Злочинність та рівень внутрішньої безпеки в Україні: два погляди на одну проблему

Рівень внутрішньої безпеки в державі є важливим фактором, який впливає на стабільність, розвиток та добробут громадян. Забезпечення безпеки для людей з давніх часів було одним з основних пріоритетів, і цей процес пройшов довгий шлях розвитку, адаптуючись до постійних змін.

Ще у кам’яному віці, коли люди були мисливцями та збирачами, безпека була прямо пов’язана з їх фізичним виживанням. Вони використовували прості знаряддя та зброю для захисту як від диких тварин, інших племен та своїх внутрішніх противників. Згодом, з появою землеробства та осілого способу життя, вони почали вдосконалювати свою зброю та застосовувати заходи безпеки для домівок. Першу зброю із застосуванням пороху в VI столітті вигадали китайці з метою захисту від ворогів, називали вони її хо-пао. Вона мала кулясту форму і була схожою на сучасну гранату. Щоб її використати, досить було підпалити кулю і метнути її або з катапульти, або з рук. Крім хо-пао, існували з’явилися також «вогняні яструби», «вогняні колючки», «чорні дракони». У 1320 році почали використовувати «модфу» – першу вогнепальну зброю, конструкція якої була надто проста: залізна трубка, прикріплена до держака, яка стріляла круглим металевим снарядом – бондо-ком (в перекладі з арабської мови — горіх), він складався з порошкоподібної суміші селітри, вугілля та сірки, запалювався через отвір затравки розпеченим прутом. До речі, першим порох винайшов китайський алхімік і медик Сунь Симяо у VII столітті.

З розвитком цивілізації та технологій забезпечення безпеки стало ще більш складним – у середньовіччі, наприклад, були розроблені більш досконалі системи оборони, включаючи замки та різні види зброї. В цей період також було розроблено ранні форми шпигунства та розвідки, що свідчить про розуміння людьми важливості інформації для забезпечення їх безпеки. Промислова революція принесла нові технології, які змінили підхід людей до безпеки і боротьби із злочинністю. У сучасній цифровій ері забезпечення безпеки стало ще більш складним – інтернет та цифрові технології створили нові можливості для розвитку злочинності, зокрема, кіберзлочинності та кібершпигунства.

Отже, злочинність існувала завжди, вона вічна, бо з’явилася в житті людей одночасно з самими людьми, які завжди перебували у ворожому середовищі. Від простих знарядь кам’яного віку до сучасних цифрових технологій – люди завжди шукали способи захисту від різних загроз. І хоча форми та методи забезпечення безпеки постійно змінюються, основна мета залишається незмінною – захист та забезпечення їхнього виживання і благополуччя.

У 1943 році американський психолог, засновник гуманістичної психології Абрахам Маслоу, досліджуючи чинники, які впливають на поведінку людини, розбив їх на п’ять категорій і розташував у визначеній ієрархії. В цій пирамиді безпека займає одне із ключових місць, бо відсутність загроз життєво важливим інтересам – життю, здоров’ю і добробуту – є  її базовою потребою. Це означає, що доки людина не почувається безпечно, вона не може належним чином дбати про інші потреби вищого порядку – соціальні та духовні.

Внутрішня безпека є основою для стабільності будь-якої держави, її відсутність завжди проводить до політичних, економічних та соціальних проблем. В Законі України “Про національну безпеку України” визначено її складові – державна, громадська, інформаційна, екологічна, економічна, транспортна, енергетична безпека та безпека особи. Крім того, наголошено, що національні інтереси є життєво важливими інтересами людини, суспільства і держави. Серед фундаментальних національних інтересів України також визначено сталий розвиток громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення.

Як в Україні забезпечується внутрішня безпека населення згідно звітів МВС?

Як відомо, до складу сектору безпеки нашої держави входить Міністерство внутрішніх справ України. На виконання Стратегії національної безпеки України саме воно повинно розробляти Стратегію громадської безпеки та цивільного захисту України, а також Концепцію безпекового середовища.

На цьому наголосив і міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко, заявивши:

“Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України та Концепція безпекового середовища в Україні на 2023-2026 роки – це одні з важливих стратегічних орієнтирів МВС”.

На офіційному сайті МВС України 6 листопада 2023 року було розміщено оголошення про початок підготовки Стратегії громадської безпеки та цивільного захисту України, метою якої має бути “досягнення балансу між інтересами держави, суспільства та правами і свободами людини і громадянина під час забезпечення громадської безпеки та цивільного захисту у період дії правового режиму воєнного стану та у відбудовний період після закінчення воєнних дій відповідно до практики демократичних європейських держав”.

На даний час Стратегія так і залишилася на стадії розробки. Поряд з цим, існує Указ Президента України від 23 грудня 2022 “Про проведення огляду громадської безпеки та цивільного захисту”, метою якого є “оцінювання сучасних і перспективних загроз життєво важливих для держави, суспільства та особи інтересам, правам і свободам людини і громадянина, розроблення ефективної моделі протидії злочинності та іншим протиправним посяганням”. Які результати цього огляду, чи є вони взагалі, невідомо.

Згідно повідомлень керівництва МВС в країні постійно проводяться заходи щодо забезпечення внутрішньої безпеки і боротьби із злочинністю. В березні 2022 року радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко під час телемарафону заявляв, що рівень злочинності знизився в Україні під час війни майже до нуля.

У вересні 2023 року голова МВС України Ігор Клименко наголосив, що рівень злочинності в Україні за час війни знизився до 15%, однак водночас спостерігається зростання кількості випадків шахрайств.

У той же час голова Національної поліції України Іван Виговський стверджує, що рівень злочинності за два роки повномасштабної війни в Україні не підвищився, але зросла кількість тяжких і особливо тяжких злочинів, при цьому вулична злочинність стала меншою.

“Вулична злочинність стала меншою практично по всіх регіонах. Що стосується загальної кількості злочинів – вона зросла, в тому числі реєстрація тяжких і особливо тяжких. Це пояснюється, по-перше, через зміни в законодавстві. Раніше прості крадіжки кваліфікувалися як нетяжкі злочини, а зараз вони кваліфікуються як здійснені в умовах війни, і вже є тяжкими”, – заявив Виговський.

У січні 2024 року під час підсумкової наради щодо результатів роботи у 2023 році заступник Голови Нацполіції Андрій Нєбитов відрапортував про те, що  рівень злочинності в країні за окремими напрямами значно знизився, порівняно з довоєнним часом, зокрема вбивств поменшало на 15,8%, розбоїв – на 19,3%, грабежів – на 21,8%.

“Підрозділами Нацполіції розкрито 99% умисних вбивств, майже 99% від всіх тяжких тілесних ушкоджень зі смертельними наслідками, понад 96% зґвалтувань. Позитивна динаміка спостерігається і щодо протидії майновим злочинам. Спрямовано до суду 87 обвинувальних актів щодо організованих злочинних груп і організацій”, – повідомив Нєбітов.

Отже, незважаючи на відсутність програмних документів у вигляді стратегії та концепції, керівництво МВС України заявляє, що ситуація зі злочинністю в державі утримується на належному рівні, війна майже не вплинула на її показники.

Як оцінюють стан злочинності в Україні зарубіжні країни?

Наразі існує велика кількість рейтингів безпечних для проживання та туризму країн, які надають результати досліджень за величезним переліком критеріїв. Так, нещодавно Numbeo – сайт, де створено саму інформативну в світі базу даних про якість життя, оприлюднив рейтинг найбільш кримінальних європейських міст згідно індексу злочинності. Всього із 127 міст до нього потрапили 30, з яких 5 – українські: Дніпро, Одеса, Харків, Київ та Львів. При цьому Дніпро та Одеса зайняли 1-е та 2-е місця відповідно, Харків опинився на 5-му місці, столиця України – на 8-му, а Львів – посів 13-е місце.

Згідно з даними аналітиків World Population Review станом на 2023 рік (за 2024 рік поки ще немає інформації) найбільшу кількість злочинів скоєно в наступних країнах:

• Венесуелі (83,76 злочинів на 100 тисяч населення);
• Папуа-Новій Гвінеї (80,79 злочинів на 100 тисяч населення);
• Південній Африці (76,87 злочинів на 100 тисяч населення).

В цьому рейтингу Україна посіла 57-е місце зі 136 країн із показником 47,42 злочину на 100 тисяч жителів. Як пояснюють автори дослідження, високий рівень бідності та безробіття збільшують рівень злочинності у країні. І навпаки, суворі закони та контроль за рівнем злочинності з боку поліції, як правило, знижують його. Саме тому один з найнижчих рівнів злочинності у світі спостерігаються у Швейцарії, Данії, Норвегії, Японії та Новій Зеландії. У кожній з цих країн діють дуже ефективні правоохоронні органи, а в Данії, Норвегії та Японії – одні з найсуворіших законів про зброю у світі.

У 2022 році аналітики Global Risk Assessment визнали Україну однією з найнебезпечніших країн світу, що звичайно, також пов’язано з військовими діями на її території, розв’язаними РФ. Водночас, найбезпечнішими країнами світу визнали Нову Зеландію, Канаду, Японію, Південну Корею, Ісландію, Гренландію, Ірландію, Данію, Норвегію, Португалію та ще цілу низку країн, переважно європейських.

За повідомленням The Independent із посиланням на результати нового дослідження, яке визначило рівень небезпечних та безпечних країн світу у 2024 році, Україна опинилася серед найнебезпечніших країн. Як зазначають дослідники, це пов’язане з тим, що держава є зоною проведення активних бойових дій, але й рівень внутрішньої безпеки та злочинності відіграють в цьому важливу роль.

Консалтингова компанія International SOS створила інтерактивну мапу, яка інформує про потенційні загрози у різних країнах світу. Вимірювання було проведене за чотирма параметрами ризику: медичні, безпекові, пов’язані з кліматичними змінами та такі, що впливають на ментальне здоров’я людей.  З’ясувалося, за параметром ризику “безпека” Україна (разом із Сирією, Іраком, Афганістаном, Лівією, Єменом, Південним Суданом, Центральноафриканською Республікою та Сомалі) отримала найвищий рівень попередження – “екстремальний”.

Крім того, соціологами Інституту економіки та світу за сприяння центру вивчення конфліктів, який діє на базі австралійського Університету Сіднея, щорічно складається перелік найбезпечніших держав світу. В ньому України немає ні в цьому році, ні в попередніх роках.

В рейтингу Global Peace Index найбільш безпечною державою у світі протягом багатьох років визнано Ісландію, де показник злочинності є практично нульовим (одне вбивство за рік). Україна в цьому рейтингу також не значиться.

За версією Legatum Prosperity Index рейтинг найнебезпечніших країн відкриває Данія, що обумовлено низьким ступенем корупції у політиці та бізнесі (у 2021-му вона посіла першу позицію у рейтингу Corruption Perceptions Index). Його складено на підставі таких показників, як особиста свобода громадян, інвестиційне середовище, розвиток внутрішнього та зовнішнього ринків, інфраструктури, якість і безпечність життя, системи охорони здоров’я та освіти, екологічна ситуація, купівельна спроможність. В цьому рейтингу, як і в інших, Україну не віднесено до найнебезпечніших країн.

Отже, внутрішня безпека країни залежить від багатьох факторів, однак ключовими з них є:

• рівень злочинності: чим вищі його показники, тим більш небезпечною вважається країна;
• статус війни: чи перебуває зараз країна у стані війни;
• терористичні атаки: їх частота та масштаб;
• стабільність та ефективність уряду: стійкість влади та її грамотні рішення впливають як на зовнішню безпеку, так і внутрішню.

Лише проведення дієвих комплексних заходів щодо забезпечення внутрішньої безпеки країни, вивчення актуальних загроз і викликів з боку злочинності, розробка ефективної стратегії дій правоохоронних органів, а головне – її виконання, є запорукою небезпечного життя українців. І в цьому процесі ключовими факторами мають стати ефективне законодавство та суворе дотримання його вимог не тільки громадянами, але й керівництвом держави, яке на даний час застосовує принцип вибіркового правозастосування.

Оксана Іщенко