16 липня 2024 року стало кінцевою датою для оновлення особистих даних військовозобов’язаних через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). З того моменту пройшло понад пів року, і питання штрафів за неявку до ТЦК та СП, порядку отримання повісток та можливості скасування постанов про адміністративні правопорушення залишається на порядку денному для багатьох громадян.
З цього приводу ІА «ФАКТ» звернулося до юристів адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», які прокоментували конкретні судові рішення, що стали прецедентами у справах щодо оскарження постанов ТЦК, та розкрили основні аргументи, які допомогли військовозобов’язаним виграти у суді.
Клієнти до нас часто звертаються з питаннями: чи можливо оскаржити штраф, накладений за постановою ТЦК? Яка позиція судів про ці справи? І головне — на які аргументи можна спиратися, якщо ви вирішите звернутися до суду? Наша практика показує, що шанси громадян на успіх у спорах з ТЦК не такі вже й малі. Вивчення судових рішень Єдиного державного реєстру демонструє цікаву тенденцію: у більшості випадків суди приймають рішення на користь військовозобов’язаних. Зокрема, з рандомно обраних восьми-дев’яти рішень лише два були не на користь громадянина. На прикладі цих позитивних рішень ми й будемо аналізувати, з яких саме підстав та в яких випадках суд стає на користь військовозобов’язаного.
Перше рішення, яке ми розглянемо, ухвалив апеляційний суд, тобто друга інстанція судочинства – Третій адміністративний апеляційний суд, постанова від 24 грудня 2024 року, справа № 404/7622/24. Оскаржуючи постанову про накладення стягнення громадянин звернувся з позовом до ТЦК та СП, в обґрунтування якого, насамперед, зазначає, що жодну повістку про явку до ТЦК не отримував, а тому відповідач неправомірно притягнув його до відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, серед яких є обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, складає неявка військовозобов`язаного за викликом без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Відтак, для правильного вирішення справи, з огляду на доводи сторін, необхідно, насамперед, встановити таку обставину, як вручення позивачеві повістки, а вже після цього досліджувати питання щодо поважності причин неявки.
Як було зазначено вище, позивач стверджує, що жодну повістку з вимогою з`явитися до ТЦК, він не отримував. Натомість, апелянт (тобто, ТЦК та СП) зазначає, що позивач особисто, під підпис, отримав повістку про виклик до ТЦК та СП на 09:00 год. 29.05.2024.
З метою офіційного з`ясування обставин справи, суд апеляційної інстанції ухвалою від 17.12.2024 витребував у відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення, якими можуть бути підтверджені доводи апелянта щодо отримання позивачем повістки.
Проте, у встановлений судом строк відповідач не надав суду витребувані докази, так само як і окремі докази щодо вручення повістки позивачу до ТЦК та СП на 09:00 год. 29.05.2024.
Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідачем не надано належні докази щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, як то неявка за викликом без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови.
Закінчилося все тим, що апеляційна скарга ТЦК та СП була залишена без задоволення, при цьому рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 жовтня 2024 року в адміністративній справі № 404/7622/24 теж залишилося без змін.
Друга справа розглядалась Московським районним судом м. Харкова. Громадянин звернувся з позовом про скасування постанови № 4 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 30.07.2024р., якою було накладено на нього адміністративний штраф у розмірі 17000,00 грн.
Постанова про адміністративне правопорушення була складена щодо громадянина через те, що він вчасно не уточнив/оновив/актуалізував свої персональні дані та не виконав обов`язку, передбаченого діючим законодавством. З даною постановою по справі про адміністративне правопорушення громадянин не був згодний у повному обсязі, вважав її незаконною і необґрунтованою, з порушенням порядку притягнення.
Позивач вказав, що:
– він не був належним чином повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього як мінімум за 3 дні до його розгляду;
– він був насильницьким способом приведений до приміщення ТЦК та СП шляхом його викрадення з вулиці, з застосуванням щодо нього сили, і розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього відбувався з суттєвим порушенням його прав та свобод, а також права на захист та на можливість користуватись професійною правничою допомогою;
– процес адміністративного затримання Позивача, пропозиція надати військово-обліковий документ, вручення повістки на проходження ВЛК відбувалось без дотримання законодавчої процедури працівниками ТЦК та СП, без фото та відео фіксації та без надання ними документів, що підтверджують їх повноваження.
При цьому позивач на судовий розгляд справи не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. Відповідач (ТЦК та СП) на судовий розгляд справи теж не з`явився, відклику на позовну заяву не подав, про дату й час судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи суд з’ясував наступне. Щодо неналежного повідомлення Позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього як мінімум за 3 дні до його розгляду:
Розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо Позивача відбувся в той же день, що й складення протоколу про адміністративне правопорушення 30.07.2024р. При чому відбувся у приміщенні ТЦК та СП , у яке Позивач був притягнений з застосуванням сили, насильницьким способом, і з якого деякий час Позивача не випускали.
Відповідно, за таких обставин Позивач аж ніяк не мав змоги надати та підготувати обґрунтовані доводи та заперечення щодо його правової позиції, скористатись професійною правничою допомогою адвоката.
Слід зауважити, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з положеннями ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
З приводу того, що неналежне повідомлення особи про розгляд справи про адміністративне правопорушення та порушення її прав у процесі її розгляду є підставою для скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності суди вже неодноразово висловлювали відповідні правові позиції.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2024р. по справі № 642/1199/24 з приводу розгляду аналогічної справи викладено наступну правову позицію:
«Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи».
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки:
«Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Таким чином, в даному випадку розгляд справ відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Якщо Позивач не був заздалегідь за 3 дні повідомлений про розгляд щодо нього справи про адміністративне правопорушення, хоча надав обґрунтовані заперечення, що його викрали, зі слів Позивача, привели до ТЦК силоміць, це все можна вважати розглядом справи про адміністративні правопорушення з суттєвим порушенням прав та свобод Позивача, його неналежним повідомленням щодо розгляду справи та суттєвими порушеннями процесу її розгляду з боку працівників ТЦК та СП.
Щодо порушення процедури перевірки документів Позивача та його притягнення до приміщення ТЦК та СП силоміць повідомляю наступне:
Зі слів Позивача, його силоміць притягнули до приміщення ТЦК та СП, де намагались силою змусити пройти ВЛК. І процес перевірки документів відбувався з порушенням встановленого чинним законодавством порядку.
Відповідач не надав суду жодних доказів того, що процес адміністративного затримання Позивача, пропозиція надати військово-обліковий документ, вручення повістки на проходження ВЛК Позивачу відбувався з дотриманням законодавчої процедури працівниками ТЦК та СП, з фото та відео фіксацією та з наданням ними документів, що підтверджують їх повноваження.
Відповідно, суд зробив висновок, що дана процедура відбувалась без дотримання відповідної законодавчої процедури працівниками ТЦК та СП.
За таких обставин позов громадянина судом було задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову ТЦК та СП № 4 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 30.07.2024р. про накладення на особу адміністративного штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Ми детально розібрали судові справи, адже саме судова практика формує майбутні стандарти поведінки як громадян, так і самих органів влади. Від того, як суд реагує на конкретні випадки, залежить, чи будуть і далі вчинятися дії, які зараз оскаржуються. Там, де немає відповідальності, безкарність стає нормою.
Як показує аналіз рішень, у більшості випадків суди стають на сторону громадян, визнаючи неправомірність дій ТЦК. Це не просто статистика, а сигнал для кожного, чиї права були порушені. Важливо розуміти: успіх у суді можливий, але він залежить від готовності боротися за свої права. Тож, якщо ви стикнулися з несправедливістю, не відкладайте свій захист на потім. Діяти потрібно тут і зараз, адже лише так можна захистити свої права.
