З початку повномасштабного вторгнення Росії Україна залежала від підтримки західних союзників, особливо в контексті постачання зброї та фінансової допомоги. Та попри обіцянки й міжнародні гарантії, питання постачання критично важливого озброєння, такого як далекобійні ракети, залишається невирішеним. Натомість у публічному просторі часто звучить риторика, що всі труднощі на фронті – це результат недостатньої підтримки від союзників. Але чи справді це єдине пояснення? Можливо, настав час владі відверто поглянути на власні недоліки в системі управління, мобілізації та розвитку оборонного потенціалу країни? Відповіді на ці питання стануть важливою складовою майбутнього не лише війни, але й післявоєнного відновлення.
Український політик, який приймає участь у бойових діях, колишній Генеральний прокурор України та екс очільник МВС Юрій Луценко з цього приводу висловився наступним чином:
“На третьому році війни Зеленський заявив, що на 90% виписав пункти Плану Перемоги. І вже днями збирається презентувати його Байдену та обом кандидатам у Президенти США.
При цьому вся пропагандистська машина Офісу Президента постійно вбиває в голови українців, що у нас проблеми тільки тому, що США не хочуть дати нам дозвіл на далекобійні ракети Jassm, Аtacms, Storm shadow/Scalp.
Зеленський і його 5-6 менеджерів не здатні на системні рішення. Вони не хочуть брати відповідальність за нормальну мобілізацію, за розгортання власного ВПК, в тому числі українських ракет Нептун з тією ж дальністю враження, що і Atacms.
Довідка: забрані у міст ПДФО на виробництво дронів використано лише на 47%, решта списано при секвестрі бюджету.
Зе-команда постійно продовжує примітивну політику простих рішень.
Дайте танки – і ми вийдемо на кордони 1991 року. Дали.
Дайте F-16 – і ми переможемо. Дали.
Дайте Аtacms – і вони перестануть нищити нас КАБами. Дадуть.
Але ж це брехня, що це приведе до перемоги.
Хоча би тому, що російська авіація вже перемістилася за межі зони дії Аtacms. Тому атаки і КАБів, і балістики це не зупинить.
Для цього вся ця брехня?
Це звична практика перекладання своїх факапів на кого завгодно.
На Порошенка – вже не спрацьовує.
Тепер винні союзники.
План простий, як теорія плоскої Землі.
1. Подаємо США новий мега список вимог по зброї і грошам.
2. Отримуємо ввічливий сумнів, що це змінить хід війни і виведе нас на кордони 1991.
3. Заявляємо, що нас кинули і у нас немає іншого варіанту, як повернутися до Форумів миру за участю РФ.
4. Отримуємо на переговорах від Путіна вимоги в стилі Стамбульської капітуляції.
5. Заявляємо, що це – предмет референдуму і для цього потрібен режим припинення вогню.
6. Підписуємо припинення вогню.
7. Стаємо в позу Президента миру і проводимо президентські вибори. Бажано – без скасування воєнного стану, щоб демократія не заважала, а на дільницях керували ТЦК.
Все це цинічне шоу на раз читається і українським політикумом, і нашими союзниками.
Але платити за цей балаган пройдисвітів приходиться Героям.
Що з цим робити?
Як мінімум – казати правду.
І памʼятати, що єдиною Перемогою є членство в НАТО. Все інше – від лукавого”.
Юрій Луценко висловив свою особисту думку, яка може не співпадати з позицією редакції.
