Українська металургія наразі переживає непрості часи, адже зростаючі витрати на виробництво та низькі ціни на залізну руду створюють суттєві виклики для галузі. У 2024 році середня ціна руди становила $95 за тонну, через що її експорт часто був лише символічно прибутковим. Доларова інфляція в Україні, підвищення тарифів на електроенергію (яка складає до 50% витрат на виробництво) і проблеми з транспортом ще більше ускладнили ситуацію. Як повідомляє Bloomberg, у 2024 році ціни на залізну руду, яку постачає Україна, знизилися на 29%. Це зниження стало наслідком спаду економічної активності в Китаї, який є основним покупцем цього ресурсу.
Металургійна галузь страждає від логістичних і енергетичних проблем
За даними GMK.center, одна з провідних українських металургійних компаній повідомила, що у першій половині 2024 року її собівартість виробництва у доларах зросла на 11%. До цього слід додати і проблеми з логістикою. Через високі витрати на транспортування, обмежену кількість суден і страхові ризики у Чорному морі морська доставка залишається дорогим і ризикованим варіантом.
Труднощів додає й залізнична логістика. Як відомо, з 9 грудня «Укрзалізниця» підвищила тарифи на перевезення вантажів на 37%, що збільшить вартість транспортування залізної руди приблизно на 2,7%. Це ставить під загрозу конкурентоспроможність українських експортерів, які вже й зараз працюють в умовах низької маржинальності.
Основна надія залишається на завершення війни, що могло б покращити логістичні умови й знизити витрати на транспортування. Проте навіть у разі стабілізації, українським виробникам доведеться адаптуватися до жорстких умов світового ринку.
Щоб зрозуміти масштаби проблем, варто згадати, що у 2023 році Україна скоротила експорт залізної руди на 26% порівняно з попереднім роком, а в порівнянні з довоєнним 2021 роком експорт впав на 60%. Виручка від експорту руди зменшилася майже на 40%, склавши $1,77 млрд.
Основними гравцями у видобутку залізної руди залишаються великі підприємства, такі як Інгулецький, Криворізький, Полтавський і Північний гірничо-збагачувальні комбінати, а також “АрселорМіттал Кривий Ріг” і “Суха Балка”. Але перед кожним із них стоїть завдання: знайти способи залишатися конкурентними, незважаючи на виклики.
“Морський коридор” рятує експорт
Сталевий сектор залишається однією з ключових галузей української економіки, забезпечуючи значний внесок у формування ВВП та експортного потенціалу країни. У 2024 році виробництво сталі перевершило очікування, сягнувши 7,5 млн тонн — це на 21% більше, ніж у попередньому році. Проте ці показники все ще значно поступаються довоєнному рівню 2021 року, коли випуск сталі становив 21,4 млн тонн, тобто зниження склало 65%.
Основним драйвером покращення стала активізація логістики завдяки запуску «морського коридору» наприкінці 2023 року. Це дозволило зменшити навантаження на західні транспортні шляхи й спростити експорт. “Морський коридор” сприяв відновленню постачань залізної руди до Китаю. У 2024 році до цієї країни було експортовано 13 млн тонн руди, що склало 43% усього українського залізорудного експорту.
Було відновлено роботу другої доменної печі на “АрселорМіттал Кривий Ріг” навесні 2024 року. Завдяки цьому експорт напівфабрикатів зріс на 60%, а прокату — на 40% за 11 місяців. Друга домна пропрацювала з квітня по серпень – про це стало відомо з інтерв’ю генерального директора Криворізького гірничо-металургійного комбінату ПАТ “ArcelorMittal Кривий Ріг” Мауро Лонгобардо “Інтерфакс-Україна”. Це був період, коли її роботі сприяла відповідна економічна ситуація. Разом з тим, нині “АМКР” задіює лише одну домну, адже взимку переважно через електроенергію ситуація погіршилася.
Однак перспективи галузі на 2025 рік викликають занепокоєння. Прогнозується зниження виробництва сталі на 9%, а експорту — на 16%. Такий розвиток подій пов’язаний із низкою факторів. Йдеться, перш за все, про високу собівартість виробництва через зростання цін на енергоресурси, доларову інфляцію та підвищення тарифів на залізничні перевезення. Крім того, на світовому ринку сталі спостерігається перенасиченість та зростання собівартості через кліматичну трансформацію. Логістичні обмеження також відіграють важливу роль: дефіцит суден, високі страхові витрати та підвищені ризики перевезень у Чорному морі значно ускладнюють експорт.
У 2023 році сталевий сектор забезпечив 5,7% ВВП України та сформував 15% всього експорту. Проте третій рік війни завдав значного удару по виробничих потужностях, порушив логістичні ланцюги та загострив конкуренцію на світових ринках.
Для стабілізації та зростання галузі потрібні нові адаптаційні стратегії. Українські виробники повинні зміцнювати позиції на європейському ринку, знижувати енергозалежність і шукати альтернативні маршрути експорту. Подальший розвиток буде залежати не лише від внутрішніх реформ, але й від світової економіки, яка наразі перебуває під тиском кліматичних змін, зростання цін на енергоресурси та нестабільності попиту на металопродукцію.
АрселорМіттал: робота на межі можливостей
АрселорМіттал Кривий Ріг (АМКР), найбільший металургійний комбінат України, сьогодні опинився у вирі надскладних викликів, спричинених війною та економічною кризою. Розташований поблизу прифронтової зони, комбінат, попри все, залишається стратегічним підприємством, яке продовжує працювати, адаптуючись до нових реалій.
Під час війни виробництво АМКР скоротилося до 30-50% від довоєнних потужностей. Найбільші проблеми виникають через перебої в постачанні електроенергії, її високу вартість та пошкодження енергетичної інфраструктури. У зимовий період працює лише одна доменна піч, що суттєво обмежує виробничі можливості. За 2024 рік комбінат випустив 1,6 млн тонн металопродукції, з яких 1,15 млн тонн – готовий прокат. Для порівняння, до війни підприємство випускало до 6 млн тонн продукції.
На третьому році війни підприємство зіткнулося з багатомільйонними збитками: за 2024 рік очікуваний фінансовий результат складе приблизно $100 млн втрат. Високі тарифи на електроенергію, зростання вартості логістики та низькі ціни на світових ринках не дають змоги підприємству вийти на рівень прибутковості. Водночас група ArcelorMittal продовжує підтримувати комбінат фінансово, забезпечуючи його виживання.
Є і суттєві проблеми з кадрами. Через війну та мобілізацію АМКР втратив близько 9 тисяч працівників. Заміщення цього дефіциту стало серйозним викликом: підприємству не вистачає кваліфікованих електриків, машиністів і фахівців з виробництва. Щоб впоратися з цією кризою, комбінат залучає молодь через програми стажувань і співпраці з університетами, а також активно працевлаштовує жінок на посади, які раніше вважалися “традиційно чоловічими”. Війна змінила і географію збуту продукції. Заблоковані порти змусили комбінат зосередитися на сусідніх ринках Східної Європи, США та внутрішньому ринку України. Попри складні умови, АМКР продовжує постачати чавун до США, де українська продукція має високу репутацію.
Попри всі виклики, АМКР має чіткий план на 2025 рік. Підприємство планує збільшити виробництво до 2,5 млн тонн сталі, відновивши роботу двох доменних печей у другій половині року. Також комбінат продовжить інвестиції в стратегічні проєкти, такі як хвостосховище “Третя карта”, яке стане ключовим об’єктом для забезпечення довгострокового розвитку.
Генеральний директор Мауро Лонгобардо наголошує, що головна мета підприємства – залишатися стійким і конкурентоспроможним, навіть у найскладніших умовах. Він упевнений, що після закінчення війни АМКР не лише відновить свої потужності, а й стане ключовим гравцем у відбудові України, забезпечуючи внутрішній ринок якісною металопродукцією.
АрселорМіттал Кривий Ріг потребує більш прозорих умов роботи та стабільних тарифів на енергоресурси. Нестабільність у регулюванні й непомірні витрати ставлять під загрозу не лише фінансові результати компанії, а й розвиток галузі в цілому. Підприємство закликає уряд створити умови, які дадуть змогу українській промисловості відновлюватися й розвиватися після війни.
АМКР продовжує боротися за своє майбутнє, інвестуючи у виробництво, підтримуючи працівників і зберігаючи віру в перемогу України.
