У сучасній війні технології виходять на перший план, а людина втрачає ключову роль: Іван Киричевський

Сучасна війна радикально відрізняється від воєн попередніх епох. Змінюються не лише способи ведення бойових дій, але й сама природа війни. Якщо у ХХ столітті основним фактором залишалася людина з її рішеннями, волею, помилками і стратегіями, то у ХХІ столітті на передній план стрімко виходять технології. Саме в такій реальності розгортається російсько-українська війна, яка демонструє принципово нову структуру бойових дій, де роль людини відсувається, а високі технології стають головною рушійною силою. Про особливості цієї трансформації висловив свою думку військовий аналітик Іван Киричевський.

Експерт називає війну, що відбувається в Україні, першою в історії, де поняття “Технології” вийшло на чільне місце:

“Наша поточна війна проти РФ – мабуть все ж перша в історії, де на чільне місце вийшло саме поняття “Технології”, а уже далі поняття “Організація” та “Світогляд”.

Киричевський звертає увагу, що це чітко проявляється навіть у західних аналітичних матеріалах і публікаціях, коли описується, наприклад, успішна атака на стратегічну авіацію Росії, яку українські сили здійснили у день, що в західній пресі отримав умовну назву “День Малюка”. Як зазначає аналітик, у таких оцінках з’являються компліментарні формулювання про те, що Україна фактично переписує правила ведення війни, спираючись на сучасні технології.

Водночас експерт порівнює нинішній стан речей із досвідом Другої світової війни. Він нагадує, що у тій війні цивілізований світ зміг досягти перемоги зовсім не завдяки перевазі технологій. Першорядним тоді був саме світогляд: бачення цілей, визначення принципів, розуміння того, за що борються союзники антигітлерівської коаліції. Лише після цього на другий план виходила організація — тобто структура управління, координація дій, логістика, виробництво. І вже на третьому місці стояли технології.

Аналітик звертає увагу, що можна скільки завгодно захоплюватися характеристиками відомого німецького танка “Тигр”, який у своїх технічних параметрах справді залишався зразком потужної бронетехніки того часу. Однак, як підкреслює Киричевський, не сам “Тигр” визначав перебіг війни. Вирішальним було те, наскільки оперативно антигітлерівська коаліція знаходила ефективні засоби боротьби проти цього танка та адаптувалася до нових викликів.

Він також наводить менш відомий приклад, коли преса періоду Другої світової описувала кампанію зі збиття крилатих ракет “Фау-1” над територією Великої Британії як “першу війну роботів”. З британського боку ці німецькі ракети знищували американські зенітні системи, які вже тоді оснащувалися елементарними балістичними комп’ютерами для розрахунку траєкторій. Але, як підкреслює Киричевський, навіть за таких умов основною лишалася саме людина, її рішення, швидкість реагування, гнучкість у прийнятті рішень. Людина залишалася суб’єктом війни, а техніка — лише інструментом.

Натомість тепер, як наголошує Киричевський, ситуація змінилася фундаментально. Саме техніка вийшла на перший план, а людина поступово втрачає центральну роль у безпосередньому веденні бойових дій. Сучасні системи озброєнь, безпілотники, автоматизовані системи наведення, штучний інтелект, автономні розвідувальні комплекси — все це поступово знижує роль живого військовослужбовця у бойовому процесі. Аналітик зазначає, що ми вже перебуваємо в точці, де Людина відсунута на другий план, тоді як Техніка формує перебіг самої війни.

Саме тому, підкреслює Киричевський, постає фундаментальне питання — до якого цивілізаційного устрою веде нас цей процес? Адже відповідь на нього визначить не лише концепції розвитку армій, а й модель всього суспільства, до якої ми прийдемо у найближчі десятиліття. Від цього залежатиме, якого типу армії та якого типу озброєння нам будуть потрібні.

Аналітик висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції.