змушуючи фермерів працювати за мізерні гроші або шукати інші способи заробітку.
Коли молочні ферми занепадають, якісного продукту стає все менше. На зміну йому приходять так звані “молочні напої” та інші хімічні замінники, які лише імітують смак справжнього молока. Вони виготовляються з рослинних жирів, консервантів і стабілізаторів, що дозволяє знизити собівартість продукту.
Однак такі продукти не мають необхідної харчової цінності й можуть негативно впливати на організм, особливо дитячий, який ще тільки формується і потребує значної кількості білків та жирів. Варто зазначити, що регулярне споживання трансжирів, які часто використовуються у виробництві замінників, підвищує ризик серцево-судинних захворювань, ожиріння та навіть онкології.
Підтримка фермерства з боку держави за кордоном
У світі фермерство давно стало не лише способом заробітку, а й стратегічною галуззю, яку активно підтримують на державному рівні. Від Америки до Європи фермери — це не “виживальники”, як часто буває в Україні, а поважні учасники економіки. Як їм це вдалося?
У країнах ЄС фермери — це основа продовольчої безпеки. Європейський Союз щороку виділяє мільярди євро на підтримку аграріїв через Спільну сільськогосподарську політику (CAP). Ці кошти йдуть на:
- дотації за гектар землі, які дозволяють фермерам знижувати собівартість продукції;
- інвестиції в екологічні технології: від сонячних панелей до біорозкладних упаковок.
- освіту та розвиток: фермери отримують гранти на навчання сучасним методам ведення господарства.
Особлива увага приділяється малим і сімейним фермам, щоб сільські громади залишалися життєздатними.
Наприклад, у США фермери мають ще більше гарантій. Тут активно працюють програми страхування врожаїв і доходів, які покривають ризики через посухи, повені чи коливання цін. Крім того, уряд забезпечує:
- гарантовані кредити під низькі відсотки для покупки техніки чи землі.
- субсидії на експорт продукції, що дозволяє місцевим аграріям конкурувати на міжнародних ринках.
- ринки збуту через держзамовлення. Наприклад, школи та лікарні зобов’язані закуповувати продукти у локальних фермерів.
Навіть у країнах Азії, таких як Японія чи Південна Корея, фермерство активно модернізується. Тут уряди інвестують у роботизацію та автоматизацію: дрони для обприскування полів, розумні системи поливу, вертикальні ферми в мегаполісах.
Уряди також забезпечують гарантії збуту для фермерів через спеціальні торгові платформи та угоди з супермаркетами.
Така підтримка дозволяє фермерам концентруватися на якості продукції, а не на виживанні. Завдяки цьому у світі все частіше можна зустріти екологічно чисті продукти, які стають доступними для споживачів.
Досвід інших країн доводить: фермерство може стати потужним драйвером економіки. Для цього потрібні не лише кошти, а й чітка стратегія розвитку, яка враховує реальні потреби фермерів. А головне — розуміння, що фермери годують не лише країну, а й її майбутнє.
Молочна галузь в Україні сьогодні — це історія про виживання, а не розвиток. Фермери опинилися у замкненому колі: низькі закупівельні ціни, високі витрати, відсутність державної підтримки. Однак українське молочне фермерство ще можна врятувати, але для цього потрібні конкретні дії з боку влади. Якщо вона не почне діяти зараз, ми ризикуємо втратити одну з ключових галузей аграрного сектору та залишити майбутні покоління без доступу до якісного харчування. Держава має впровадити дієві державні програми субсидування, що дозволять малим і середнім господарствам вижити в складних умовах. Це можуть бути пільгові кредити, зниження податків чи компенсація витрат на корми та обладнання.
Якщо цього не зробити, фермери продовжать масово закривати свої господарства, корови остаточно зникнуть з сіл, а на полицях магазинів будуть красиво розставлятися одні хімічні замінники, які з молоком мають спільну хіба що назву. Ці питання вимагають термінових вирішень, адже здорова нація — це питання не лише якості харчування, але й національної безпеки.
