Індія, відома своєю молодою демографією, стрімко наближається до епохи, коли частка літніх людей значно зросте. За даними ООН, світове населення старішає швидкими темпами, і Індія не є винятком. Населення другої за чисельністю країни у світі поступово старіє, тоді як рівень народжуваності знижується. За прогнозами, до 2050 року кількість осіб старше 65 років зросте з 108 до 254 мільйонів, що складе 15% усього населення, а це означає, що все більше людей похилого віку залежатимуть від меншої кількості працездатних громадян.
Старіння населення в Індії: соціальні виклики, економічні загрози та боротьба за гідну старість
Старіння населення несе не лише економічні, а й соціальні виклики. Бідність серед літніх людей зростає, а випадки їх покинутості стають звичним явищем. Характерну для багатьох старих індійців жорстоку реальність відображає історія 65-річного Раджху Пуджале, якого осліплим залишили напризволяще рідні. Деякі старі опиняються в притулках, інші – просто на вулиці. Фізичне виснаження та знущання з боку родичів – реальність, з якою стикаються тисячі індійців похилого віку.
Ще більше загострюють проблему регіональні відмінності. У багатших південних штатах, зокрема, Керала і Таміл Наду, вже відчувається тиск через старіння населення, тоді як північні регіони з високою народжуваністю продовжують поставляти робочу силу. Це створює нерівномірне навантаження на соціальні й економічні системи.
Попри демографічне вікно можливостей, коли працездатне населення ще переважає, експерти застерігають: без інвестицій в освіту, медицину та робочі місця Індія ризикує втратити шанс на економічний ривок. Ускладнює ситуацію гендерна нерівність: часто без засобів до існування залишаються жінки похилого віку, а низька участь жінок у робочій силі підриває економічний потенціал країни.
Щоб впоратися з викликами, Індія має знайти власний шлях. Рішенням може стати заохочення літніх людей залишатися економічно активними, розширення соцзабезпечення та адаптацію глобального досвіду до місцевих реалій.
Наслідки старіння населення для економіки
Незважаючи на досягнення в медицині, Індія стикається з дефіцитом спеціалізованих послуг для літніх людей. Так, онколог Ранджана Срівастава описує особистий досвід, коли її родина в Індії зіткнулася з відсутністю належного паліативного догляду для тяжкохворого родича. Вона підкреслює, що доступ до необхідних медикаментів, зокрема, морфіна, обмежений через регуляторні бар’єри та страх перед залежністю, що призводить до страждань пацієнтів.
Залишається відчутною різниця у доступі до медичних послуг між міськими та сільськими районами Індії. У сільській місцевості часто бракує необхідної інфраструктури та кваліфікованого персоналу. Проєкт “10 Bed ICU”, започаткований під час пандемії ковіду, створив понад 200 відділень інтенсивної терапії у сільських лікарнях, використовуючи технологію телемедицини для зв’язку з фахівцями з міст. Це дозволило значно покращити якість медичної допомоги у віддалених районах.
Зі зростанням частки літніх людей Індії необхідно терміново розвивати геріатричну медицину та забезпечувати рівний доступ до якісної медичної допомоги по всій країні. Без належних реформ система охорони здоров’я може не впоратися з майбутніми викликами, що поставить під загрозу добробут мільйонів громадян.
Урбанізація як загроза для “joint families” та демографічний парадокс Індії: старіння півдня та молодість півночі
Індія відома своїми багатопоколінними сім’ями, де кілька генерацій проживають під одним дахом. Але наразі в країні відбуваються помітні соціальні зміни. Традиційна модель “joint family” відходить у минуле під впливом урбанізації та міграції молоді до міст і за кордон у пошуках кращих можливостей. Це призводить до зменшення кількості багатопоколінних домогосподарств та створює нові виклики у сфері догляду за літніми людьми.
За даними перепису населення, частка “joint families” в Індії зменшилася з 19,1% у 2001 році до 16,1% у 2011 році. Ця тенденція особливо помітна серед малозабезпечених верств населення. Прагнучи кращої освіти та роботи в міських центрах, молоді люди залишають рідні домівки, залишаючи своїх батьків та дідусів без традиційної підтримки.
Через відсутність соціальної підтримки та розпад традиційних сімейних структур багато літніх людей залишаються без належного догляду. Це означає, що потрібно покращувати соціальне забезпечення, надавати фінансову допомогу та створювати програми підтримки літніх людей.
У південних штатах Індії Тамілнад, Андхра-Прадеш, Телангана, Керала та Карнатака народжуваність значно знизилася через вищий рівень освіти, кращий доступ до медичних послуг та урбанізацію. У 2021 році середній показник по країні становив 1,9 дитини на жінку, що нижче рівня простого відтворення (2,1). У південних штатах цей показник ще нижчий: у Тамілнаді – 1,4, в Андхра-Прадеш та Телангані – 1,5, у Кералі – 1,5, у Карнатаці – 1,6. Це призводить до старіння населення та можливого скорочення робочої сили. Місцева влада навіть закликає сім’ї мати більше дітей, щоб запобігти демографічному спаду.
У північних штатах Індії Біхар та Уттар-Прадеш народжуваність залишається високою – 3 та 2,7 дитини на жінку відповідно. Це пов’язано з нижчим рівнем економічного розвитку, обмеженим доступом до освіти та медичних послуг, а також збереженням традиційних соціальних норм. Висока народжуваність забезпечує молоде та зростаюче населення, але також створює тиск на ресурси та інфраструктуру.
Молодь з північних штатів Індії часто переїжджає до південних та західних регіонів у пошуках кращої долі. Це допомагає втамувати кадровий голод в старіючих штатах і сприяє економічному зростанню. Однак така міграція створює тиск на інфраструктуру в нових місцях проживання та необхідність інтеграції мігрантів. Крім того, відтік працездатного населення з північних штатів може уповільнити їхній власний економічний розвиток.
Роль ШІ та автоматизації в Індії: порятунок від кадрового голоду чи загроза масового безробіття
У певних секторах економіки Індія стикається з дефіцитом кваліфікованих працівників. У відповідь на ці тенденції країна активно впроваджує автоматизацію та робототехніку, прагнучи підвищити продуктивність і компенсувати нестачу робочих рук..
На індійських виробництвах все частіше використовують автоматизовані системи та роботи, щоб підвищити ефективність і якість продукції. Це зменшує залежність від людей. Але автоматизація може призвести до зростання безробіття, тому важливо вже зараз розробляти політику, що допоможе людям знайти роботу.
В агрогалузі для моніторингу посівів, внесення добрив та інших задач активно використовують безпілотники. Це сприяє підвищенню врожайності та оптимізації використання ресурсів. Проте автоматизація в сільському господарстві може призвести до скорочення робочих місць для некваліфікованих працівників.
У сфері послуг, зокрема в кол-центрах, активно впроваджуються рішення на основі ШІ для обробки запитів клієнтів. Це дозволяє компаніям знижувати витрати та підвищувати швидкість обслуговування. Однак штучний інтелект значно впливає на індійський сектор технологічного аутсорсингу, ставлячи під загрозу багато високооплачуваних робочих місць.
Щоб зменшити негативні наслідки автоматизації, Індії потрібно інвестувати в освіту та перекваліфікацію працівників. Розвиток цифрових навичок і адаптація до нових технологій допоможуть людям залишатися конкурентоспроможними на ринку праці. Автоматизація рутинних завдань може призвести до зникнення деяких професій, тому важливо готувати працівників до нових ролей у цифровій економіці.
Індія на роздоріжжі: як світовий досвід допоможе подолати демографічні виклики
Старіння населення є глобальною проблемою, і країни шукають способи її вирішення. Ймовірно, Індія може використати міжнародний досвід для розробки власних рішень. Багато країн підвищують пенсійний вік, щоб зменшити навантаження на пенсійні системи та зберегти кваліфіковану робочу силу. Так, у Німеччині пенсійний вік підвищується до 67 років, в Японії компанії заохочують працівників працювати до 70 років. Індії, з її різноманітною економікою, можливо, доведеться адаптувати цей підхід до своїх умов.
Для заповнення дефіциту робочої сили європейські країни залучають мігрантів. Німеччина має програми для залучення кваліфікованих кадрів з-за кордону. В Індії внутрішня міграція вже допомагає забезпечити робочу силу в різних регіонах, але потрібно покращити умови для мігрантів та забезпечити їх соцзахист.
Багато країн впроваджують політики для покращення умов праці та залучення більше жінок до роботи. Наприклад, у Швеції є хороша підтримка сімей з дітьми та гендерна рівність, що допомагає жінкам працювати. В Індії збільшення кількості працюючих жінок може допомогти впоратися зі проблемами, пов’язаними зі старінням населення.
…Щоб ефективно використати міжнародний досвід, Індія має врахувати власні культурні, економічні та соціальні особливості. Перед нею стоїть вибір: адаптуватися до демографічних змін або зіткнутися з їхніми наслідками без належної підготовки. Комплексний підхід, що поєднує пенсійні реформи, зважену міграційну політику та покращення умов праці, може стати ключем до стабільного розвитку. Важливо діяти своєчасно, адже виклики старіння населення вже даються взнаки.
Тетяна Вікторова
