Міністерства – це серце державного управління, де повинні працювати найкращі та найдосвідченіші фахівці з високими моральними якостями. Особливо важливо, щоб саме Міністерство освіти і науки було прикладом професіоналізму та етичності, адже від його рішень залежить майбутнє наших дітей та країни. Однак реальність часто виявляється іншою. Міністр Оксен Лісовий та його заступник Михайло Винницький неодноразово потрапляли у скандали, їхні висловлювання викликали хвилю обурення, а спроби впровадження реформ здаються далекі від дійсних потреб освіти.
Михайло Винницький у центрі критики та недовіри
Один з таких інцидентів стався нещодавно, коли заступник міністра освіти Михайло Винницький на нараді під головуванням віцепрем’єр-міністра України Ірини Верещук, присвяченій питанням перебування українців за кордоном, порівняв українських науковців та студентів у Польщі з бомжами. Слова, які пролунали від топ-чиновника, викликали обурення та стали приводом для серйозних дискусій про компетентність та моральність тих, хто керує нашою освітою.
На тій нараді, Винницький заявив:
“Якщо громадянин України працює в польській школі — це просто громадянин України, який знаходиться за кордоном. Він не вчитель, він не студент. Чим займається громадянин України за кордоном — не питання до української держави. Вона не питає, чи він студент, чи він там бомжує, чи працює”.
Така заява викликала негайну реакцію Ірини Верещук, яка публічно осудила Винницького за такі слова.
“Пане, Михайле, ну що це ви таке говорите? Припиніть, бо це виглядає нікчемно”, – закликала Верещук.
Цей інцидент підняв на поверхню низку інших проблем, пов’язаних з поведінкою та рішеннями керівництва МОН. Першим про скандальні слова Винницького повідомив доцент кафедри мовознавства Інституту славістики ім. Польської академії наук Павло Левчук у своєму пості на Facebook. Він висловив своє обурення тим, що заступник міністра порівняв українських науковців з бомжами.
“Я не писав би цих слів, але сьогодні прозвучали слова, котрі мене особисто зачепили і вважаю, що про це варто написати. Сьогодні заступник міністра – пан Михайло Винницький – сказав такі слова, що незалежно від того чи студенти з України у Польщі, вчителі в школах і науковці вчаться чи бомжують, для України вони не студенти, не вчителі і не науковці. Я не знаю чому науковців порівняли з бомжами.
Може ми погано виглядаємо, може треба було вдягнути парадний костюм, хоча сам пан був у сорочці. Але, давайте по суті… Заступник міністра МОН назвав нас бомжами. Я запитав, чи тепер я маю відмовитись від членства в редколегіях українських фахових видань, перестати приймати стипендіатів з України, перестати вчити українських дітей, перестати вести Ukraińskie wtorki, якщо для цієї держави ми бомжі. Пан заступник пробував щось відповісти, але його справедливо перебила пані прем’єрка, пан образився і вимкнувся”, – повідомив Левчук.
Проте, попри такий гучний скандал, незрозумілим виглядає те, що керівництво Кабміну, здається, не звертає уваги на поведінку та висловлювання заступника міністра освіти.
Хто такі Оксен Лісовий і Михайло Винницький
За інформацією Міністерства освіти і науки, Лісовий працював вчителем у Києво-Могилянському колегіумі, тренером з фехтування в юнацькій організації “Січ” та займав керівну посаду в генеральній дирекції “Укртелекому”. У 2004 році він очолив Малу академію наук (МАН) — державну організацію, яка займається позашкільною освітою та проводить олімпіади серед школярів.
Оксен Лісовий часто опиняється у центрі уваги через скандали. Один із найгучніших скандалів стався, коли його дисертацію на здобуття ступеня кандидата наук було звинувачено у плагіаті. Незалежні експерти виявили численні запозичення в його роботі без належного посилання на джерела. Це викликало хвилю критики в академічних колах і поставило під сумнів його наукову репутацію. Незважаючи на те, що Лісовий заперечував звинувачення, стверджуючи, що всі запозичення були оформлені належним чином, скандал суттєво підірвав його авторитет. В результаті Лісовий відмовився від наукового ступеня кандидата наук.
Інший скандал виник нещодавно у розпал вступної кампанії до аспірантури. Оксен Лісовий оголосив, що цього року контрактної форми навчання не буде. Ця заява пролунала ввечері того дня, коли перші абітурієнти складали вступний іспит, що означало зміну правил гри вже під час її проведення.
Михайло Винницький, заступник Оксена Лісового, народився в місті Кітченер-Ватерлу, Онтаріо, Канада, в родині активних представників української діаспори. Понад 40 років він активно брав участь у діяльності організації “Пласт” (організацію, яку активно критикують), де був виховником і організатором літніх таборів для новацтва та юнацтва.
Він має досвід роботи в сфері продаж та консультування з питань організаційного розвитку для багатьох українських компаній. У минулому Винницький керував секретаріатом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (2019-2022 р.р.) та викладав у Львівській бізнес-школі Українського Католицького Університету. З 19 травня 2023 року обіймає посаду заступника міністра освіти і науки.
Показовим є те, що Винницький є номінантом антипремії “Академічна негідність” у номінації “Посіпака року 2023”.
Відомо, що він має подвійне громадянство – українське та канадське. У минулому він потрапляв у скандали через свої висловлювання, зокрема, щодо необхідності зменшити кількість вищих навчальних закладів в Україні втричі. Крім того, під час роботи у секретаріаті Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, Винницький працевлаштував свою дружину та надав їй премію. НАЗК виявило ознаки корупційних порушень у його діях, а суд визнав його винним, проте пізніше справу було закрито.
Наслідки для сфери освіти
Враховуючи всі ці факти, виникає питання: чому люди з такою сумнівною репутацією займають ключові посади у Міністерстві освіти і науки? Які наслідки їх рішення і заяви мають для української системи освіти, наших дітей, молоді та науковців?
Скандальні дії та висловлювання керівників МОН можуть мати серйозні наслідки для всієї системи освіти і науки в Україні, і вони вже проявляються. План МОН щодо переведення дітей на офлайн освіту під час війни вже викликає обурення серед батьків, які вважають, що такі зміни наражають їх на додаткову небезпеку та створюють значні труднощі у забезпеченні безпеки.
Скандали та контроверсійні рішення керівництва Міністерства освіти і науки можуть мати довгострокові негативні наслідки для освітньої системи України в цілому, адже вони підривають довіру до тих, хто повинен бути взірцем компетентності та моральності. Коли керівники міністерства допускають образливі висловлювання та необдумані кроки, це створює атмосферу нестабільності та невпевненості в освітньому середовищі.
По-перше, такі дії деморалізують вчителів і викладачів, які щоденно працюють над розвитком та вихованням молодого покоління. Вчителі, науковці та студенти, які заслуговують на повагу та підтримку, відчувають себе знеціненими та не підтриманими державою, можуть втратити мотивацію до роботи, що негативно вплине на якість освіти. Втрата професійного задоволення та відчуття значущості своєї праці може призвести до відтоку кадрів з освітньої сфери, що ще більше посилить кризу.
По-друге, кожне образливе слово, кожен необдуманий крок керівництва МОН резонує у серцях тих, хто вірив у зміни на краще. Наукова спільнота вже висловлює своє обурення з приводу нововведення у 2024 році щодо вступу в аспірантуру, яке вважає незаконним та таким, що вбиває сучасну українську науку. Такі скандали можуть відлякувати молодих людей від вибору професійного шляху в науці та освіті. Якщо студенти бачать, що їхні наукові здобутки і зусилля не цінуються, а їх самих можуть порівнювати з бездомними, вони можуть втратити бажання розвиватися в цій сфері. Це може призвести до відтоку молодих талантів за кордон, де їхні знання та навички будуть більш затребуваними й шанованими. А це не просто втрати для окремих осіб, це втрати для всієї країни, яка може залишитися без інтелектуального потенціалу, необхідного для її розвитку.
По-третє, недовіра до керівництва міністерства може знизити підтримку громадськості та інвесторів, як внутрішніх, так і зовнішніх, у розвиток освітніх проєктів і реформ. Інвестори та міжнародні партнери можуть сумніватися у доцільності вкладення ресурсів у систему, яка знаходиться в кризовому стані та керується людьми, чия компетентність викликає сумніви.
Врешті-решт, такі скандали завдають шкоди репутації України на міжнародній арені. Освітня система є одним з ключових аспектів іміджу країни, і коли вищі посадовці допускають помилки та необдумані висловлювання, це негативно впливає на те, як Україна сприймається у світі. Це може мати далекосяжні наслідки для міжнародної співпраці в галузі освіти, науки та технологій.
