Мобілізація правоохоронців-пенсионерів і студентів, питання оборонного бюджету: що вважають в Верховній Раді

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну країна опинилася перед низкою безпрецедентних проблем, що стосуються мобілізації, оборонного бюджету та соціальних перетворень. Це не лише стосується безпеки держави, але й зачіпає питання справедливості та суспільної відповідальності.

В умовах війни, коли кожен громадянин, здається, має внести свій вклад у перемогу, спливають питання, які розпалюють громадську думку: чи мають пенсіонери з силових структур бути мобілізовані? Як ставитися до тих, хто намагається уникнути служби, вступаючи до вишів у зрілому віці? І, нарешті, як Україна, з економікою на межі виснаження, здатна забезпечити фінансування своєї оборони? Всі ці питання розглядаються у Верховній Раді, відповіді на них надав голова підкомітету з державної безпеки, оборони та оборонних інновацій Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський.

Мобілізація пенсіонерів-правоохоронців: міф чи маніпуляція?

В суспільстві поширюється переконання, що правоохоронці, які вийшли на пенсію у відносно молодому віці, залишаються осторонь війни, тоді як інші громадяни змушені брати участь у бойових діях. Однак, як зазначив голова підкомітету з державної безпеки, оборони та оборонних інновацій Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський, це твердження є маніпуляцією.

За його словами, всі громадяни, які стали пенсіонерами правоохоронних органів, переводяться на загальний військовий облік і підлягають мобілізації на загальних підставах. Важливо зазначити, що це стосується лише тих, хто придатний до служби за станом здоров’я, що підкреслює необхідність рівного підходу до мобілізації всіх громадян.

“Усі вони зі спеціального обліку переводяться на загальний військовий облік і підлягають такому самому призову за мобілізацією під час дії воєнного стану як і всі інші громадяни України. Якщо поліцейський за станом здоров’я визнається придатним до військової служби, то він підлягає мобілізації на загальних засадах”, – зазначив нардеп.

Мобілізація студентів: освітній трюк чи дійсна потреба?

Інша проблема, яка викликає занепокоєння у суспільстві, стосується студентів, які намагаються уникнути мобілізації через вступ до вишів у зрілому віці. Після початку війни кількість абітурієнтів у віці від 25 до 50 років зросла, що призвело до зловживань у сфері освіти.

Здобуття освіти, особливо на платній основі, стало засобом отримання відтермінування від служби, що не може не викликати обурення серед тих, хто дійсно прагне отримати знання, а не ухилитися від виконання обов’язку перед державою.

За словами Веніславського, Верховна Рада вже працює над вирішенням цієї проблеми, обмежуючи можливості отримання відтермінування лише для послідовних рівнів освіти, що унеможливлює отримання кількох вищих освіт заради уникнення призову.

“Ця проблема вирішується. Але слід зазначити, що громадяни, які в 45-50 років вступають на навчання точно не вступають на бюджет. Це виключно контракт. Деякі навчальні заклади на цьому навіть будують бізнес. Ми цю проблему вирішили, оскільки мова може йти виключно про послідовні рівні освіти. Якщо громадян України здобув рівень освіти бакалавра, то він може здобувати магістра по тій самій спеціальності. Це буде підставою для відстрочки від призову. Якщо йдеться про здобуття другої, третьої вищої освіти, то на сьогодні це не є підставою для відстрочки”, – заявив Веніславський.

Оборонний бюджет: чи вистачить коштів на війну?

Фінансування оборонних потреб країни стало однією з найгарячіших тем у Верховній Раді. В умовах війни дві третини кожної гривні надходять із зовнішніх запозичень, що ставить перед державою питання забезпечення стабільності цих надходжень.

Проблеми бюджету, які спливли в процесі його ухвалення, не свідчать про прорахунки влади, а радше підкреслюють необхідність гнучкого підходу до формування фінансової стратегії країни. Детінізація економіки та потенційне підвищення податків стали основними інструментами для забезпечення військових витрат. Водночас постає питання, наскільки дієвими будуть ці заходи, і чи здатна країна у разі потреби швидко мобілізувати додаткові фінансові ресурси.

“Не можна сказати, що ми прорахувалися. Кожного бюджетного року в липні-серпні відбувається перегляд показників державного бюджету. Дві третини кожної гривні – це зовнішні запозичення. Через детінізацію економіки ми намагаємося вивести з тіні додаткові кошти, але завжди є потреба у перенаправленні і уточненні бюджетних видатків”, – пояснив Веніславський.

Отже, дискусії у Верховній Раді відображають складність викликів, перед якими опинилася Україна. Мобілізація пенсіонерів, студентів та питання фінансування оборони підкреслюють необхідність комплексного підходу до розв’язання проблем, що виникають у воєнний час. Ці рішення впливають на долі тисяч українців, які прагнуть зробити свій внесок у захист держави, і в той же час вимагають від влади гнучкості та відповідальності у прийнятті рішень, які визначають майбутнє країни.