Міністерство освіти і науки України знову здивувало громадськість, оголосивши про проведення гендерного аудиту у своїй структурі. Освітня система України під час війни стикається з численними серозними викликами, що вимагають значних зусиль та ресурсів. На цьому тлі новація викликає чимало питань: чому саме зараз, коли на порядку денному стоять більш нагальні проблеми, такі як забезпечення безпеки учнів та вчителів, організація дистанційного навчання та підтримка освітнього процесу в умовах війни, підняли питання гендерного аудиту? Чи дійсно на часі такі ініціативи? І головне — чи немає зараз більш важливих питань в сфері освіти, які потребують негайного вирішення?
В чому полягає ідея гендерного аудиту
Міністерство освіти і науки України (МОН) оголосило про проведення гендерного аудиту у межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, що передбачає забезпечення рівних можливостей для жінок і чоловіків у галузі освіти і науки. Міністерство пояснює, що гендерний аудит є процесом, який дозволяє організаціям створити робоче середовище, сприятливе та продуктивне для всіх співробітників незалежно від статі. Як вважає МОН, де працює понад 300 осіб, цей аудит надасть можливість:
- підтримати всіх працівників у досягненні найкращих результатів;
- вдосконалити політику гендерної рівності у сфері освіти;
- визначити ефективні практики організації роботи;
- виявити та усунути перешкоди для реалізації потенціалу співробітників;
- запровадити індивідуальний підхід до управління персоналом.
Процес аудиту включатиме проведення опитувань, індивідуальних інтерв’ю, семінарів, а також аналіз документів та зовнішнього і внутрішнього простору Міністерства. Весь процес буде конфіденційним, щоб забезпечити чесні і відкриті відповіді учасників. Його впровадження є частиною масштабних зусиль України зі встановлення гендерної рівності, що є важливим елементом демократичного розвитку та відповідає європейським цінностям. Проєкт здійснюється за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA) та ГО “ЕдКемп Україна”.
Згідно останніх тенденцій і європейських цінностей, гендерна рівність у всіх сферах життя є ключовим аспектом побудови справедливого та інклюзивного суспільства. Як засвідчує досвід демократичних країн, розвиток державної гендерної політики має брати свій початок саме з освітнього середовища. Важливою складовою у напрямі встановлення гендерного паритету є школа та освітні заклади всіх рівнів, які мають неабиякий вплив на формування особистості та її гендерну соціалізацію. Саме тому для ефективної реалізації гендерної політики МОН зосереджується на поширенні інформації серед суспільства щодо подолання гендерних бар’єрів та стереотипів, а також забезпечити доступ до знань з гендерної проблематики. У міністерстві вважають, що забезпечення рівного доступу до якісної освіти для всіх громадян, незалежно від статі, руйнування упередженого поділу на професії лише для чоловіків, або лише для жінок – все це є важливим завданням, що стоїть перед державними установами зараз.
Беручи до уваги той факт, що Україна отримала статус кандидата на членство в Євросоюзі та впроваджує активну політику щодо майбутнього приєднання до НАТО, на сьогодні є актуальним продовження реформ, направлених на виконання вимог, без яких неможливий вступ до ЄС та Північноатлантичного альянсу. І, перш за все, більшість вимог пов’язані саме з суттєвими змінами гендерних аспектів у суспільстві, у тому числі в освітній сфері. На думку експертів, для України, незважаючи на гендерну рівність у доступності освіти для обох статей, підвищення гендерної культури в освітньому середовищі все ще лишається актуальною проблемою. Серед освітян все ще існує проблема слабкої обізнаності з гендерної проблематики та високий рівень гендерних стереотипів.
З метою сприяння забезпеченню рівних можливостей серед жінок та чоловіків у сфері освіти і науки, МОН планує провести власний гендерний аудит у межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, створеної за ініціативою першої леді Олени Зеленської.
Зарубіжний досвід у реалізації політики гендерної рівності
Гендерна рівність у сфері освіти є пріоритетом для багатьох країн світу. Кожна держава розробляє та впроваджує власні стратегії для забезпечення рівних можливостей для всіх громадян, незалежно від статі, а також руйнує встановлені гендерні стереотипи.
За даними щорічного Всесвітнього економічного форуму (WEF), до топу країн, що скоротили гендерний розрив, увійшли:
- На першому місці Ісландія – 93,5%;
- друге місце посіла Фінляндія – 87,5%;
- Норвегія зайняла третє місце – 87,5%;
- Швеція зайняла п’яту позицію – 81,6%;
- на сьомій сходинці рейтингу Німеччина;
- на дев’ятій – Ірландія;
- завершає десятку лідерів Іспанія.
“Нова Зеландія є найефективнішою країною за межами Європи, посідаючи четверте місце (з 83,5%), тоді як Нікарагуа перебуває на шостому місці, а Намібія – на восьмому”, – зазначається у звіті WEF.
Україна в цьому рейтингу займає 63 місце. Гендерний розрив у нашій країні вдалося подолати на 72%. А це означає, що ми маємо звернути увагу на досвід зарубіжних країн, що досягли успіху у скороченні гендерного розриву, з метою покращення власного показника.
Ісландія вже 15 раз поспіль займає першу позицію у рейтингу. Країна відома своєю прогресивною політикою щодо гендерної рівності. Такий високий показник забезпечується низкою законодавчих ініціатив, програм та практик спрямованих на забезпечення рівних можливостей для всіх громадян, незалежно від статі. Гендерні питання входять в навчальні програми країни абсолютно на всіх рівнях. Педагоги проходять спеціальну підготовку з питань гендерної рівності, що допомагає уникати гендерних стереотипів у навчанні та виховному процесі. У школах Ісландії існує практика проведення просвітницьких проєктів, спрямованих на підвищення обізнаності з гендерної проблематики. Уряд надає велику кількість послуг на підтримку родин, що включають вільний доступ до дитячих садочків та медичного обслуговування. Ісландія відома своєю щедрою системою відпусток по догляду за дітьми, яка поділяється порівну між обома батьками.
У скандинавських країнах поширена спеціальна програма залучення дівчат до науки, технології та інженерії. В центрі уваги гендерної освіти та виховання у Швеції є родина. В країні батькам надається оплачувана відпустка тривалістю в 480 днів у зв’язку з народженням або усиновленням дитини. 60 днів відпустки закріплені персонально за кожним з батьків. У Швеції поширена практика створення груп для батьків. Близько 60% шведських чоловіків відвідують такі групи, що дає змогу повністю ліквідувати стереотип про те, що вихованням дитини має займатися лише жінка. З метою залучення до суспільного життя творчих та ініціативних жінок, у країні діє Жіноча народна школа. Там для жінок різного віку надається можливість самим обирати програми навчання, курси, тренінги залежно від потреб, аби краще інтегруватися та впевненіше почуватися у шведському суспільстві. Також у Швеції функціонує програма “Гендер у школі”, яка забезпечує навчальними ресурсами педагогів та знайомить з проблематикою гендерних питань.
У школах Німеччини гендерний компонент включений у зміст різних навчальних предметів, зокрема, природознавства, німецької мови, суспільствознавства, фізичної культури, комп’ютерних технологій. Також у країні має місце так званий гендерний мейнстрімінг із застосуванням заохочувальних тактик для вищих навчальних закладів. Там реалізується дві системи:
- політика рівного ставлення (стосується гендерної нерівності);
- політика різноманіття (стосується дискримінації за етнічним та соціальним походженням, станом здоров’я, сексуальною орієнтацією).
На реалізацію цих політик кожний район отримує певні гранти, фінансування і проведення лекцій та зустрічей з професорами щодо питань гендерної рівності.
Так, на базі європейського університету Віадріна (ЄУВ) у Франкфурті функціонує спеціальний відділ, який керує всіма доступними гендерними ініціативами:
- менторські програми, де жінки-академіки допомагають молодшим жінкам – академікам на різних рівнях: студенти, докторанти, постдокторанти та дослідниці;
- тренінги по використанню чутливої гендерної лексики;
- проведення феміністичних фестивалів та конференцій;
- створення консультаційних центрів з питань освіти без бар’єрів та рівних можливостей;
- проведення жіночих спортивних заходів.
Доцільність гендерного аудиту в МОН під час війни
Ймовірно, сама по собі ідея гендерного аудиту і вирішення відповідних питань є корисною. Однак війна створює безпрецедентні виклики для освітньої системи. Школи та університети змушені постійно змінювати свої підходи до навчання, забезпечувати доступ до якісної освіти в умовах руйнувань та відсутності стабільного інтернету. В таких умовах проведення гендерного аудиту виглядає як зосередження уваги на не пріоритетних питаннях. Гендерний аудит – важлива складова забезпечення рівноправності, проте зараз здається, що це питання може зачекати. Раніше система освіти функціонувала без нього, і, хоч і не ідеально, проте без катастрофічних наслідків. Чому ж зараз це стало настільки важливим, що вимагає негайної уваги?
У МОН працює понад 300 співробітників, а в самій системі освіти їх сотні тисяч. Тому цілком логічно вирішувати проблеми саме учасників освітнього процесу, а не чиновників. Крім того, проведення гендерного аудиту потребує певних фінансових і людських ресурсів. У час війни кожна копійка і кожен працівник повинні працювати на перемогу та підтримку життєво важливих систем, таких як освіта.
Звісно, прихильники гендерного аудиту можуть наводити аргументи на користь його проведення. Наприклад, що рівноправність між чоловіками та жінками є фундаментальною цінністю, яку не можна відкладати, навіть у часи кризи. Проте, чи ці аргументи мають достатню вагу в порівнянні з нагальними проблемами, що стоять перед освітньою системою? Саме їх вирішення у цей тяжкий для країни час допоможе зберегти систему освіти в робочому стані, забезпечити майбутнє для дітей та молоді та підготувати фундамент для подальших реформ, включаючи гендерну рівність, вже після перемоги.
