Дитина війни. На жаль до нашого повсякденного лексикону останнім часом увійшло це слово. Страшні воєнні дії на території України зачепили не тільки військових, але й мирне населення, серед якого значну частину складають саме діти. В той час, коли дитина повинна радіти сонечку, навчатись, гуляти з друзями та пізнавати світ, багато маленьких українців змушені переховуватись у підвалах від ворожих обстрілів, навчатись онлайн при відсутності електропостачання, боятись вийти на прогулянку до лісу, бо можна потрапити на вибуховий пристрій.
Остаточну кількість дітей які постраждали від воєнних дій зараз встановити не можливо, але у всякому випадку можна сказати, що діти, які зараз мешкають в України, особливо на окупованих територіях, територіях активних бойових дій та прилеглих до них, безумовно, є в широкому розумінні слова – дітьми війни. Але щодо законодавчих понять, то тут не все так просто.
Це питання ми попросили прокоментувати юристів адвокатського об’єднання “Репешко і партнери”, а також надати практичні рекомендації нашим читачам.
Наразі в законодавстві паралельно існують два поняття “дитина війни”. Одне – на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року згідно ст. 1 якого «дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менш як 18 років». Друге – на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 р. № 268 «Про затвердження порядку надання статусу дитини, яка постраждала в наслідок воєнних дій та збройних конфліктів». Слід зазначити, що за час свого існування Постанова №268 зазнала деяких трансформацій, бо у 2017 році на час прийняття згідно з нею права на отримання статусу мала дитина, яка просто постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, а вже у 2023 році право на отримання статусу мала дитина, а також особа, яка постраждала під час здійснення антитерористичної операції й заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі й стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях не досягла 18 років (повноліття), які внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів постраждала згідно з переліченими пунктами.
Наразі ми розглянемо саме статус, який надається дитині постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 р. № 268 станом на 2024 рік.
Зараз право на отримання статусу згідно з пунктам 3 постанови має дитина, а також особа, яка на час воєнних дій, збройних конфліктів, збройної агресії Російської Федерації не досягла 18 років (повноліття), і в результаті:
- отримали поранення, контузію, каліцтво;
- зазнали фізичного, сексуального насильства;
- були викрадені або незаконно вивезені за межі України;
- залучалися до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань;
- незаконно утримувалися, у тому числі в полоні;
- зазнали психологічного насильства.
Своєю чергою, як ми бачимо, за даною постановою не має часового обмеження щодо виникнення травматичної ситуації відносно дитини, а отже даний документ регулює період не тільки з 24 лютого 2022 року, але й події, що виникли раніше. Головні критерії – це дитина до 18 років та дії, які виникли від збройних конфліктів, збройної агресії Російської Федерації.
Зазвичай на даний час дітей, які підпадають під дію зазначеної постанови Кабінету міністрів України, також в побуті називають «дитина війни», що не є вірним та ще більше заплутує ситуацію з цими двома різними статусами. В самій цій постанові поняття «дитина війни» не вживається. Зазначене поняття належить закону та відноситься до осіб, які були такими на час закінчення другої світової війни.
Суттєвим моментом є ще територіальність питання. Дитина, яка завжди мешкала та мешкає, наприклад, в Ужгороді чи Білій Церкві, отримати даний статус може тільки за пунктом «отримали поранення, контузію, каліцтво» за результатами здійснення ворожих обстрілів. Пункт «зазнали психологічного насильства» на нашу думку, в цьому випадку, зовсім не доречний.
Статус надається органом опіки та піклування за зареєстрованим місцем проживання, в тому числі як внутрішньо переміщеної особи, за місцем звернення, якщо місце проживання дитини не зареєстроване або задеклароване або зареєстроване на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованій Російською Федерацією, або за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування.
Звернутись за отриманням дитиною такого статусу мають право батьки або особи, які їх замінюють, її родичі (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра), вітчим, мачуха, представник органу опіки та піклування. Дитина, яка досягла 14 років, має право звернутись за отриманням такого статусу самостійно.
При кожній місцевій громаді існує своя служба у справах дітей. Саме до неї подаються заява про надання статусу, згода на обробку персональних даних і засвідчені в установленому порядку копії таких документів: свідоцтва про народження дитини або іншого документа, що посвідчує особу дитини; документа, що посвідчує особу заявника; документа, що підтверджує повноваження законного представника дитини (у разі коли дитина постійно проживає/перебуває у закладі охорони здоров’я, закладі освіти або іншому дитячому закладі – документа, що підтверджує факт перебування дитини в такому закладі) або родинні стосунки між дитиною та заявником; довідки про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи (у разі наявності); паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки (у разі наявності); паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон (у разі наявності); витягу з реєстру територіальної громади (у разі наявності).
У разі отримання поранення, контузії, каліцтва ще подаються виписки з медичної картки дитини або консультаційного висновку спеціаліста, а також копії:
– заяви про вчинення щодо дитини кримінального правопорушення або про залучення дитини до провадження як потерпілої, зареєстрованої в установленому порядку у відповідних правоохоронних органах;
– витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження (незалежно від результатів досудового розслідування) за зазначеною заявою про вчинення злочину щодо дитини в зоні воєнних дій та збройних конфліктів;
– висновку експерта за результатами судової експертизи (за наявності), проведеної в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні, якою встановлено факти фізичного, сексуального насильства щодо дитини внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
У разі зазнання психологічного насильства також подаються:
– висновок оцінки потреб сім’ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. До оцінювання потреб сім’ї (особи) може бути залучений психолог, психотерапевт, психіатр,
– копія посвідчення з написом “Посвідчення члена сім’ї загиблого”,
– копії свідоцтва про смерть та документа, що підтверджує загибель особи внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, або копія документа, що підтверджує смерть особи внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, у разі загибелі батьків дитини або одного з них із числа цивільних осіб.
Якщо дитина підпадає під декілька пунктів травмуючих дій, ви самі обираєте з яких саме підстав отримувати статус, але рекомендується отримувати з найбільш вагомої підстави.
Цікава проблема обговорюється широким загалом населення та полягає в наступному. Багато дітей отримують зазначений статус саме за підпунктом 6 пункту 3 постанови – «зазнали психологічного насильства». З цим трудно сперечатись, бо дитина яка просиділа в підвалі будинку на Північній Салтівці в Харкові два тижні під обстрілами без світла, з обмеженим доступом до питної води та їжі, безумовно зазнала такого насильства. Ці дні можуть непередбачувано відбитись надалі на розвитку дитини, бо деякі дітки навіть переставали розмовляти після цього. І ось тут виникає маса побоювань – як надалі це може відобразитися на житті дитини, виборі її професії, допуску до якогось конкретної роботи при працевлаштуванні.
Не таємниця, що особи, які працевлаштовуються, наприклад, до Служби Безпеки України, проходять різносторонню та багаторівневу перевірку. Чіткої відповіді на дане питання поки не існує, бо ми ще не дійшли до того проміжку часу, коли діти, отримавши даний статус працевлаштовуються, вступають на навчання. Застережливі батьки навіть при наявності умов отримання зазначеного статусу воліють його не отримувати. Інші – навпаки, сподіваються, що надалі будуть визначені значні пільги та компенсації для таких дітей. Кожен вирішує для себе самостійно.
В нашій практиці зустрічаються непоодинокі випадки, коли після подання документів до служби у справах дітей згідно з визначенням: «зазнали психологічного насильства», до помешкання родини приходять працівники зазначеної служби для складання акту обстеження побутових умов, при цьому деякі зупинялись на порозі та далі в квартиру не проходили, а деякі – проводять повний огляд помешкання, особливо прискіпливо з’ясовуючи все, що стосується дитини.
В постанові Кабінету міністрів України, про яку ми казали раніше, чітко зазначено, що при розгляді документів за даним пунктом центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді готує висновок оцінки потреб сім’ї (особи) у соціальних послугах. Саме в рамках підготовки такого висновку здійснюються зазначені візити, а от же подаючи відповідні документи на отримання статусу, будьте готові до візиту представників офіційних органів, які будуть ретельно оглядати ваші побутові умови проживання. Чи маєте Ви право не допустити представників для огляду? Безумовно так! Чи вплине це на отримання статусу? Залежить від конкретної родини та конкретної ситуації. У всякому випадку як що вам нічого переховувати, то зі службою у справах дітей краще співпрацювати. Навіть в подальшому може виникнути багато ситуацій, коли зазначена служба буде вам в нагоді з різних питань, які можуть виникнуть в майбутньому і не пов’язані з отримання дитиною зазначеного статусу. Йдучи з ними на конфлікт, ви вже певним чином складаєте враження про свою родину й звичайно не в кращому сенсі.
Рішення про надання або відмову в наданні статусу “дитина війни” приймається органом опіки та піклування протягом 30 календарних днів з дати реєстрації заяви про надання статусу за результатами розгляду комісії з питань захисту прав дитини документів,
Досягнення особою повноліття не є підставою для скасування статусу.
Й саме основне питання, яке хвилює всіх – що ж дає дитині статус, отриманий згідно постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 р. № 268 ?
Пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року на дітей, які зараз отримують статус згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 р. № 268 не розповсюджується.
Наразі ніяких офіційних виплат від держави, як і пільг чинним законодавством не передбачено. Значну частину цього питання віддано на розгляд органам місцевої влади, які в своєю чергою не квапляться з ініціативами.
Багато батьків оформлює такий статус дитині саме розраховуючи на подальшу перспективу, сподіваючись, що якісь компенсації, безоплатні путівки до таборів, пільги на освіту будуть встановлені в подальшому, а зараз якщо є не дуже складана можливість з оформленням статусу, то її треба використовувати.
Єдина пільга, яка наразі офіційно встановлена для дітей зі статусом постраждалих внаслідок війни передбачена Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року згідно зі статтею 7 пунктом 10 якого «Діти з числа внутрішньо переміщених осіб чи діти, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, які навчаються у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, забезпечуються безкоштовним харчуванням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
В офіційних кулуарах точиться багато розмов про можливі пільги для таких дітей в майбутньому, але зараз зрозуміло, що це не саме актуальне питання для країни. Надалі обсяг пільг значною мірою буде залежить від кількості осіб, яким їх потрібно буде надавати та від обсягу фінансування з держбюджету чи допомоги міжнародних донорів.
