Візит лідера Китаю Сі Цзіньпіна до європейських країн, безперечно, став однією з головних тем політичних спекуляцій. Ця подія нагадує приголомшливий спектакль-шоу майстра символічних драм. Європу відвідує китайський вождь (після ліквідації існуючої за часів Ден Сяопіна системи ротації кадрів його важко називати інакше), так, ще не Мао, але вже не Ден.
Містика візиту вождя полягають і в його даті, і в його географії. Сі Цзіньпін приїжджає до Європи, коли в Москві відбувається інавгурація нового терміну Путіна. Багато хто був упевнений, що “вождь китайського народу” відзначить своєю присутністю головне свято “Північного Сусіда”, але цього не сталося, і це найголовніше у візиті Сі Цзіньпіна до Європи. Як у тій історії про Шерлока Холмса і Доктора Ватсона – найголовніше було в собаці, який не гавкав.
Можна припустити, а коли справа стосується “китайського вождя”, всі інші форми аналітики можна відправити в кошик для сміття, що інавгурація Путіна видалася Сі Цзіньпіну занадто мало представницькою, щоб він взяв у ній участь. І справді, хоча сьогодні трибуна запрошених гостей не зовсім порожня, якщо відкинути “вождів” різного калібру, вона була наповнена здебільшого дипломатами.
Однак цим не обмежується політичний хепенінг. Важко повірити, що Сі Цзіньпін “випадково” влаштував свій міжнародний візит до Європи через п’ять років після попереднього, коли Путін влаштовує свою головну політичну виставу року. Путін, безперечно, чекає, що вся світова політична тусовка в цей час, навіть не прибувши до Москви, все одно дивиться телевізор і судомно вирішує: що там у Кремлі зараз відбувається? У радянському фільмі “Театр” за книгою Моема є така сцена: геніальна актриса, щоб знищити на сцені свою конкурентку, в момент її монологу, виходить у шикарній і яскравій червоній сукні на авансцену, і мовчить! Зрозуміло, що глядачем вже начхати, що там ця курка кудахче у своєму монолозі, а вся увага на цю приголомшливу мовчазну фігуру на авансцені.
Ось приблизно так можна розглядати візит Сі Цзіньпіна до Парижу на тлі інавгурації Путіна. А найцікавішим в цій ситуації є те, що “Північний Сусід” не в тому становищі, щоби щось заявити Сі Цзіньпіну. Вистава зіграна, і глядачі можуть тільки гадати, що вони щойно побачили? Але, зрозуміло, як хороша шекспірівська п’єса, візит “китайського вождя” має багато значень.
Сі Цзіньпінь дає зрозуміти європейським політикам, що його цікавлять лише дисиденти. Не випадково цей візит, значення якого виросло до небес у зв’язку з надзвичайною рідкістю китайських візитів такого рівня, фактично звернений лише до Сербії та Угорщини, у яких дуже натягнуті відносини з правлячою бюрократією Європи. Здається, що тут важливо саме це. Візит, який, де-факто, може бути не на руку Путіну, навряд чи може лити воду на його млин. Для Сі Цзіньпіна важливо, що і Угорщина, і Сербія дисиденти в очах європейських чиновників, і візит до них – це ще й демарш щодо європейської бюрократії.
Насправді дуже важко оцінити все ритуальне значення цих двох днів візиту Сі Цзіньпіна до Парижа. Нестерпно висока честь, з погляду китайців, яку вони надають Угорщині та Сербії, це лише холодний душ для європейських чиновників, мовляв, говорити по-справжньому ми будемо тільки з дисидентами. Однак паризька частина візиту – набагато складніша.
Нинішній рік є часом виборів і в Європі, і в США. На думку американського політичного аналітика з Fox News, адміністрація Байдена останнім часом, незважаючи на свої добрі стосунки з “китайськими товаришами”, стала посилено проштовхувати у ЗМІ думку про “китайську загрозу”. У цю гру включився і голова ФБР, який розпочав цілу кампанію щодо звинувачення китайських урядових хакерів у ударах по енергетиці США. Крім того, дуже активно демократи розігрують шпигунську історію з колишнім співробітником Гугла, який працював на китайську розвідку. Цей аналітик вважає, що це лише гра, не тому, що Китай не займається подібною діяльністю, а тому, що демократи зазвичай дивляться крізь пальці на це. Про що неодноразово йшлося у Конгресі США. Однак саме зараз, в умовах провалу внутрішньої політики Байдена в країні, можливо, комусь здається, що ставка на зовнішню загрозу може бути зручною для виборчої кампанії чинного президента.
У будь-якому випадку зростання піар напруженості між адміністрацією президента Байдена та апаратом “китайського вождя” останнім часом, можливо, змусило Сі Цзіньпіна залишити на час свою Піднебесну імперію і з’явитися в Європі. Аж надто несподівано виглядає цей візит: п’ять років тиші – і “здрастуйте, я ваша тітка з Бразилії!”. Безперечно, що жодних ілюзій щодо позиції адміністрації Байдена у Сі Цзіньпіна немає – там добре знають ціну всьому цьому піару. Але візит дає можливість нагадати всьому світу про себе, і в цьому плані він безсумнівно пов’язаний з піар-кампанією Байдена.
Париж, який з часу де Голля завжди любив зображати індивідуального гравця (у Макрона це взагалі перейшло майже в манію), ідеальне місце для галочного нагадуючи Європі про себе для “китайських товаришів”. Безпечні ритуальні танці, які влаштовують анкетні правозахисники – треба ж довести, що вони борються не лише з Ізраїлем, але й з тоталітарними країнами, таке собі сценічне додавання до хорових арій “китайського гостя” та європейських чиновників. Загалом усіх ритуальних ігор дотримано. І Макрон в цьому випадку отримав головний приз: Сі Цзіньпінь, очевидно, публічно зажадав, щоб на час проведення Олімпіади в Парижі в Україні встановилося перемир’я. Як там писав поет: “Кричали жінки ура, і в повітря чепчики кидали!”.
Які ще причини візиту лідера Китаю до європейських держав? За стратегічними та економічними причинами Китай намагається порушити єдність як НАТО, так і ЄС. Кожна з трьох країн, які він відвідує, розглядається ним як потенційний важіль для “розхитування тріщин” на Заході. При цьому слід зазначити, що китайські експерти з питань зовнішньої політики зачаровані французькими розмовами про необхідність досягнення Європою “стратегічної автономії” від США.
“Тримати країни НАТО подалі від Азії й не дати Америці зв’язати своїх союзників в Азії і Європі є ключовою метою китайської зовнішньої політики… Поїздка Сі Цзіньпіна в Європу також має сильну економічну складову. І в цих питаннях Франція є набагато складнішим партнером. Макрон, можливо, не кине виклик Китаю через Тайвань, але майбутнє французької автомобільної промисловості – це інша справа”, – йдеться з цього приводу у статті Financial Times.
З цією думкою можна погодитися, тим більше, що китайські електромобілі мають суттєву економічну перевагу над американськими та європейськими конкурентами. Їх експорт має вирішальне значення для планів лідеру Китаю щодо пожвавлення цієї державної економіки.
Водночас, проєкт миру між Україною та Росією, який просуває “китайський вождь” в європейських країнах, зрозуміло, буде на користь Росії. Китай готує собі базу для майбутнього удару по Тайваню, і він ніколи не каратиме нападника на Україну. Але де вони, ті сильні політики, які можуть допомогти нашій державі? На жаль, єдине, що спадає на думку, це дуже їдкий монолог з пригод “Гекельберрі Фінна” Марка Твена – “Немає справжньої людини”. Таких на європейській арені, на жаль, немає, тому візит китайського лідера має такий поспіх.
Леонід Штекель
