Війна в Україні висвітлює багато системних проблем, які залишалися непоміченими або прихованими у мирний час. Однією з найбільш болючих і актуальних з них є забезпечення мобілізованих бійців, в тому числі — поліцейських, належною амуніцією. В умовах війни це є критично важливим для ефективного захисту нашої країни. Держава повинна повністю забезпечувати своїх захисників всім необхідним, але реальність часто буває іншою. Військові змушені самотужки купувати собі амуніцію або звертатися до волонтерів за допомогою. Така ситуація ставить під сумнів ефективність використання державних коштів і викликає глибоке занепокоєння в суспільстві.
Як забезпечуються ЗСУ
На даний час закупівля зброї, військової техніки, форменого одягу, амуніції здійснюється Міністерством оборони, іншими відомствами, благодійними фондами, волонтерами, місцевими органами влади в прифронтових регіонах, військовими частинами та самими військовослужбовцями. З початком повномасштабної війни витрати державного бюджету на оборону значно зросли: з 2,3% ВВП у 2021 році до 21,8% у 2022 році і 32,2% ВВП у 2023 році. У першому кварталі 2024 року ці витрати вже склали майже 30% ВВП.
Поряд з цим, значні суми вагомої військової допомоги на фінансування потреб Збройних Сил України спрямовувалися від західних партнерів. Згідно з даними Кільського інституту, офіційна військова допомога за сумою зобов’язань у 2023 році становила 38,3 мільярда євро, що відповідає 23,2% українського ВВП. У 2024 році витрати українського бюджету на безпеку і оборону заплановані на рівні 46 млрд доларів, а військова допомога від одних тільки Сполучених Штатів Америки, схвалена в квітні 2024 року, складає 47 млрд доларів.
Норми забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту визначені наказом Міністерства оборони № 232 від 29 квітня 2016 року. Відповідно до роз’яснень Командування Сил логістики ЗСУ, наданих інформаційному агентству АрміяInform Міністерства оборони, всі військовослужбовці в умовах воєнного стану забезпечуються речовим майном згідно з нормою №1 (Бойовий єдиний комплект). Ця норма включає обов’язкове забезпечення військовослужбовців 46 предметами, починаючи від головних уборів і до зимових курток. Крім цього, військовослужбовці також мають отримувати речі відповідно до норми “Бойовий спеціальний комплект” (БСК), яка включає засоби індивідуального захисту та екіпірування (наприклад, захисні окуляри, маскувальні костюми, тактичні наколінники, балістичні навушники, підсумки, ліхтарики тощо). Проте, з цього переліку не завжди видаються всі предмети. Деякі позиції держава лише нещодавно почала закуповувати централізовано. Наприклад, технічну специфікацію для закупівлі “навушників спеціальних” Міністерство оборони затвердило тільки у серпні 2023 року, а перші їх партії були придбані у січні 2024 року.
Отже, офіційно наша держава та інші країни виділяють значні суми на забезпечення ЗСУ. Проте на практиці військові, у тому числі – мобілізовані силовики, стикаються з ситуаціями, коли базова амуніція — шоломи, бронежилети, форма тощо — має купуватися за їхні власні кошти.
Що кажуть мобілізовані захисники
ІА “ФАКТ” поспілкувалося з українськими військовими, які служать в Харківській області, і ось, що вони розповіли.
Старший лейтенант Олександр:
“Коли нас мобілізували, обіцяли повне забезпечення, але в реальності я змушений був купувати собі бронежилет і каску за власні гроші. Військові магазини зараз процвітають, бо всі ми купуємо необхідне самі. Навіть у бойових умовах ми не можемо цілком покладатися на державне забезпечення. Так, нам щось видають, але цього мало і дуже багато речей та обладнання є неякісним”.
Лейтенант Сергій, додає:
“Військові запаси часто не відповідають реальним потребам. У нас в частині бронежилети з минулого століття, які не здатні захистити від сучасних загроз. Кожен з нас мусить знаходити способи, щоб отримати сучасне спорядження, і це стає особливо важким, коли ми на передовій. Ми краще самі собі купимо амуніцію, ніж будемо вбитими”.
Солдат Михайло вкрай емоційно висловився:
“Хіба можна так відноситися до своїх захисників? Чому ми повинні купувати собі знаряддя, форму? Ми же захищаємо державу! А виходить, що моя зарплата йде не жінці і дітям, а мені самому. Це нормально?”.
Не краща ситуація і серед мобілізованих силовиків, в тому числі – поліцейських. Вони також змушені самостійно купувати собі амуніцію. В чатах, створених для співробітників відділів поліції, часто публікуються заклики для збору коштів на необхідні засоби захисту та екіпіровку колег.
Керівник одного з поліцейських підрозділів Михайло показав одне із таких повідомлень та ділиться своїм досвідом:
“Зараз ми самостійно збираємо кошти серед колег, щоб купити нові шоломи та бронежилети тим з них, кого мобілізували. Часто ми звертаємося і до волонтерів, але це не може бути постійним виходом із ситуації”.
Сергій, майор поліції розповів:
“Так, ми часто збираємо кошти на амуніцію нашим колегам, а також звертаємось до благодійників і волонтерів. Люди відгукуються, і ми вдячні за кожну гривню, але це не вирішення проблеми. Держава повинна забезпечувати наших військових всім необхідним”.
Олександр, капітан поліції також додає:
“Наші колеги допомагають один одному. Ми збираємо гроші серед себе, щоб купити амуніцію. Це не завжди легко, адже у всіх свої витрати і сім’ї. Але ми не можемо чекати, поки держава згадає про нас. Ми не хочемо, щоб наші хлопці страждали! Хочемо хоч чимось їм допомогти!”.
Мобілізований з поліції Олег зазначає:
“Ми не можемо постійно покладатися на себе, своїх колег, друзів і волонтерів. Держава повинна взяти на себе відповідальність і забезпечити нас всім необхідним. Ми ризикуємо своїм життям, а не можемо навіть розраховувати на її дієву і якісну підтримку”.
Куди діваються кошти?
Однією з головних причин недостатнього забезпечення мобілізованих військових є корупція та неефективність у розподілі ресурсів. Це явище стало настільки розповсюдженим, що в умовах війни кожен громадянин задається питанням: куди ж діваються величезні кошти, які виділяються на оборону?
Корупція є одним із найбільших внутрішніх ворогів України. Величезні суми, які виділяються на закупівлю зброї, амуніції та іншого спорядження, часто не доходять до адресатів через корупційні схеми.
Майор поліції Євген, мобілізований до ЗСУ, коментує:
“Ми знаємо, що держава виділяє великі гроші на наше забезпечення. Але куди вони йдуть, ми розуміємо, як ніхто. Ми знаємо про корупційні скандали у верхівках влади, часто чуємо про них зі ЗМІ, нам зрозумілі всі ці схеми. Гроші, які мали б піти на амуніцію, зникають у кишенях нечистих на руку чиновників. Це справжня трагедія для нашої країни! Якби в нашій країні були законодавчо визначені суворі покарання для корупціонерів, якби суди їх не відпускали під заставу, такого ганебного явища у нас не було би взагалі”.
Крім корупції, велика проблема полягає у неефективному розподілі ресурсів. Навіть ті кошти, які доходять до місць призначення, часто використовуються нераціонально. Погана організація логістики, відсутність належного контролю та планування призводять до того, що амуніція не доходить до тих, хто її потребує найбільше. Це створює додаткові труднощі для наших військових, які змушені самостійно забезпечувати себе всім необхідним.
Отже, корупція стала справжньою хворобою для української системи оборони, і не тільки для неї. Незважаючи на значні кошти, які держава виділяє на закупівлю зброї, амуніції та іншого спорядження, велика частина цих грошей просто зникає через корупційні схеми. Чиновники, які займаються закупівлями, часто вдаються до махінацій: отримують відкати, завищують ціни на товари, закуповують неякісне або непотрібне спорядження. Усе це призводить до того, що військові залишаються без належного захисту та амуніції.
Корупція є внутрішнім ворогом наших військових, рівноцінним зовнішньому. Коли наші військові, стоячи на передовій, ризикують своїм життям заради захисту країни, корупція та неефективність у розподілі ресурсів підривають їхню безпеку зсередини. Цей внутрішній ворог не менш небезпечний, ніж той, з яким вони стикаються на полі бою. Недостатнє забезпечення військових має катастрофічні наслідки – підвищується ризик для життя і здоров’я тих, хто стоїть на передовій, знижується боєздатність, моральний дух та ефективність Збройних Сил України.
Коли ресурси, виділені на оборону, зникають у кишенях нечистих на руку чиновників, це не просто фінансові втрати — це втрати людських життів. Наші військові заслуговують на повну підтримку та належне забезпечення. Вони мають бути впевнені, що держава стоїть за ними, що їхній захист — це пріоритет номер один. Тільки подолавши корупцію, можна ефективно забезпечити наших захисників всім необхідним, і ми, як суспільство, зобов’язані їм в цьому допомогти.
