З початку повномасштабного вторгнення міжнародна спільнота надала нашій країні майже 11 мільярдів доларів гуманітарної допомоги. Мільярдні суми надійшли також від благодійних організацій, приватних осіб та самих українців. Нещодавно ООН оголосила про нову гуманітарну ініціативу – у 2025 році для України планують зібрати ще 3,3 мільярда доларів.
Але попри такі значні суми, система надання допомоги залишається надто централізованою й неефективною. Держави-донори, агентства ООН та міжнародні неурядові організації (INGOs) продовжують контролювати фінансові потоки, ухвалювати ключові рішення й визначати, хто та яку підтримку отримає. Це – втрачена можливість змінити стару, громіздку модель надання гуманітарної допомоги на більш гнучку й модернізовану. І ця ситуація стає ще більш тривожною, оскільки в найближчі місяці та роки фінансування України може скоротитися.
Про це йдеться у дослідженні Annual Localization Survey, проведеному Refugees International спільно з українською організацією East SoS. Аналітики опитали 50 представників структур, які фактично керують розподілом міжнародної допомоги для України. Висновки невтішні: замість того, щоб більше залучати місцеві організації, які краще знають реальні потреби людей, великі міжнародні гравці продовжують монополізувати цей процес.
І це при тому, що численні дослідження доводять: якщо підтримка надходить безпосередньо до місцевих організацій, це не лише підвищує ефективність і адресність допомоги. Це також обходиться дешевше – витрати зменшуються на 15,5–32%, залежно від програми. Ба більше, локальні донорські ініціативи спрацьовують швидше й точніше, бо їх організатори краще розуміють ситуацію на місцях.
Світ допомагає Україні, але хто контролює фінансові потоки?
Утім, навіть попри очевидні переваги, міжнародні організації не поспішають змінювати систему. Україна, яка вже довела свою здатність самоорганізовуватися у кризових умовах, досі отримує більшість гуманітарної допомоги через посередників. А це означає, що значна частина ресурсів іде не туди, де вони потрібні найбільше.
Попри доведену ефективність місцевих організацій, вони отримують лише мізерну частку гуманітарного фінансування. За даними ООН, менше 1% від усіх відстежуваних коштів спрямовується безпосередньо українським громадським та благодійним організаціям. Служба фінансового моніторингу ООН (FTS) засвідчує, що у 2024 році Україна потребувала 31,07 млрд $, натомість отримала лише 22,82 млрд $, що становить 73,4%.
Хоча в період з березня по жовтень 2024 року пряме фінансування від донорів зросло найбільше за весь час війни (25 мільйонів доларів із загального бюджету в 1,76 мільярда), це все одно крапля в морі. Загалом із лютого 2022 року по жовтень 2024 року місцеві організації отримали лише 0,8% усієї гуманітарної допомоги – це 80,1 мільйона доларів із загальних 9,95 мільярда.
При цьому липневе дослідження Passing The Buck Ukraine показало, що місцеві організації працюють економічніше за міжнародні структури. Значна частина коштів, які йдуть через ООН та міжнародні неурядові організації, витрачається на оплату їхнього персоналу. Навіть якщо враховувати різницю у вартості життя, витрати на міжнародних працівників значно перевищують витрати на місцеві команди. І все ж, попри ці очевидні цифри, система гуманітарної допомоги залишається надмірно централізованою й неефективною.
Як розподіляється гуманітарне фінансування?
Гуманітарна допомога спрямовується на різні напрями, щоб забезпечити людей всім необхідним під час кризи.
– Продовольча безпека (15,7%)
Головним пріоритетом залишається забезпечення людей їжею та боротьба з нестачею продовольства. Це включає розподіл продуктових наборів, підтримку сільського господарства та допомогу найбільш уразливим верствам населення.
– Захист населення (14,2%)
Фінансування спрямовується на захист прав людини, підтримку вразливих груп, правову допомогу та боротьбу з насильством. Це також включає психологічну підтримку та допомогу жертвам агресії.
– Фінансування кількох секторів одночасно (14,5%)
Частина коштів розподіляється між кількома напрямами, які доповнюють один одного. Це можуть бути комплексні програми допомоги, що охоплюють одразу кілька сфер – наприклад, житло, харчування та медичну допомогу.
–Житло та непродовольчі товари (12,3%)
Багато людей втрачають домівки через війну чи природні катастрофи. Фінансування цього напряму допомагає забезпечити їх тимчасовим житлом, ковдрами, одягом та іншими необхідними речами.
–Охорона здоров’я (7,1%)
Критично важливий напрям, який охоплює постачання ліків, підтримку лікарень, вакцинацію та екстрену медичну допомогу. У кризових умовах доступ до якісного лікування може стати питанням життя і смерті.
–Освіта (9,9%)
Навіть у найскладніші часи діти мають право на освіту. Це фінансування спрямоване на підтримку шкіл, забезпечення навчальних матеріалів і створення безпечного освітнього середовища для дітей, які опинилися в кризовій ситуації.
–Координація таборів для переселенців
Щоб люди, які втратили житло, мали дах над головою, потрібна ефективна організація допомоги. Цей напрямок охоплює управління таборами, розселення та забезпечення базових потреб.
–Водопостачання та санітарія (5,4%)
Доступ до чистої води, гігієнічних засобів і нормальних санітарних умов – це основа виживання. Фінансування цієї сфери допомагає запобігти спалахам хвороб і покращити якість життя людей у кризових регіонах.
Які країни допомагають найбільше?
США (28,4%) традиційно є найбільшим донором, що стабільно підтримує гуманітарні програми.
Німеччина (20,3%) родить другий за обсягом внесок, підкреслюючи лідерство країни в міжнародній допомозі. Європейська комісія (9,0%) – координує фінансову підтримку від країн-членів ЄС. Норвегія (6,2%) та Велика Британія (5,9%) – традиційно активні у гуманітарних місіях. Японія, Франція, Швейцарія, Саудівська Аравія, Нідерланди (2-5%) – спрямовують кошти на продовольчу безпеку, інфраструктуру та соціальні проєкти.
Отже, гуманітарне фінансування є глобальним процесом, де ключову роль відіграють США, ЄС і європейські країни, тоді як менші внески допомагають розширити підтримку на різні напрями допомоги.
Як зробити гуманітарну допомогу для України ефективнішою?
Цитовані дослідження містять своє бачення покращення системи гуманітарної допомоги. Серед рекомендацій:
1. Прозорість витрат
Міжнародні донори та організації, зокрема ООН, мають чітко звітувати про всі витрати на допомогу Україні. Гуманітарні потреби постійно зростають, а фінансування обмежене, тому важливо, щоб кожен долар використовувався ефективно. Своїм дослідженням правозахисна організація Refugees International вже зробила перші кроки в аналізі бюджетів, але для реального покращення ситуації потрібна повна відкритість усіх фінансових потоків.
2. Справедливий розподіл коштів
Українські громадські організації мають отримувати більше фінансування. Задля цього ООН та міжнародні НУО повинні передавати частину своїх адміністративних витрат (накладних витрат) українським партнерам. Це допоможе місцевим організаціям розвиватися та працювати стабільніше. Донори мають підтримувати інноваційні моделі фінансування, які дозволять напряму спрямовувати більше коштів українським НУО.
3. Новий підхід до гуманітарних фондів
Потрібні ефективніші механізми фінансування. Серед можливих рішень:
- “Об’єднаний фонд 2.0” – оновлена система, що дозволить більшій кількості коштів надходити безпосередньо до місцевих організацій.
- Передача CBPF (Об’єднаного фонду) під управління певної української організації. Зрозуміло, що тут потрібно буде ретельно обирати відповідального виконавця.
- Використання коаліцій або опорних організацій, які зможуть розподіляти кошти між меншими НУО, що самі не можуть отримати фінансування.
- Запровадження довгострокових грантів на гуманітарну допомогу.
- Гарантії справедливих умов фінансування, зокрема достатнього покриття витрат на персонал і адміністрування.
4. Збалансований підхід до реформ
Йдеться не про те, щоб припинити фінансування міжнародних організацій, а про більш справедливий розподіл ресурсів. Українські НУО мають працювати разом із міжнародними партнерами на рівних умовах, використовуючи свої знання та мережі для кращого реагування на кризи.
5. Роль місцевих посередників
Щоб гроші не «розчинялися» в бюрократії, потрібні ефективні механізми їхнього розподілу. Наприклад, так звані “якірні” українські організації, які можуть прозоро розподіляти фінансування між меншими партнерами. Це можуть бути також локальні коаліції, які об’єднують кілька організацій і спільно подаються на гранти. Погодьтеся, що індивідуальне фінансування кожної невеличкої НУО занадто затратне.
6. Дослідження впливу місцевої допомоги
Важливо не лише рахувати витрати, а й оцінювати реальний ефект місцевого гуманітарного реагування. Головна ідея, яку намагаються донести експерти Refugees International, – це зміна підходу, щоб гроші працювали ефективніше, а місцеві організації отримували більше можливостей допомагати людям неопосередковано.
