Економічна

Професії майбутнього: бізнес і держава повинні разом створювати нове покоління фахівців

У сучасному світі професії не просто змінюються – вони зникають і з’являються з неймовірною швидкістю, іноді буквально за кілька років. Те, що ще недавно вважалося вершиною стабільної кар’єри, сьогодні може перетворитися на архаїзм. Автоматизація, штучний інтелект, глобалізація – ці сили невпинно перекроюють ринок праці. Сучасна людина більше не може дозволити собі застрягнути в одній професії на все життя. Навпаки, секрет успіху полягає у гнучкості, вмінні швидко адаптуватися та безстрашно освоювати нові спеціальності. Коли деякі професії тільки починають народжуватися, здатність передбачити майбутні тренди та оперативно реагувати на виклики стає чи не головною умовою виживання на ринку праці. Готовність навчатися та змінювати курс – ось що визначає, хто досягне успіху, а хто залишиться за бортом.

Які професії з’явилося на ринку праці за останні роки

Світ праці за останні роки пережив такі трансформації, що обрати професію на все життя тепер виглядає як рідкісна розкіш. Згідно з дослідженням McKinsey “Майбутнє роботи після COVID-19”, кожному 16-му працівнику до 2030 року доведеться кардинально змінити професійний шлях. Динамічні зміни, що охоплюють усі сфери — від технологій до соціальних взаємодій, змушують замислитися над тим, як виглядатиме ринок праці за десятиліття. Зараз вже нікого не дивують професії SMM-спеціаліста, контент-менеджера або Data Scientist, хоча раніше про них мало хто знав.

Однак сучасний ринок праці постійно розвивається, тому професії, які з’явилися буквально нещодавно, вражають своєю новизною. Ще кілька років тому ми й гадки не мали, що певні спеціальності взагалі існуватимуть, але тепер вони набирають популярності і створюють абсолютно нові кар’єрні можливості. Наприклад, колись віртуальна реальність була лише на сторінках наукової фантастики, а зараз зявилися професія – куратор віртуальної реальності. Сьогодні  компанії активно шукають фахівців, які можуть створювати віртуальні світи для розваг, освіти та навіть терапії. Це професія, що надає користувачам досвід “занурення” в інший світ, і вона продовжує розвиватися зі стрімкими темпами розвитку VR.

Хто б міг подумати, що ми будемо потребувати фахівців, які контролюватимуть моральні аспекти штучного інтелекту? Однак розвиток технологій потребує, аби ми мали людей, здатних розуміти, які етичні дилеми можуть виникати у сфері AI і як їх вирішувати.  Спеціалісти з етики штучного інтелекту допомагають уникати несправедливих рішень, упереджених алгоритмів і нерівності.

Якщо десять років тому слово “інфлюенсер” взагалі не входило в загальновживаний лексикон, то сьогодні інфлюенсер-менеджер – це та професія, яка потребує не лише створення контенту, але й управління командами спеціалістів, маркетологів, аналітиків та юристів. Інфлюенсер-менеджери формують стратегії, що допомагають блогерам та зіркам соцмереж розвивати свій бізнес.

Професією майбутнього, яка лише зараз набирає обертів є дизайнер емоцій, який створює продукти та сервіси, спрямовані на викликання певних емоцій у користувачів. Це може бути ігровий контент, мобільні додатки або навіть побутова техніка. Основною метою їх діяльності є налаштувати взаємодію таким чином, щоб вона була не просто корисною, а й емоційно захопливою.

Пандемія COVID-19 дала поштовх до появи нових професій в охороні здоров’я. SMM-медик відповідає за комунікацію у сфері медицини через соцмережі, допомагаючи установам взаємодіяти з пацієнтами, пояснювати важливі медичні рекомендації та організовувати підтримку. Вони допомагають зробити медицину доступнішою і зрозумілішою завдяки правильній комунікації у цифровому світі.

Ці та інші професії є лише початком глобальних змін на ринку праці, що невпинно рухається в бік інновацій та технологій. Тому той, хто зараз лише обирає свій кар’єрний шлях, вже за кілька років може опинитися в абсолютно новій, незвіданій сфері, яка лише зароджується в наш час. Саме тому стає зрозуміло — кар’єра стане набагато більш гнучкою, і можливо, нам усім доведеться не раз вчитися чомусь новому.

Освіта майбутнього: як навчальні заклади повинні адаптуватися до нових реалій ринку праці

Сучасний ринок праці змінюється настільки швидко, що система освіти просто не встигає адаптуватися до нових вимог. Технологічний прогрес, автоматизація і діджиталізація трансформують економіку, створюючи нові професії, які потребують нових навичок і підходів до навчання. Традиційні навчальні заклади часто намагаються “наздогнати” ці зміни, проте результатом є невідповідність між тим, що вивчають студенти, і тим, що необхідно бізнесу.

За даними дослідження Всесвітнього економічного форуму (WEF), до 2025 року більше ніж 85 мільйонів робочих місць можуть зникнути через автоматизацію. Основними двигунами цих змін є технологічний прогрес, глобалізація та зміни у споживчих звичках. І кожен із цих факторів по-своєму змінює ринок праці. Автоматизація вже зараз поступово витісняє людей з рутинних процесів. Завдяки штучному інтелекту, роботам і алгоритмам багато завдань можуть виконуватися набагато швидше та ефективніше. Наприклад, бухгалтерські процеси, які раніше вимагали цілих відділів спеціалістів, тепер можуть бути повністю автоматизовані. Аналогічно, професії, пов’язані з обробкою даних, такі як архіваріуси або оператори баз даних, можуть стати непотрібними, оскільки штучний інтелект може легко впоратися з такими задачами.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  “Дорога влада”: як змінилася заробітна плата українських депутатів і чиновників під час війни

Глобалізація не лише відкриває кордони для бізнесу, але й дозволяє багатьом професіям надавати свої послуги дистанційно. Це впливає на попит на спеціалістів в офісах чи фізичних точках обслуговування. Наприклад, професії перекладача або турагента можуть бути заміщені автоматизованими системами або дистанційними послугами з іншої країни. Якщо раніше потреба у локальних спеціалістах була величезною, то тепер такі послуги можна отримати з будь-якого куточка світу.

Сучасні споживачі постійно змінюють свої звички та уподобання. Ще кілька років тому відеопрокат був популярною індустрією, але з появою стримінгових сервісів, таких як Netflix і Amazon Prime, професія оператора відеопрокату зникла. Подібні зміни стосуються і фізичних магазинів, адже все більше людей обирають онлайн-покупки. Це може призвести до скорочення професій, пов’язаних з офлайн-ритейлом, зокрема, продавців-консультантів.

Зараз вже практично неможливо знайти телеграфіста або оператора відеопрокату — ці професії пішли в історію. У майбутньому ми можемо зіткнутися зі зникненням професій касира в супермаркетах через впровадження самообслуговувальних кас або працівників у логістиці через автоматизовані склади та дрони для доставки. Навіть такі звичні професії, як водії, можуть потрапити під загрозу через розвиток безпілотних транспортних засобів.

Майбутнє диктує свої умови, і тим, хто прагне залишатися конкурентоспроможним, доведеться швидко адаптуватися до нових реалій. Інакше є ризик опинитися серед тих, чия професія стане частиною історії. Однак, незважаючи на швидкі зміни на ринку праці, існують професії, які залишатимуться актуальними й у майбутньому. Вчителі та викладачі продовжуватимуть відігравати важливу роль, оскільки потреба в якісній освіті лише зростатиме. Лікарі також залишаться незамінними, адже медична допомога завжди матиме попит, особливо з огляду на розвиток нових технологій у сфері охорони здоров’я. Фахівці з IT, інженери, екологи та спеціалісти з альтернативної енергетики будуть серед ключових професій завдяки необхідності вирішення екологічних проблем і переходу до відновлюваних джерел енергії. Професіонали в сфері, маркетингу, архітектури та урбанізації теж залишаться затребуваними, адже розвиток міст і технологій потребує нових рішень для ефективного управління ресурсами і простором.

Водночас прогнозується, що з’явиться 97 мільйонів нових вакансій у сферах, пов’язаних з технологіями, аналізом даних, штучним інтелектом та іншими інноваціями. Це означає, що освіта має кардинально змінити свої підходи, щоб не відставати від попиту на кваліфікованих фахівців у майбутньому. Одним із яскравих прикладів є професія системних адміністраторів. Якщо кілька років тому студентам викладали класичні мови програмування, такі як Java або C++, то сьогодні індустрія вже використовує більш прогресивні інструменти, такі як Kubernetes чи Docker для роботи з хмарними сервісами. Так само в галузі аналітики: ті, хто вивчали традиційні методи аналізу, тепер мають засвоювати штучний інтелект і машинне навчання, щоб бути конкурентоспроможними.

Однак проблема полягає не лише у швидкості змін. Час на затвердження навчальних програм у закладах освіти часто перевищує рік, що лише збільшує розрив між навичками студентів і реальними потребами ринку. Наприклад, згідно з даними консалтингової компанії McKinsey, бізнес все більше потребує фахівців у галузі кібербезпеки, штучного інтелекту та екологічних технологій, проте лише невелика частина університетських програм включає ці напрямки як основні дисципліни. Крім того, необхідно розширювати формати короткострокових навчальних курсів і програм перекваліфікації для тих, хто вже працює, адже за прогнозами OECD, близько 50% працівників у найближчі п’ять років потребуватимуть нових навичок.

Отже, освітня система має бути не лише теоретичною, а й практичною, орієнтованою на майбутнє, щоб допомогти випускникам швидко адаптуватися до нових умов і відповідати вимогам сучасного ринку праці.

Бізнес і держава у створенні нових моделей підготовки спеціалістів

Щоб забезпечити Україні конкурентну позицію на світовому ринку праці в найближчі роки, бізнесу та державі необхідно об’єднати зусилля для створення нових моделей підготовки спеціалістів. При цьому важливо не лише модернізувати навчальні програми, а й розвивати практичну співпрацю між освітніми установами та бізнесом. Компанії можуть допомогти визначити, які саме навички будуть необхідними у найближчі роки, а навчальні заклади — готувати студентів відповідно до цих запитів.

Бізнес знає, які спеціалісти потрібні вже сьогодні, і ще краще розуміє, які фахівці будуть затребуваними через 5-10 років. Однак часто ця інформація залишається в стінах корпорацій, замість того, щоб перетворитися на ефективну освітню стратегію для всієї країни. Співпраця може забезпечити не лише розвиток галузей, таких як кібербезпека, штучний інтелект чи альтернативна енергетика, але й сприяти глибоким системним змінам в освітній інфраструктурі. Яскравим прикладом цього є SET University — український інноваційний технологічний університет нового покоління, який надає вищу освіту майбутнім лідерам технологічної індустрії. SET поєднує сучасний підхід до освіти з фокусом на науці, технологіях та підприємництві.

Слід згадати ситуацію з Google. Компанія, яка довгий час була непохитним лідером у сфері пошукових технологій, стикнулася з серйозною загрозою з боку інноваційних рішень, таких як ChatGPT. Цей інструмент штучного інтелекту радикально змінив підхід до пошуку інформації, змусивши Google терміново створювати власні генеративні моделі штучного інтелекту. Це чіткий сигнал: навіть такі гіганти, як Google, розуміють важливість швидкого реагування на технологічні зміни і постійну потребу в підготовці фахівців, здатних впроваджувати нові рішення.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  Штучний інтелект в українському бізнесі: аналітичний огляд

Подібні приклади є і в інших галузях. Наприклад, Tesla активно співпрацює з технічними університетами, створюючи інноваційні навчальні програми з акцентом на електромобілі та альтернативні джерела енергії. Ця співпраця дозволяє не тільки підготувати нове покоління інженерів, а й прискорити технологічний прорив у сфері екологічно чистого транспорту. Важливо зазначити, що Tesla не просто залучає студентів на стажування — вони співпрацюють із викладачами, допомагаючи розробляти курси, які готують фахівців під конкретні задачі компанії.

Інший приклад — Amazon, який активно інвестує в навчання працівників для розвитку своїх логістичних та технологічних процесів. Компанія розуміє, що майбутнє належить тим, хто постійно вчиться і адаптується до нових умов. Саме тому Amazon запустив програму перекваліфікації своїх працівників у США, яка дає змогу здобути нові навички в таких сферах, як хмарні технології, розробка програмного забезпечення та інженерія. Такий підхід дозволяє компанії готувати своїх співробітників до викликів майбутнього.

Отже, бізнес не може чекати, поки освітні установи адаптуються самостійно. Без тісної співпраці бізнесу та держави країна ризикує залишитися позаду, оскільки відрив між тим, що вивчають студенти, і реальними потребами ринку праці стає дедалі більшим. Співпраця між державою, бізнесом і університетами є ключем до підготовки спеціалістів, які будуть здатні працювати з новітніми технологіями, адаптуватися до змін і створювати інновації. І найголовніше — це дасть змогу Україні залишатися конкурентоспроможною на світовій арені.

Історичний екскурс

Історія людства знає чимало професій, які здаються нам дивними або химерними, але колись вони були невід’ємною частиною суспільного життя. Деякі з них настільки ексцентричні, що важко уявити, як ці люди жили і працювали щодня. Проте свого часу їхня роль була важливою, ніхто тоді не міг уявити, що вони з часом зникнуть. Тим не менш, люди успішно справлялися зі своїми обов’язками, навіть якщо зараз це викликає посмішку.

У середньовічній Європі, коли міста страждали від епідемій, поширюваних щурами, професія ловця щурів була життєво необхідною. Вони використовували різні пастки або навіть спеціально навчених тварин, щоб боротися з гризунами. Це була небезпечна робота, адже з кожним щуром можна було зловити і серйозну хворобу.

До появи електричних ліхтарів професія ліхтарника була необхідною для забезпечення безпеки на вулицях уночі. Ліхтарники запалювали і гасили газові ліхтарі, і це було не лише фізичною роботою, але й вимагало відповідальності, адже в темряві могли статися небезпечні інциденти.

У деяких культурах, наприклад, у Стародавньому Єгипті, професія плакальника на похоронах була поширеною. Їх наймали для створення атмосфери глибокого горя та скорботи, голосно оплакуючи померлого. Це була свого роду соціальна норма — чим більше плакальників на похороні, тим більше честь віддавали покійному.

У ХІХ столітті, коли п’явки широко використовувалися в медичних цілях, існувала спеціальна професія кур’єрів, які постачали ці “лікувальні інструменти” до лікарень. Їм доводилося збирати п’явок у болотах і доставляти їх у спеціальних контейнерах, щоб лікарі могли використовувати їх для кровопускання. Жінки, які займалися збором п’явок, часто ходили по болотах з оголеними ногами, дозволяючи п’явкам присмоктуватися до себе, після чого збирали їх для продажу лікарям. Це була важка і неприємна робота, проте вона була важливою для медичних процедур того часу.

До появи наручних годинників існували люди, які повідомляли мешканцям міста точний час. Вони ходили вулицями і вигукували кожну годину, щоб люди могли орієнтуватися в часі. Така робота була важливою, адже часи були періодами відсутності сучасних засобів вимірювання часу.

У деяких частинах Європи існували професії “будильників”, які будили людей на роботу або важливі справи, стріляючи сухим горохом із трубок у вікна. Це була доволі популярна послуга до появи будильників, і такі “будильники” могли отримати чималі гроші за свою роботу. Вони ходили містом і піднімали на ноги тих, хто не міг прокинутися вчасно.

У давні часи, коли отруєння було однією з основних загроз для правителів, існувала професія випробувача їжі. Це були люди, які пробували кожну страву перед тим, як її подавали королю чи імператору. Це була небезпечна робота, адже в разі отруєння саме вони ставали жертвами.

Протягом багатьох століть існувала професія ката, вона була однією з найжорстокіших і найсуперечливіших в історії. Кати відповідали за виконання смертних вироків, а також за проведення публічних покарань, таких як тілесні покарання або тортури. В середньовічній Європі вони були частиною правової системи, забезпечуючи виконання законів шляхом страхітливих покарань. Хоча ця професія викликала страх і презирство в суспільстві, катів вважали необхідними для підтримання “порядку” та виконання указів влади. Часто їх уникав навіть власний соціум через жорстокий характер роботи, але катам надавали певні привілеї — від значної платні до права жити поза містом, де вони могли уникнути контактів з рештою громади.

У Вікторіанській Англії професія ліняльника полягала в тому, щоб під час важливих подій вирівнювати килими. Кожен сантиметр килимових ліній мав бути ідеально розкладений, щоб не порушити естетичну гармонію під час церемоній.

Ці незвичайні професії відійшли в минуле, але кожна з них була важливою у свій час і відображала потреби та виклики епохи. Дивлячись на них сьогодні, можна лише дивуватися, як сильно змінилося суспільство і технології.

Оксана Іщенко

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі статті

Кнопка "Повернутися до початку